Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №420/17981/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17981/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Грабової Т.П., позивачки ОСОБА_1 , відповідачі та третя особа - не з`явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Білозерського відділу Державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - військова частина НОМЕР_1 , про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Білозерського відділу Державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - військова частина НОМЕР_1 , в якому просить:

1. Визнати протиправними дії державного виконавця Білозерського відділу ДВС щодо винесення постанов від 15.01.2026 року про закінчення виконавчих проваджень ВП № НОМЕР_6 та ВП № НОМЕР_7 та скасувати ці постанови. Розглянути дану скаргу у найкоротші строки, враховуючи вкрай важкі соціально-психологічні наслідки для малолітньої дитини Стягувача.

2. Зобов`язати Відповідача-1 поновити виконавчі дії у ВП № НОМЕР_6 та ВП № НОМЕР_7 та вжити заходів примусового стягнення шляхом накладення арешту на рахунки Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) в органах Державної казначейської служби України.

3. Визнати протиправними та скасувати повідомлення державного виконавця про повернення виконавчих документів без прийняття до виконання у ВП № НОМЕР_9 та ВП № НОМЕР_5; зобов`язати прийняти електронні виконавчі листи у справі № 420/3229/24 до примусового виконання.

4. Визнати протиправною бездіяльність Відповідача-1 щодо невинесення у встановлений строк постанови про відкриття провадження за виконавчим листом Вінницького ОАС № 120/19028/23 від 06.05.2026 р. та зобов`язати невідкладно відкрити провадження та розпочати стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивач вказує, що рішення, дії та бездіяльність виконавчої служби протиправними, незаконними та такими, що мають ознаки кримінальних правопорушень (службового підроблення, зловживання владою та умисного невиконання судових рішень).

Позивач зазначає, що судові рішення у справі № 420/3229/24 про виплату за вимушений прогул з 08.01.2024 по 22.05.2024 р. та поновлення на посаді підлягали негайному виконанню. Стягувач тричі направляла їх на електронних носіях (дисках, флеш накопичувачах), оскільки суд видав їх в електронній формі через систему «Електронний суд». Виконавець тричі неправомірно повертав їх на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону, вимагаючи «паперовий оригінал». Відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронні виконавчі листи, скріплені ЕЦП судді, мають аналогічну паперовим юридичну силу. Виконавець умисно заблокував негайне виконання судових рішень, знаючи, що Одеський окружний адмінсуд тричі відмовив Стягувачу у видачі паперових дублікатів через законний перехід на електронний документообіг.

13 травня 2026 року Стягувач направила Відповідача-1 за допомогою АТ «Укрпошта» (з кур`єрською доставкою) заяву та оригінал виконавчого листа № 120/19028/23 про виплату різниці грошового забезпечення з 25.11.2023 року по сьогодні ( до виконання). Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону, виконавець мав відкрити провадження не пізніше наступного робочого дня. Станом на сьогодні жодної постанови про відкриття ВП чи дій щодо розрахунку заборгованості (середній заробіток за вересень-жовтень 2023 року становить 121 473,63 грн та 118 552,53 грн відповідно) та арешту рахунків боржника в Казначействі виконано не було. Тривалий саботаж виконання п`яти судових рішень з боку Боржника (В/Ч НОМЕР_1 ) та протиправна діяльність службових осіб ДВС позбавили Стягувача засобів до існування, виплат грошового забезпечення та матеріального утримання з кінця 2023 року.

Ухвалою від 22.06.2026 року вказаний позов залишено без руху, та роз`яснено позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом: надання ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавчі провадження, які оскаржуються позивачем; надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 5324,80 грн.

Ухвалою від 30.06.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 06.07.2026 року призначено проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС за участю позивача ОСОБА_1 (адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

09.07.2025 року від представника відповідача Білозерського відділу Державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що при виконанні виконавчих проваджень № НОМЕР_6,НОМЕР_8 державний виконавець керувався статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження". Вжиття заходів примусового характеру шляхом накладення арешту на рахунки Військової частини НОМЕР_1 не застосовувалося оскільки це не передбачено Законом України "Про виконавче провадження" при виконанні даної категорії справ. При цьому, відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. 11.11.2025 в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_5 та НОМЕР_9 керуючись пунктом 6 частини 4 статті 4 Закону України " Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документа без подальшого виконання у зв`язку з тим, що виконавчі документи не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а саме: до заяви про відкриття виконавчого провадження не додано оригінали виконавчого документа та додано, що примусовому виконанню підлягають оригінали виконавчих документів. Оригінал виконавчого документа підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку. Додатково повідомлено, що відповідно до Закону України від 15.07.2020 № 797-IX виконавчий документ може бути видано у формі електронного документа відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Порядок пред`явлення до виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, визначається Міністерством юстиції України. Наказ Міністерства юстиції України від 16.09.2020 № 3208/5 регулює питання пред`явлення виконавчого документа в електронній формі. Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що передача виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, здійснюється за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. Відповідно до пункту 5 розділу IV Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що документи виконавчого провадження, виданого у формі електронного документа, формується виконавцем у Системі та отримується стягувачем за допомогою Системи в рамках інформаційної взаємодії. 27.05.2026 на адресу відділу надійшов виконавчий лист № 120/19028/23 виданий Вінницьким окружним адміністративним судом 06.05.2026, про зобов`язання ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю у виплаті грошового забезпечення військовослужбовця за час виконання нижчеоплачуваної роботи на посаді солдата резерву взводу 328 запасної роти ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 з 25.11.2023. Боржник за виконавчим документом ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 , адреса боржника: АДРЕСА_1 . 17.06.2026 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_10 керуючись пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону України " Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документа без подальшого виконання у зв`язку з тим, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання. Відповідно до статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Відповідно до даних виконавчого документа боржник знаходиться в м. Херсоні відповідно виконавчі дії повинні вчинятися за місцем знаходження боржника. Територія м. Херсона не відноситься до підвідомчості Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. За таких обставин вважаємо, що державними виконавцями правомірно винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень № НОМЕР_6, НОМЕР_7 від 15.01.2026 та повідомлення про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання № НОМЕР_9, НОМЕР_5 від 11.11.2025 та № НОМЕР_10 від 17.06.2026.

09.07.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що вважає відзив абсолютно протиправним, завідомо неправдивим та таким, що містить ознаки службового підроблення, фальсифікації доказів та явних корупційних мотивів з метою введення суду в оману.

09.07.2026 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність Відповідача-2 (Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції), яка полягає у незабезпеченні належного контролю за діяльністю підпорядкованого Білозерського ВДВС та невчиненні дій щодо організації примусового виконання виконавчих листів Позивача у справах № 120/19028/23, № 420/2869/24, № 420/3229/24.

- Визнати протиправними та скасувати постанови Відповідача-1 (Білозерського ВДВС) про закінчення виконавчих проваджень № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 від 15.01.2026 року.

- Визнати протиправними та скасувати повідомлення Відповідача-1 (Білозерського ВДВС) про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання № НОМЕР_9, № НОМЕР_5 від 11.11.2025 року та № НОМЕР_10 від 17.06.2026 року.

- Зобов`язати Відповідача-2 (Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції) забезпечити належну організацію примусового виконання та безперешкодний прийом органами ВДВС виконавчих документів ОСОБА_1 , виданих в електронній формі (через систему ЄСІТС або на електронних носіях) за судовими рішеннями на її корить.

- Зобов`язати Відповідача-1 та Відповідача-2 вжити всіх передбачених законом заходів примусового характеру для повного та реального виконання судових рішень Одеського окружного адміністративного суду та Вінницького окружного адміністративного суду за позовами ОСОБА_1 , а саме: забезпечити моє реальне поновлення на всіх видах забезпечення з листопада 2023 року, поновлення на посаді, а також повне нарахування та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та різниці у виплатах грошового забезпечення.

Ухвалою від 19.08.2026 року, внесеною до протоколу судового засідання, відповідно до ст.47 КАС України прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог. Для надання іншим учасникам справи можливості подати пояснення на уточнений позов, у справі оголошено перерву.

Ухвалою від 23.09.2026 року, внесеною до протоколу судового засідання, керуючись ст. 227 КАСУ проголошення судового рішення відкладено до 05.10.2026 об 11:30 год.

Під час судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі та третя особа у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили. Представник Білозерського відділу Державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

За викладених обставин суд ухвалив про розгляд справи за відсутності відповідачів та третьої особи.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 року по справі № 420/2869/24 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) недоотримане грошове забезпечення з 07 грудня 2023 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на усіх видах забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 07 грудня 2023 року.

10 лютого 2025 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи № 420/2869/24.

19.03.2025 року начальником Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ольгою КІЛЮШИК, розглянуто заяву стягувача про примусове виконання: було розглянуто виконавчий лист №420/2869/24 виданий 10.02.2025 Одеським окружним адміністративним судом та постановлено про відкриття виконавчого провадження №77480872; пунктом 2 постанови боржника повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

03.06.2025 року начальником Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ольгою КІЛЮШИК, винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду №420/2869/24 накладено на боржника Військову частину НОМЕР_1 штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.

23.06.2025 року начальником Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ольгою КІЛЮШИК, винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду №420/2869/24 накладено на боржника Військову частину НОМЕР_1 штраф на користь держави у розмірі 10200 грн.

05.11.2025 року в.о. начальника відділу Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідно до ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження» направлено до Головного управління Національної поліції в Херсонській області повідомлення про невиконання військовою частиною НОМЕР_1 вимог суду, а саме: виконавчого листа № 420/2894/24 виданого 10.02.2025 Одеським окружним адміністративним судом.

15.01.2026 року начальником Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ольгою КІЛЮШИК, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_7, відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження».

19.03.2025 року начальником Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_11 на підставі виконавчого листа №420/2869/24, виданого 10.02.2025 року Одеським окружним адміністративним судом, в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення з 07.12.2023 року.

03.06.2025 року начальником Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах ВП НОМЕР_11 за невиконання рішення суду №420/2869/24 було винесено постанову про накладення штрафу на користь держави у розмірі 5 100,00 грн.

23.06.2025 року начальником Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах ВП НОМЕР_11 за повторне невиконання рішення суду №420/2869/24 було винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу на користь держави у розмірі 10 200,00 грн.

05.11.2025 року в.о. начальника Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідно до ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження» направлено до Головного управління Національної поліції в Херсонській області повідомлення про невиконання військовою частиною НОМЕР_1 вимог суду, а саме: виконавчого листа № 420/2894/24, виданого 10.02.2025 Одеським окружним адміністративним судом.

15.01.2026 року начальником Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ольгою КІЛЮШИК, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_6, відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження».

Також судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 року по справі № 420/3229/24 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) поновити ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ) на посаді солдата резерву взводу резерву 328 запасної роти військової частини НОМЕР_1 з 08.01.2024 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ) грошове забезпечення військовослужбовця за час вимушеного прогулу з 08.01.2024 по 22.05.2024 року включно.

23 жовтня 2024 року Одеським окружним адміністративним судом видано електронні виконавчі листи № 420/3229/24.

25.10.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Білозерського відділу Державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) із заявою про відкриття виконавчих проваджень з виконання виконавчих листів № 420/3229/24.

10.11.2025 року державним виконавцем Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Кухаренко В.В. прийнято повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання № НОМЕР_5, у зв`язку з тим, виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання. Територія м. Херсона не відноситься до підвідомчості Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса).

11.11.2025 року начальником Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) винесено постанову про перевірку законності виконавчого провадження, яким скасовано повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10.11.2024 винесене по виконавчому провадженню № НОМЕР_5.

11.11.2025 року державним виконавцем Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Кухаренко В.В. прийнято повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання № НОМЕР_5, у зв`язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а саме: до заяви про відкриття виконавчого провадження не додано оригінал виконавчого документа. Примусовому виконанню підлягають оригінали виконавчих документів. Оригінал виконавчого документа підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

10.11.2025 року державним виконавцем Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Кухаренко В.В. прийнято повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання № НОМЕР_9, у зв`язку з тим, виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання. Територія м. Херсона не відноситься до підвідомчості Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса).

11.11.2025 року начальником Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) винесено постанову про перевірку законності виконавчого провадження, яким скасовано повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10.11.2024 винесене по виконавчому провадженню № НОМЕР_9.

11.11.2025 року державним виконавцем Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Кухаренко В.В. прийнято повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання № НОМЕР_9, у зв`язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а саме: до заяви про відкриття виконавчого провадження не додано оригінал виконавчого документа. Примусовому виконанню підлягають оригінали виконавчих документів. Оригінал виконавчого документа підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Додатковим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року по справі № 120/19028/23 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю у виплаті грошового забезпечення військовослужбовця за час виконання нижчеоплачуваної роботи на посаді солдата резерву взводу 328 запасної роти військової частини НОМЕР_1 з 25.11.2023.

06.05.2026 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 120/19028/23.

13.05.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Білозерського відділу Державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 120/19028/23.

17.06.2026 року державним виконавцем Білозерського відділу Державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кухаренко В.В. прийнято повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання № НОМЕР_10, у зв`язку з тим, виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання. Місцезнаходження Боржника згідно даних вказаних у виконавчому документі вказано м. Херсон. Територія м. Херсона не відноситься до підвідомчості Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За приписами пункту другого частини першої ст. 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частиною першою ст. 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності, яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За правилами частини першої ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог частини першої ст. 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У пункті шостому частини четвертої ст. 4 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Боржником у виконавчому провадженні, у відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII, є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок, щодо виконання рішення.

Суд зазначає, що ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1403-VIII) визначено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до ст.6 Закону № 1403-VIII систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України та органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, якою визначено окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (виконавчих документів), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню (далі Інструкція № 512/5).

Пунктом 3 розділу І Інструкції визначено, що органами державної виконавчої служби є: - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; - управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень); - відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень; - відділи державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).

У пункті 6 розділу І Інструкції зазначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Інструкції виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених ч. 4 ст. 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

З аналізу наведених положень вбачається, що ними визначена підвідомчість передання на виконання виконавчих документів.

З матеріалів справи слідує, що 06.05.2026 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 120/19028/23 в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю у виплаті грошового забезпечення військовослужбовця за час виконання нижчеоплачуваної роботи на посаді солдата резерву взводу 328 запасної роти військової частини НОМЕР_1 з 25.11.2023. Боржником визначено - Військову частину НОМЕР_1 .

Додатком № 2 до наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 16.07.2021 № 383/03-09 визначено територіальну юрисдикція Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Згідно вказаного додатку до територіальної юрисдикції належить, зокрема, Білозерська селищна ТГ.

При цьому, постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року

№ 807-IX утворено у Херсонській області Херсонський район (з адміністративним центром у місті Херсон) у складі територій Білозерської селищної, Великокопанівської сільської, Виноградівської сільської, Дар`ївської сільської, Музиківської сільської, Олешківської міської, Станіславської сільської, Херсонської міської, Чорнобаївської сільської, Ювілейної сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Тобто, оскільки Військова частина НОМЕР_1 зареєстрована на території, що входить до територіальної юрисдикції Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у державного виконавця Білозерського відділу Державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кухаренко В.В. були відсутні підстави для прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання № НОМЕР_10 від 17.06.2026 року, а тому таке повідомлення є протиправним та його слід скасувати.

Що стосується повідомлень про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання № НОМЕР_9, № НОМЕР_5 від 11.11.2025 року, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему. На виконавчий лист, викладений в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (у разі колегіального розгляду кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії).

Частиною 9 ст. 373 КАС визначено, що Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України.

14 червня 2022 року Державна судова адміністрація України та Міністерство юстиції України видали спільний наказ № 177/2370/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів» (далі - Наказ № 177/2370/5).

Пунктом 1 цього наказу затверджено Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів.

Відповідно до п. 2 Наказу № 177/2370/5 органам державної влади, юрисдикція яких поширюється на всю територію України та які забезпечують реалізацію державної політики у відповідній сфері, у двомісячний термін з дня набрання чинності цим наказом доручено надіслати до Державної судової адміністрації України, зразки форм виконавчих документів та узгодити порядок їх заповнення.

Пунктом 3 Наказу № 177/2370/5 на Державну судову адміністрацію України покладено обов`язок:

1) спільно з Міністерством юстиції України до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів (далі Реєстр) забезпечити затвердження протоколу або укладення договору про інформаційну взаємодію між Реєстром та автоматизованою системою виконавчого провадження;

2) до початку функціонування Реєстру забезпечити прийняття з органами державної влади, юрисдикція яких поширюється на всю територію України та які забезпечують реалізацію державної політики у відповідній сфері, спільних рішень, які оформлюються окремими протоколами або договорами про інформаційну взаємодію між Реєстром та інформаційними системами зазначених органів за погодженням з Міністерством юстиції України.

Пунктом 5 Наказу № 177/2370/5 визначено, що до запровадження Реєстру виконавчі документи можуть пред`являтися до виконання в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України, відповідно до ст. 4 Закону № 1404.

Згідно з п. 6 Наказу № 177/2370/5 цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім п. 1 цього наказу, який набирає чинності через 30 днів із дня опублікування повідомлення про початок функціонування Реєстру в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України.

Наказ № 177/2370/5, крім його п. 1, набрав чинності 23 червня 2022 року.

Між тим, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи по суті повідомлення про початок функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України не опубліковано, та, як наслідок, п. 1 Наказу № 177/2370/5, яким затверджено Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів, не набрав чинності.

Водночас згідно з пп. 18.1 пп. 18 п. 1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюються судом, який ухвалив відповідне рішення, в паперовій або електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Аналіз наведених вище норм КАС України дає підстави для висновку, що, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи, за будь-яким судовим рішенням, яке набрало законної сили і підлягає виконанню, може бути виданий виконавчий лист в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404) виконавчий документ може бути видано у формі електронного документа, на який накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довічні послуги».

Отже, ч. 3 ст. 4 Закону № 1404 також прямо передбачає можливість видачі виконавчого документа у формі електронного документа, на який накладено кваліфікований електронний підпис. Можливість видачі виконавчого листа у формі електронного документа також прямо передбачена КАС України.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначає закон України від 22 травня 2003 року № 851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон № 851).

Відповідно до ст. 2 Закону № 851 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 5 Закону № 851, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством (ч. 2 ст. 5 Закону № 851).

При цьому відповідно до ст. 1 Закону № 851 обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 5 Закону № 851 електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частиною 1 ст. 6 Закону № 851 визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка (ч. 2 ст. 6 Закону №851).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону № 851 накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами (ч. 5 ст. 6 Закону № 851).

Визначення поняття «оригінал електронного документа» наведено у ст.7 Закону № 851.

Так, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 851 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації, кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа (ч. 2 ст. 7 Закону № 851).

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону № 851 якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії (ч. 4 ст. 7 Закону № 851).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 851 юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ч. 2 ст. 8 Закону №851).

Аналіз положень Закону № 851 зумовлює висновок, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа; оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора; юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Отже, виконавчі листи, видані 23 жовтня 2024 року Одеським окружним адміністративним судом у справі № 420/3229/24 у формі електронного документа і підписаного кваліфікованим електронним підписом судді, є оригіналом електронного документа і, відповідно, оригіналом виконавчого документа.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання № НОМЕР_9, № НОМЕР_5 від 11.11.2025 року прийняті необґрунтовано, за відсутності для цього правових підстав, а тому їх слід визнати протиправними та скасувати.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов Відповідача-1 (Білозерського ВДВС) про закінчення виконавчих проваджень № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 від 15.01.2026 року, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Засади виконавчого провадження визначені у ст. 2 Закону №1404-VIII, згідно якої такими є: верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість, неупередженість та об`єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно зі статтею 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною 5, 6 ст. 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно ч.1-3 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п.11 ч.1, ч.3 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-18, 19-1 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Частиною 1 ст. 40 Закону №1404-VIII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 41 Закону №1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Як встановлено судом, в ході виконавчого провадження з метою забезпечення виконання виконавчих листі №420/2869/24 від 10 лютого 2025 року, виданих Одеським окружним адміністративним судом про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) недоотримане грошове забезпечення з 07 грудня 2023 року; та про зобов`язання Військової частини (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на усіх видах забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 07 грудня 2023 року, державним виконавцем були вчинені такі дії: винесені постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження, постанови про накладання штрафу від 03.06.2025 року, постанова про повторне накладання штрафу від 23.06.2025 року та надіслано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 05.11.2025 року.

Інші заходи щодо примусового виконання рішень державним виконавцем не вживалися.

Після винесення постанов від 23.06.2025 про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200 грн та направлення повідомлення про кримінальне правопорушення від 05.11.2025 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, державним виконавцем були винесені оскаржувані постанови від 15.01.2026 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_7 та № НОМЕР_6.

Проте, суд зазначає, що відповідно до приписів статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Засадами виконавчого провадження, визначеними ст.2 Закону України "Про виконавче провадження", є верховенство права та обов`язковість виконання рішень.

Суд зауважує, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень, в тому числі і ті, що передбачені ст. 18 вказаного Закону.

Проте, на думку суду, державним виконавцем не вжито усіх вичерпних заходів з метою виконання рішення суду.

Зокрема, державним виконавцем не з`ясовано, чи здійснено виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) недоотриманого грошового забезпечення з 07 грудня 2023 року; та чи поновлено ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на усіх видах забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 07 грудня 2023 року.

Не з`ясовано і те, чи допущено військовою частиною повне чи часткове невиконання судового рішення.

Державним виконавцем хоч і винесено вимоги від 10.11.2025 про надання документів щодо виконання рішення у справі №420/2869/24, проте не було отримано від військової частини НОМЕР_1 повної та вичерпної інформації про стан виконання рішення суду, та повідомлення про те, які заходи вживаються для його фактичного та повного виконання.

Суд зауважує, що згідно з вимогами п.п.1, 3 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Без з`ясування причин невиконання/неповного виконання рішення суду, характеру таких причин (постійних чи тимчасових) державним виконавцем 15.01.2026 було винесено оскаржувані постанови.

При цьому, суд зауважує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.10.2023 у справі №420/1511/23, та у постанові від 02.11.2023 у справі 580/4398/22, відповідно до якої накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Нормами Закону України "Про виконавче провадження" передбачено послідовність дій державного виконавця у процедурі примусового виконання виконавчого документа. Водночас лише дотримання державним виконавцем процедури послідовності таких дій не достатньо для винесення органом ДВС постанови про закінчення виконавчого провадження за пунктом 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання судового рішення боржником, оскільки це суперечить принципу ефективності у процедурі виконавчого провадження. Виконавче провадження не може бути закінчене лише з підстав дотримання державним виконавцем черговості дій у процедурі примусового виконання судового рішення, визначеної Законом України "Про виконавче провадження".

За результатами дослідження матеріалів виконавчого провадження суд дійшов висновку, що вчинені державним виконавцем винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину не є достатніми заходами для виконання судового рішення.

Постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 15.01.2026 винесені передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Окрім того, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст. 40 Закону №1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову. Відтак, за наслідками прийняття оскаржуваних постанов державного виконавця про закінчення виконавчого провадження стягувач позбавлений права повторного подання виконавчого документу для примусового виконання, в результаті чого виконання такого рішення буде можливим лише в добровільному порядку та рішення може залишитися невиконаним, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").

Також у справах "Шмалько проти України", "Іммобільяре Саффі проти Італії" ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа "Сук проти України").

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанови від 15.01.2026 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_7 та № НОМЕР_6 винесені передчасно й за відсутності доказів вжиття усіх можливих та достатніх заходів для виконання судового рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 ст. 41 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання (ч. 2 ст. 41 Закону № 1404-VIII).

Оскільки за наслідками розгляду справи по суті судом визнано протиправними та скасовано оскаржувані постанову про закінчення виконавчого провадження, в силу вимог ч. 1 ст. 41 Закону № 1404-VIII виконавчі провадження № НОМЕР_7 та № НОМЕР_6 підлягають відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно, з дати відновлення виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом № 1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Такі заходи примусового виконання рішень державний виконавець зобов`язаний здійснювати у спосіб та в порядку, які встановлені не лише Законом № 1404-VIII, а й відповідним виконавчим документом.

Таким чином, додаткове покладення на відповідача обов`язку на підставі рішення суду, щодо вжиття всіх передбачених законом заходів примусового характеру для повного та реального виконання судових рішень Одеського окружного адміністративного суду та Вінницького окружного адміністративного суду за позовами ОСОБА_1 , як про це просить позивач, є необґрунтованим і така вимога не може бути задоволена.

Також, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Відповідача-2 (Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції), яка полягає у незабезпеченні належного контролю за діяльністю підпорядкованого Білозерського ВДВС та невчиненні дій щодо організації примусового виконання виконавчих листів Позивача у справах № 120/19028/23, № 420/2869/24, № 420/3229/24; Зобов`язати Відповідача-2 (Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції) забезпечити належну організацію примусового виконання та безперешкодний прийом органами ВДВС виконавчих документів ОСОБА_1 , виданих в електронній формі (через систему ЄСІТС або на електронних носіях) за судовими рішеннями на її користь.

Згідно Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5, основними завданнями міжрегіонального управління є:

реалізація державної правової політики, державної політики з питань банкрутства та державної політики у сфері запобігання неплатоспроможності боржників, у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, забезпечення реалізації державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб);

внесення на розгляд Мін`юсту пропозицій щодо формування та реалізації політики у зазначених сферах;

забезпечення роботи нотаріату;

експертне забезпечення правосуддя;

запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (щодо адвокатських бюро, адвокатських об`єднань та адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально; нотаріусів; суб`єктів господарювання, що надають юридичні послуги; осіб, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами, трастами та іншими утвореннями без статусу юридичної особи);

проводить постійний моніторинг якості надання послуг та здійснює оцінку рівня задоволеності отримувачів якістю таких послуг в порядку, встановленому Міністерством юстиції;

здійснення в межах повноважень міжнародно-правового співробітництва.

Міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань:

організовує через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України;

контролює через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), здійснення примусового виконання рішень у випадках, передбачених законом, відповідним відділом примусового виконання рішень та відділами державної виконавчої служби міжрегіонального управління.

Ст. 5 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

Забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об`єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень.

Згідно ст. 12 вказаного Закону, контроль за діяльністю державних виконавців та інших працівників органів державної виконавчої служби здійснюють органи примусового виконання рішень, визначені у статті 6 цього Закону, в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, зокрема стану додержання Конституції України, вимог законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, ухвалених відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, доручень Міністра юстиції України, та організації роботи щодо їх виконання, дотримання державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства визначає Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5.

Тобто, станом на теперішній час чинним законодавством встановлений механізм контролю за діяльністю державних виконавців та визначений відповідальний орган.

У той же час, будь-яких доказів, які б підтверджували те, що відповідачем Одеським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України відповідно до покладених завдань не здійснюється контроль за здійсненням примусового виконання рішень у випадках, передбачених законом, зокрема Білозерським ВДВС, суду не надано, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

До того ж, на думку суду, заявлені позивачем до Одеського міжрегіонального управлінням Міністерства юстиції України позовні вимоги не забезпечуватимуть ефективного захисту порушених прав позивача, на відміну від тих вимог, які звернуті безпосередньо до органу державної виконавчої служби, обов`язком якого є примусове виконання судових рішень, та які (вимоги) суд задовольняє цим рішенням.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», доказів понесення інших судових витрат не надано.

Беручи до уваги, що другий відповідач, вимоги до якого позивач додала в уточненому позові, не є органом державної виконавчої служби, порядок та строки оскарження даного рішення визначаються судом згідно приписів ст.295 КАС України, без урахування особливостей, встановлених ст.287 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Білозерського відділу Державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (адреса: вул. Свободи, 85, смт. Білозерка, Херсонська область, 75000, код ЄДРПОУ 34669045), Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (адреса: просп. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 45862901), третя особа - військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови Білозерського відділу Державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про закінчення виконавчих проваджень № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 від 15.01.2026 року.

Визнати протиправними та скасувати повідомлення Білозерського відділу Державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання № НОМЕР_9, № НОМЕР_5 від 11.11.2025 року та № НОМЕР_10 від 17.06.2026 року.

У решті позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів