Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №420/21708/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/21708/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул..Володимирська,26, м.Київ, 01601) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України за результатом якого позивач просить:

визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України, які полягають у не включенні у довідку від 12.05.2026 року № 09/141-суд про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 року, надбавки за особливо важливі завдання у розмірі 50 % посадового окладу, окладу за військовим званням та процентної надбавки за вислугу років та НОУС в екіпажах бойових машин, літаків, вертольотів, суден та ін. у розмірі 35 % посадового окладу, що були враховані при призначенні пенсії, для перерахунку пенсії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України виготовити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову уточнену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 року для перерахунку пенсії з 01.07.2025 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з обов`язковим зазначенням в нової уточненої довідці основних та додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, беручи до уваги наявні надбавки, що є в пенсійній справі (надбавка за особливо важливі завдання, НОУС в екіпажах бойових машин, літаків, вертольотів, суден та ін.) у тому числі за назвою та у розмірах: посадовий оклад (ПО) – 14290,00 грн.; оклад за військовим званням (ОВЗ) полковник - 2540,00 грн.; надбавка за вислугу років (НВР) 50% (ПО+ОВЗ) - 8415,00 грн.; надбавка за особливості проходження служби у розмірі 100 (ПО+ОВЗ+НВР) - 25245,00 грн.; % надбавка за особливо важливі завдання у розмірі 50% (ПО+ОВ3+НВР) - 12622,50 грн.; НОУС в екіпажах бойових машин, літаків, вертольотів, суден та ін. у розмірі 35% (ПО) - 5001,50 грн.; надбавка за кваліфікацію клас майстра у розмірі 7% (ПО) – 1000,30 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень, у розмірі 15 % (ПО) - 2143,50 грн.; премія у розмірі 430 % (ПО) - 61447,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на пенсійному забезпеченні в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області і йому призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду Адміністрацією Державної прикордонної служби України підготовлено та надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 18.06.2025 року для здійснення перерахунку його пенсії. Однак, у довідку про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 року не були включенні надбавка за особливо важливі завдання у розмірі 50 % посадового окладу, окладу за військовим званням та процентної надбавки за вислугу років та НОУС в екіпажах бойових машин, літаків, вертольотів, суден та ін. у розмірі 35% посадового окладу. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 21 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що відомчим (внутрішнім) наказом Адміністрації Держприкордонслужби № 70-ОС від 13.01.2025 «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України у 2025 році право на встановлення збільшеного розміру надбавки за особливості проходження служби до 70% (тобто від 1% до 70% включно) надано начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби, які згідно з повноваженнями мають право видавати накази по особовому складу лише тим діючим військовослужбовцям, які у 2025 році займали посади або виконували обов`язки за посадами льотного складу та яких в установленому порядку було допущено до самостійного виконання завдань у складі екіпажів літаків, вертольотів авіації залежно від якості, обсягу, складності та важливості виконуваних обов`язків за посадою і відповідного службового навантаження. Як було зазначено вище, Позивач звільнений з військової служби 21.09.2005 з посади начальник відділу забезпечення - начальника пошуково-рятувальної ПДС - інспектора авіаційного управління Департаменту озброєння Адміністрації Державної прикордонної служби України. Відтак позивач не виконував обов`язки за посадами льотного складу у 2025 році та його відповідно не було допущено до самостійного виконання завдань у складі екіпажів літаків, вертольотів авіації. А отже представник відповідача вважає вірними включенням у довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2025 надбавки за особливості проходження служби у тому розмірі (70%), у якому у січні 2025 року фактично отримував діючий військовослужбовець за посадою льотного складу, якого не було допущено до виконання завдань у складі екіпажів літаків, вертольотів авіації, та у якого відсутній лист хронометражу польотів з метою підтвердження їх виконання. Підсумовуючи викладене представник відповідача зазначає, що на його думку Позивач намагається ввести суд в оману належністю до категорії військовослужбовців, які мають право на призначення надбавки за особливості проходження служби в розмірі 100 відсотків. Жодних доказів протиправності рішень, дій чи бездіяльності Адміністрації Держприкордонслужби України в позові не наведено. На підставі вищенаведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 до Адміністрації Держприкордонслужби є незаконними і необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач надав до суду відповідь на відзив на позов де зазначає, що розмір надбавок, як і види грошового забезпечення, підстави їх призначення і нарахування були предметом розгляду та дослідження адміністративних судів при розгляді справи за аналогічним правовідносинами та викладені в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду та ухвалі Касаційного адміністративного суду Верховного Суду України у справі № 640/8913/20, які набрали законної сили. Оскільки вказані рішення суду набрали законної сили, отже в силу ч.ч.5 і 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402 від 02 червня 2016р. вони є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права і які враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Враховуючи вищевикладене позивач просить суд задовольнити позов.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 , інвалід війни 2 групи, є ветераном Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Позивача звільнено з військової служби за ст. 67 п. «б» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас (за станом здоров`я) наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.09.2005 року № 310-ос.

