Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №320/9543/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/9543/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначену Додатком 6 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 р. №413, що є підставою для оформлення статусу учасника бойових дій;

- зобов?язати відповідача видати ОСОБА_1 довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначену Додатком 6 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 року №413, що є підставою для оформлення статусу учасника бойових дій.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , та був звільнений з неї. В період проходження військової служби, - 1, 5, 10 та з 12 по 19 березня 2024 року, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Під час участі у таких заходах, 10.03.2024, отримав травму. Відповідачем 28.03.2024 позивачу видана довідка про обставини травми №105/143 у відповідності до якої 10.03.2024, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Гоптівка Дергачівської міської територіальної громади Харківської області, група військовослужбовців, до якої входив позивач, потрапила під обстріл противника, в результаті чого позивач одержав вогнепальну травму. Позивач письмово звернувся до відповідача із заявою про видачу йому довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначену Додатком 6 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 №413, що є підставою для оформлення статусу учасника бойових дій. Відповідь на таке звернення та запитуваної довідки не отримав, що стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Після відкриття провадження у справі від позивача надійшло клопотання про долучення доказів у справі.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував у повному обсязі проти задоволення заявлених позовних вимог та зазначив, що інформація, зазначена у раніше виданій ним позивачу довідці про обставини травми від 28.03.2024 №105/143 не відповідає дійсності, а тому не може вважатись належним, достовірним та допустимим доказом, який є достатнім для установлення факту участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Відповідач також зазначив, що у межах дискреційних повноважень оцінив наявні у нього документи на предмет наявності достатніх доказів про факт безпосередньої участі позивача у заходах, що зазначені у змісті бойових донесень, журналів бойових дій, що є передумовою для видачі відповідної довідки, тому вважає заявлені позивачем вимоги необґрунтованими.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій позивач навів власні заперечення щодо доводів і міркувань відповідача, викладених у відзиві. Позивач зазначив, що чинним законодавством, яке регулює порядок видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), не передбачена можливість визнання “недійсними” таких довідок військовими частинами, які самі ж їх видали, чи вчинення ними подібних дій. Отже, будь-які такі кроки відповідача, його посадових осіб суперечать нормам права. Результати ініційованого відповідачем службового розслідування не можуть мати наслідком автоматичну “недійсність” довідки, тому що це не передбачено чинним законодавством України і порядком проведення таких розслідувань – подібні питання ним не вирішуються. Зазначає, що виконувані ним 10.03.2024 завдання прямо пов`язані із захистом Батьківщини і необхідність виконання таких завдань військовослужбовцями прямо обумовлено впровадженням в Україні воєнного стану. Також позивач зазначив, що його безпосередня участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України підтверджується також фактом виплати йому за декілька днів березня 2024 року, – 1, 5, 10 та з 12 по 19, грошової винагороди з розрахунку 100 тис. грн.

Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначив про те, що службове розслідування щодо ймовірного факту внесення до довідки про обставини травми недостовірних даних проведено у відповідності до законодавства, а також повторно зазначив про відсутність підстав для видачі позивачу довідки встановленої форми про його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Позивачем подано письмові пояснення у справі як доповнення до раніше наданих у справі пояснень, доводів і міркувань. У наданих письмових поясненнях позивач зазначив, що довідка, невидача якої відповідачем є предметом спору у цій справі, підтверджує безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за встановленою законодавством формою. Чіткого переліку відповідних заходів українське законодавство не містить, а поняття оборони України є досить широким. Участь у бойових діях не є головною умовою надання особі статусу учасника бойових дій. Так само як законодавство не визначає обов`язковою умовою отримання такого статусу участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації, саме в районах бойових дій. Крім того, позивач зазначив, що доводи відповідача щодо відсутності підстав для видачі позивачу спірної довідки безпідставні, адже відповідачем позивачу за одинадцять днів березня 2024 року була виплачена “додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях”, про що зазначено у наданій відповідачем інформаційній довідці. Вважає, що його безпосередня участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України конкретно 10.03.2024 підтверджується: бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2024 №20т/бр/цсз; бойовим донесенням командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2024 №71т/бд/цсз, що відображає суть виконуваного ним завдання та місце його виконання; довідкою про обставини травми від 28.03.2024, що підтверджує факт отримання ним травми під час виконання такого завдання. Звертає увагу на порушення, допущені відповідачем під час проведення розслідування обставин отримання позивачем 10.03.2024 тяжкої травми.

12.01.2025 на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про витребування доказів, в якому останній просив суд витребувати у відповідача:

- копії документів або ж витяг з них в частині, що стосуються ОСОБА_2 , на підставі яких йому було виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 тис. грн. за 1, 5, 10 та з 12 по 19 березня 2024 року;

- копії бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2024 року №20т/бр/цсз або належним чином оформленого витягу з нього в частині, що стосується ОСОБА_2 .

