Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №380/11524/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/11524/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (далі – ДП «НАІС», відповідач), з такими вимогами:

- визнати дії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» протиправними щодо відмови у задоволенні запиту від 27.11.2025 на отримання публічної інформації; ненадання запитуваної інформації, зазначеної у запиті від 27.11.2025;

- зобов`язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» у п`ятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили розглянути повторно запит ОСОБА_1 від 27.11.2025 та надати запитувану у ньому інформацію.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 27.11.2025 на офіційну електронну адресу відповідача відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» позивачем було надіслано запит з проханням проінформувати щодо дати складання і строку дії виданої ДП «НАІС» довіреності, на підставі якої станом на 27.11.2025 діє від імені Івано-Франківської регіональної філії ДП «НАІС» директор філії Шека О.А., надавши в електронному (скановану в кольоровому форматі з оригіналу документа) та у паперовому вигляді її копію. Листом - відповіддю № 6434/19.2-19 від 02.12.2025 ДП «НАІС» відмовило у наданні копії запитуваної довіреності та інформації щодо строку її дії мотивувавши тим, що ДП «НАІС» не відноситься до розпорядників публічної інформації в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону, оскільки підприємство не фінансується з державного бюджету, не є розпорядником та/або одержувачем бюджетних коштів в розумінні положень п. п. 38, 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, а згідно п. 3.5 власного Статуту (є у відкритому доступі на офіційному вебсайті ДП «НАІС»), діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування та самоокупності та функціонує як самостійний суб`єкт господарювання» і вимога щодо надання копії довіреності, виданої підприємством на ім`я директора філії Шеки О.А. не стосується публічної інформації по відношенню до якої, враховуючи обсяг повноважень та статус, підприємство визначено розпорядником, та, відповідно, виходить за межі регулювання Закону. Позивач вважає відмову ДП «НАІС» надати запитувану інформацію з зазначених вище підстав протиправною, такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України, порушує право позивача на отримання інформації, тому з метою захисту своїх прав звернулася до суду.

Ухвалою суду від 08.06.2026 було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

22.06.2026 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 23.06.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

07.07.2026 від відповідача за вх. №59573 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача пояснив, що 27.11.2025 позивач звернулася до ДП «НАІС» із запитом, у якому просила повідомити дату складання та строк дії довіреності, на підставі якої станом на 27.11.2025 діє від імені Івано-Франківської регіональної філії ДП «НАІС» директор філії Шека О.А., а також надати копію зазначеної довіреності в електронному та паперовому вигляді. За результатами розгляду зазначеного запиту ДП «НАІС» у встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк надало позивачу відповідь листом від 02.12.2025 № 6434/19.2-19. У зазначеному листі підприємством було наведено мотивоване правове обґрунтування неможливості задоволення запиту в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», роз`яснено межі поширення на ДП «НАІС» статусу розпорядника публічної інформації, а також повідомлено, що запитувана довіреність не належить до інформації, стосовно якої підприємство є розпорядником у розумінні цього Закону. Водночас, незважаючи на відсутність правових підстав для надання копії довіреності, позивача було додатково поінформовано, що довіреність, видана Шеці О.А. 14.12.2023, є чинною станом на дату надання відповіді. Отже, спір між сторонами виник не у зв`язку з ненаданням відповіді на запит чи порушенням строків його розгляду, а виключно через незгоду позивача з правовою оцінкою ДП «НАІС» щодо застосування положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» до запитуваної інформації. Враховуючи наведене, просить суд відмовити у задоволенні позову.

14.07.2026 від позивача за вх. № 61740 надійшло клопотання про продовження строку на поданні відповіді на відзив.

Водночас, такої суду надано не було.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

27.11.2025 на офіційну електронну адресу відповідача відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» позивачем було надіслано запит з проханням проінформувати щодо дати складання і строку дії виданої Державним підприємством «Національні інформаційні системи» довіреності, на підставі якої станом на 27.11.2025 діє від імені Івано-Франківської регіональної філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» директор філії Шека О.А., надавши в електронному (скановану в кольоровому форматі з оригіналу документа) та у паперовому вигляді її копію.

Листом - відповіддю № 6434/19.2-19 від 02.12.2025 Державне підприємство «Національні інформаційні системи» відмовило позивачу у наданні копії запитуваної довіреності та інформації щодо строку її дії мотивувавши тим, що «ДП «НАІС» не відноситься до розпорядників публічної інформації в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону, оскільки Підприємство не фінансується з державного бюджету, не є розпорядником та/або одержувачем бюджетних коштів в розумінні положень п. п. 38, 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, а згідно п. 3.5 власного Статуту (є у відкритому доступі на офіційному вебсайті ДП «НАІС»), діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування та самоокупності та функціонує як самостійний суб`єкт господарювання» і «вимога щодо надання копії довіреності, виданої підприємством на ім`я директора філії Шеки О.А. не стосується публічної інформації по відношенню до якої, враховуючи обсяг повноважень та статус, Підприємство визначено розпорядником, та, відповідно, виходить за межі регулювання Закону».

Вважаючи відмову ДП «НАІС» надати запитувану інформацію з зазначених вище підстав протиправною, такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України, позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням термінів, наведених у ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII) інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Статтею 2 Закону № 2657-XII визначено, що основними принципами інформаційних відносин є, зокрема, відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією.

