Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №340/3089/26ДСК — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3089/26ДСК

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі – відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , з військового обліку.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20.02.2013 був знятий з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку зі зміною місця проживання, а 02.06.2016 рішенням ІНФОРМАЦІЯ_4 виключений з військового обліку за віком. Відтак, з моменту такого виключення він втратив статус військовозобов`язаного та не підлягав повторному взяттю на військовий облік без передбачених законом підстав.

Вказує, що 05.03.2026 після встановлення мобільного застосування «Резерв+» виявив відомості про перебування на військовому обліку як військовозобов`язаного, а також інформацію про розшук у зв`язку з неуточненням персональних даних до 16.07.2024. У зв`язку з цим 24.03.2026 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою, в якій просив на підставі архівних відомостей та записів у військовому квитку внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних його резервування дані у відповідність до військово-облікового документа. Після такого звернення інформація про розшук у застосунку «Резерв+» зникла, однак відомості про перебування на військовому обліку залишилися.

Зауважує, що виключення з військового обліку має відмінні правові наслідки від зняття з військового обліку. Особа, яка була виключена з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, перестає належати до категорії військовозобов`язаних, а тому не може бути повторно взята на військовий облік лише у зв`язку з подальшою зміною законодавства щодо граничного віку перебування в запасі.

Наголошує, що заяви про повторне взяття його на військовий облік не подавав, а уточнення відомостей через застосунок «Резерв+» не свідчить про виникнення підстав для взяття на такий облік.

Також зазначає, що відомості, зазначені у військово-обліковому документі, мають відповідати інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а органи ведення Реєстру зобов`язані забезпечувати повноту та актуальність відповідних даних. Оскільки його військовий квиток містить запис про виключення з військового обліку, подальше відображення в Реєстрі статусу військовозобов`язаного є неправомірним.

Крім того, посилається на те, що його звернення від 24.03.2026 належним чином відповідачем не розглянуто, рішення за результатами такого звернення щодо виправлення відомостей Реєстру або відмови у їх виправленні не прийнято.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до чинного до 2014 року законодавства граничний вік перебування в запасі для військовозобов`язаних рядового складу другого розряду складав 40 років. Позивач досяг такого віку 05.04.2012, у зв`язку з чим на той час підлягав виключенню з військового обліку. Водночас, Законом України від 27.03.2014 №1169-VII граничний вік перебування в запасі було збільшено до 50 років, а Законом України від 22.07.2014 №1604-VII - до 60 років.

Після набрання чинності зазначеними змінами Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі — Закон №2232-XII) поширює свою дію на всіх осіб, які не досягли нового граничного віку перебування у запасі. Тому ОСОБА_1 , який не досяг 60-річного віку, підпадає під дію цього Закону як особа, що підлягає перебуванню у запасі та військовому обліку.

Не вважає таке застосування закону зворотною дією в часі, оскільки нове правове регулювання застосовується до правовідносин, що виникають після набрання ним чинності.

Крім того, згідно із пунктом 14-3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі — Порядок №1487), громадяни України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які не перебувають на військовому обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, крім випадків, коли вони не беруться на такий облік відповідно до законодавства, беруться на військовий облік на підставі відомостей, отриманих шляхом електронної інформаційної взаємодії з державними інформаційними ресурсами. Взяття таких осіб на військовий облік здійснюється за зареєстрованим або задекларованим місцем проживання та не вимагає направлення на військово-лікарську комісію.

За даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 . У зв`язку з цим поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання за його відсутності здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а підстави для внесення до Реєстру відомостей про його виключення з військового обліку відсутні.

Крім того зазначає, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів був запроваджений на законодавчому рівні лише з 05.04.2017, тоді як запис у військовому квитку позивача про виключення з військового обліку датований 02.06.2016. Тому відповідні відомості про виключення позивача не могли бути внесені до Реєстру на момент здійснення такого запису.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

31.05.2026 позивач надав суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача. Звертає увагу, що його місцем проживання є: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади, а також відомостями, відображеними у «Резерв+» та Реєстрі «Оберіг», у зв`язку з цим доводи відповідача про правомірність поновлення його на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 за зареєстрованим місцем проживання є безпідставними.

Додатково вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_7 не здійснював його повторного взяття на військовий облік, а тому подальше поновлення на військовому обліку іншим територіальним центром та невнесення до Реєстру відомостей про попереднє виключення з обліку є протиправним.

18.05.2026 ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

19.05.2026 представником позивача на виконання вимог суду було надано нову редакцію позовної заяви, приведеної у відповідність до приписів статей 160, 161 КАС України із уточненням суб`єктного складу учасників справи.

Ухвалою суду від 25.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано у відповідача докази по справі.

28.05.2026 від представника відповідача, через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, та замінити сторону відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 на ІНФОРМАЦІЯ_1 з підстав перебування позивача на військовому обліку саме у цьому відділі.

04.06.2026 ухвалою суду у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про заміну відповідача у справі №340/3089/26 на ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України від 26.09.2017 № НОМЕР_2 , виданим органом 3533 (а.с. 8).

Згідно із записами у військовому квитку серії НОМЕР_3 позивач 20.02.2013 був знятий з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Надалі, 02.06.2016, позивача взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_8 у АДРЕСА_3 , після чого того ж дня виключено з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, про що у військовому квитку в рядку №34 проставлено відповідний штамп (а.с. 9-10).

Як вбачається з наданої на вимогу суду облікової картки до військового квитка (військово-облікового документу) адресою місця реєстрації (проживання) позивача з 04.11.1997 зазначено: АДРЕСА_4 (а.с. 43).

Відповідно до відомостей розділу ІV "Відмітки про прийняття і зняття (виключення) з військового обліку" облікової картки військового квитка НОМЕР_3 ОСОБА_1 20.02.2013 знятий (виключений) з обліку по досягненню граничного віку (а.с. 44).

Водночас, згідно електронного військово-облікового документу в додатку "Резерв+", ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) як військовозобов`язаний у званні старший солдат, ВОС 527786. Також наявна помітка про порушення правил військового обліку. Адреса проживання вказана як: АДРЕСА_2 (а.с. 14, 16-17).

24.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_10 із заявою про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Листом №4/2466 ІНФОРМАЦІЯ_7 у АДРЕСА_3 у відповідь на зазначену заяву повідомив позивачу про недоцільність внесення відомостей в Реєстр у зв`язку з його перебуванням на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 18).

Крім цього, 24.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 ( Устинівка ) з проханням на підставі архівних даних та відомостей з його військового квитка внести відомості про виключення його з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та виключити відомості про його розшук (а.с. 15).

Відповідь за результатами розгляду такого звернення у матеріалах справи відсутня.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII).

За приписами статті 28 Закону №2232-XII запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних.

Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд - до 35 років;

2) другий розряд - до 60 років.

Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі.

На момент досягнення позивачем 40 років (05.04.2012) діяла редакція частини другої статті 28 Закону №2232-XII, яка передбачала, що військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.

Надалі Законом України від 27.03.2014 №1169-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" (далі - Закон №1169-VII, який набрав чинності 01.04.2014) було внесено зміни до статті 28 Закону №2232-XII, зокрема, частину другу статті 28 Закону №2232-XII викладено у такій редакції: "Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 50 років".

Законом України від 22.07.2014 №1604-VII "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №1604-VII, який набрав чинності 13.08.2014), було внесено зміни до статті 28 Закону №2232-XII, зокрема, у пункті 2 частини другої цифри "50" замінено цифрами "60".

Записами у паперовій обліковій картці до військового квитка серії НОМЕР_3 підтверджено, що ОСОБА_1 20.02.2013 був знятий (виключений) з військового обліку саме у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

Отже, виключення позивача з військового обліку за віком відбулася 20.02.2013, тобто до внесення у 2014 році змін до статті 28 Закону №2232-XII, якими граничний вік перебування у запасі було послідовно збільшено спочатку до 50, а надалі — до 60 років.

Надалі 02.06.2016 у його військовому квитку серії НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 у АДРЕСА_3 оформлено запис про виключення з військового обліку за віком.

Отже, на час внесення до військового квитка позивача запису від 02.06.2016 про виключення з військового обліку за віком законодавством уже було встановлено граничний вік перебування у запасі для осіб рядового, сержантського і старшинського складу - 60 років.

Підпунктом 4 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені Законом України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі — Закон №1951-VIII).

Відповідно до статті 3 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

За змістом статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Водночас за результатом розгляду заяви мають бути внесені достовірні відомості, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 14 Закону №1951-VIII ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Пунктом 14-3 Порядку №1487 передбачено, що громадяни України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які не перебувають на військовому обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (крім випадків, коли такі громадяни не беруться на такий облік відповідно до законодавства), беруться на такий облік на підставі відомостей, отриманих Міноборони шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів "Трембіта" відповідно до статті 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів".

Станом на 20.02.2013 позивачу було 40 років, а чинна на той час редакція пункту 2 частини другої статті 28 Закону №2232-XII визначала для військовозобов`язаних рядового складу другого розряду граничний вік перебування в запасі у 40 років. Тому виключення позивача з військового обліку за віком відбулося до законодавчого збільшення такого граничного віку у 2014 році. Штамп, проставлений у військовому квитку 02.06.2016, за встановлених обставин відображає документальне оформлення вже наявних облікових відомостей і не свідчить про виникнення у 2016 році нової самостійної підстави для виключення з військового обліку.

Після цього Законом №1169-VII, який набрав чинності 01.04.2014, граничний вік перебування в запасі було збільшено до 50 років, а Законом №1604-VII, який набрав чинності 13.08.2014, — до 60 років. З часу набрання чинності такими змінами вони поширюються на осіб, які не досягли нового граничного віку перебування в запасі.

Отже, оскільки на час виникнення спірних правовідносин позивач не досяг 60-річного віку, за чинними приписами статті 28 Закону №2232-XII він належить до військовозобов`язаних, перебуває у запасі та підлягає військовому обліку.

Суд також при розгляді справи ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24.

У цій справі Верховний Суд досліджував питання правомірності повторного взяття на військовий облік особи, яка раніше була виключена з військового обліку у зв`язку з досягненням тогочасного граничного віку перебування у запасі.

Верховний Суд зазначив, що законодавець розмежовує поняття «зняття» та «виключення» з військового обліку, однак таке розмежування не означає, що особа, виключена з військового обліку, за жодних обставин не може бути повторно взята на такий облік. Зміни до статті 28 Закону №2232-XII, якими граничний вік перебування у запасі збільшено до 60 років, мають загальний характер та поширюються на всіх осіб, які не досягли такого віку, незалежно від їх попереднього статусу. Правовий статус особи визначається не лише фактом попереднього виключення, а й законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

У цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що у зв`язку з продовженням граничного віку перебування у запасі особа, яка не досягла 60-річного віку, вважається поновленою у запасі незалежно від того, чи перебувала вона на військовому обліку, та повинна відповідно до чинного законодавства перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних. Верховний Суд також наголосив, що застосування чинного законодавства до актуального правового статусу особи не є зворотною дією закону в часі.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі, що розглядається, позивач не заперечує, що на час виникнення спірних правовідносин у 2026 році він не досяг 60-річного віку. Інших передбачених частиною шостою статті 37 Закону №2232-XII підстав для виключення його з військового обліку позивачем не наведено та матеріалами справи не підтверджено.

За таких обставин наявність у військовому квитку запису від 02.06.2016 про виключення позивача з військового обліку за віком не свідчить про існування у 2026 році правової підстави для внесення до Реєстру відомостей про нього як про особу, виключену з військового обліку.

Доводи позивача про те, що виключення з військового обліку має остаточний характер і унеможливлює будь-яке повторне взяття на такий облік, суд відхиляє як такі, що не відповідають наведеному правовому висновку Верховного Суду від 09.04.2026 у справі №280/6524/24.

Крім того, варто зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.

У зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Питання правомірності перебування позивача на військовому обліку оцінюється станом на час виникнення спірних правовідносин у 2026 році, коли чинна редакція статті 28 Закону №2232-XII установлює граничний вік перебування в запасі 60 років.

Суд також відхиляє посилання позивача на відсутність його заяви про повторне взяття на військовий облік, адже чинне законодавство не пов`язує у всіх випадках взяття на військовий облік осіб віком від 25 до 60 років виключно з поданням ними особистої заяви. Пункт 14-3 Порядку №1487 прямо передбачає можливість взяття таких осіб на військовий облік на підставі відомостей, отриманих шляхом електронної інформаційної взаємодії державних інформаційних ресурсів.

Щодо доводів позивача про те, що місцем його проживання є АДРЕСА_3 , суд зазначає, що ця обставина не впливає на наявність або відсутність у позивача статусу військовозобов`язаного та обов`язку перебувати на військовому обліку. Відомості про місце проживання можуть мати значення для визначення належного органу ведення військового обліку або місця такого обліку, однак вимоги про зміну місця військового обліку чи виправлення відомостей про зареєстроване місце проживання не є предметом заявленого позову. Тому ця обставина не створює передбаченої законом підстави для виключення позивача з військового обліку.

Водночас судом установлено, що заява позивача від 24.03.2026, у якій він просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення його з військового обліку та привести облікові дані у відповідність до військово-облікового документа, відповідачем по суті не розглянута. Матеріали справи не містять рішення, прийнятого за результатами розгляду цієї заяви, чи доказів повідомлення позивача про результати її розгляду.

Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII прямо передбачено право призовника, військовозобов`язаного та резервіста звернутися до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення або невключення до Реєстру запису про себе та виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Такому праву кореспондує обов`язок органу ведення Реєстру розглянути подану заяву, перевірити наведені в ній обставини та прийняти за результатами розгляду мотивоване рішення.

Крім того, відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади та їх посадові особи, до повноважень яких належить розгляд заяв, зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства та повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв. За змістом статті 20 цього Закону звернення розглядаються і вирішуються у строк не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання; загальний строк вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Отже, відсутність у відповідача обов`язку внести до Реєстру саме ті відомості, на яких наполягає позивач, не звільняла його від обов`язку розглянути звернення від 24.03.2026 та повідомити позивача про прийняте за результатами такого розгляду рішення. Нерозгляд зазначеного звернення є протиправною бездіяльністю відповідача.

Суд враховує, що обставини подання цієї заяви та ненадання відповіді наведені позивачем як обгрунтування заявлених позовних вимог і безпосередньо пов`язані з правом, за захистом якого він звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 245 КАС України у разі, якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Ураховуючи наведене належним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви від 24.03.2026 та зобов`язання розглянути її по суті, прийняти за результатами розгляду мотивоване рішення з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у цьому рішенні.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своєї бездіяльності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 532,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 241 — 246, 255 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії — задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 24.03.2026 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2026, прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та повідомити ОСОБА_1 про результати її розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 ).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК