Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №320/2534/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року справа № 320/2534/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, в якому просить суд:

- визнати протиправною фактичну мобілізацію ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача та його утримання більше трьох діб з метою направлення для проходження військової служби.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2026 закрито провадження в частині позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 мобілізовано протиправно, зокрема примусово затримано та доставлено до будівлі ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військово-лікарської комісії, яка, на переконання позивача, мала формальний характер. Вважає, що він виконав свій громадянський обов?язок: став на військовий облік, був зарахований в резерв, а відтак фактично отримав відстрочку до завершення навчання в аспірантурі. У зв?язку з цим, здійснені відповідачем мобілізаційні заходи відносно нього позивач вважає протиправними.

Правова позиція відповідача.

19 лютого 2025 року від уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов письмовий відзив, зі змісту якого вбачається, що останній просить суд відмовити у задоволенні позову.

Так, сторона відповідача зазначає, що 17 грудня 2024 року під час здійснення заходів оповіщення на території Оболонського району міста Києва, групою оповіщення було зупинено позивача, якого після перевірки документів було запрошено до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби та вручено повістку 17.12.2024 №Б/204188, про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією корінця розписки про одержання повістки із підписом Позивача про її отримання. Щодо протиправності призову на військову службу, позивач стверджує, що на момент призову він був аспірантом, та фактично отримав відстрочку до завершення навчання в аспірантурі. Однак, нормами статті 23 Закону № 3543 врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Так, відповідно до частини третьої вказаної законодавчої норми призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури. Статтею 23 Закону № 3543 передбачено перелік підстав для отримання відстрочки, тоді як надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення регламентовано Порядком №560. Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). Відповідач вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур відповідачем, ОСОБА_1 мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Твердження позивача про те, що він, відповідно до статті 23 Закону № 3543 не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки був аспірантом Інституту археології НАН України, не дорівнює звільненню його від обов`язку проходження військової служби, а надає лише право на відстрочку від призову на військову службу. На думку відповідача, позивач можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб не скористався , а отже, на момент здійснення мобілізаційних процедур відповідачем підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 .

Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_4 від 03.08.2023 ОСОБА_1 19.07.2023 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 визнаний придатним до військової служби та взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Розпискою від 17.12.2024 підтверджено , що ОСОБА_1 отримав повістку № Б/204188 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 17.12.2024 о 13 год 26 хв.

Повісткою №КЯ/204524 за підписом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача викликано 13.01.2025 о 9:00 з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою визначення призначення до військової служби.

До матеріалів справи долучено : Наказ від 26.10.2021 № 116-к про зарахування ОСОБА_1 в аспірантуру, довідку від 17.12.2024 № 125/132 про здійснення Інститутом археології НАН України процедури поновлення ліцензії та про зарахування ОСОБА_1 в аспірантуру, довідку від 17.12.24 №125/01-22-690 про здійснення Інститутом археології НАН України процедури поновлення ліцензії та про зарахування ОСОБА_1 в аспірантуру.

Релевантні джерела права, оцінка та висновки суду.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України “Про оборону України” передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Нормами статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону. Вказане кореспондується з положеннями частини 1 статті 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992р. № 2232 (далі - Закон №2232). Згідно з частиною 2 статті 1 Закону № 2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 статті 1 Закону № 2232 передбачено, що військовий обов`язок включає:

підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження

військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у

військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

До видів військової служби, згідно з частиною 6 статті 2 Закону №2232, належить. зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року, який в подальшому було продовжено та який наразі триває.

Воєнний стан в розумінні положень статті 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 №389 - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Окрім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Спірні правовідносини виникли в період дії в Україні воєнного стану та проведення загальної мобілізації.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону № 2232 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543 (далі – Закон №3543).