Відповідач подав заперечення на клопотання про витребування доказів, в якому вказано, що представнику позивача у відповідь на адвокатський запит було відмовлено в отриманні бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2024 №20т/бр/цсз, оскільки даному документу надано гриф секретності "Таємно".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 витребувано у відповідача:

- належним чином засвідчену копію документів або витяги з них, в частині що стосуються позивача, на підставі яких було виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. за 01.03.2024, 05.03.2024, 10.03.2024 та за період 12.03.2024 по 19.03.2024;

- належним чином засвідчену копію витягу з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2024 №20т/бр/цзс, що стосується позивача та не містить грифу "таємно".

09.03.2026 від відповідача до суду надійшла заява про виконання ухвали суду про витребування доказів. Разом із заявою відповідачем надано витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2024 №117ДСК, на підставі якого позивачу за 01 березня 2024 року, за 05 березня 2024 року, за 10 березня 2024 року, за період з 12 по 19 березня 2024 року виплачено “за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України або на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, додаткову винагороду із розрахунку 100тис. гривень, з урахуванням винагороди виплаченої у розмірі 30тис. гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження військової служби та участі у таких діях та заходах”.

У поданій заяві відповідач також зазначив про неможливість надання витребуваної судом належним чином засвідченої копії витягу з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2024 №20т/бр/цзс, що стосується позивача та не містить грифу "таємно", тому що, на думку відповідача, виготовлення витягу із зазначеного розпорядження, навіть у частині, що стосується позивача, потребує відтворення елементів такого документа, які за своїм змістом пов`язані з доведенням бойових завдань та можуть містити відомості службового характеру щодо організації та виконання бойових завдань підрозділами, а тому матиме відповідний гриф обмеження доступу інформації.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач є підданим Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії та перебуває на території України відповідно до посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 . Проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з жовтня 2023 року по 01 жовтня 2024 року.

Під час проходження служби 10.03.2024 отримав травму (поранення), обставини отримання якої суперечливо встановлювались відповідачем.

Так, у консультаційному висновку від 10.03.2024 №6460, складеному лікарем медичної частини військової частини НОМЕР_3 , позивачу встановлено діагноз: «забій м`яких тканин правого плеча».

У довідці про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) від 28.03.2024 №105/143, виданої тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 вказано, що 10.03.2024 близько 04:30, в районі населеного пункту Гоптівка Дергачівської міської територіальної громади Харківської області, група військовослужбовців, до складу якої входив позивач, потрапила під танковий обстріл противника, в результаті чого військовослужбовець отримав травми (пошкодження передньої суглобової губи (пошкодження Банкарта), кістковий дефект задньої поверхні голівки плечової кістки, постравматичний остеоартроз ключично-акроміального зчленування правого плечового суглобу, больовий синдром, порушення функцій). Вказано, що позивач перебував у засобах індивідуального захисту: бронежилет, шолом кевларовий, захисні окуляри, наколінники, налокітники. В стані алкогольного, наркотичного та/або токсичного сп`яніння не перебував. Травмування спричинене діями противника, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час Батьківщини. Травмування не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження та/або вчинення адміністративного правопорушення.

У довідці зазначено, що вона видана на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2024 №20т/бр/цсз та бойового донесення командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2024 №71т/бд/цсз.

У бойовому донесенні тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2024 №71т/бд/цсз зазначено, що 10.03.2024 у рамках проведення рекогносцировки місцевості та маршрутів евакуації медичною групою між ІНФОРМАЦІЯ_1 , в районі ПП «ГОПТІВКА» під час розвідки місцевості позивач випав з квадроциклу та отримав травму плеча.

Довідками військово-лікарської комісії (далі – ВЛК) Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 01.04.2024 №453, від 07.05.2024 №642, від 20.06.2024 №834, від 13.08.2024 №20582 на підставі довідки про обставини травми від 28.03.2024 №105/143 встановлено, що позивач отримав травму, що пов`язана із захистом Батьківщини. Позивачу рекомендовано відпустку для лікування після травми на 30 календарних днів. Відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370 ВЛК визначила, що травма, отримана позивачем є тяжкою.

