Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №340/5631/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5631/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді В.В. Науменка

секретаря судового засідання М.О. Гловацької

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження з особливостями, встановленими статтею 287 КАС України, адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Олександрійського відділу Державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. 6-го Грудня, буд. 138, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28008, ЄДРПОУ 37015274)

про визнання протиправними та скасування постанов, визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через уповноваженого представника, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:

1) Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 15.07.2026 року про скасування процесуального документа, якою скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № 75363686 від 20.05.2026 року.

2) Визнати протиправною та скасувати постанову від 15.07.2026 року про відновлення матеріалів виконавчого провадження № 75363686.

3) Визнати протиправними дії Олександрійського відділу державної виконавчої служби щодо поновлення та/або продовження виконання у ВП № 75363686 після його закінчення постановою від 20.05.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою державного виконавця від 20.05.2026 року було закінчено виконавче провадження №75363686 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області ДСУ з безпеки на транспорті штрафу у розмірі 102000,00 грн. Водночас, постановою заступника начальника Олександрійського ДВС від 15.07.2026 зазначена постанова була скасована, виконавче провадження передано за дорученням іншому державному виконавцю, який продовжив вчиняти виконавчі дії без відновлення виконавчого провадження. Вважає такі дії та рішення протиправними, що й обумовило необхідність звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 17.08.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків (а.с. 26-27).

Ухвалою суду від 16.09.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання на 25.09.2026.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Наголосив на правомірності своїх дій та рішень (а.с. 76-79).

В судове засідання 25.09.2026 представник позивача не з`явився, надав до суду клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з необхідністю ознайомлення з відзивом на позовну заяву.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.09.2026 позовні вимоги не визнав та зазначив, що до Олександрійського ВДВС дійсно надійшла скарга стягувача за ВП №75363686 - Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області ДСУ з безпеки на транспорті, проте у зв`язку з недотриманням встановленої законом форми такої скарги вона була розглянута у порядку Закону України «Про звернення громадян». Водночас, 14.07.2026 керівником відділу ДВС при перевірці виконавчого провадження №75363686, проведеною за власною ініціативою, встановлено чисельні порушення в діях державного виконавця Ужакової О.І. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.05.2026 та скасовано таку постанову. Оскільки державний виконавець Ужакова О.І., на виконанні у якої перебувало зазначене ВП, вже не працювала у відділі ДВС, вищевказане ВП передано головному державному виконавцю Сахарову С.В. У подальшому було винесено постанову про скасування процесуального докумен6ту "постанова про закінчення виконавчого провадження", а також винесено постанову про відновлення матеріалів виконавчого провадження.

Також представник відповідача у судовому засіданні уточнив, що була винесена саме постанова про відновлення матеріалів виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження вже було в архіві та частини матеріалів у ньому не було, зокрема – виконавчого документа, який був повернутий стягувачу. При цьому постанови про відновлення виконавчого провадження відповідачем не виносилось, оскільки, на думку представника відповідача, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження достатньо для продовження виконавчих дій.

Наголосив на правомірності своїх дій та рішень, просив відмовити у задоволенні позову.

Судом оголошено перерву у справі до 05.10.2026 у зв`язку з необхідністю з`ясування позиції позивача.

У судове засідання 05.10.2026 сторони не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 21.06.2024 відкрито виконавче провадження №75363686 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відділу державного нагляду (контролю) в одеській області ДСУ з безпеки на транспорті штрафу у розмірі 102000,00 грн. (а.с. 83).

Зазначена постанова винесена на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення №ПС002214 від 22.04.2024 (а.с. 82) та заяви про відкриття виконавчого провадження (а.с. 82-зворот).

Постановою державного виконавця від 20.05.2025 виконавче провадження №75363686 було закінчено (а.с. 99).

Стягувачем – управлінням державного нагляду (контрою) в Одеській області ДСУ з безпеки на транспорті, 25.06.2026 на ім`я начальника Олександрійського ДВС подано скаргу на постанову про закінчення виконавчого провадження №75363686, у якій заявник просив скасувати зазначену постанову, відновити виконавче провадження та забезпечити подальше примусове виконання постанови про накладення адміністративного стягнення (а.с. 101-102).

Відповідачем 15.07.2026 стягувачу направлено відповідь на скаргу, у якій повідомлено, що оспорювану постанову скасовано та буде вжито заходів для повного, своєчасного та реального виконання у найкоротші строки. Також зазначено, що оскільки скарга не відповідала вимогам ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», вона була розглянута на підставі Закону України «Про звернення громадян» (а.с. 107-зворот – 108).

Разом з тим, постановою в.о. начальника Олександрійського ВДВС від 14.07.2026 «Про результати перевірки законності виконавчого провадження» визнано дії старшого державного виконавця Ужакової О.І. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №75363686 від 20.05.2026 такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження»; скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №75363686 від 20.05.2026; зобов`язано головного державного виконавця Сахарова С.В. в найкоротші строки винести постанову про відновлення виконавчого провадження, яку направити до органу, що видав виконавчий документ (а.с. 104-зворот – 105-зворот).

Заступником начальника ВДВС також 15.07.2026 винесено постанову про скасування процесуального документу (а.с. 102-зворот), яким останній, з посиланням на постанову в.о. начальника відділу від 14.07.2026, скасував документ «Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 20.05.2026.

Відповідно до доручення від 15.07.2026, виконавче провадження №75363686 передано головному державному виконавцю Сахарову С.В. (а.с. 106).

В свою чергу державним виконавцем 15.07.2026 винесено постанову про відновлення матеріалів виконавчого провадження, якою, серед іншого, запропоновано органу, що видав виконавчий документ, у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити виконавчий документ до виконання (а.с. 103).

Матеріали справи свідчать про те, що державним виконавцем у цей же день - 15.07.2026 року, вчинено низку заходів щодо примусового виконання виконавчого документу, а саме: винесено постанови про арешт коштів боржника (а.с. 110-зворот), про арешт майна боржника (а.с. 111-зворот), про розшук майна боржника (а.с. 112-зворот), про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 113-зворот), тощо.

Не погоджуючись з такими рішеннями та діями органу ДВС, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 (постанови про встановлення тимчасових обмежень боржника за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці) Закону про виконавче провадження, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), яка забезпечує обмін документами, надсилаються виключно в електронній формі (абзаци перший та другий частини першої, абзац перший частини другої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно із статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження" закінчення виконавчого провадження оформлюється відповідною постановою, зокрема державного виконавця.

У разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання (частини перша та друга статті 41 Закону про виконавче провадження).

Відповідно до абзацу першого пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція), заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що при відновленні виконавчого провадження відповідно до статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" в матеріалах виконавчого провадження обов`язково повинні бути: постанова про відновлення виконавчого провадження; заява стягувача з відповідними реквізитами; виконавчий документ.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2025 у справі №466/4563/24 дійшов висновку, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця, що прямо передбачено статтею 41 Закону України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, матеріали справи не містять постанови державного виконавця про відновлення виконавчого провадження; відповідачем такого документу до суду не надано; у наданій до суду копії матеріалів виконавчого провадження документ з такою назвою відсутній.

З пояснень державного виконавця, наданих суду у засіданні від 25.09.2026, вбачається, що останнім було винесено саме постанову про відновлення матеріалів виконавчого провадження, оскільки після здачі таких матеріалів в архів була відсутня певна їх частина, зокрема – виконавчий документ, а отже існувала необхідність відновлення таких матеріалів.

Суд зазначає, що відновлення виконавчого провадження та відновлення матеріалів виконавчого провадження не є тотожними поняттями, оскільки змістовно відрізняються одне від одного та врегульовані різними нормами Закону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що після скасування постанови про закінчення виконавчого провадження відповідачем не виносилось постанови про відновлення виконавчого провадження, натомість було розпочато примусове виконання виконавчого документу за відсутності як постанови про відновлення виконавчого провадження, так і самого виконавчого документу, отже такі дії відповідача не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду цієї справи, суд вважає, що відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірності своїх дій, які є предметом оскарження у цій адміністративній справі, що свідчить про те, що відповідач під час їх вчинення діяв не у спосіб, який визначено чинним законодавством, що у свою чергу є підставою для визнання таких дій протиправними.

Водночас, що стосується доводів позивача щодо протиправності скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

З матеріалів справи судом встановлено, що в.о. начальника Олександрійського ВДВС при здійсненні контролю було встановлено невідповідність вимогам закону дій державного виконавця Ужакової О.І. під час винесення останньою постанови про закінчення виконавчого провадження №75363686 від 20.05.2026, що призвело до скасування такої постанови.

Суд зазначає, що як проведення зазначеного контролю, так і можливість скасування рішень державного виконавця підпорядкованого відділу ДВС є дискреційними повноваженнями начальника відповідного органу ДВС, що прямо передбачено Законом.

Оскільки під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень в діях в.о. начальника Олександрійського ВДВС щодо проведення контролю в порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» за діями та рішеннями державного виконавця у виконавчому провадженні №75363686, а постанови, якими скасовано постанову від 20.05.2026 про закінчення виконавчого провадження №75363686, винесенні останнім у межах наданих повноважень, суд не вбачає підстав для визнання протиправними та скасування таких постанов.

Отже, у вказаній частині позов задоволенню не підлягає.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №75363686, які вчинені починаючи з 15 липня 2026 року, за відсутності постанови про відновлення виконавчого провадження.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Олександрійського відділу Державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст. 287, 293, 296, 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО