Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №420/26973/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/26973/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 02 вересня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі-відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн.), встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови № 704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 01.01.2024 року та станом на 18.06.2025 року, для перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 року та з 01 липня 2025 року;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2024 року та станом на 18.06.2025 року, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн.), встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови № 704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), а саме надбавки за особливості проходження служби в розмірі 40% та премії в розмірі 525%, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 01.01.2024 року та станом на 18.06.2025 року, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 року та з 01 липня 2025 року;

- стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь Позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1064 грн. 96 коп.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач зазначає, що у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб виникли підстави для перерахунку його пенсії. З огляду на це він звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою, в якій просив підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нові довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2024 року та 18.06.2025 року для перерахунку пенсії відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону України №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положень постанови Кабінету Міністрів України №704.

На обґрунтування своєї позиції позивач посилається на висновки Верховного Суду щодо застосування статті 7 КАС України та оцінки правомірності застосування підзаконних нормативно-правових актів у разі їх невідповідності актам вищої юридичної сили. Позивач вважає, що сама чинність постанови Кабінету Міністрів України №481 не є безумовною підставою для її застосування у спірних правовідносинах, оскільки в разі встановлення такої невідповідності суд повинен застосовувати акт вищої юридичної сили.

Проте відповідач листом відмовив позивачу в підготовці та наданні довідок про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2024 року та 18.06.2025 року, посилаючись на відсутність підстав для їх видачі.

Позивач вважає дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови у підготовці та наданні до пенсійного органу зазначених довідок протиправними та такими, що порушують його право на належний перерахунок пенсії, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом.

Позиція Адміністрації Державної прикордонної служби України обґрунтовується наступним

Відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що підставою для перерахунку пенсії є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій діючих військовослужбовців, а не саме по собі збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, відповідач стверджує, що посадові оклади та оклади за військовими званнями діючих військовослужбовців Державної прикордонної служби України з березня 2018 року обчислюються виходячи з розрахункової величини 1762 грн, помноженої на відповідний тарифний коефіцієнт. Попри визнання протиправним та нечинним пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №481 у справі №320/29450/24, відповідач вважає, що фактичного підвищення зазначених окладів не відбулося, а Кабінет Міністрів України нових умов їх обчислення не встановив. Тому, відповідач вважає, що відсутні підстави для оформлення довідок із застосуванням прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного року.

Крім цього, відповідач посилається на передбачений Порядком №45 механізм підготовки довідок, відповідно до якого довідки оформлюються на підставі списків, отриманих від органів Пенсійного фонду України після прийняття Урядом рішення про перерахунок пенсій. Відповідач зазначає, що такого рішення щодо спірного перерахунку не прийнято, а списки стосовно позивача від органів Пенсійного фонду України не надходили.

Таким чином, відповідач вважає, що не має правових підстав для складання довідок про грошове забезпечення в розмірах, які фактично не нараховувалися та не виплачувалися діючим військовослужбовцям. У зв`язку із цим відмову в підготовці та наданні довідок станом на 01.01.2024 року та 18.06.2025 року вважає правомірною і просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.263 КАС України.

10 вересня 2026 року від Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вхід. №ЕС/103867/26).

Станом на 05 жовтня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивачки, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

22.06.2026 року позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою про підготовку та надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідок про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2024 року та 18.06.2025 року для перерахунку пенсії. У заяві позивач просив визначити посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 року та 01.01.2025 року відповідно, на відповідні тарифні коефіцієнти, із зазначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

21.07.2026 року позивач отримав лист відповідача, яким йому відмовлено в підготовці та наданні довідок станом на 01.01.2024 року та 18.06.2025 року у зв`язку з відсутністю підстав для їх видачі.

Не погодившись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Джерела права та висновки суду

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, врегульовані Законом України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в подальшому Закон № 2262-XII).

Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону №2262-XII, пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 63 Закону № 2262-XII, призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, зокрема схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації згідно з додатком 7 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Згідно з п.п. 2, 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 (у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (в подальшому - Постанова №103), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до п. 1 Постанови №103, перераховуються пенсії, призначені згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом 6 Постанови №103 внесені зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 якої викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Тобто, пунктом 4 Постанови №704 (у редакції Постанови №103) при встановленні правила обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовано такий показник як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Постановою від 29.01.2020 в справі №826/6453/18 Шостий апеляційний адміністративний суд визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови №103, який вносив зміни в пункт 4 Постанови №704.

Таким чином, з дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду в справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка була чинною до внесення вказаних змін, тобто з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, з 29.01.2020 відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Таким чином, до 19.05.2023 включно, грошове забезпечення військовослужбовців, зокрема для обчислення пенсії, мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом 01 січня відповідного календарного року.

Водночас, суд звертає увагу, що 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», пунктом 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів

Таким чином, з дня набрання чинності Постановою №481 (20.05.2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.

Проте рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704, однак постановою Верховного Суду від 16.07.2026 вказані судові рішення скасовані.

Верховний Суд постановою від 16.07.2026 року в справі №320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року скасував.

Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - відмовив.

Отже, з 20.05.2023 року пункт 4 постанови №704 діє у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови №704.

Отже, вирішальним для розгляду цього спору є те, яка розрахункова величина підлягала застосуванню для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням на дати, зазначені позивачем.

Враховуючи вище зазначене суд вважає, що станом на 01.01.2024 року та 18.06.2025 року пункт 4 постанови №704 у редакції постанови №481 передбачав обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з фіксованої величини 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного року.

При цьому посилання позивача на судові рішення в справі №320/29450/24, якими пункт 2 постанови №481 було визнано протиправним та нечинним, не змінює цього висновку, оскільки зазначені рішення скасовані постановою Верховного Суду від 16.07.2026 року, якою в задоволенні відповідного позову відмовлено.

Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду в постанові від 16.07.2026 року у справі №320/29450/24, збільшення прожиткового мінімуму саме по собі не створювало підстав для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача в запропонований ним спосіб та оформлення довідок із такими розмірами грошового забезпечення.

Відповідно, суд вважає, що відмова Адміністрації Державної прикордонної служби України у підготовці та наданні запитуваних довідок станом на 01.01.2024 року та 18.06.2025 року є правомірною, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи висновки Верховного Суду викладені в постанові від 16.07.2026 року у справі №320/29450/24, суд за внутрішнім переконанням, сформованим на підставі безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи та діючого законодавства, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на відмову в задоволенні позову та відповідно до статті 139 КАС України судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Адміністрація Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00034039).

Суддя С.О. Cтефанов

.