Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №440/8824/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/8824/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерства оборони України, в якій /з урахуванням уточнень/ просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо несформування виплатної справи за заявою ОСОБА_1 від 24.12.2025 року та ненаправлення її до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 провести службове розслідування за фактом загибелі старшого лейтенанта ОСОБА_2 , за результатами якого скласти, оформити та завірити належним чином повний пакет документів виплатної справи за заявою ОСОБА_1 (включно з довідкою про безпосередню участь у заходах, довідкою про обставини смерті та актом службового розслідування) і направити його до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неперевірки та ненаправлення виплатної справи ОСОБА_1 до Міністерства оборони України;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 направити сформовану виплатну справу ОСОБА_1 до Міністерства оборони України для розгляду Комісією з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України (в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою ОГД) щодо нерозгляду питання про призначення ОСОБА_1 1/4 частини одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство оборони України розглянути належним чином сформовану виплатну справу ОСОБА_1 та прийняти рішення про призначення та виплату позивачу 1/4 частини одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька - старшого лейтенанта ОСОБА_2 відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що є сином військовослужбовця - старшого лейтенанта ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання обов`язків військової служби, захищаючи суверенітет та незалежність України. Факт загибелі та причинно-наслідковий зв`язок підтверджуються Сповіщенням сім`ї про смерть від 13.04.2022 року, Витягом з наказу № 32 та Витягом з протоколу ВЛК №339.

24 грудня 2025 року Позивач офіційно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про призначення та виплату належної йому частки одноразової грошової допомоги (ОГД), передбаченої Постановою КМУ № 168. 08.01.2026 року Відповідач-1 листом № 130 відмовив у формуванні виплатної справи, посилаючись на трирічний строк звернення та те, що одноразову грошову допомогу вже було виплачено іншим особам, які були визначені отримувачами ОГД у 2022 році. Лист № 130 фактично містить відмову у реалізації права Позивача на призначення ОГД та підтверджує відмову Відповідача-1 сформувати виплатну справу. Вказане позивач вважає таким, що порушує його права як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

28 липня 2026 року через "Електронний суд" представник ІНФОРМАЦІЯ_2 надав відзив на позов, у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що 18.05.2026 Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 зі скаргою на дії ІНФОРМАЦІЯ_6 . ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомляє, що стосовно результатів розгляду скарги Позивача, йому було надано відповіді листами № 11/5899 від 22.05.2026, № 11/6661 від 15.06.2026 та № 11/7104 від 24.06.2026.

В даному випадку ОГД, передбачена Постановою КМУ № 168, є фіксованою сумою, яка на сьогоднішній день вже в повному обсязі нарахована та виплачена особам, визнаним отримувачами станом на 2022 рік. У відповідності до п. 1.6 Порядку №45, якщо після призначення та виплати ОГД у повному розмірі, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між особами, які мають на неї право, вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку. Отже, питання про можливий перерозподіл фактично виплаченої суми між особами, які на різних підставах мають право на її отримання, має майновий (цивільно-правовий) характер і підлягає вирішенню за згодою між такими особами або в порядку цивільного судочинства.

Підстави для формування та передачі виплатної справи Позивача до Міністерства оборони України на сьогоднішній день у ІНФОРМАЦІЯ_9 відсутні, так як ІНФОРМАЦІЯ_8 не отримував відповідних документів, згідно регулюючого законодавства.

03 серпня 2026 року через "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що відповідно до Порядку № 45 та Положення про Комісію МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою ОГД, саме Комісія МОУ є єдиним уповноваженим органом, який приймає рішення про призначення або відмову у призначенні ОГД. Відповідач-1 та Відповідач-2 є лише виконавчими ланками, обов`язок яких - прийняти заяву з документами, сформувати виплатну справу та направити її за належністю. Перебираючи на себе повноваження Комісії МОУ та самостійно вирішуючи питання про «відсутність підстав» для направлення справи, Відповідач-2 вчиняє протиправні дії та перевищує свої дискреційні повноваження. Щодо строку звернення та виникнення права на ОГД Відповідач-2 безпідставно посилається на сплив строків та заперечує право Позивача на звернення. Законом України від 09.12.2023 № 3515-IX (який набрав чинності 29 березня 2024 року) було внесено зміни до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та розширено коло осіб, включивши повнолітніх дітей загиблого військовослужбовця незалежно від факту їх навчання чи інвалідності. Самостійне право Позивача на отримання ОГД виникло саме з 29 березня 2024 року. Відповідно до ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, трирічний строк звернення відраховується з дня виникнення права.

25 вересня 2026 року представник ІНФОРМАЦІЯ_1 надав відзив на позов, у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що на підставі Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 № 170 від 06.07.2022р ОСОБА_3 та сину ОСОБА_4 виплачено 10 000 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1541 від 06.07.2022, сину ОСОБА_5 - 5 000 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1542 від 06.07.2022 Порядок виплати одноразової грошової допомоги (ОГД) у 2022 році регулювався Постановою Кабміну № 168 від 28 лютого 2022 року та базовою Постановою КМУ № 975. Позивач заяву про призначення йому ОГД у встановлений законодавством строк не подавав. Проте, 18.05.2026 Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 зі скаргою на дії ІНФОРМАЦІЯ_6 .

03 серпня 2026 року через "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що Відповідач-1 помилково відраховує строк звернення Позивача від дати загибелі батька у 2022 році.

Законом України від 09.12.2023 № 3515-IX (який набрав чинності 29 березня 2024 року) було внесено зміни до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та розширено коло осіб, включивши повнолітніх дітей загиблого військовослужбовця незалежно від факту їх навчання чи інвалідності.

Самостійне та безпосереднє право Позивача на отримання ОГД виникло саме з 29 березня 2024 року (з моменту набрання чинності Законом № 3515-IX). Відповідно до ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, трирічний строк звернення відраховується з дня виникнення права.

Звернувшись із заявою від 24.12.2025, Позивач повністю дотримався встановленого законом 3-річного строку. Посилання Відповідача-1 на виплату коштів іншим особам у 2022 році за тодішнім законодавством не позбавляє Позивача його власного законного права, встановленого державою у 2024 році.

Відповідач-1 у своєму відзиві намагається зняти з себе відповідальність, посилаючись на те, що рішення про призначення виплат приймає Комісія Міноборони. Позивач зазначає, що предметом даного позову є саме протиправна бездіяльність Відповідача-1, яка полягає у неприйнятті, несформуванні та ненаправленні виплатної справи Позивача до Комісії Міноборони, а також у відмові у проведенні службового розслідування та видачі Довідок № 1 і № 6. Відповідач-1 є первинною виконавчою ланкою, без дій якої реалізація права Позивача на розгляд його справи Комісією Міноборони є фізично неможливою. Вчиняючи відмову листом № 130 від 08.01.2026 р., Відповідач-1 перебрав на себе виключні повноваження Комісії МОУ, чим вчинив пряме правопорушення.

У період з 31.08.2026 по 30.09.2026 суддя Костенко Г.В. перебувала у відпустці.

Керуючись приписами ст.171,257,262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_2 загинув унаслідок ушкоджень від вибухів та осколків під час дії воєнного стану, про що 12 березня 2022 р. видано свідоцтво про смерть (серія НОМЕР_1 ).

13 травня 2022 року дружини загиблого ОСОБА_2 (від свого імені та в інтересах сина ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7 ) звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_6 з заявами про виплату ОГД.

28 травня 2022 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_7 підготував висновок (№11/1108) для Департаменту фінансів МО України щодо виплати одноразової грошової допомоги рівними частками трьом членам сім`ї: дружині ОСОБА_8 , синові ОСОБА_4 та синові ОСОБА_5 .

Під час встановлення кола осіб, що мають право на отримання ОГД було з`ясовано, що батько, ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , мати, ОСОБА_11 , померла ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою ОГД, розглянувши документи вище зазначених заявників, Протоколом № 109 від 21.06.2022 року призначила виплату у розмірі 15 000 000 грн. дружині та двом синам загиблого ОСОБА_2 у рівних частинах кожному.

На підставі Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 № 170 від 06.07.2022р. ОСОБА_3 та сину ОСОБА_4 виплачено 10 000 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1541 від 06.07.2022р., сину ОСОБА_5 - 5 000 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1542 від 06.07.2022р.

24 грудня 2025 року Позивач офіційно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про призначення та виплату належної йому частки одноразової грошової допомоги (ОГД), передбаченої Постановою КМУ № 168.

08.01.2026 року Відповідач-1 листом № 130 відмовив у формуванні виплатної справи, посилаючись на трирічний строк звернення та те, що одноразову грошову допомогу вже було виплачено іншим особам, які були визначені отримувачами ОГД у 2022 році. Лист № 130 фактично містить відмову у реалізації права Позивача на призначення ОГД та підтверджує відмову Відповідача-1 сформувати виплатну справу.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивачем до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2, 3, 5 ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону №2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

За змістом ст. 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей;

4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на дату прийняття відповідачем рішення від 22.11.2024) регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначено у ст. 16-1 Закону №2011-XII.

Так, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ч. 10 ст.16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.

Воєнний стан на території України неодноразово продовжувався та діє дотепер.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Абзацами 1-4, 6 п. 2 Постанови №168 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

За висновками Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі №160/14225/23, єдиними умовами виплати одноразової грошової допомоги на момент смерті військовослужбовця є належність до певної категорії осіб, передбачених п. 1 Постанови 168 та загибель в період дії воєнного стану.

У ході розгляду справи судом встановлено, що позивач є повнолітнім сином загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , смерть якого пов`язана із захистом Батьківщини.

Позивач неодноразово звертався до відповідачів із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця.

За результатами розгляду документів позивача, Відповідач-1 листом № 130 відмовив у формуванні виплатної справи, посилаючись на трирічний строк звернення та те, що одноразову грошову допомогу вже було виплачено іншим особам, які були визначені отримувачами ОГД у 2022 році. Лист № 130 фактично містить відмову у реалізації права Позивача на призначення ОГД та підтверджує відмову Відповідача-1 сформувати виплатну справу.

Дійсно до набрання чинності Законом України від 09.12.2023 №3515-ІХ, тобто до 29.03.2024, положення ч.1 ст.16-1 Закону №2011-ХІІ обумовлювали, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Отже, до 29.03.2024 право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належало, зокрема, дітям загиблого (померлого військовослужбовця), які не досягли повноліття або дітям загиблого (померлого військовослужбовця), які є утриманцями загиблого (померлого) у розумінні Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням субсидіарного застосування норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині змісту юридичної категорії "непрацездатні особи" (тобто або неповнолітнім дітям загиблого або дітям загиблого, які є утриманцями і після досягнення повноліття).

Після 29.03.2024 законодавцем сформульовано нове правило, згідно з яким право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належить дітям загиблого (померлого військовослужбовця) безвідносно до будь-яких кваліфікуючих умов.

Пунктом 2 розділу ІІ Закону № 3515-ІХ встановлено, що цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.

У контексті спірних правовідносин суд також вважає за необхідне зазначити, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16 вказала, що у разі якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Такий підхід у вирішенні питання щодо застосування принципу дії законів у часі неодноразово застосовувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №826/10971/16, від 24 січня 2023 року у справах №640/14816/20 та №600/5806/21-а, від 08 жовтня 2021 року у справі № 240/19318/20, від 16 листопада 2021 року у справі № 360/1406/20, від 01 грудня 2022 року у справі № 640/7578/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 520/9778/19 та від 10 січня 2024 року у справі № 380/13615/21.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 23 липня 2024 року у справі № 280/3308/23 та від 02 жовтня 2024 року у справі №340/2273/23, аналізуючи зазначені вище правові норми Основного Закону України, юридичні позиції Конституційного Суду України щодо їх офіційного тлумачення та висновки Верховного Суду стосовно застосування цих норм, констатував, що правовідносини щодо призначення ОГД починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про призначення їй ОГД і тривають до моменту прийняття рішення про призначення ОГД уповноваженим органом, а саме Комісією.

Лише у разі якщо на момент прийняття суб`єктом владних повноважень у межах визначених законодавством строків рішення про призначення ОГД у законодавстві запроваджено нове правове регулювання цих правовідносин, відмінне від того, яке існувало на момент звернення особи із відповідною заявою, вказаний суб`єкт не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке вже є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. З огляду на це, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права.

Тобто, при прийнятті рішення Комісія повинна була застосовувати ті нормативно-правові акти, які були чинні на момент прийняття відповідного рішення.

Матеріалами справи встановлено, що батько позивача загинув при виконанні обов`язків військової служби при безпосередній участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з російською військовою агресією проти України.

За таких обставин, враховуючи частину першу статті 58 Конституції України, статті 87 і 88 Закону України «Про адміністративну процедуру» та правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.07.2024 у справі № 280/3308/23, Комісія при прийняті рішення за результатами розгляду заяви позивачки зобов`язана була застосовувати Закон № 2011-ХІІ в редакції Закону № 3515-ІХ, оскільки останній вже був чинним (набрав чинності 29.03.2024) як в день подання позивачами відповідної заяви, так і в день прийняття оскаржуваного рішення.

Суд відхилив як необґрунтоване твердження відповідачів про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати редакцію Закону № 2011-ХІІ, яка була чинна станом на день загибелі його батька (29.08.2023) та посилання на пропуск строку звернення з заявою про виплату допомоги.

Відповідно до абзацу другого частини 4 статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, діти.

Водночас абзац другий частини 4 статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ встановлює право на отримання цієї допомоги для всіх дітей загиблого не залежно від їх віку (повнолітні або неповнолітні) чи факту перебування їх на утриманні загиблого тощо.

Тому позивач, як рідний син загиблого ОСОБА_2 , має право на отримання одноразової грошової допомоги, встановленої Постановою № 168, відповідно до абзацу другого частини 4 статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ).

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45 затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану (далі Порядок №45).

Цей Порядок і умови визначають завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів.

Згідно пункту 1.7. Порядку №45 одноразова грошова допомога (далі призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява (додаток 1) подається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки незалежно від місця реєстрації заявника.

В розділі III Порядку №45 визначені повноваження органів військового управління щодо призначення та виплати ОГД:

3.1. Районний (міський) ТЦКСП є органом, уповноваженим приймати документи (додаток 2) від осіб, які можуть звернутися за ОГД, оформлювати документи для її призначення та виплати. Доповідь про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за ОГД (додаток 3), подається за підпорядкованістю у обласний (Київський міський) ТЦКСП.

3.2. Обласний (Київський міський) ТЦКСП:

1) є органом, уповноваженим подавати висновок щодо можливості призначення ОГД (додаток 4). У разі отримання інформації, яка не відповідає раніше наданому висновку, не пізніше 3 робочих днів подається новий висновок з урахуванням встановлених обставин;

2) проводить перевірку отриманих з Департаменту соціального забезпечення результатів попереднього опрацювання документів для призначення ОГД, та не пізніше 3 робочих днів після їх реєстрації письмово повідомляє про результати проведеної роботи

3.3. Фінансово-економічне управління контролює дотримання обласними (Київським міським) ТЦКСП встановлених строків виплати ОГД.

Розділ IV Порядку визначає алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати ОГД:

4.1. Члени сім`ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2.

4.2. Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням.

4.3. Обласний (Київський міський) ТЦКСП перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи (додаток 2).

Результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки).

Результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки).

4.4. Департамент соціального забезпечення після отримання від обласного (Київського міського) ТЦКСП документів (додаток 6), надсилає запит до Кадрового центру Збройних Сил України щодо військовослужбовців, які загинули та відповідно до пункту 1 розділу ХIII Інструкції № 280, віднесені до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану.

Відтак відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправно не направив протягом 7 днів до ІНФОРМАЦІЯ_2 всі документи щодо заяви позивач про виплату грошової допомоги.

Отож, обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд враховує, що порушене право належить захистити шляхом визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо несформування виплатної справи за заявою ОСОБА_1 від 24.12.2025 року та ненаправлення її до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 скласти, оформити та завірити належним чином повний пакет документів виплатної справи за заявою ОСОБА_1 (включно з довідкою про безпосередню участь у заходах, довідкою про обставини смерті та актом службового розслідування) і направити його до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неперевірки та ненаправлення виплатної справи ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 направити сформовану виплатну справу ОСОБА_1 до Міністерства оборони України для розгляду Комісією з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги не підлягають задоволенню, оскільки на даний час у відповідача -2 відсутні всі матеріали щодо заяви ОСОБА_1 щодо виплати грошової допомоги та ним не приймалось жодне рішення відносно вказаної заяви.

Щодо позовних вимог в частині визнаня протиправною бездіяльність Міністерства оборони України (в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою ОГД) щодо нерозгляду питання про призначення ОСОБА_1 1/4 частини одноразової грошової допомоги та зобов`язання Міністерства оборони України розглянути належним чином сформовану виплатну справу ОСОБА_1 та прийняти рішення про призначення та виплату позивачу 1/4 частини одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька - старшого лейтенанта ОСОБА_2 відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд зазначає про таке.

У силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зміст наведеної правової норми свідчить, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивачки на індексацію пенсії. Своєю чергою, питання щодо порядку виплати є похідним і повинне вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на виплату.

Суд зауважує, що відповідач Міністерство оборони України ще не розгляд документи щодо заяви ОСОБА_1 щодо виплати грошової допомоги.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що вимоги у цій частині спрямовані на майбутнє, тоді як до завдань адміністративного судочинства належить не просто констатування існування певного права у особи, яка звернулася до суду, а саме захист такого права, порушення якого вже настало.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

При зверненні до суду позивачами сплачено суму судового збору у розмірі 3993,60 грн.

Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачами судовий збір за подання позову до суду в сумі 3993,60 грн підлягає стягненню на їх користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 14, 22, 139, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо несформування виплатної справи за заявою ОСОБА_1 від 24.12.2025 року та ненаправлення її до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 скласти, оформити та завірити належним чином повний пакет документів виплатної справи за заявою ОСОБА_1 (включно з довідкою про безпосередню участь у заходах, довідкою про обставини смерті та актом службового розслідування) і направити його до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 3993,60 (три тисячі дев`ясот дев`яносто три гривні шістдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддяГ.В. Костенко