Основними напрямами державної інформаційної політики у розумінні приписів ч.1 ст. 3 Закону № 2657-XII є, зокрема: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 Закону № 2657-XII визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 2657-XII право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та медіа про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.7 Закону № 2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації (стаття 3 Закону № 2939-VI).

Згідно із нормами ст. 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст. 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією) (ч. 2 ст. 13 Закону № 2939-VI).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону № 2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Статтею 14 Закону № 2939-VI визначено обов`язки розпорядників інформації, а саме: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, чинне законодавство гарантує доступ до публічної інформації та визначає строк надання такої інформації.

За правилами ч. ч. 1-5 ст. 22 Закону № 2939-VI Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Суд встановив, що 27.11.2025 позивач звернулася до ДП «НАІС» із запитом, у якому просила повідомити дату складання та строк дії довіреності, на підставі якої станом на 27.11.2025 діє від імені Івано-Франківської регіональної філії ДП «НАІС» директор філії Шека О.А., а також надати копію зазначеної довіреності в електронному та паперовому вигляді.

За результатами розгляду зазначеного запиту ДП «НАІС» у встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк надало позивачу відповідь листом від 02.12.2025 № 6434/19.2-19.

У зазначеному листі підприємством було наведено мотивоване правове обґрунтування неможливості задоволення запиту в порядку Закону № 2939-VI, роз`яснено межі поширення на ДП «НАІС» статусу розпорядника публічної інформації, а також повідомлено, що запитувана довіреність не належить до інформації, стосовно якої Підприємство є розпорядником у розумінні цього Закону.

Водночас, незважаючи на відсутність правових підстав для надання копії довіреності, позивача було додатково поінформовано, що довіреність, видана Шеці О.А. 14.12.2023, є чинною станом на дату надання відповіді.

Також позивача ДП «НАІС» у листі від 02.12.2025 № 6434/19.2-19 додатково повідомило, що Шека О.А. призначений на посаду директора Івано-Франківської регіональної філії ДП «НАІС» у порядку, визначеному КЗпП України, діє на підставі довіреності, виданої підприємством 14.12.2023 та що зазначена довіреність є чинною станом на дату надання відповіді.

Відповідач вважає, що незгода позивача із формою надання інформації та наполягання на отриманні саме копії внутрішнього документа підприємства не свідчить про порушення відповідачем права на доступ до публічної інформації.

Отже, спірні правовідносини у даній справі стосуються правомірності дій відповідача щодо відмови позивачці у задоволенні її запиту про надання публічної інформації та ненадання запитуваної інформації.

Оцінюючи дії відповідача на предмет відповідності вимогам Закону № 2939-VI, суд зазначає таке.

Відповідно до копії статуту ДП «НАІС» (далі – Статут), затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.11.2024 №3219/5, ДП «НАІС» (далі - підприємство) засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України (п. 1.1. Статуту).

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 Статуту метою діяльності підприємства є: отримання прибутку шляхом здійснення господарської діяльності в сфері створення, розробки, підтримки, супроводження, удосконалення, модернізації та технічного супроводження Єдиних та Державних реєстрів, автоматизованих систем, баз даних та інших інформаційних систем (далі - Системи), функції з адміністрування, супроводження, забезпечення функціонування та підтримки роботи яких покладено на підприємство.

Основними завданнями підприємства є: адміністрування Систем; здійснення заходів зі створення, розробки, впровадження, супроводження та модернізації програмного забезпечення Систем; технічне і технологічне забезпечення, супроводження, збереження та захист даних; здійснення технічних та технологічних заходів з надання, блокування та анулювання доступу до Систем; інші заходи (дії), передбачені законодавством.

Підприємство діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування та самоокупності та функціонує як самостійний суб`єкт господарювання (п. 3.5 Статуту).

З наведених положень статуту та з аналізу запиту позивача від 27.11.2025 суд висновує, що запитувана позивачкою інформація не стосується умов постачання товарів, послуг та цін на них, що надаються підприємством відповідно до чинного законодавства, а також інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради, внаслідок чого у відповідача були відсутні підстави для задоволення запиту позивачки в порядку Закону№2939-VI.

Крім цього, запитувана інформація жодним чином не належить до категорій інформації, визначеної п. 5 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI.

Зокрема, запит позивача на отримання публічної інформації не містив вимоги надати інформацію про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради юридичних осіб публічного права, державних/комунальних підприємств або державних/комунальних організацій, що мають на меті одержання прибутку, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді.

Таким чином, відповідачем у листі від 02.12.2025 №6434/19.2-19 зазначено мотивовану підставу відмови у наданні інформації на запит позивачки.

Водночас, не можна обійти увагою той факт, що у відповіді від 02.12.2025 № 6434/19.2-19 ДП «НАІС» додатково повідомило, що ОСОБА_2 призначений на посаду директора Івано-Франківської регіональної філії ДП «НАІС» у порядку, визначеному КЗпП України, діє на підставі довіреності, виданої підприємством 14.12.2023, а також повідомило, що зазначена довіреність є чинною станом на дату надання відповіді, тобто на 02.12.2025.

Таким чином, позивач отримала саме ті відомості, які дозволяли встановити дату видачі та чинність довіреності.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд зазначає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при вчиненні оскаржуваних дій були дотримані в повній мірі.

Згідно із вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 02.10.2026.

Суддя Потабенко В.А.