Положеннями статті 22 вказаного законодавчого акту визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, які передбачають, серед іншого, з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до вимог Закону №2232 на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов?язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Частиною 5 статті 22 Закону №3543 передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов?язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов?язаних, резервістів Служби безпеки України – Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов?язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Вказане узгоджується також з положеннями частини 10 статті 1 Закону №2232, відповідно до яких громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військовооблікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов?язаних та резервістів.

Отже, вищезазначеними законодавчими нормами передбачено, що з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють призов військовозобов`язаних на військову службу.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пунктів 47, 49, 51 “Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, у період проведення мобілізації уповноважені представники ТЦК та СП або поліцейські тощо за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) мають право вимагати (перевіряти) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

Абзацом 12 ст. 1 Закону № 3543 визначено термін “оповіщення” - доведення сигналів і повідомлень (директив, розпоряджень) до органів військового управління, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та населення про оголошення мобілізації, виклик громадян до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також вручення (надсилання) повісток громадянам.

На виконання Указу Президента України від 24.02.2024 №65/2022 “Про загальну мобілізацію” та відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 ІНФОРМАЦІЯ_7 здійснюються заходи з оповіщення та призову військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації.

Так, 17 грудня 2024 року повістку №Б/204188, про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримано позивачем безпосередньо 17.12.2024, що підтверджується копією корінця розписки про одержання повістки із підписом позивача про її отримання, яка була додана до відзиву відповідачем.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, протиправність призову на військову службу позивач обґрунтовує й тим, що на момент його призову він був аспірантом, та фактично отримав відстрочку до завершення навчання в аспірантурі. Суд не погоджується з такими висновками позивача з огляду на наступне.

Нормами статті 23 Закону №3543-ХІІ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до частини третьої вказаної законодавчої норми призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту”, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

3 матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зараховано в аспірантуру з відривом від виробництва з 01 листопада 2021 року до 31 жовтня 2025 року до відділу енеоліту-бронзової доби Інституту археології Національної академії наук України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок №560).

Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Згідно з пунктом 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров?я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Абзацом 1 пункту 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов?язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім?я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

За правилами пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв?язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов?язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Згідно з абзацом 1 пункту 62 Порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту”, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.

Тобто, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачено перелік підстав для отримання відстрочки, тоді як надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення регламентовано Порядком №560.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки).

Позивач не додав суду жодних доказів фактичного отримання ним відстрочки від мобілізації на особливий період за жодною з підстав, передбачених статтею 23 Закону №3543-ХІІ. Окрім цього, позивач не надав доказів будь-яких спроб з його боку отримання такої відстрочки.

Твердження позивача про фактичну наявність у нього відповідної відстрочки ґрунтується на його власних уявленнях та не підкріплені жодними актами чинного законодавства.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур відповідачем, позивач мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Твердження позивача про те, що він, відповідно до статті 23 Закону №3543 не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки був аспірантом Інституту археології НАН України свідчить про помилкове бачення позивача, що полягає в ототожненні статусу позивача як здобувача освіти та особи, що отримала відповідну відстрочку на цій підставі. Такий статус не означає автоматичного звільнення позивача від обов`язку проходження військової служби, а надає лише право на відстрочку від призову на військову службу у випадку виконання позивачем активних дій, що передбачені відповідними актами законодавства, про які вказувалося вище.

Так само позивач не додав жодних доказів звернення до відповідного органу щодо надання відстрочки від призову на військову службу з наданням підтверджуючих документів, що свідчили б про таке право.

Тобто, позивач можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб не скористався та на момент здійснення мобілізаційних заходів відповідачем не мав відповідної відстрочки та не звертався до відповідного територіального органу комплектації та соціальної підтримки для її отримання.

Суд не бере до уваги заяви позивача про порушення його прав відповідачем під час здійснення мобілізаційних заходів, оскільки позивач не підкріплює такі заяви належною доказовою базою.

За таких умов суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати у зв`язку з відмовою у задоволенні позову відсутні.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-245, 246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними – відмовити.

2. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.