Позивач знаходиться на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.10.2005 року (пенсійна справа № 1510006264) та отримує пенсію у розмірі 90% від суми грошового забезпечення довічно відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі № 420/36567/25, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 року, і отже набрало законної сили, позов було задоволено:

Адміністрацію Державної прикордонної служби України зобов`язано підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з врахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку його пенсії з 01.07.2025 року.

На виконання вищезазначеного рішення Одеського окружного адміністративного суду Адміністрацією Державної прикордонної служби України було виготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку № 09/141-суд від 12.05.2026 року про розмір грошового забезпечення позивача станом на 18.06.2025 року.

Втім, як встановлено позивачем з даної довідки № 09/141-суд від 12.05.2026 року виданої позивачу Адміністрацією ДПСУ, остання не містить додаткових видів грошового забезпечення, таких як:

надбавка за особливо важливі завдання у розмірі 50% посадового окладу, окладу за військовим званням та процентної надбавки за вислугу років, НОУС в екіпажах бойових машин, літаків, вертольотів, суден та ін. у розмірі 35% посадового окладу.

А також з урахуванням вимог наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13.01.2025 року №70-ОС «Про грошове забезпечення військовослужбовців Адміністрації Державної прикордонної служби України у 2025 році», позивач просить суд привести у відповідність надбавку та премію за льотною посадою: - надбавку за особливості проходження служби до розміру 100% (в довідці - 70%), щомісячну премію до розміру 430% (в довідці - 395%), що фактично виплачені за червень 2025 року за посадою льотного складу - начальника відділу забезпечення - начальника ПР і ПДС - інспектора авіаційного управління Адміністрації ДПСУ, або аналогічною до неї, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.07.2025 року.

Також позивач зазначає, що його посада на дату звільнення (30.09.2005) є посадою льотного складу - начальник відділу забезпечення – начальник ПР і ПДС - інспектор авіаційного управління Адміністрації ДПСУ.

На дату його звільнення (30.09.2005) відповідно до наказу Адміністрації ДПСУ № 999 від 24.12.2004 р. та наказу командира Одеської авіаційної ескадрильї ДПСУ № 650 від 25.12.2004 р. полковника ОСОБА_1 було допущено до виконання польотів у 2005 році у складі позаштатних екіпажів на літаках в авіації ДПСУ.

Наказами Адміністрації ДПСУ № 244 від 05.04.2005 р., № 552 від 15.07.2005 р., № 685 від 19.09.2005 р. підтверджено наліт полковнику ОСОБА_1 за три квартали 2005 року.

Наказом Адміністрації ДПСУ № 686 від 19.09.2005 р. затверджено персональний наліт годин у 2005 році полковнику ОСОБА_1 на зарахування вислуги років на пільгових умовах.

Позивач має статус інваліда війни II групи, має Державні та інші нагороди України орден «За мужність» III ступеня, орден «За заслуги» III ступеня та медаль «За мужність в охороні державного кордону України», які пов`язані з особистою заслугою по захисту Батьківщини.

Позивач не може погодитись із зазначеними діями Відповідача щодо не включення у довідку від 12.05.2026 року № 09/141-суд про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 року, надбавки за особливо важливі завдання у розмірі 50 % посадового окладу, окладу за військовим званням та процентної надбавки за вислугу років та НОУС в екіпажах бойових машин, літаків, вертольотів, суден та ін. у розмірі 35% посадового окладу, він вважає свої права порушеними, а дії Відповідача протиправними, тому звертається за захистом своїх прав до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ), яким визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704) затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній до 20.05.2023, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Із 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), якою п. 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови №103, яким п. 4 Постанови №704 викладений у новій редакції.

Так, фактично з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 за правовими висновками Верховного Суду розрахункову величину для обчислення розміру посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями було змінено з «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року» на «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року».

Однак, суд зауважує, що 20.05.2023 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704".

Постановою від 12.05.2023 № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" затверджено:

"1.Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб;

2. Внести зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" виклавши абзац перший в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

3. Установити, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів."

Отже, з 20.05.2023 у зв`язку з внесенням постановою від 12.05.2023 №481 змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн. та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України є чинною, що підтверджено постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24.

За висновками Верховного Суду, викладеними у вищевказаній постанові, Кабінет Міністрів України уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, зокрема, у твердому (фіксованому) розмірі, та реалізація таких повноважень не суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Відповідно до приписів частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, встановлення в подальшому з 01.01.2025 абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн не має своїм наслідком збільшення базової величини, з якої обраховується розміри посадових окладів, окладів (спеціальним) званням військовослужбовців, а отже і самого грошового забезпечення військовослужбовців.

