Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №420/20320/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20320/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , в частині ненарахування та невиплати грошового забезпечення в повному об`ємі військовослужбовця безвісно відсутнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь його доньки - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 починаючи з 01.02.2025 року; зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 поновити виплату грошового забезпечення військовослужбовця безвісно відсутнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в повному об`ємі на користь його доньки - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та виплатити різницю недоплаченого грошового забезпечення між нарахованим грошовим забезпеченням військовослужбовця безвісно відсутнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виникла з 01.02.2025 року до часу поновлення виплат в повному об`ємі.

Ухвалою суду від 09.07.2025 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог представник позивача вказав, що 04 вересня 2024 року гр. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 набув статусу особи зниклої безвісти за особливих обставин, з визначенням інформації про обставини зникнення безвісти - зник на території бойових дій, що посвідчується витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 29.01.2025 року №20250129-2936. Діючим законодавством, станом на 21.07.2024 року не передбачалась можливість складання особистого розпорядження щодо визначення кола осіб і розміру розподілу грошового забезпечення на випадок полону (зникнення безвісти), що автоматично призвело до неможливості складання цього особистого розпорядження військовослужбовцем ОСОБА_3 та встановлення дійсної волі особи. Як вказав представник позивача, фактичні обставини, щодо повного та добровільного утримання власної доньки військовослужбовцем ОСОБА_3 до часу його зникнення безвісти 21.07.2024 року вказує на його волевиявлення щодо послідовності повного забезпечення потреб власної доньки. Як вказав представник позивача, як до 21.07.2024 року, так і на даний час - не виявлено жодних судових рішень, рішень комісій виконавчих органів щодо необхідності утримання за рахунок гр. ОСОБА_3 інших осіб (в т. ч. дружини чи батьків), а в 2024 році, в зв`язку з відмовою батька військовослужбовця (гр. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - гр. ОСОБА_4 від отримання виплат, грошове забезпечення військовослужбовця надходило на отримання його доньки в повному розмірі. Представник позивача вказав, що діючим законодавством, станом на 21.07.2024 року не передбачалась можливість складання особистого розпорядження щодо визначення кола осіб і розміру розподілу грошового забезпечення на випадок полону (зникнення безвісти), що автоматично призвело до неможливості складання цього особистого розпорядження військовослужбовцем ОСОБА_3 та встановлення дійсної волі особи. В той же час, діюче законодавство визначає умови розподілу грошового забезпечення військовослужбовця після потрапляння в полон (в т.ч. зникнення безвісти) - за наявності особистого розпорядження (особам які вказані в ньому з розподілом на частки), за відсутності особистого розпорядження (50 % розподіляються дітям, дружині, батькам, тощо, 50 % зберігається на рахунках казначейства). Представник позивача зазначив, що з врахуванням тих обставин, що військовослужбовець ОСОБА_3 до його зникнення безвісти був позбавлений можливості скласти особисте розпорядження (не регламентовано на той момент чинним законодавством) застосування нових правил розподілу грошового забезпечення військовослужбовця, яке набуло чинності з 08.10.2024 року (розширення кола осіб, що мають право на отримання виплат), з 15.04.2025 року (розподілу на частини в залежності від наявності та відсутності особистого розпорядження) - застосування цих норм до правовідносин, що виникли з 21.07.2024 року є недопустимим, та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

25.07.2025 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача вказав, що ОСОБА_1 колишня дружина військовослужбовця зниклого безвісти ОСОБА_3 , 1986 року народження отримує виплату грошового забезпечення на утримання доньки ОСОБА_2 , яка являється донькою ОСОБА_3 згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 07 вересня 2009 року. Разом з тим, у зв`язку із зникненням безвісти колишнього чоловіка ОСОБА_3 , позивачу на утримання спільної дочки здійснювалося нарахування та проводилася виплата грошового забезпечення, як колишній дружині яка виховує дочку ОСОБА_2 зниклого безвісти відповідно до п.п. 4, 7 Постанови Кабінету Міністрів України №884 від 30 листопада 2016 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» та статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року. Згідно нових положень Закону №3995-ІХ від 08 жовтня 2024 року, у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Відповідач наголосив, що всі депоновані кошти ОСОБА_3 виплатяться йому у разі повернення його з полону або появи (одержання відомостей про місце перебування), якщо він був визнаний зниклим безвісти, а у разі визнання судом його загиблим або безвісно відсутнім дані кошти будуть включені в склад спадщини. В той же час, як вказав відповідач, Військова частина НОМЕР_1 є розпорядником коштів 3 рівня та немає права визначати, змінювати або ж не дотримуватися порядку виплати грошового забезпечення, визначеного Міністром Оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму складі підпорядковані утворенні відповідно до Законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

01.08.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник наголосив, що відповідач, залишає поза увагою суттєві обставини справи (воля військовослужбовця щодо повного забезпечення утримання доньки, відсутність на той час законодавчої можливості скласти особисте розпорядження) визначає, що останній не склав особистого розпорядження, тому частина коштів депонується, а решта (незважаючи на волю батька військовослужбовця) розподіляється між ними. Фактично, як вказав представник, відповідач спотворює загальновизнану волю військовослужбовця та зобов`язує учасників здійснити дії поза нормативним регламентуванням, з порушенням приписів дії закону у часі.

11.03.2026 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, згідно яких представник вказав, що станом на 27.02.2026 року Міністерство оборони України в своїх інформаційних роз`ясненнях, що розміщенні на офіційному сайті - підтвердило правову позицію позивача щодо неправомірності дій відповідача в частини депонування сум грошового забезпечення військовослужбовця та зміни складу отримувачів грошового забезпечення, через відсутність особистого розпорядження, що не могло бути складено останнім в силу зникнення безвісти до моменту отримання відповідної правової можливості з його складання.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , колишня дружина військовослужбовця зниклого безвісти ОСОБА_3 , 1986 року народження отримує виплату грошового забезпечення на утримання доньки ОСОБА_2 яка є донькою ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 07 вересня 2009 року.

Як зазначено позивачем та підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву, у 2024 році ОСОБА_1 , в зв`язку з відмовою батька військовослужбовця ОСОБА_4 від отримання виплат, грошове забезпечення військовослужбовця надходило на отримання його доньки в повному розмірі.

З березня 2025 року нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалось у відповідності до Закону № 3995-ІХ.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі регламентовано Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до ст.2 Закону № 2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У відповідності до частин 2-4 ст.9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 виконуючи військовий обов`язок зник безвісті 21.07.2024 біля н.п . Переїзне, Бахмутського району, Донецької області.

Відповідно до п.6 ст.9 Закону № 2011-XII (в редакції станом на час зникнення безвісті) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Водночас, Законом України "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 3995-ІХ від 08.10.2024 р. (далі - Закон № 3995-ІХ) щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" (набрав чинності з 20.01.2025 р., введено в дію 01.02.2025 р.) пункт 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в такій редакції:

"За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.".

Також на виконання положень абзацу восьмого пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 15.04.2025 р. № 449, якою вніс зміни, зокрема у постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти" від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884, в редакції постанови від 15.04.2025 № 449), виклавши Порядок № 884 у новій редакції.

Згідно з пунктами 1 та 2 Порядку № 884 цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - визначені особи).

За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Пунктом 6 Порядку № 884, серед іншого, визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям: виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Аргументуючи позовні вимоги, позивач наголошує на тому, що на момент зникнення безвісті ОСОБА_3 чинне законодавство не передбачало права на складання особистого розпорядження, тому він не може вважатися особою, яка свідомо не скористалася цим правом. Відповідно, зменшення виплат на дитину ОСОБА_3 вона вважає протиправним, оскільки це порушує вже набуте право на соціальний захист, суперечить нормам міжнародного права, а бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати коштів у повному обсязі безпосередньо порушує майнові інтереси неповнолітньої дитини.

Вирішуючи питання про правомірність виплати грошового забезпечення дитині зниклого військовослужбовця не у повному 100% розмірі, суд враховує наступне.

Закон № 3995-ІХ прийнято з метою удосконалення норми та порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей, з урахуванням численних запитів від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, народних депутатів України, командирів військових частин та особисто від членів сімей військовослужбовців.

Згідно з пояснювальною запискою до проекту вказаного закону, його розроблено на виконання доручення Віце-прем`єр міністра України - Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.10.2023 р. № 8785/8/1-23, оскільки норма щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей була неефективною, зокрема у визначеному колі членів сімей та чинного порядку черговості отримання ними грошового забезпечення. Оскільки, коло членів сімей військовослужбовця у діючій раніше редакції Закону обумовлює ситуацію, коли батьки та інші особи, основне джерело спільних доходів у яких, - грошове забезпечення військовослужбовця та які потребують його захисту, втрачають право на отримання зазначеного грошового забезпечення, а сам військовослужбовець, повернувшись, залишається без необхідних засобів для відновлення, реабілітації та інколи з боргами (комунальні послуги, орендна плата).

З наведених норм законодавства також вбачається, що після повернення, зниклий безвісти військовослужбовець, зберігає за собою належне йому грошове забезпечення, яке він набув, виконуючи конституційний обов`язок із захисту Батьківщини, надважкі завдання із відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, захисту суверенітету та територіальної цілісності України.

Водночас, родичі та сім`я військовослужбовця зберігають за собою право на спадщину збережених на рахунках військовослужбовця грошових коштів у разі визнання його загиблим. А отже, жодного звуження прав позивача, як про це зазначено в позові, не відбувається.

Окрім того, суд зазначає, що положення Закону № 3995-IX в першу чергу покликані захистити права військовослужбовців, оскільки саме їм безпосередньо належить їх грошове забезпечення.

До того ж, Закон України "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 3995-IX від 08.10.2024 не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, не скасовано, він є чинним, а отже, обов`язковим до виконання на всій території України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а отже, позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , в частині ненарахування та невиплати грошового забезпечення в повному об`ємі військовослужбовця безвісно відсутнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь його доньки - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 починаючи з 01.02.2025 року; зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 поновити виплату грошового забезпечення військовослужбовця безвісно відсутнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в повному об`ємі на користь його доньки - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та виплатити різницю недоплаченого грошового забезпечення між нарахованим грошовим забезпеченням військовослужбовця безвісно відсутнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виникла з 01.02.2025 року до часу поновлення виплат в повному об`ємі, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.