Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №420/13421/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13421/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Державної казначейської служби України (далі - відповідач), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - третя особа), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не виконання виконавчого листа Приморського районного суду м.Одеси від 21.10.2025 р. по справі № 509/4879/23 про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої незаконними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 10000 грн. у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей, відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 р. № 4901-VI;

- зобов`язати Державної казначейської служби України здійснити перерахунок грошових коштів ОСОБА_1 в сумі 10000 грн. згідно виконавчого листа Приморського районного суду м.Одеси від 21.10.2025 р. по справі № 509/4879/23, відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 р. № 4901-VI.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є пенсіонером Міністерства оборони України, отримує пенсію по інвалідності відповідно до ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ. Заявою від 26.11.2025 р. позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області щодо виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення по справі № 509/4879/23, а листом від 25.12.2025 р. № 16-11-11/14931 третя особа повідомила його про направлення виконавчого документа до Державної казначейської служби України, якою здійснюватиметься безспірне списання коштів за бюджетною програмою КПКВК 3504030. Листом від 07.01.2026 р. № 5-11-11/508 Державна казначейська служба повідомила, що питання щодо перерахування коштів буде розглянуто в порядку черговості та в межах відкритих асигнувань після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше. Позивач вказує, що до цього часу рішення суду залишається невиконаним, чим відповідач порушив встановлений ч.4 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та п.48 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, тримісячний строк перерахування коштів стягувачу, який, на його думку, є імперативним, а черговість виконання судових рішень повинна узгоджуватися з цим строком.

Ухвалою суду від 15.05.2026 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

29.05.2026 р. від представника третьої особи надійшли до суду пояснення, в яких зазначає, що Головним управлінням листом №16-06-06/13672 від 01.12.2025 р. повідомлено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про надходження виконавчого листа та запропоновано надати документи (відомості), які можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету. управління 04.12.2025 р. на адресу ГУ ДКСУ в Одеській області надійшов лист Головного Пенсійного фонду України в Одеській області №1500-0801-5/196012 від 04.12.2025 р., яким повідомлено про відсутність будь-яких документів (відомостей), що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з виконавчим листом Приморського районного суду м.Одеси від 21.10.2025 р. у справі № 509/4879/23. Надалі, Головним управлінням листом №16-08-08/14821 від 24.12.2025 р. направлено виконавчий лист разом з іншими матеріалами у справі №509/4879/23 до Державної казначейської служби України для подальшого його виконання.

05.06.2026 р. позивач подав до суду відповідь на пояснення, в якій не погоджується з доводами третьої особи та вважає їх необґрунтованими. Посилаючись на ч.2 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження", ч.1 ст.2, ч.4 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", пп.2, 48, 49 Порядку № 845, зазначає, що встановлений ч.4 ст.3 зазначеного Закону строк перерахування коштів стягувачу є імперативним, а його недодержання є порушенням гарантій держави щодо виконання судових рішень. Наголошує, що державний орган не може посилатися на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду.

Ухвалою від 05.10.2026 р. відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (із повідомленням сторін).

Копію ухвали про відкриття провадження у справі 16.05.2026 р. вручено відповідачу.

Станом на 05.10.2026 р. відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Згідно ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 20.08.2025 р. у справі № 509/4879/23 позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення 10000 грн. моральної шкоди задоволено частково; стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10000 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області; в решті вимог позову відмовлено.

21.10.2025 р. Приморським районним судом м.Одеси на виконання вказаного рішення видано виконавчий лист у справі № 509/4879/23; строк пред`явлення до виконання - до 20.09.2028 р.

У жовтні 2025 р. позивач звернувся до третьої особи із заявою, в якій просив прийняти на виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.08.2025 у справі № 509/4879/23, про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10000 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Листом від 25.12.2025 р. за вих.№ 16-11-11/14931 третя особа повідомила позивача про те, що Головне управління листом від 24.12.2025 №16-08-08/14821 направило вищезазначений виконавчий лист разом з іншими документами по справі №509/4879/23 до Державної казначейської служби України, якою, в свою чергу, буде здійснюватися безспірне списання коштів за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 "Заходи щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб".

В додатки до листа надано копію листа від 24.12.2025 р. за вих.№ 16-08-08/14821 до відповідача про направлення заяви позивача від 26.11.2025 р., оригінал виконавчого листа від 21.10.2025 р. по справі №509/4879/23, щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Листом від 07.01.2026 р. за вих.№ 5-11-11/508 Державна казначейська служба України повідомила, що з 30.12.2025 р. за бюджетною програмою КПКВК 3504030 обліковується виконавчий документ у справі № 509/4879/23 про стягнення коштів на користь позивача; безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за черговістю надходження судових рішень та за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету; Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" за вказаною бюджетною програмою передбачено 150,00 млн. грн., тоді як за нею обліковується невиконаних виконавчих документів, що надійшли та зареєстровані раніше виконавчого документа у справі № 509/4879/23, на суму близько 319,28 млн. грн. У зв`язку з цим питання щодо перерахування коштів буде розглянуто Казначейством в порядку черговості та в межах відкритих асигнувань після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше. Також зазначено, що Казначейство не наділене повноваженнями щодо зміни черговості виконання судових рішень чи збільшення обсягу бюджетних призначень, відповідно до п.39 Порядку № 845 звертається до Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо визначення у законі про Державний бюджет України достатнього обсягу коштів за бюджетною програмою, однак питання збільшення бюджетних призначень залишається актуальним.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо виконання рішення суду протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 р. № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

За приписами ч.1 ст.3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною 2, 3 статті 3 Закону № 4901-VI обумовлено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 (далі - Порядок № 845).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з пунктами 47, 48 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства:

документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником;

інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Суд зазначає, що на територіальні органи Державної казначейської служби України покладено обов`язок виконати рішення суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а у разі неможливості виконання рішення суду протягом двох місяців, обов`язок виконати таке рішення має Державна казначейська служба України у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей шляхом безспірного списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень у порядку черговості надходження виконавчих документів.

Також аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що встановлений ч.4 ст.3 Закону № 4901-VI строк перерахування коштів стягувачу є імперативним, а його недодержання є порушенням гарантій держави щодо виконання судових рішень. У будь-якому разі, черговість здійснення перерахування коштів стягувачу за рішенням суду повинна узгоджуватися з такими приписами закону й рішення судів можуть виконуватися за чергою, однак у тримісячний строк.

Такий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 13.05.2021 р. у справі № 160/6770/19, від 21.02.2023 р. у справі № 500/5748/21 та від 29.05.2025 р. у справі № 580/3002/23.

З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2025 р. р. позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області із заявою про виконання судового рішення у справі № 509/4879/23 та виконавчим листом від 21.10.2025 р.

Проте, листом від 25.12.2025 р. за вих.№ 16-11-11/14931 Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області повідомило, що листом 04.12.2025 за вих.№1500-0801-5/196012 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначило про відсутні будь-яких документів (відомості) для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету згідно виконавчого листа Приморського районного суду м.Одеси від 21.10.2025 р. по справі № 509/4879/23, щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Головне управління листом від 24.12.2025 №16-08-08/14821 направило вищезазначений виконавчий лист разом з іншими документами по справі № 509/4879/23 до Державної казначейської служби України, якою, в свою чергу, буде здійснюватися безспірне списання коштів за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 "Заходи щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб".

Надалі, листом від 07.01.2026 р. за вих.№ 5-11-11/508 Державна казначейська служба України повідомила, що з 30.12.2025 р. за бюджетною програмою КПКВК 3504030 обліковується виконавчий документ у справі № 509/4879/23 про стягнення коштів на користь позивача; безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за черговістю надходження судових рішень та за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету; Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" за вказаною бюджетною програмою передбачено 150,00 млн грн, тоді як за нею обліковується невиконаних виконавчих документів, що надійшли та зареєстровані раніше виконавчого документа у справі № 509/4879/23, на суму близько 319,28 млн грн. У зв`язку з цим питання щодо перерахування коштів буде розглянуто Казначейством в порядку черговості та в межах відкритих асигнувань після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше. Також зазначено, що Казначейство не наділене повноваженнями щодо зміни черговості виконання судових рішень чи збільшення обсягу бюджетних призначень, відповідно до п. 39 Порядку № 845 звертається до Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо визначення у законі про Державний бюджет України достатнього обсягу коштів за бюджетною програмою, однак питання збільшення бюджетних призначень залишається актуальним.

Отже, позивач у порядку, передбаченому Законом № 4901-VI, звернувся із заявою про виконання рішення суду, яке набрало законної сили, натомість відповідач рішення не виконав, повідомивши про неможливість його виконання з підстав відсутності бюджетного фінансування.

Враховуючи вказані норми, суд вважає, що тримісячний строк, визначений ч.4 ст.3 Закону № 4901-VI та пунктом 48 Порядку № 845, для перерахування коштів позивачеві, був порушений Державною казначейською службою України.

Зі змісту пункту 49 Порядку № 845 слідує, що у разі необхідності у додаткових коштах понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає до Міністерства фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України протягом 10 днів з дня надходження відповідних виконавчих документів для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету.

Приписи цього пункту вимагають направлення до Міністерства фінансів України пропозицій щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України після надходження кожного виконавчого документа від кожного стягувача, а тому належним доказом виконання зазначених приписів може бути лише відповідне звернення до Міністерства фінансів України, направлене із дотримання строку, встановленого Порядком №845.

Аналогічний висновок щодо тлумачення ч.4 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", абзацу 2 пункту 48 Порядку № 845 викладений у постановах Верховного Суду від 21.09.2018 р. у справі № 826/7371/15, від 04.09.2020 р. у справі № 640/5757/19, від 29.04.2021 р. у справі № 826/13511/17, від 21.02.2023 р. у справі № 500/5748/21 і підстави для відступу від нього відсутні.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів надсилання до Міністерства фінансів України пропозицій щодо необхідності внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України" протягом одного місяця з дня надходження виконавчого документу у справі № 509/4879/23, у зв`язку з неможливістю здійснення безспірного списання коштів через їх недостатність.

Отже, відповідачем не доведено дотримання пункту 49 Порядку № 845, а саме подання у 10-ти денний строк з дня надходження виконавчого документа Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17 липня 1997 року є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якою висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в пункті 66 рішення у справі "Immobiliare Saffi проти Італії", заява №22774/93, зазначено, що ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Порушення цього правила буде свідчити про порушенням права па справедливий суд.

Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід`ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зобов`язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26 жовтня 2000 року).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року в справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вилинути на права заявника, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судовою розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Також в рішенні Європейського суду з прав людини "Гордєєви і Гурбик проти України" від 17 січня 2006 р. зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Вказане свідчить про те, що орган державної влади повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Тобто строк, визначений пунктом 48 Порядку № 845 для перерахування коштів стягувачу був порушений ДКС України.

За таких обставин, тривала бездіяльність Державної казначейської служби України носить протиправний характер.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Державної казначейської служби України здійснити виконання виконавчого листа Приморського районного суду м.Одеси від 21.10.2025 р. по справі № 509/4879/23 шляхом перерахування на користь позивача 10000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідач на підставі закону має обов`язок здійснити виконання виконавчого листа Приморського районного суду м.Одеси від 21.10.2025 р. по справі № 509/4879/23.

Тому додаткове накладення на відповідача подібного обов`язку на підставі рішення суду, як про це просить позивач, є необґрунтованим.

Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо не виконання виконавчого листа Приморського районного суду м.Одеси від 21.10.2025 р. по справі № 509/4879/23 про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої незаконними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 10000 грн. у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей, відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 р. № 4901-VI.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не поніс, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, вул.Бастіонна, буд.6, ЄДРПОУ 37567646), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м.Одеса, вул.Садова, буд.1а, ЄДРПОУ 37607526), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, вул.Бастіонна, буд.6, ЄДРПОУ 37567646) щодо не виконання виконавчого листа Приморського районного суду м.Одеси від 21.10.2025 р. по справі № 509/4879/23 про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) моральної шкоди, завданої незаконними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 10000 грн. у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей, відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 р. № 4901-VI.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко