Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №440/9606/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/9606/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Толпекін Андрій Анатолійович подав до Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо безпідставного поновлення на військовому обліку ОСОБА_1 , який був виключений з військового обліку на підставі рішення призовної (лікарської) комісії від 20 грудня 1995 року у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку як особу, що була визнана непридатною до військової служби та внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” щодо актуалізації відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що згідно з матеріалами військово-облікової документації, а саме військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 22 січня 1996 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач був офіційно визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Відповідний запис, засвідчений підписом військового комісара та відтиском гербової печатки, внесено до розділу IX військового квитка 20 грудня 1995 року на підставі статті 70 "а" Розкладу хвороб згідно з наказом МО України № 2 від 1994 року. Натомість, станом на 29 червня 2026 року, згідно з відомостями, відображеними в застосунку "Резерв+", Позивач безпідставно обліковується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" як «військовозобов`язаний», категорія — "рекрут" (ВОС 999) з приписом про необхідність проходження базової загальновійськової підготовки. Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо внесення актуальних даних до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо його виключення з військового обліку. Відповідач надіслав лист-відповідь, в якому, зазначив, що повідомляється, що громадянин ОСОБА_1 був автоматично взятий на військовий облік згідно з даними ЄДРПВР "Оберіг" через процедуру автоматичної верифікації відомостей, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 932 від 16.08.2024 року, при цьому інформація про проходження ним ВЛК та дані про виключення з військового обліку в реєстрі відсутні. Крім того, у відповіді зазначено, що надати підтверджуючі документи або виключити особу з обліку наразі неможливо, оскільки всі архівні документи, зокрема протоколи засідань призовної комісії, медичні картки та інші облікові дані, були повністю знищені внаслідок пожежі, яка виникла через влучання ворожих БпЛА у будівлю ІНФОРМАЦІЯ_4 06.07.2025 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18 серпня 2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив у їх задоволенні відмовити. Вказував, що позовні вимоги ОСОБА_2 фактично ґрунтуються на записі у військовому квитку серія НОМЕР_1 від 20.12.1995 року, підтвердити проходження ВЛК позивачем при ІНФОРМАЦІЯ_5 не має можливості у зв`язку з військовою агресією проти України, враховуючи останні обстріли Кременчуцького району Полтавської області, у тому числі міста Кременчука, а саме влучання 06.07.2025 року в будівлю ІНФОРМАЦІЯ_4 ворожих безпілотних літальних апаратів та як наслідок спалаху пожежі вся документація була знищена разом з архівом де знаходилися протоколи ВЛК засідань за період вказаний у військовому квитку позивача. За таких обставин позивач не може вважати зазначені документи безспірними доказами своїх вимог, а суд — покласти їх в основу рішення без оцінки всіх обставин справи та перевірки їх достовірності.

20.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача повністю підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

У період з 31.08.2026 по 30.09.2026 суддя Костенко Г.В. перебувала у відпустці.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Згідно з матеріалами військово-облікової документації, а саме військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 22 січня 1996 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач був офіційно визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Відповідний запис, засвідчений підписом військового комісара та відтиском гербової печатки, внесено до розділу IX військового квитка 20 грудня 1995 року на підставі статті 70 "а" Розкладу хвороб згідно з наказом МО України № 2 від 1994 року. Натомість, станом на 29 червня 2026 року, згідно з відомостями, відображеними в застосунку "Резерв+", Позивач безпідставно обліковується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" як «військовозобов`язаний», категорія — "рекрут" (ВОС 999) з приписом про необхідність проходження базової загальновійськової підготовки.

Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо внесення актуальних даних до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо його виключення з військового обліку. Відповідач надіслав лист-відповідь, в якому, зазначив, що повідомляється, що громадянин ОСОБА_1 був автоматично взятий на військовий облік згідно з даними ЄДРПВР "Оберіг" через процедуру автоматичної верифікації відомостей, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 932 від 16.08.2024 року, при цьому інформація про проходження ним ВЛК та дані про виключення з військового обліку в реєстрі відсутні. Крім того, у відповіді зазначено, що надати підтверджуючі документи або виключити особу з обліку наразі неможливо, оскільки всі архівні документи, зокрема протоколи засідань призовної комісії, медичні картки та інші облікові дані, були повністю знищені внаслідок пожежі, яка виникла через влучання ворожих БпЛА у будівлю ІНФОРМАЦІЯ_4 06.07.2025 року

Не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернуся до суду із позовною заявою за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (далі - Закон № 2232-XII).

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави є військовозобов`язаними (частина 9 статті 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону № 2262-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 (далі - Порядок № 1487).

Відповідно до п. 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 16 Порядку №1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.

Пунктом 79 Порядку № 1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Пунктом 81 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.

Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

Абзацами першим, другим підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який є Додатком 2 до Порядку № 1487 (далі - Правила військового обліку), визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Згідно з абзацами першим-четвертим підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану:

у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів);

мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон;

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154).

Відповідно до абзацу першого пункту 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням (абзац перший пункту 2 Положення № 154).

Пунктом 8 Положення № 154 визначено завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах, Про захист персональних даних та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи; виконують інші функції відповідно до законодавства.

Згідно з абзацом дев`ятим пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.

Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі - Порядок № 559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа.

Пунктом 4 Порядку № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

- у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

- в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 559 військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності), зокрема: відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку (підпункт 7); відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку) (підпункт 12).

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Таким чином, оскільки позивач визнаний непридатним до військової служби, він підлягав виключенню з військового обліку і до військово-облікового документа позивача відповідачем повинні бути внесені дані про виключення із військового обліку.

Як встановлено судом, згідно з матеріалами військово-облікової документації, а саме військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 22 січня 1996 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач був офіційно визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Відповідний запис, засвідчений підписом військового комісара та відтиском гербової печатки, внесено до розділу IX військового квитка 20 грудня 1995 року на підставі статті 70 "а" Розкладу хвороб згідно з наказом МО України № 2 від 1994 року.

При формування електронного ВОД, позивач з`ясував, що вищевказані відомості не були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, при цьому наявна інформація щодо перебування позивача на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 та має статус військовозобов`язаного.

В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявами щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо нього, а саме про виключення позивача з військового обліку за станом здоров`я у відповідності до його документів.

Проте, у останньому йому було відмовлено.

Фактично відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 не вніс даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку.

У свою чергу, військовий квиток серії НОМЕР_1 , виданого 22 січня 1996 року ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно з діючим законодавством є військово-обліковими документами в паперовій формі.

Так, пунктом 1 Порядку виготовлення, видачі та знищення тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2017 за № 1511/31379 (далі Наказ № 610), визначено, що тимчасове посвідчення військовозобов`язаного (далі - тимчасове посвідчення) є документом, що посвідчує особу військовозобов`язаного, який перебуває у запасі осіб офіцерського складу або осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовозобов`язаний), та визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Суду не надано доказів визнання нечинним військового квітка позивача чи притягнення до відповідальності осіб, які оформили та видали його позивачу, тому суд вважає, що військовий квиток серії НОМЕР_1 , виданого 22 січня 1996 року ІНФОРМАЦІЯ_3 є допустимим доказом, що позивач вже не має статусу військовозобов`язаного та виключений з військового обліку військовозобов`язаних через непридатність до військової служби за станом здоров`я.

Крім того, згідно з положеннями Порядку № 1487, відповідальними за організацію та забезпечення зберігання облікової документації військовозобов`язаних, персональних даних, які в них містяться, збереження підтвердних документів, що стали підставою для виключення з військового обліку військовозобов`язаних, а також своєчасне внесення даних про військовозобов`язаного, у тому числі й про виключення з військового обліку із зазначенням підстав, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки громадян.

Крім того, щодо посилання відповідача про ненадання позивачем свідоцтва про хворобу, засвідченого ВЛК регіону, суд зазначає наступне.

Оскільки право позивача бути виключеним з військового обліку за станом здоров`я виникло ще 20.12.1995 на підставі відповідного рішення ВЛК, яке на той час не потребувало затвердження регіональною ВЛК, і таке право було порушено відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, то захист і відновлення такого права необхідно здійснювати без покладення на позивача обов`язку дотримуватися тих норм права, яких не існувало на час порушення такого права.

Такий висновок цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), яким у пунктах 70-71 рішення по справі “Рисовський проти України” (заява №29979/04) підкреслено особливу важливість принципу належного урядування, зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з висновком ЄСПЛ державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки” (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58, “Ґаші проти Хорватії” (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, пункт 40, “Трґо проти Хорватії” (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, пункт 67).

Аналогічна позиція викладена у Постановах П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року по справі №420/34442/24 та від 11 квітня 2025 року по справі №400/9266/24 та в ряді інших справ.

Тому суд вважає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (не належне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов`язків, у тому числі й щодо своєчасного внесення даних про військовозобов`язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов`язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов`язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження військово-лікарської комісії з метою підтвердження раніше встановленої непридатності до військової служби за станом здоров`я.

Таким чином, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд доходить висновку, що процедура виключення позивача з військового обліку фактично відбулась в минулому, відтак позивач втратив статус військовозобов`язаного, а процедура повторного взяття на військовий облік раніше виключених з військового обліку осіб на момент виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не передбачена. Відповідач зобов`язаний був внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг".

Разом з тим, під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних доказів, що з боку позивача було допущено будь-які порушення під час проходження ВЛК, чи подання позивачем підроблених документів під час визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Більше того, суд зауважує, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази, можна зробити єдиний висновок, що процедура виключення позивача з військового обліку фактично відбулась в минулому (відмітка про виключення позивача з військового обліку 20.12.1995 у військовому квитку серії НОМЕР_1 , виданого 22 січня 1996 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , ніким не оскаржувалася та не визнавалася незаконною.

Водночас відповідно до витягу із застосунку "Резерв+" позивач значиться як військовозобов`язаний.

Також суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції та обов`язків якого належить внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, після отримання від позивача заяви та документів, повинен був внести зміни до Реєстру.

На переконання суду, в даному випадку позивач виконав усі необхідні та залежні від нього дії (письмово звернувся до відповідача із заявою про внесення актуальних даних до Реєстру) та очікував від відповідача вчинення всіх необхідних і передбачених законодавством дій.

Проте, всупереч наведеним вище законодавчим приписам відомості про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку, що зазначені у військовому квитку в паперовій формі, відповідачем не внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відтак, приймаючи до уваги наведене, дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про статус придатності позивача до військової служби та виключення до військового обліку є протиправними, а тому слід зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальні відомості про позивача, а саме інформацію про статус непридатності до військової служби та інформацію про виключення позивача з військового обліку.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про непридатність ОСОБА_1 до військової служби та про виключення з військового обліку.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 2662,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо безпідставного поновлення на військовому обліку ОСОБА_1 , який був виключений з військового обліку на підставі рішення призовної (лікарської) комісії від 20 грудня 1995 року у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку як особу, що була визнана непридатною до військової служби та внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” щодо актуалізації відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяГ.В. Костенко