Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №209/6605/25 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Суд: Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: іпотечного кредиту

Дата: 29 вересня 2026 р.

Справа: №209/6605/25

Суддя: Корнєєва І. В.

Справа № 209/6605/25

Провадження № 2/209/989/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського

у складі: головуючого – судді Корнєєвої І.В.

при секретарі Пиндик Т.С.

за участі представника відповідача – адвоката Коробкова С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання іпотеки припиненою та припинення обтяжень на нерухоме майно ,

ВСТАНОВИВ :

29 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача АТ КБ «ПриватБанк» про визнання іпотеки припиненою та припинення обтяжень на нерухоме майно. Позивач та представник позивача в позові посилаються на те, що 12 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № DZL0GI0000004865, відповідно до умов якого банк надав кредит позивачу у розмірі 157 500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % річних на строк до 12 березня 2023 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між позивачем і КБ «ПриватБанк» 12.03.2008 р. був укладений іпотечний договір № DZL0GI0000004865 , серія та номер : ВКЕ 854615-854620, виданий 12.03.2008 , видавник: Приватний нотаріус Моісієнко В.М., реєстр № 407.

Згідно з договором іпотеки позивач надала в іпотеку нерухоме майно – 2-кімнатну квартиру зі всіма об`єктами, функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном загальною площею 49,10 кв.м.,яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 . Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 210 000,00 грн.

Вказана квартира – предмет іпотеки належить позивачу ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири , посвідченого 05.07.2007 р. приватним нотаріусом Дніпродзержинського МНО Ізотовою В.А., зареєстрованого в реєстрі за № 3350.

Відомості про державну реєстрацію обтяжень та іпотеки зазначеного нерухомого майна внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: реєстраційний номер запису про іпотеку – 17108666 , зареєстровано- 20.03.2008 реєстратором : Приватний нотаріус Бондар І.М., Дніпровський МНО, а також номер запису про обтяження: 17108638, зарєстроване 12.12.2008 реєстратором: Приватний нотаріус Бондар І.М., Дніпровський МНО.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 07.12.2020 р. у справі № 209/917/20 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги Банку задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № DZL0GI0000004865 від 12 березня 2008 у розмірі 119 846, 76 грн.. В іншій частині позову відмовлено.

Дане рішення не оскаржувалось сторонами та набрало законної сили, про що 14.01.2021 р. по справі № 209/917/20 було видано виконавчий лист.

Постановою Дніпровського ДВС у м.Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області від 11.02.2021 року було відкрито виконавче провадження ВП № 64472335 щодо примусового виконання зазначеного рішення суду.

Постановою від 05.04.2023 року про повернення виконавчого документу, у зв`язку з тим, що за боржником ОСОБА_1 не виявлено майна та коштів, на яке , відповідно до вимог чинного законодавства України може бути звернено стягнення, вказаний виконавчий лист повернуто стягувачу АТ КБ «Приватбанк».

17 квітня 2023 року стягувачем АТ КБ «Приватбанк» виконавчий лист подано для виконання повторно та приватним виконавцем виконавчого округу Нордіо В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 71586893.

22 липня 2025 року у зв`язку з повним погашенням боржником ОСОБА_1 заборгованості за виконавчим документом , сплати основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, тобто виконання рішення згідно з виконавчим документом в повному обсязі, приватним викогнавцем ОСОБА_3 на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №71586893.

Отже заборгованість за кредитним договором № DZL0GI0000004865 від 12 березня 2008 року у розмірі 119 846,77 грн., визначену рішенням Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 07.12.2020 року , погашено у повному обсязі.

В той же час станом на день звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем не здійснено жодних дій щодо державної реєстрації припинення іпотеки та зняття заборони з предмету іпотеки за довогором іпотеки , укладеним 12.03.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк», посвідчений приватним нотаріусом Моісієнко В.М., укладеного в забепечення кредитного договору № DZL0GI0000004865 від 12 березня 2008 року.

Також відповідачем до цих пір не здійснено повернення оригіналів правовстановлюючих документів на нерухомість- предмет іпотеки.

Отже, відповідач фактично ухиляється від здійснення дій щодо припинення іпотеки та зняття обтяжень.

Працівники АТ КБ «Приватбанк» періодично продовжують телефонувати позивачу ОСОБА_1 із повідомленнями щодо наявної у неї заборгованості за кредитним договором , погрожують новими судовими позовами.

За таких обставин позивач вимушена звернутися до суду із даним позовом про визнання припиненою іпотеки за договором іпотеки № DZL0GI0000004865 від 12 березня 2008 року , щ обув укладений між ним та відповідачем.

Позивач просить визнати припиненою іпотеку нерухомого майна – 2-кімнатної квартири зі всіма об`єктами, функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном загальною площею 49,10 кв.м.,яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 , за Іпотечним договором № DZL0GI0000004865, серія та номер : ВКЕ 854615-854620, виданий 12.03.2008 , видавник: Приватний нотаріус Моісієнко В.М., реєстр № 407, укладеним 12.03.2008 року між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступник АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570), припинити обтяження (іпотеку) в Єдиному реєстрі заборон відчуждення об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер запису про іпотеку-17108666, зареєстровано- 20.03.2008 реєстратором: Приватний нотаріус Бондар І.М., Дніпровський МНО, а також номер запису про обтяження : 17108638 , зареєстроване 12.03.2008 реєстратором : Приватний нотаріус Бондар І.М., Дніпровський МНО), із виключенням відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася , про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином .

Представник позивача – адвокат Ворон А.І. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідач АТ КБ «ПриватБанк» Коробков С.М. проти позовних вимог заперечував, надав відзив на позовну заяву , вказавши на те, що дійсно з позивачем було укладено кредитний договір і договір іпотеки, було обтяження майна; рішенням суду з позивача стягнуто тільки тіло кредиту та пеня , вимоги про стягнення відсотків не заявлялися , у позивача перед банком наявна заборгованість за кредитним договором на загальну суму 623 497,29 грн., яка складається: 20546,81 грн. –тілог кредиту , 525 129,91 грн.- проценти по кредиту, 77 820,57 грн. – пеня. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження –заявлених вимог, а тому вониє безпідставі, необгрунтованими та такими, що належним чином не підтверджені. Попередній розрахунок суми судових витрат в сумі 30 000,00 грн. документально не підтверджений. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що 12 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № DZL0GI0000004865, відповідно до умов якого банк надав кредит позивачу у розмірі 157 500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % річних на строк до 12 березня 2023 року. Позивач зобов`язувався повернути взяті у кредит грошові кошти у строк, визначений договором та сплатити проценти за користування кредитом.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.12.2020 р. у справі № 209/917/20 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги Банку задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № DZL0GI0000004865 від 12 березня 2008 у розмірі 119 846, 76 грн.. В іншій частині позову відмовлено.

Отже заборгованість за кредитним договором № DZL0GI0000004865 від 12 березня 2008 року у розмірі 119 846,77 грн., визначену рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.12.2020 року , погашено у повному обсязі.

В судовому засіданні досліджено цивільну справу № 209/917/20 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та встановлено наступне.

АТ КБ «Пртватбанк» 30.03.2020 року звернулося до суду з цим позовом , заявивши до стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № DZL0GI0000004865 від 12.03.2008 р. у розмірі 1 250 616,41 грн., яка складається: 119 846,77 грн. – заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 1 130 769,64 грн. –пеня за несвочасність виконання зобов`язання за договором. Вимоги про стягнення відсотків позивачем не заявлялися.

Крім того в матеріалах досліджуваної цивільної справи наявна постанова Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року за апеляційною чкаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.01.2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про визнання незаконною та скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень. Зі змісту постанови суду вбачається, що рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року , яке набрало законної сили , у справі №409/69/12 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки у задоволенні позову відмовлено у позвному обсязі. Вказаним рішенням суду було встановлено, що 12 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № DZL0GI0000004865, валютою кредиту була гривня, проте 11 серпня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду, згідно якої валюту кредиту було змінено з гривні на долар США та тривалий час усі розрахунки між сторонами проводилася у доларах США. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2011 року зазначена додаткова угода була визнана недійсною. ПАТ КБ «Приватбанк» було зобов`язано здійснити перера=хунок коштів. Проте , зазначений перерахунок на виконання вказаного рішення ПАТ КБ «Приватбанк» не здійснено, тому неможливо встановити загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 т та всі її складові, розрахунки, що були надані станом на 10 березня 2009 року та станом на 06 травня 2014 року містять однакові дані , а тому суду неможливо усунути помилки та урозуміти , яка саме сума заборгованості є дійсною. Суд першої інстанції у справі, що переглядається , дійшов обгрунтованого висновку , що прниймаючи 26 жовтня 2016 року , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32062667, а саме права власності ПАТ КБ «Приватбанк» на спірну квартиру, приватний нотаріус Бондар І.М., яка діяла як державний реєстратор прав на нерухоме майно , не звернув увагу на те, що ПАТ КБ «Приватбанк» не подано для державної рнеєстрації належних документів , встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» залишено без задоволення, а рішення суду залишено без змін.

Крім того, відповідно до постанови Верховного суду від 25 лютого 2026 року 25 лютого 2026 року у справ № 209/2647/21,провадження № 61-6307св24, Верховний Суд розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 листопада 2023 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2024 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – орган опіки та піклування адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з квартири, та встановив наступне.

У липні 2021 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – орган опіки та піклування адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з квартири.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного з АТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору від 12 березня 2008 року № DZL0GI0000004865, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 157 500, 00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 12 березня 2023 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 12 березня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № DZLOGI0000004865, за умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 (після зміни назви - м. Кам`янське) Дніпропетровської області. Майно належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування. Сторони визначили вартість предмета іпотеки у розмірі 210 000,00 грн.

Відповідач за вказаним кредитним договором своїх зобов`язань не виконала, унаслідок чого, станом на 07 червня 2021 року, утворилась заборгованість у розмірі 1 545 098,71 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом – 117 335,02 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом – 290 671,37 грн; пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором – 1 137 092,32 грн.

З урахуванням викладеного АТ КБ «ПриватБанк» просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_2 (після зміни назви - м. Кам`янське) Дніпропетровської області, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 березня 2008 року у розмірі 1 545 098,71 грн, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на прилюдних торгах, а також виселити відповідачів, які зареєстровані та проживають у зазначеній квартирі.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 листопада 2023 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після подання у березні 2009 року до суду першого позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалення рішення Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська від 22 вересня 2016 року у справі № 409/69/12 про відмову у задоволенні позову про звернення стягнення, банк змінив строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором з 12 березня 2023 року на 11 березня 2009 року. Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк» звертаючись у липні 2021 року до суду з цим позовом, пропустило позовну давність, про застосування якої заявлено відповідачем.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 листопада 2023 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 вересня 2016 року у справі № 409/69/12 у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: Державна іпотечна установа, ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Отже, банк при поданні у березні 2009 року вищевказаного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки змінив строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором з 12 березня 2023 року на 11 березня 2009 року.

Таким чином, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що банк звернувся з цим позовом у липні 2021 року з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Верховний Суд зазначив наступне .

12 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотечного кредиту № DZL0GI0000004865, відповідно до умов якого кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у розмірі 157 500,00 грн для поліпшення якості нерухомого майна, а саме квартири

АДРЕСА_3 , а позичальник зобов`язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 15 %, строком до 12 березня 2023 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 12 березня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № DZLOGI0000004865, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 . Майно належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування. Сторони визначили вартість предмета іпотеки у розмірі 210 000,00 грн.

11 березня 2009 року банк вперше звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 вересня 2016 року у справі № 409/69/12 відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна іпотечна установа, ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

26 жовтня 2016 року АТ КБ «ПриватБанк» звернуто стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, а саме рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. від 26 жовтня 2016 року індексний номер 32062667 здійснено державну реєстрацію права власності АТ КБ «ПриватБанк» на квартиру АДРЕСА_3 (до зміни назви - м. Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 січня 2018 року у справі № 209/2599/17, яке набрало законної сили 05 листопада 2019 року, позов представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 задоволено. Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про право власності № 17108593, вчинений 22 жовтня 2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 26 жовтня 2016 року, індексний номер 32062667 про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 , АТ КБ «ПриватБанк». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 07 грудня 2020 року у справі № 07122020 позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» cуму заборгованості за кредитним договором від 12 березня 2008 року № DZL0GI0000004865 у розмірі 119 846,77 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Верїховни Суд зазначив, що згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України та частиною першою статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк

Право на звернення до суду за захистом кореспондується зі статтею 256 ЦК України, яка встановлює для особи часові межі для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та називає їх позовною давністю.

У позасудовому порядку захист суб`єктивного права також нерозривно пов`язується із фактором часу, про що свідчить зміст статті 88 Закону України «Про нотаріат».

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності визначається в статті 261 ЦК України.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України)

Водночас за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абзац перший частини п`ятої статті 261 ЦК України).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником. З урахуванням наведеного, перебіг позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки починається від дня, коли у кредитора (іпотекодержателя) виникло право на відповідний позов, незалежно від того, чи звертався він після цього до нотаріуса за захистом своїх цивільних прав.

У силу статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, а також у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Звернення стягнення на предмет іпотеки не вказане у статті 264 ЦК України в якості окремої підстави переривання перебігу позовної давності, а також не може вважатися діями, що свідчать про визнання боржником свого боргу, чи прирівнюватись до пред`явлення позову. Звернення стягнення є реалізацією іпотекодержателем свого права, передбаченого договором іпотеки, та підставою припинення цього права. Повернення стягувачу виконавчого напису (виконавчого документу) також не може переривати перебіг позовної давності за позовними вимогами про звернення стягнення з аналогічних причин.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20 зазначено про те, що визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не впливає на перебіг позовної давності за позовом про стягнення заборгованості та не зумовлює початок її перебігу. Вчинення виконавчого напису нотаріуса/визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню саме по собі не можна вважати поважною причиною пропуску позовної давності, оскільки кредитор, який обрав саме такий спосіб захисту порушеного права має усвідомлювати й наслідки такого порушення.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що після первісного подання у березні 2009 року до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалення рішення Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська від 22 вересня 2016 року у справі № 409/69/12 про відмову у задоволенні цього позову про звернення стягнення, АТ КБ «ПриватБанк» фактично змінило строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором з 12 березня 2023 року на 11 березня 2009 року.

Отже, Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що банком при зверненні у липні 2021 року до суду з цим позовом було пропущено позовну давність, про застосування якої заявлено відповідачем

Посилання банку у касаційні скарзі на те, що перебіг позовної давності для банку розпочався з 05 листопада 2019 року, з дати набрання законної сили рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 січня 2018 року у справі № 209/2599/17 про скасування державної реєстрації за АТ КБ «ПриватБанк» права власності на спірне нерухоме майно, на увагу не заслуговують, оскільки банк, як стягувач, самостійно обрав шлях захисту своїх прав у позасудовому порядку, тому мав розуміти ризики пов`язані, у тому числі із пропуском позовної давності

Разом з тим скасування судом державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за банком, яка вчинена у позасудовому порядку, не впливає на перебіг позовної давності у справі за позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та не може свідчити про переривання такого строку.

Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважав, що існують підстави для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 450/18/15, від 09 червня 2021 року у справі № 759/17465/18, на які є посилання у касаційній скарзі як підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Верховний суд постановив касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 листопада 2023 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2024 року залишити без змін.

Суд зазначає, що судовому захисту підлягає немайнове або майнове право чи інтерес особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Виключенням є чітко встановлені межі здійснення цивільних прав, зокрема, дії, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу.

З викладеного випливає, що метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту, який би вичерпував себе. Єдиним ефективним способом захисту прав позивача є звернення про зняття іпотечного обмеження у зв`язку із повним виконанням основного зобов`язання.

Отже, оскільки позивачем виконано зобов`язання за кредитним договором, але припинити обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно предмету іпотеки позивач не бажає , наявне обтяження створює перешкоди позивачеві у здійснені ним права користування та розпорядження належним позивачеві майном, тому наявні достатні правові підстави для задоволення позову та скасування заборони та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, та Державного реєстру іпотек відомостей про обтяження.

Таким чином, майно, фактичним власником якого є позивач на теперішній час безпідставно утримується під арештом відповідачем, чим порушуються законні права та майнові інтереси власника щодо вільного володіння та розпорядження ним.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та нових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Позивач вважає за необхідне звернутися з даним позовом про скасування обтяження, зняття арешту, оскільки на даний час не має підстав для обтяження нерухомого майна, яке йому належить. Наявність обтяжень перешкоджає йому вільно користуватись та розпоряджатись належним позивачу вищевказаним майном та порушує його права, як власника цього майна. Позивач звернувся до відповідача з питанням про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні своїм майном, звільнення з-під обтяження, фактично арешту цього майна, зняття обтяжень, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено.

Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, обтяження. Позивач звернувся до відповідача з питанням про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні своїм майном, звільнення з-під обтяження, фактично арешту цього майна, зняття обтяжень, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено, а тому позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження майном. Згідно із ст. 319 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майна. Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

За частиною 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для реєстрації обтяження є втому числі і рішення суду, що набрало законної сили. Відповідно до ч. 2 ст. 30 цього закону дії або бездіяльність державного реєстратора може бути оскаржена до суду. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачено наступне: «кожен має право на справедливий … розгляд його справи … незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…».

Згідно до статті 129 Конституції України, «основними засадами судочинства є: законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;…гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом».

Згідно до існуючої практики Європейського суду по правам людини, яка згідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV, наряду с Конвенцією є джерелом права, наявність безпристрасності по п.1 ст. 6 повинно визначатися по суб`єктивному та об`єктивному критеріям.

Судом в засіданні з`ясовано, що як вбачається з позовної заяви спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, на яке було накладено обтяження та заборону на його відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Суд зазначає, що незважаючи на повне погашення заборгованості за кредитним договором за рішенням суду , в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек до цього часу містяться записи про обтяження предмета іпотеки з забороною на нерухоме майно та іпотекою.

Позивач повністю погасив заборгованість за кредитним договором, внаслідок чого зобов`язання за кредитним договором припинились його належним виконанням, а отже й додаткове зобов`язання у вигляді іпотеки є припиненим та заборона на нерухоме майно підлягає зняттю, оскільки порушує її право як власника предмета іпотеки, слід визнати такою, іпотеку що припинена та зняти обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно- з 2-кімнатної квартири зі всіма об`єктами, функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном загальною площею 49,10 кв.м.,яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 .

Не може суд прийняти до уваги позицію відповідача стосовно не визнання позовних вимог, оскільки вона спростовується вищенаведеним відсутністю судового рішення про наявність заборгованості у розмірі 623 497,29 грн. та про стягнення з позивача вказаної суми, та нічим об`єктивно не підтверджується.

Крім того, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються (постанова Великої Палати Верховного Суду України від 28.03.2018 р. У справі № 14-10цс18).

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити та визнати припиненою іпотеку нерухомого майна – 2-кімнатної квартири зі всіма об`єктами, функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном загальною площею 49,10 кв.м.,яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 , за Іпотечним договором № DZL0GI0000004865, серія та номер : ВКЕ 854615-854620, виданий 12.03.2008 , видавник: Приватний нотаріус Моісієнко В.М., реєстр № 407, укладеним 12.03.2008 року між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступник АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570), а також рипинити обтяження (іпотеку) в Єдиному реєстрі заборон відчуждення об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер запису про іпотеку-17108666, зареєстровано- 20.03.2008 реєстратором: Приватний нотаріус Бондар І.М., Дніпровський МНО, а також номер запису про обтяження : 17108638 , зареєстроване 12.03.2008 реєстратором : Приватний нотаріус Бондар І.М., Дніпровський МНО), із виключенням відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги, про які у позивача є спір з відповідачем, в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. 15, 16, 526, 317, 319, 321, 516, 526, 546, 575, 583, 610, 626, 628, 629, 631, 651, 1054, ЦК України, ст. 17 Закону України «Про іпотеку», ст. 19, 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати припиненою іпотеку нерухомого майна – 2-кімнатної квартири зі всіма об`єктами, функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном загальною площею 49,10 кв.м.,яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 , за Іпотечним договором № DZL0GI0000004865, серія та номер : ВКЕ 854615-854620, виданий 12.03.2008 , видавник: Приватний нотаріус Моісієнко В.М., реєстр № 407, укладеним 12.03.2008 року між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступник АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570).

Припинити обтяження (іпотеку) в Єдиному реєстрі заборон відчуждення об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер запису про іпотеку-17108666, зареєстровано- 20.03.2008 реєстратором: Приватний нотаріус Бондар І.М., Дніпровський МНО, а також номер запису про обтяження : 17108638 , зареєстроване 12.03.2008 реєстратором : Приватний нотаріус Бондар І.М., Дніпровський МНО), із виключенням відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя І.В. Корнєєва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua