Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №440/4139/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/4139/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у непроведенні виплати позивачу середнього заробітку за час затримки сплати належних при звільненні сум;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь позивача середній заробіток за час затримки сплати належних при звільненні сум у розмірі 140838,65 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що всупереч вимогам статей 116, 117 КЗпП України ГУНП в Полтавській області протиправно відмовило у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невчасне нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розпорядженням керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 №626 у зв`язку із призначення судді Канигіної Т.С. на посаду судді Сьомого апеляційного адміністративного суду на підставі Указу Президента України від 13.12.2025 №954/2025, з урахуванням наказу голови Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 №69/10 про відрахування її зі штату суду, відповідно до розпорядження керівника апарату №14/19 від 19.12.2025 "Про здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями судових справ та матеріалів, які перебували в провадженні судді Канигіної Т.С.", відповідно до підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №440/4139/25 за результатами якого суддею з розгляду цієї справи визначено суддю Удовіченка С.О., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії прийнято до провадження. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що ГУНП в Полтавській області діяло виключно відповідно до законодавства та не порушувало прав позивача, а позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні є не необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції та був звільнений за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" через хворобу 04.08.2023 згідно з наказом від 02.08.2023 № 391 о/с.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 по справі № 440/2566/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 по справі № 440/2571/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 40108630) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та щорічної додаткової оплачуваної відпустки за період з 07 листопада 2015 року по 04 серпня 2023 року, а саме: щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 20 календарних днів, щорічної додаткової відпустки за стаж служби за 2020 рік у кількості 03 календарних дні, щорічної додаткової відпустки за стаж служби за 2022 рік у кількості 05 календарних днів, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 04 серпня 2023 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні: щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 20 календарних днів, щорічної додаткової відпустки за стаж служби за 2020 рік у кількості 03 календарних дні, щорічної додаткової відпустки за стаж служби за 2022 рік у кількості 05 календарних днів, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 04 серпня 2023 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішень Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 по справі № 440/2566/24 та від 24.05.2024 у справі № 440/2571/24 Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області виплачено позивачу: недоплачену частину індексації грошового забезпечення в сумі 2598,88 грн та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки у сумі 16960,55 грн.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо непроведення нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для вирішення цього спору, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статей 17, 46 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у військових формуваннях.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статей 59, 60 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (зі змінами та доповненнями) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питання проходження служби в поліції.

Частиною десятою статті 62 закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (зі змінами та доповненнями) передбачено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України, а також у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченого цим законом та іншими актами законодавства.

Статтею 94 закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (зі змінами та доповненнями) передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Конституційним Судом України в рішення від 07 травня 2002 року ухваленого в справі № 8-рп/2002 за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зроблено висновок, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

За загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними, тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Приписами частини другої та третьої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення, а день звільнення вважається останнім днем служби.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 02.08.2023 №391 о/с позивач звільнений згідно із пунктом 2 частини першої статті 77 Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, через хворобу, 04.08.2025.

Остаточний розрахунок при звільненні з позивачем проведено 27.02.2025 на виконання рішень Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі №440/2566/24 та від 24.05.2024 у справі № 440/2571/24.

Таким чином, належні при звільненні позивачу суми відповідачем у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, не виплачено, при цьому нарахування та виплату позивачеві його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку всупереч вимогам статті 117 КЗпП України не здійснено.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

З огляду на те, що при виплаті 27.02.2025 грошового забезпечення в сумі 19559,43 грн (2598,88+16960,55) відповідач не виплатив позивачу відповідно до положень статті 117 КЗпП України середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд приходить до висновку про наявність передбачених цієї нормою підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з дня, наступного за днем звільнення зі служби, тобто з 05.08.2023, по останній день затримки розрахунку при звільненні – 27.02.2025 включно, але не більш як за шість місяців або 184 днів.

Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.04.2016 за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських /надалі – Порядок №260/.

У пункті 3 цього наказу визначено, що видатки, пов`язані з набранням чинності цим наказом, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті на утримання Національної поліції (крім поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Порядку №260 (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров`я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За змістом пункту 7 розділу VI Порядку №260 у наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.

Згідно із пунктом 8 розділу VI Порядку №260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

Проаналізувавши положення пункту 8 розділу VI Порядку №260, Верховний Суд у постановах від 23.11.2022 у справі № 160/20449/21, від 12.06.2023 у справі № 160/7452/22, від 12.06.2023 у справі № 560/10571/21, від 18.03.2024 у справі № 320/4636/22 зазначив, що це положення треба розуміти так, що виплата одноразової грошової допомоги (при звільненні зі служби в поліції) має відбутися протягом двох місяців від дати звільнення, тобто може не збігатися з датою звільнення; виплата цієї допомоги поза двомісячним строком теж можлива, якщо бюджетні кошти, призначені для цих потреб, надійшли пізніше зазначеного терміну (по спливу двох місяців), але в такому разі одноразова грошова допомога має бути виплачена протягом п`яти робочих днів після їх надходження. Варто також зазначити, що наявність словосполучення “при звільненні” після слів “одноразова грошова допомога” у цьому контексті вказує не на дату/строк її виплати, а на підставу/подію, з якою пов`язується її виплата й визначає цільове призначення цього платежу. Суди попередніх інстанцій правильно зазначили про відсутність підстав для стягнення з ГУ НП на підставі статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки виплати позивачу одноразової грошової допомоги. Отже, доводи касаційної скарги позивача про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин приписів пункту 8 розділу VI Порядку № 260 та статті 117 КЗпП України, за відсутності висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

Не заперечуючи передбачені пунктом 8 розділу VI Порядку №260 строки для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та проаналізувавши наведені висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що такі строки виплати одноразової грошової допомоги та висновки Верховного Суду є застосовними лише тоді, коли виплата одноразової грошової допомоги при звільненні поза двомісячним строком зумовлена виключно відсутністю між роботодавцем і працівником спору щодо належної до виплати суми та, відповідно, очікуванням бюджетних коштів для такої виплати, а не у зв`язку із існуванням між роботодавцем і працівником спору щодо суми одноразової грошової допомоги при звільненні та виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні у належному розмірі на виконання судового рішення.

З огляду на те, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні здійснена відповідачем на виконання судового рішення, а не у день виплати (02.08.2023) нарахованої при звільненні одноразової грошової допомоги, суд доходить висновку про допущення відповідачем бездіяльності щодо невиплати позивачу середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в частині виплати позивачу у належному розмірі одноразової грошової допомоги при звільненні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати /надалі - Порядок № 100/, який поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, а також на фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників.

Абзацами першим, другим, четвертим пункту 2 Порядку №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31.12.2023, проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності); д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо; е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати; є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором; ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування; з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку; и) виплати, пов`язані з святковими та ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо; і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування; ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства; л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати; м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму; н) винагороди державним виконавцям; о) грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов`язків.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Пунктом 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року за № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, передбачено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Отже, грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Враховуючи вищевикладені положення, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення особи яка проходить службу в поліції, слід виходити з числа відпрацьованих календарних днів за цей період.

Згідно довідки від 18.09.2026 № 255 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.06.2023 по 04.08.2023 грошове забезпечення позивача за червень 2023 року становило 23600,02 грн, за липень 2023 року становило 23600,02 грн за серпень 2023, середньоденний заробіток становить 761,29 грн.

Отже, середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні позивача з 05.08.2023 по 27.02.2025 становить 140077,36 грн (761,29 грн х 184 дні).

Разом з цим, суд наголошує, що Верховний Суд, надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП, неодноразово наголошував на обов`язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, від 26.11.2020 у справі №520/1365/2020, від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а та інш.

Також як вже зазначалося вище, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати обставини, визначенні в пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

У постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 зазначено, що у разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 відступила від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, наведеного у постанові від 06.12.2024 у справі №440/6856/22, про те, що з прийняттям Закону №2352-IX законодавець, обмеживши строк нарахування шістьма місяцями, фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, а отже, застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019, до правовідносин, що регулюються новою редакцією статті 117 КЗпП України, неможливо.

Переглядаючи справу №489/6074/23, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, нагадала, що в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-323цс19) розтлумачила зміст статті 117 КЗпП України та сформулювала висновок, що відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого (пункти 81, 82 постанови).

Ключовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №489/6074/23 полягає в тому, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципів права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Законодавчі положення, внесені Законом №2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.

З наявної в матеріалах справи довідки про види грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого при звільненні з ГУНП в Полтавській області слідує, що позивачу при звільненні виплачено кошти у загальному розмірі 132402,38 грн.

Недоплачені суми згідно рішень суду у справах №440/2566/24, № 440/2571/24, фактично виплачені лише 27.02.2025, в загальному складають 19559,43 грн.

Отже, загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат у серпні 2023 року склав 151958,81 грн (132402,38 грн + 19559,43 грн), з яких частка суми доплати згідно рішень суду у справах № 440/2566/24, № 440/2571/24 (19559,43 грн), становить 12,87% = (19559,43 грн*100/151958,81).

Застосовуючи такі підходи до обставин цієї справи, суд зазначає, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.08.2023 по 27.02.2025 підлягає зменшенню та визначенню в розмірі, прямо пропорційному розміру невиплачених звільненому працівникові сум, а саме у розмірі 18027,96 грн ( 140077,36 грн х 12,87%).

Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Полтавській області щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 18027,96 грн.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40108630, вул. Юліана Матвійчука, 83, м. Полтава) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в загальній сумі 18027,96 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.О. Удовіченко