Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №440/11144/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/11144/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССПЕЦТРЕЙД" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНССПЕЦТРЕЙД" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100320/2025/000069/2 від 15.07.2025.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказував на протиправність рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100320/2025/000069/2 від 15.07.2025, оскільки при поданні митної декларація додано всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що за результатом аналізу наданих декларантом при митному оформленні документів встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до ст.53 МК України, містять розбіжності та не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості, а саме: 1. В доповненні від 17.03.2025 №1 до контракту №2025-1 від 17.03.2025 зазначено « умови оплати: 30% передоплати, 70% оплата коли товар готовий. Строк поставки: товари повинні бути доставлені протягом 40 календарних днів з моменту отримання 30% передоплати» Згідно наданих банківських платіжних документів від 19.03.2025 №107 та від 02.04.2025 №117, термін доставки порушений, в призначенні платежу вказано «PREPAYMENT for auto parts CNTR 2025-1 DD 17.03.2025 INV 001/18/03/2025 DD 18.03.2025, INV 002/18/03/2025 DD 18.03.2025», що не дає однозначно ідентифікувати, яка сума проплати була здійснена за нашою поставкою товару. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку тр.витрат №30/06-3 від 30.06.2025 де зазначено, що послуги перевезення надавались ФОП ОСОБА_1 та тр.витрат №465010 від 26.06.2025, де зазначено, що послуги перевезення надавались ТОВ «Транслогістик-ЮА», разом із тим, у CMR від 30.06.2025 № 498719 зазначено ФОП PE SUPRUNIUK OLEKSANDR . Тобто, зазначені документи містять розбіжності. До митного оформлення не надано договори транспортно-експедиторського обслуговування з ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Транслогістик-ЮА», ФОП PE SUPRUNIUK OLEKSANDR. Отже, відбулося залучення третіх сторони. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Відповідно до ст. 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність», укладається договір транспортного експедирування у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Проте, договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг з перевізником, зазначеним у CMR, а також транспортні документи, відсутні серед наданих до митного оформлення документів. Таким чином, компанія ФОП « ОСОБА_1 » та ТОВ «Транслогістик-ЮА» не ідентифікуються із поставкою оцінюваного товару як перевізники, отже відсутні правові підстави у прийнятті від цієї компанії документів для підтвердження складових митної вартості. Від перевізника, зазначеного у транспортних документах жодного документа не надано. За результатами митного контролю, встановити всі обставини наданих транспортно-експедиційних послуг неможливо. Враховуючи вищезазначене, неможливо ідентифікувати надані документи про транспортні витрати з поставкою товарів за вказаною МД.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

17.03.2025 між ТОВ “ТРАНССПЕЦТРЕЙД” - "Покупець" та "Xinjiang Zong Yao іnternational Trading Co.,Ltd" КНР - "Продавець" було укладено контракт № 2025-1.

Пунктом 1.1 визначено, що продавець зобов`язується продати (поставити) товар, а саме автомобільні запчастини, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступні товари згідно з додатком.

Відповідно до пунктів 3.1-3.2 Контракту валютою контракту є долар США. Сума контракту складає 300000 дол. США.

Пунктом 4.1. Контракту передбачено, що товари повинні бути доставлені протягом 40 календарних днів з моменту отримання 30 % передплати, якщо інше не встановлено у додатку.

Згідно з пунктом 6.1. Контракту відправлення товару здійснюється у строки, встановленими у п. 4 даного Контракту. Умови поставки - FOB Qingdao якщо інше не встановлено у додатку. Дата відвантаження узгоджується з покупцем.

Відповідно до Додатків № 1,2,3 до Контракту № 2025-1 від 17.03.2025 визначено умови поставки - FOB Ningbo.

Згідно рахунку (Invoice) від 18.03.2025 № 001/18/03/2025 було домовлено поставити автомобільні запчастини із загальної вартістю 40772,28 дол. США./а.с.39/

Платіжною інструкцією в іноземній валюті №107 від 19.03.2025 було перераховано "Xinjiang Zong Yao іnternational Trading Co.,Ltd" 14798,58 доларів США та платіжною інструкцією в іноземній валюті № 117 від 02.04.2025 було перераховано "Xinjiang Zong Yao International Trading Co.,Ltd" 28487,84 доларів США.

Транспортно експедиторське обслуговування здійснювалось на підставі договору №140623П від 14.06.2023 з ТОВ "ТРАНСЛОГІСТІК-ЮА" та договору № 43271932 від 01.04.2025 з ФОП ОСОБА_1 .

Згідно рахунку- фактурою № 4655687 від 26.06.2025 постачальника ТОВ "ТРАНСЛОГІСТІК-ЮА" витрати пов`язані з транспортуванням вантажу включали:

- транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України -7092,40 грн ;

- експедиторська винагорода – 1043,00 грн;

- морське перевезення вантажу за межами державного кордону України -44223,20 грн;

14.07.2025 ТОВ “ТРАНССПЕЦТРЕЙД” подано для митного оформлення поставленого товару МД №25UA100320026215U1, якою задекларовано до митного оформлення товар, визначений в додатків № 1,2 до контракту №2025-1 загальною вартістю 40772,28 доларів США.

До ЕМД № 25UA100320026215U1 декларантом надано: пакувальний лист (Packing list) б/н від 07.04.2025, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 001/18/03/2025 від 18.03.2025 коносамент (Bill of lading) № NHGDA250400036 від 02.05.2025, автотранспортна накладна (Road consignment note) № 498719 від 30.06.2025, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 25065008039000029 від 13.05.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару № 107 від 19.03.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару № 117 від 02.04.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 4655687 від 26.06.2025, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 2704 від 04.07.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 30-06-3 від 30.06.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 465010 від 26.06.2025, виписка з бухгалтерської документації б/н від 15.07.2025, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 17.03.2025, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 17.03.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 2025-1 від 17.03.2025, договір про надання послуг митного брокера № 52/2025 від 01.07.2025, договір (контракт) про перевезення № 140623П від 14.06.2023, договір (контракт) про перевезення № 20/02/2025 від 20.02.2025, додаткова угода №1 від 10.09.2023, буклет від 11.07.2025, лист №11 від 11.07.2025, лист №11/2 від 11.07.2025, копія митної декларації країни відправлення № 310120250518330151 від 27.04.2025.

За результатами митного оформлення відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також прийняв рішення від 15.07.2025 №UA100320/2025/000069/2 про коригування митної вартості товарів, якими митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу.

Згідно графи 33 рішення про коригування митної вартості:

На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 14.07.2025 № 25UA100320026215U1 встановлено, що вони не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, та містять розбіжності зокрема:

- в доповненні від 17.03.2025 №1 до контракту №2025-1 від 17.03.2025 зазначено « умови оплати: 30% передоплати, 70% оплата коли товар готовий. Строк поставки: товари повинні бути доставлені протягом 40 календарних днів з моменту отримання 30% передоплати» Згідно наданих банківських платіжних документів від 19.03.2025 №107 та від 02.04.2025 №117, термін доставки порушений, в призначенні платежу вказано «PREPAYMENT for auto parts CNTR 2025-1 DD 17.03.2025 INV 001/18/03/2025 DD 18.03.2025, INV 002/18/03/2025 DD 18.03.2025», що не дає однозначно ідентифікувати, яка сума проплати була здійснена за нашою поставкою товару;

- для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку тр.витрат №30/06-3 від 30.06.2025 де зазначено, що послуги перевезення надавались ФОП ОСОБА_1 та тр.витрат №465010 від 26.06.2025, де зазначено, що послуги перевезення надавались ТОВ «Транслогістик-ЮА», разом із тим, у СМР від 30.06.2025 № 498719 зазначено ФОП PE SUPRUNIUK OLEKSANDR Тобто, зазначені документи містять розбіжності. До митного оформлення не надано договори транспортно-експедиторського обслуговування з ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Транслогістик-ЮА», ФОП PE SUPRUNIUK OLEKSANDR.

Також, надана для підтвердження митної вартості митна декларація країни відправлення від 27.04.2025 № 310120250518330151 складена не офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, що суперечить статті 254 Кодексу.

Тобто, зазначені документи містять розбіжності та викликають сумніви у достовірності відомостей зазначених у поданих до митного оформлення документах, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Кодексу.

Не погодившись із зазначеними рішеннями митного органу, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI визначено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Частиною 1 статті 266 Митного кодексу України передбачено, що декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Відповідно до пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема, відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Перелік документів, які мають подаватися декларантом в підтвердження заявленої митної вартості визначені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Аналізом частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За приписами частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Водночас частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2, 3, 6, 7 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частиною 2 статті 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 3 статті 58 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина 8 статті 57 Митного кодексу України).

За частиною 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і підставою його незастосування є, обставини, визначені частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, та якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Пунктами 5, 6, 7 частини 10 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до частини 9 статті 58 Митного кодексу України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються в спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може відбуватися тільки в разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

З приводу твердження митного органу про те, що згідно наданих банківських платіжних документів від 19.03.2025 №107 та від 02.04.2025 №117, термін доставки порушений, в призначенні платежу вказано «PREPAYMENT for auto parts CNTR 2025-1 DD 17.03.2025 INV 001/18/03/2025 DD 18.03.2025, INV 002/18/03/2025 DD 18.03.2025», що не дає однозначно ідентифікувати, яка сума проплати була здійснена за нашою поставкою товару, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до умов Контракту № 2025-1 від 17.03.2025 та додатків №№1,2 до Контракту № 2025-1 від 17.03.2025 ТОВ "ТРАНССПЕЦТРЕЙД" придбано у компанії "Xinjiang Zong Yao International Trading Co., Ltd " (КНР) товар –автомобільні запчастини на загальну суму 40772,28 дол. США.

Товар оплачений згідно платіжних інструкцій №107 від 19.03.2025 на суму 14798,58 дол. США та № 117 від 02.04.2025 на суму 28487,84 дол. США, Інвойсом № 001/18/03/2025 від 18.03.2025 підтверджено митну вартість товару автомобільних запчастин.

Вказаний інвойс підписаний продавцем товару та містить необхідну інформацію про продаж товару.

Таким чином, вказані документи не містять розбіжностей та в них зазначено всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Також, суд зазначає, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 08.05.2025 у справі № 380/25301/23.

Щодо твердження відповідача про те, що послуги перевезення надавались ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Транслогістик-ЮА», разом із тим, у СМR від 30.06.2025 № 498719 зазначено ФОП PE SUPRUNIUK OLEKSANDR Тобто, зазначені документи містять розбіжності. До митного оформлення не надано договори транспортно-експедиторського обслуговування з ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Транслогістик-ЮА», ФОП PE SUPRUNIUK OLEKSANDR.

Декларантом у довідках про транспортні-експедиційні витрати зазначено, що послуги перевезення надавались ФОП ОСОБА_1 за маршрутом від с. Янково-Гданське (Польща) – Ягодин (кордон України) - с. Піщане (Україна) автомобілем № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Від с. Янково-Гданське (Польща) – Ягодин (кордон України) вартість транспортно-експедиційних послуг склала 30000,00 грн.

Відповідно до довідки про транспортні витрати № 465010 від 26.06.2025 вартість міжнародного морського перевезення по маршруту Нінгбо-Гданськ, становить 44223,20 грн. Транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи -1000 грн.) становить 8344,00 грн.

Факт надання транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Транслогістик-ЮА» та їх умови підтверджуються: договором № 140623П про транспортно-експедиторське обслуговування від 14.06.2023, рахунок – фактура № 4655687 від 26.06.2025, заявка № LCL1329 на транспортно-експедиторське обслуговування збірного вантажу до Договору № 140623П від 14.06.2023, договір транспортно-експедиторського обслуговування № 43271932 від 01.04.2025, заявка № ТСТ2 до Договору транспортно-експедиторського обслуговування № 43271932 від 01.04.2025.

Так, п.2.2.1. Договору транспортно-експедиторського обслуговування № 43271932 від 01.04.2025 прямо надає право експедитору ФОП ОСОБА_1 укладати від свого імені договори та інші угоди з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов`язань за цим Договором.

Також відповідно до пункту 2.2.4 Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 140623П від 14.06.2023 прямо надає право експедитору ТОВ «Транслогістик-ЮА» доручати виконання цього Договору третій особі. Таким чином, ФОП PE SUPRUNIUK OLEKSANDR, вказаний у CRM, є субпідрядником, залученими експедитором для фактичного здійснення автомобільного перевезення.

ТОВ "ТРАНССПЕЦТРЕЙД" не є стороною господарських відносин між своїм експедитором та його субпідрядниками. Вимога митного органу надати договори, рахунки чи платіжні документи між експедиторами та фактичними перевізниками є неправомірною та виходить за межі обов`язків декларанта, оскільки декларант не володіє і не може володіти цими документами. Отже, наявність різних перевізників на різних етапах перевезення не є розбіжністю, а стандартною, документально підтвердженою практикою організації мультимодального перевезення, що не може бути підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості.

З приводу залучення для виконання послуг з перевезення інших осіб Верховний суд в постанові від 13.08.2020 по справі №804/4963/16 висловив наступну правову позицію: …Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснює оформлення перевізних документів, як - то товарно-транспортні накладні та коносаменти.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що вказана обставина спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару ФОП ОСОБА_2 , адже позивач не зобов`язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією-перевізником, адже всі обов`язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на ТОВ «Транслогістик-ЮА» та ФОП ОСОБА_1 .

Щодо твердження митного органу про те, що надана для підтвердження митної вартості митна декларація країни відправлення від 27.04.2025 № 310120250518330151 складена не офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, що суперечить статті 254 Кодексу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 254 МК України, митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Однак, митна декларація країни постачальника, в силу ст. 53 МК України, є не обов`язковим документом для здійснення розмитнення товарів.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 520/10709/188 зазначив, що митний орган відповідно до статті 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Отже, вимога митного органу про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.

В межах спірних правовідносин відповідачем не надано доказів витребування у позивача перекладу на українську мову документів, наданих до митного оформлення, з обґрунтуванням необхідності перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації (із зазначенням про те, які саме відомості необхідно перевірити або підтвердити).

Суд також зауважує, що законодавчого визначення поняття "мова міжнародного спілкування" не існує. Так само немає чітко визначеного переліку іноземних мов, які є мовами міжнародного спілкування. Якщо керуватися звичаями ділового обороту, то до мов міжнародного спілкування відносяться мови найпоширеніші у світі та закріплені в міжнародному праві, мови, які офіційно застосовуються міжнародними організаціями - об`єднаннями держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору.

Таким чином, китайська мова, якою складені експортна декларація країни відправлення Китаю, є іноземною мовою міжнародного спілкування.

Крім того, суд враховує, що перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як експортна декларація країни відправлення.

Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19

Отже, декларація країни відправлення не є обов`язковим для надання документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що використані позивачем відомості під час обчислення митної вартості товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), були об`єктивними, піддавалися обчисленню та підтверджувалися документально, натомість у митного органу були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідач у ході проведення митного оформлення не встановив фактів понесення позивачем додаткових витрат у зв`язку з придбанням товарів, заниження їх вартості в інший спосіб.

Доводи митного органу про заниження декларантом митної вартості товарів ґрунтуються виключно на припущеннях, що не підтверджені документально.

Митним органом під час коригування митної вартості застосовано резервний метод визначення митної вартості на підставі ЕМД від 19.03.2025 №UA205050/2025/10763, від 19.03.2025 № UA205050/2025/10694, від 06.03.2025 № UA205050/2025/613679, від 13.03.2025 № UA100320/2025/8846.

Однак, поставка товару за вищевказаними митними деклараціями здійснювалися від різних експортерів та на різних умовах, що не дає достатніх підстав ототожнювати визначені у таких деклараціях митну вартість товарів.

До того ж, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з цим, як визначено частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже обов`язок щодо доведення правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів покладено на митний орган як на суб`єкта владних повноважень.

Проте відповідач таких доказів суду не надав.

А оскільки в ході судового розгляду належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані для митного оформлення документи в сукупності підтверджують правильність визначення митної вартості імпортованого товару, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ`єктивною, відсутні.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати, а позов задовольнити.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССПЕЦТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 43271932, вул. Київська, буд. 34, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701) до Київської митниці (бул. Вацлава Гавела, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100320/2025/000069/2 від 15.07.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССПЕЦТРЕЙД" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяС.О. Удовіченко