Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №380/17781/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 рокусправа № 380/17781/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:

-визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 , що полягає у незвільнені з військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у звязку з необхідністю здійснювати догляд за своєю матірю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є інвалідом ІІ групи, що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 183/25/5124/В від 22.10.2025 р.н. та Висновком ЛКК №55 від 29.12.2025 ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що ним було подано рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку із сімейними обставинами, а саме у зв`язку із необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за матірю - ОСОБА_2 , якає особою з інвалідністю II групи та за відповідним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду. За результатами розгляду рапорту відповідачем прийнято рішення, оформлене листом від 04.08.2026 №2712, яким позивачу відмовлено у звільненні з військової служби за сімейними обставинами. Підставами для прийняття вказаного рішення зазначено, що подані позивачем документи підтверджують наявність у ОСОБА_2 (матір позивача) інвалідності ІІ групи та потреби у постійному сторонньому догляді, однак, на думку відповідача, не підтверджують дотримання додаткової умови, визначеної абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або потреби таких осіб у постійному догляді. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами неправомірними та такими, що порушують його законні права та інтереси, тому звернувся до суду з цим позовом. Просив задовольнити позов.

Ухвалою від 27.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема, зазначив, що відповідно до поданих документів щодо звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 , а саме згідно з актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 17 квітня 2026 р. за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_2 є матірю військовослужбовця ОСОБА_1 , що стверджується свідоцтвом про народження. Інші члени сім`ї першого ступеня споріднення - особа, яка відповідно до заключення ЛКК №171 від 14.11.2025 не може здійснювати стороній догляд - донька ОСОБА_3 та онуки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які проживають та займаються діяльністю за межами України. Оскільки згідно з абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232- ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім `ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім `ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Водночас умова щодо проживаня та працевлаштування поза межами державного кордону України зазначеною нормою Закону не передбачена. Тобто, на думку відповідача, військова частина НОМЕР_1 діяла відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому просить у позові відмовти.

Представник позивача скористався процесуальним правом та надав відповідь на відзив, в якій додатково аргументував доводи, викладені в позовній заяві. Зокрема зазначив, що акт перевірки сімейного стану, на який посилається сам відповідач, установлює, що донька ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , відповідно до заключення ЛКК № 171 від 14 листопада 2025 року не може здійснювати сторонній догляд. Отже, відповідач був обізнаний про об`єктивну неможливість здійснення нею такого догляду, проте не надав цьому доказу належної оцінки. Той самий акт містить відомості, що онуки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають і здійснюють діяльність за межами України. За цих фактичних обставин вони не мають реальної можливості забезпечувати постійний догляд за матір`ю позивача за місцем її проживання в Україні. Враховуючи викладене, відзив військової частини НОМЕР_1 не містить підстав для відмови у задоволенні позову, а позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими. Просить позов задовольнити.

Суд встановив такі обставини.

Молодший лейтенант ОСОБА_1 , офіцер групи психологічного супроводу та відновлення військової частини НОМЕР_1 проходить військову службу у зазначеній військовій частині.

Позивач має матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом IІ групи , що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 183/25/5124/В від 22.10.2025 та відповідно до Висновку ЛКК № 55 від 29.12.2025 потребує постійного стороннього догляду.

У звязку із зазначеним позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з письмовим рапортом з проханням звільнити його з військової служби за сімейними обставинами, а саме: у звязку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

До рапорту позивач додав:

свідоцтво про народження позивача; копію паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_1 серія НОМЕР_4 та РНОКПП;

копію паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_2 серія НОМЕР_5 та РНОКПП;

копію Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 183/25/5124/В від 22.10.2025;

копію Висновку ЛКК №55 від 29.12.2025 ОСОБА_2 ;

копію свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ;

копію свідоцтва про народження ОСОБА_7 ;

копію паспорта на імя ОСОБА_3 серія НОМЕР_6 та РНОКПП копію заключення ЛКК № 171 від 14.11.2025;

копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 на імя ОСОБА_4 ;

копію договору користування жилим приміщенням ( з перекладом);

копію довідки про працевлаштування на ім`я ОСОБА_8 ( з перекладом);

копію акта перевірки сімейного стану військовослужбовця від 17.04.2026;

копію акта № 4 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 13.01.2026.

За наслідками розгляду рапорту та доданих до нього документів, позивачу листом від 04.08.2026 №2712 доведено інформацію про те, що за результатами розгляду його рапорту військова частина НОМЕР_1 повідомила, що згідно з актом перевірки сімейного стану військовослужбовця є родичі другого ступеня споріднення у розумінні статті 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу».

Позивач вважає, що відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, який відсилає до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, має право на звільнення з військової служби, а відмова у звільненні є протиправною та такою, що порушує його права та інтереси, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правовідносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 2232-ХІІ).

Згідно із частиною 1 статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Приписами частини 2 названої правової норми закріплено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Одним з різновидів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (абзац 3 частини 6 статті 2 Закону України № 2232-ХІІ).

Як передбачено частиною 14 статті 2 Закону України № 2232-ХІІ, виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абзацом 13 частини 1 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1931-ХІІ з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

17 березня 2014 року після оприлюднення Указу Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні розпочав діяти особливий період.

Окрім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ.

У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та триває на час розгляду цієї справи.

Порядок звільнення з військової служби унормовано статтею 26 Закону України №2232-ХІІ.

Так, підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України №2232-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною 12 статті 26 Закону України №2232-ХІІ визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за наявності яких військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України №2232-ХІІ.

Зокрема, згідно з абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України №2232-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення), визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 статті 26 Закону України №2232-ХІІ, подаються, серед іншого:

документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Враховуючи, що підставою для звільнення з військової служби позивач у своєму рапорті зазначив саме абзац 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України №2232-ХІІ, для правильного вирішення цього спору суд має з`ясувати:

по-перше, чи звертався позивач з рапортом про звільнення з військової служби та чи додав до рапорту визначені документи;

по-друге, чи підтверджують подані документи наявність особи, яка потребує постійного догляду, тобто один із батьків військовослужбовця або батьків його дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

по-третє, чи підтверджують подані документи відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд.

Суд встановив, що згідно з поданим рапортом та доданими до нього документами матір позивача є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №183/25/5124/В від 22.10.2025 та відповідно до висновку ЛКК №55 від 29.12.2025.

Відповідно до медичного висновку про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або обслуговуватися і потребують постійного стороннього догляду, від 14.11.2025 ОСОБА_9 потребує стороннього догляду.

Отже, наявність особи, яка потребує постійного догляду, у цій справі є встановленою та сторонами у не оспорюється.

Натомість проблемним питанням у спірних правовідносинах є з`ясування наявності чи відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.

Щодо вказаного питання Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 27 лютого 2025 року у справі № 380/16966/24, від 07 травня 2025 року у справі № 420/30227/27 та від 29 квітня 2026 року у справі №520/14746/25 сформував такі висновки.

Для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

При цьому, «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України №2232-ХІІ.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24.

Отже, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи суд має перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів.

Як встановив суд, то відмовляючи у задоволенні рапорту, відповідач покликався на те, що відповідно до акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 17.04.2026, встановлено наявність інших членів сім`ї другого ступеня споріднення, щодо яких не надано підтверджуючих документів про потребу у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Так, за змістом акту перевірки сімейного стану військовослужбовця комісією встановлено, що, крім позивача, у ОСОБА_2 є інший член сім`ї першого ступеня споріднення, - донька ОСОБА_3 та онуки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які проживають та займаються діяльністю за межами України.

У постанові від 29.04.2026 у справі №520/14746/25 Верховний Суд зазначив, що під поняттям «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальної можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує.

Досліджуючи питання наявності у сестри та племінників позивача реальної можливості здійснювати постійний догляд за його матірю, суд звертає увагу на таке.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_3 , сестра позивача, проживає окремо від матері, за межами України, та має двох дітей ( ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 )

Стосовно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 суд зазначає, що вони є онуками ОСОБА_2 та, відповідно, членами її сім`ї другого ступеня споріднення.

При цьому, у постанові від 29.04.2026 у справі №520/14746/25 Верховний Суд зазначив, що сама по собі юридична наявність онуки як особи другого ступеня споріднення не є достатньою підставою для відмови у звільненні військовослужбовця.

Отже, на час розгляду рапорту ОСОБА_3 , сестра позивача, разом з своми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали за межами України, у Великій Британії.

Долучені до матеріалів справи документи підтверджуються, що місце проживання та центр життєвих інтересів ОСОБА_3 , сестри позивача, та її дітей, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є за межами України, в іншій державі.

Наведене у сукупності, на переконання суду, спростовує твердження відповідача про не надання позивачем документів, які підтверджують неможливість здійснення догляду за матірю позивача його сестрою та внуками.

Натомість у разі доведення реальної відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд, така обставина може підтверджуватися сукупністю інших доказів, зокрема актом перевірки сімейного стану, відомостями з реєстрів, документами про проходження військової служби, навчання, місце проживання тощо.

Саме такий підхід відповідає практиці Верховного Суду, наприклад, у постановах від 27.02.2025 у справі №380/16966/24, від 07.05.2025 у справі №420/30227/24 та від 29.04.2026 у справі №520/14746/25.

Отже, встановлені судом фактичні обставини справи у своїй сукупності та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про необґрунтованість відмови позивачу у звільненні з військової служби, яка оформлена листом військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2026 №2712, а тому суд визнає ці дії відповідача такими, що не відповідають критеріям правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України.

Отже, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача, щодо встановлених у справі обставин, буде зобов`язання військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи та не спростовують висновок суду про задоволення задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи відповідач не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, однак виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору підстави для його розподілу відсутні.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби з підстав, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та прийняти рішення за наслідком такого розгляду, з урахуванням висновків суду.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05.10.2026.

Суддя Лунь З.І.