Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №440/9487/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 05 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/9487/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якій просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 20.02.2026 №163750037290;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу на пільгових умовах періоди проходження військової служби з 13.07.2023 по 28.12.2023 та з 31.12.2023 по 23.06.2024 (включно) з розрахунку один місяць військової служби за три місяці;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 13.02.2026 про зарахування до страхового стажу на пільгових умовах періодів проходження військової служби з 13.07.2023 по 28.12.2023 та з 31.12.2023 по 23.06.2024 (включно) відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2024 №5683.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.02.2026 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та відповідними документами для призначення дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №163750037290 від 20.02.2026 року відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу 25 років. Як зазначає позивач, спірним рішенням відповідачем не було зараховано до страхового стажу на пільгових умовах періоди проходження військової служби позивача з 13.07.2023 по 28.12.2023 та з 31.12.2023 по 23.06.2024 (включно) з розрахунку один місяць військової служби за три місяці. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 20.07.2025 була доставлена до електронного кабінету відповідача 20.07.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Проте, у строк встановлений судом, відзиву на позовну заяву, відповідач не надав.

При цьому, 30.07.2026 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в яких зазначав, що всі документи стосовно позивача знаходяться в розпорядженні ГУ ПФУ в Полтавській області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ГУ ПФУ в Полтавській області, витребувано докази.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_2 13.02.2026 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій відповідно до п.4 ч. 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Документи про призначення пенсії були розглянуті за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії Рівненській області №163750037290 від 20.02.2026 року, яким відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу 25 років.

У спірному рішенні вказано, що вік заявника 60 років 1 місяць 5 днів, страховий стаж особи становить 16 років 10 місяців 3 дні.

Як зазначає позивач, спірним рішенням відповідачем не було зараховано до страхового стажу на пільгових умовах періоди проходження військової служби позивача з 13.07.2023 по 28.12.2023 та з 31.12.2023 по 23.06.2024 (включно) з розрахунку один місяць військової служби за три місяці.

Вважаючи дії відповідача та спірне рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII), Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Згідно із пунктами "а" статті 3 Закону України №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Пунктом першим частини першої статті 8 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно частин першої, другої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 ст. 45 Закону України № 1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Приписами статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначено умови пенсійного забезпечення окремих категорій громадян.

Пунктом 4 частини 1 статті статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

У позовній заяві позивач зазначає, що до пільгового стажу не зараховано в розрахунку один місяць служби за три період проходження військової служби з 13.07.2023 по 28.12.2023, з 31.12.2023 по 23.06.2024 протягом якої позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції.

Стосовно періоду проходження військової служби та періоду, коли позивач брав участь у заходах із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Статтею 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Наказом Міністерства оборони України затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей від 14.08.2014 року № 530 (далі Положення № 530).

Згідно п. 2.3 розд. ІІ Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Позивач має статус учасника бойових дій згідно п.19 ст.6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_2 від 05.02.2024.

Згідно довідки ВЧ НОМЕР_1 від 12.09.2024 №5683 про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України позивач дійсно у період з 13.07.2023 по 28.12.2023, з 31.12.2023 по 23.06.2024 брав участь у заходах на території Донецької області, Краматорського району, Костянтинівської міської ТГр.

Кабінет Міністрів України 17.07.1992 прийняв Постанову №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб”, пунктом 3 якого встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.

Варто зауважити, що пункт 3 Порядку №393 до 19.02.2022 був викладений у такій редакції: до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.

Кабінет Міністрів України постановою №119 від 16.02.2022, яка набрала чинності 19.02.2022, вніс зміни, внаслідок чого пільгове обчислення календарної вислуги можливе тільки для визначення розміру пенсії, а не її призначення.

Однак постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 року у справі №640/13694/22 Визнати протиправними та нечинними:

-пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393";

-підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393";

-пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393";

-пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393".

Отже зазначені вище у довідці періоди з 13.07.2023 по 28.12.2023, з 31.12.2023 по 23.06.2024 повинні бути розраховані один місяць за три при призначенні пенсії.

Вищезазначене також підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 від 30.10.1984.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №163750037290 від 20.02.2026 у призначенні пенсії позивачу відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу тривалістю 25 років.

Судом установлено, що безпосередньо зі змісту оскаржуваного рішення неможливо достовірно встановити, з яких саме мотивів відповідач не врахував зазначені позивачем спірні періоди військової служби у пільговому обчисленні.

Зокрема, спірне рішення не містить чіткого зазначення періодів страхового стажу, які були враховані органом Пенсійного фонду при визначенні права позивача на дострокову пенсію, не містить належного обґрунтування причин неврахування спірних періодів у пільговому обчисленні та не містить посилання на конкретні норми законодавства, які, на думку відповідача, виключають можливість такого зарахування.

Водночас із наданого до матеріалів справи розрахунку стажу РС-право можна встановити, що спірні періоди проходження позивачем військової служби не були зараховані органом Пенсійного фонду до страхового стажу з урахуванням кратності один місяць служби за три місяці.

Отже, фактичні підстави прийняття оскаржуваного рішення у частині визначення страхового стажу позивача можуть бути встановлені лише шляхом аналізу документів, наданих відповідачем разом із матеріалами справи, тоді як безпосередньо з тексту рішення, яке є предметом оскарження, такі підстави не вбачаються.

Суд наголошує, що рішення суб`єкта владних повноважень, яким особі відмовлено у реалізації права на пенсійне забезпечення, має бути не лише формально прийнятим у межах компетенції відповідного органу, а й належним чином обґрунтованим та вмотивованим.

Мотивування рішення має забезпечувати особі можливість зрозуміти, з яких фактичних та правових підстав орган пенсійного забезпечення дійшов висновку про відсутність у неї права на пенсію, які саме документи були оцінені, які періоди стажу враховані, які не враховані, з яких причин та на підставі яких норм законодавства.

Особливого значення зазначена вимога набуває у справах щодо призначення пенсії, оскільки від визначення органом Пенсійного фонду тривалості страхового стажу безпосередньо залежить наявність або відсутність у особи права на відповідний вид пенсійного забезпечення.

Відтак, у разі відмови у призначенні дострокової пенсії на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV рішення органу Пенсійного фонду повинно містити чітке та зрозуміле обґрунтування того, яким чином визначено страховий стаж особи, які періоди включено до нього, які періоди не включено або включено без застосування пільгового обчислення, а також правові підстави для такого неврахування.

Недостатнім є посилання лише на відсутність необхідного страхового стажу без розкриття способу його обчислення та без наведення конкретних причин, з яких подані заявником документи не призвели до набуття необхідної тривалості страхового стажу.

Такий підхід узгоджується і з вимогами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд при перевірці рішень суб`єктів владних повноважень з`ясовує, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у разі, якщо суд визнає протиправним рішення суб`єкта владних повноважень і для відновлення прав позивача необхідно вчинити певні дії, суд може зобов`язати відповідача вчинити такі дії.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.03.2026 у справі №200/8094/24, у якій предметом розгляду було, зокрема, питання можливості зарахування періодів проходження військової служби в особливий період до страхового стажу для цілей призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV у пільговому обчисленні «один місяць служби за три».

Отже, питання застосування відповідної кратності при визначенні стажу для реалізації права на дострокову пенсію за пунктом 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV не може бути проігнороване органом Пенсійного фонду та потребує належної правової оцінки з урахуванням характеру і періодів проходження військової служби позивачем.

У цій справі суд бере до уваги, що періоди проходження військової служби позивача з 13.07.2023 по 28.12.2023 та з 31.12.2023 по 23.06.2024 включно припадають на період дії воєнного стану.

Водночас зарахування відповідних періодів у пільговому обчисленні передбачає встановлення передбачених законодавством юридичних фактів, які є підставою для застосування кратності один місяць служби за три місяці. Відтак при повторному розгляді заяви відповідач повинен надати належну оцінку наявним у пенсійній справі документам щодо проходження позивачем військової служби та визначити тривалість його страхового стажу з урахуванням установленого судом порядку оцінки таких періодів.

Суд зауважує, що оскаржуване рішення не містить висновку про відсутність у позивача відповідного права на зарахування спірних періодів у пільговому обчисленні, так само як і не містить конкретного правового обґрунтування неврахування таких періодів. Натомість загальне посилання на відсутність необхідного страхового стажу не дає можливості перевірити правильність визначення відповідачем тривалості страхового стажу позивача та правомірність висновку про відсутність у нього права на дострокову пенсію.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №163750037290 від 20.02.2026 не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, оскільки не містить достатнього викладу фактичних та правових підстав, за яких відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного страхового стажу, а також не дає можливості встановити, з яких причин спірні періоди військової служби не були враховані у пільговому обчисленні.

З огляду на встановлені обставини спірне рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Разом із тим, вирішуючи питання про спосіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить із необхідності забезпечення реального, а не формального поновлення його права на належний розгляд питання про призначення дострокової пенсії.

Оскільки визначення права особи на призначення пенсії залежить від правильного встановлення та обчислення страхового стажу, а також від оцінки всіх поданих для призначення пенсії документів, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди проходження військової служби з 13.07.2023 по 28.12.2023 та з 31.12.2023 по 23.06.2024 включно у пільговому обчисленні – один місяць служби за три місяці, з подальшим повторним розглядом заяви позивача від 13.02.2026 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

При цьому під час повторного розгляду заяви відповідач повинен здійснити новий розрахунок страхового стажу позивача з урахуванням установленого судом порядку зарахування зазначених періодів, надати оцінку всім документам, поданим позивачем разом із заявою, та прийняти за результатами такого розгляду вмотивоване рішення відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів та підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Підстави розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 242-246, 255, 257 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. О. Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, ЄДРПОУ 21084076), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №163750037290 від 20.02.2026 щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 період проходження військової служби з 13.07.2023 по 28.12.2023 та з 31.12.2023 по 23.06.2024 включно у пільговому обчисленні – один місяць служби за три місяці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч.1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяА.О. Чеснокова