Так, у межах даної справи позивач просить суд, зокрема, зобов`язати відповідача виготовити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову уточнену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 року для перерахунку пенсії з 01.07.2025 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з обов`язковим зазначенням в нової уточненої довідці основних та додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, беручи до уваги наявні надбавки, що є його пенсійній справі (надбавка за особливо важливі завдання, НОУС в екіпажах бойових машин, літаків, вертольотів, суден та ін.) у тому числі за назвою та у розмірах: посадовий оклад (ПО) – 14290,00 грн.; оклад за військовим званням (ОВЗ) полковник - 2540,00 грн.; надбавка за вислугу років (НВР) 50% (ПО+ОВЗ) - 8415,00 грн.; надбавка за особливості проходження служби у розмірі 100 (ПО+ОВЗ+НВР) - 25245,00 грн.; % надбавка за особливо важливі завдання у розмірі 50% (ПО+ОВ3+НВР) - 12622,50 грн.; НОУС в екіпажах бойових машин, літаків, вертольотів, суден та ін. у розмірі 35% (ПО) - 5001,50 грн.; надбавка за кваліфікацію клас майстра у розмірі 7% (ПО) – 1000,30 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень, у розмірі 15 % (ПО) - 2143,50 грн.; премія у розмірі 430 % (ПО) - 61447,00 грн..

Однак, суд зазначає, що з 01.07.2025 не настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії військовослужбовців, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, а тому підстави для видачі спірної довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 відсутні.

При цьому, суд звертає увагу, що в обґрунтування свого права на видачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 позивач в рамках справи 420/36567/25 посилався на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, що набрало законної сили 18.06.2025, яким скасовано пункт 2 постанови КМУ № 481.

За доводами позивача, після набрання вказаним судовим рішенням законної сили пункт 4 постанови КМУ №704 відновив свою дію в частині визначення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, що є підставою для перерахунку його пенсії з 01.07.2025 на підставі нової довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 18.06.2025.

Суд зауважує, що рішення Київського окружного адміністративного суду, на яке посилався позивач, скасовано постановою Верховного Суду від 16.07.2026, у зв`язку з чим ці доводи судом не приймаються до уваги.

Також, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Так, за викладеного вище нормативного регулювання в даних правовідносинах, суд наголошує, що Кабінету Міністрів України право на визначення розміру грошового забезпечення надане ст. 9 Закону №2262-XII. Розмір грошового забезпечення не може бути визначений іншим органом, а зазначена постанова є чинною.

Суд зазначає, що після 18.06.2025 Кабінетом Міністрів України не вносилися відповідні зміни у постанову №704 та не приймалося нормативно-правових актів, якими було встановлено порядок щодо розрахунку грошового забезпечення військовослужбовцям, виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року.

Окрім того, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в первинній редакції, на яку посилається позивач, ніколи не набирав чинності, оскільки на момент набрання чинності зазначеною постановою п. 4 постанови Кабінету Міністрів України містив розмір посадового окладу, виходячи з прожиткового мінімуму на 2018 рік, що дорівнює 1782 грн. Отже, єдиним повноважним органом щодо встановлення розміру посадового окладу, а саме Кабінетом Міністрів України, не визначався інший розмір посадового окладу.

Жодна норма Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ не встановлює імперативного обов`язку Кабінету Міністрів України застосовувати актуальний прожитковий мінімум для обчислення посадових окладів, розмір грошового забезпечення військовослужбовців не встановлюється Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та визначення (встановлення) розміру грошового забезпечення не є повноваженням суду під час розгляду відповідних справ. Кабінетом Міністрів України інших рішень про визначення посадового окладу не приймалося.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про відсутність у позивача права на отримання нової уточненої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 року для перерахунку пенсії з 01.07.2025 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з обов`язковим зазначенням в нової уточненої довідці основних та додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, беручи до уваги наявні надбавки, що є його пенсійній справі (надбавка за особливо важливі завдання, НОУС в екіпажах бойових машин, літаків, вертольотів, суден та ін.), оскільки судом не встановлено, що станом на 01.01.2025 та станом на 18.06.2025 року за рішенням Уряду відбулись зміни розміру грошового забезпечення за відповідною посадою, як обов`язкової передумови для виникнення у відповідача обов`язку видати довідку.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2024 у справі №520/17089/23, від 22.10.2025 у справі №420/3824/25, від 26.06.2025 у справі №480/7154/24 та від 21.01.2026 у справі №200/8730/24.

З огляду на наведене, суд зазначає, що відповідач не допустив порушення прав позивача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відмовляючи позивачу у видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, зокрема, станом на 18.06.2025, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Від сплати судового збору позивач звільнений на підставі п.9 ч.1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи відмову у задоволенні позову розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул.Володимирська,26, м.Київ, 01601) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя К.С. Єфіменко

.