Проте в подальшому, наказом тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2025 №64 у військовій частині НОМЕР_1 призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли внесенню до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.03.2024 №105/143, виданої позивачу, недостовірних відомостей, а також встановлення ступеня вини посадових осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до акту службового розслідування від 01.04.2025, видача довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.03.2024 №105/143 стала можливою внаслідок неналежного виконання службових обов`язків тимчасово виконуючого обов`язки начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , який будучи відповідальним за підготовку у військовій частині НОМЕР_1 медичних документів, необхідних для проходження військовослужбовцями медичного огляду військово-лікарською комісією та складення довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), в порушення вимог статті 87 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України доручив підготовку довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.03.2024 №105/143 іншій посадовій особі, не вживши при цьому заходів щодо контролю за виконанням поставленого завдання, внаслідок чого до довідки було внесено відомості, що не відповідають дійсності і суперечать звітно-інформаційним документам та поясненням свідків. Вчинення такого правопорушення підтверджується фактами та обставинами, які були встановлені у ході проведення службового розслідування та зазначені в акті службового розслідування.

За результатами службового розслідування видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.04.2025 №68, яким довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.03.2024 №105/143 визнано недійсною.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.04.2025 №68, яким, як стверджує відповідач, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.03.2024 №105/143 визнано недійсною, до суду відповідачем не надано.

Згодом у військовій частині НОМЕР_1 було проведено розслідування нещасного випадку з метою з`ясування обставин та причин, що призвели до отримання 10.03.2024 травми позивачем поблизу населеного пункту Гоптівка Дергачівської міської територіальної громади Харківського району Харківської області.

Результати розслідування оформлено наказом тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2025 №95, відповідно до якого травмування позивача відбулось 10.03.2024 у ході виконання обов`язків військової служби під час падіння потерпілого у процесі пересування через порушення вимог безпеки під час експлуатації транспорту загального користування.

Відповідно до інформаційної довідки від 26.02.2025 №222/1/4/162/373/429 щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та додаткової винагороди позивачу з 01.03.2024 по 01.10.2024, додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях (з урахуванням винагороди виплаченої у розмірі 30 тис грн) виплачена позивачу за 1 березня, за 5 березня, за 10 березня, з 12 по 19 березня 2024 року. Факт виплати такої додаткової винагороди також підтверджено наданим відповідачем витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2024 №117ДСК.

Позивача 13.01.2025 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою на отримання довідки про безпосередню участь військовослужбовця в бойових діях, проте відповіді на своє звернення не отримав, що стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі – Закон №3551-XII), постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 року №168 (далі – Постанова №168), Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 №413 (далі - Постанова №413).

Відповідно до ст. 5 Закону №3551-XII, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно із п. 19 ст. 6 Закону №3551-XII, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413.

У відповідності до п.п. 4 п. 4 Постанови №413, підставою для надання заявникам статусу учасника бойових дій є: для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.

Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв`язку вказує на те, що віднесення громадянина до ветерана війни - учасника бойових дій, безпосередньо пов`язане з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у законодавстві - ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Граматичне тлумачення абзацу 1 пункту 19 частини 1 статті 6 Закону № 3551-ХІІ дозволяє стверджувати, що до учасників бойових дій належать, зокрема, військовослужбовці Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь:

1) в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення,

2) у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

3) у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Отже, така умова як безпосередня участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, не вимагає обов`язкового перебування військовослужбовця безпосередньо в тих чи інших районах (наприклад, районах бойових дій) у період здійснення зазначених заходів.

Вказаній нормі Закону кореспондує абзац 2 пункту 2 Постанови № 413 у відповідності до якого статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

При цьому в силу вимог Постанови № 413, підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України є довідка за формою згідно з додатком 6 до згадуваного Порядку.

Зважаючи на викладене, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до “учасник бойових дій”, є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Також суд бере до уваги, що законодавством, яким врегульовано порядок надання статусу учасника бойових дій військовослужбовцям, які приймали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, не визначено чіткого переліку таких заходів. У відповідності до ст. 1 Закону України “Про оборону України”, оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Судом здійснено аналіз форми довідки, невидача якої відповідачем позивачу стала підставою для звернення останнього до суду - вона також не містить чіткої вказівки про те, у зв`язку із виконанням яких саме завдань та у яких місцевостях видається така довідка. Відповідних роз`яснень щодо її заповнення також не містять норми Постанови №413. Також, обов`язковою умовою для видачі спірної довідки - про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, не є участь саме у бойових діях або ж участь у певних заходах, що мають місце саме в районі бойових дій (пряму вказівку на це не містить форма довідки, що також не містить словосполучень “район бойових дій” або ж участь у бойових діях” чи тотожних до них за граматичним змістом).

Так, у постанові від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23 Верховний Суд зазначив, що у переліку завдань, які визначають “безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах”, відсутня чітка прив`язка до меж, бойових (спеціальних) завдань та операцій здійснення самих бойових дій та заходів. Перелік охоплює широкий спектр військових дій, які можуть виконуватися військовослужбовцями як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами. Це означає, що виконання військовослужбовцем різноманітних військових завдань як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами, може вважатися підставою для визнання його участі у бойових діях або заходах. Тому суд відкидає доводи відповідача, викладені ним у поданому до суду запереченні на відповідь на відзив, інших поданих ним у справі заявах, що відсутнє документальне підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, з тих мотивів, як зазначає відповідач, що у період з 01.03.2024 по 31.03.2024 Дергачівська міська об`єднана територіальна громада, у тому числі село Гоптівка, не входила до районів ведення бойових дій відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.04.2024 року №121 “Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій”, як такі, що не ґрунтуються на нормах законодавства. З цих самих міркувань суд відхиляє доводи відповідача про те, що матеріалами позовної заяви не підтверджено залучення позивача до виконання бойових (спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій - п. 19 ст. 6 Закону №3551-XII передбачено, що, окрім іншого, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (без прив`язки до участі у таких заходах саме у районах ведення бойових дій).

У цьому контексті суд також нагадує, що за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто, якщо відповідач стверджує про відсутність підстав для видачі позивачу спірної довідки, обов`язок доказування відсутності таких підстав покладається на відповідача.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а наголошував щодо обов`язку суду встановлювати всі обставини справи незалежно від позиції сторін, згідно зі статтями 2 та 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд уживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У низці постанов Верховний Суд зазначив, що суди повинні ретельно досліджувати весь комплекс доказів, без перекладання тягаря наслідків недбалості чи неефективної роботи посадових осіб на військовослужбовця.

З метою виконання вимог КАС України, ухвалою суду від 17.02.2026 витребувано у відповідача:

- належним чином засвідчену копію документів або витяги з них, в частині що стосуються позивача, на підставі яких було виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. за 01.03.2024, 05.03.2024, 10.03.2024 та за період з 12.03.2024 по 19.03.2024;

- належним чином засвідчену копію витягу з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2024 №20т/бр/цзс, що стосується позивача та не містить грифу "таємно".

Від відповідача до суду надійшла заява про виконання ухвали суду про витребування доказів. Разом із заявою відповідачем надано витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2024 №117ДСК, на підставі якого позивачу з 01 березня 2024 року, за 05 березня 2024 року, за 10 березня 2024 року, за період з 12 по 19 березня 2024 року виплачено “за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України або на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, додаткову винагороду із розрахунку 100000 гривень, з урахуванням винагороди виплаченої у розмірі 30000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження військової служби та участі у таких діях та заходах”.

У поданій заяві відповідач також зазначив про неможливість надання витребуваної судом належним чином засвідченої копії витягу з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2024 №20т/бр/цзс, що стосується позивача та не містить грифу "таємно", тому що, на думку відповідача, виготовлення витягу із зазначеного розпорядження, навіть у частині, що стосується позивача, потребує відтворення елементів такого документа, які за своїм змістом пов`язані з доведенням бойових завдань та можуть містити відомості службового характеру щодо організації та виконання бойових завдань підрозділами, а тому матиме відповідний гриф обмеження доступу інформації.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8 ст. 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації” від 13.01.2011 № 2939-VI, обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Певний алгоритм дій, який регулює питання надання конфіденційної інформації за запитом, висвітлений у пункті 2.5 Огляду судової практики Верховного Суду України у спорах щодо забезпечення права особи на доступ до публічної інформації, яку оприлюднено у 2020 році, та визначає наступну правову позицію – якщо в документі міститься інша інформація, яка має ознаки конфіденційної, то при наданні копій документів вона підлягає вилученню у спосіб, який унеможливлює її з`ясування.

У свою чергу, в пункті 3 статті 21 Закону України “Про інформацію” від 02.10.1992 № 2657-XII встановлено, що порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Порядок віднесення інформації до службової, а також порядок доступу до неї визначено у Типовій інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 736 (далі – Типова інструкція).

Згідно з пунктом 1 Типової інструкції ця Інструкція визначає єдині вимоги до ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації (далі – документи), що містять службову інформацію, зібрану під час провадження оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, діяльності у сфері оборони держави, та іншу службову інформацію (далі – службова інформація), в органах державної влади, інших державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим (далі – установи).

Вимогами пункту 85 Типової інструкції визначено, що у разі надходження до установи запиту на інформацію, що міститься у документі, якому присвоєно гриф “Для службового користування”, здійснюється перегляд такого документа з урахуванням вимог пункту 87 Типової інструкції з метою перевірки відповідності запитуваної інформації сукупності вимог, передбачених частиною другою статті 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, щодо обмеження доступу до інформації на момент надходження запиту. Авторові запиту надається інформація в тій частині, доступ до якої відповідно до зазначеного Закону не обмежено.

За наявності в запитуваному документі інформації з обмеженим доступом для надсилання запитувачеві виготовляється його копія, в якій слова, речення чи зображення, що містять інформацію з обмеженим доступом, ретушуються у спосіб, який виключає подальше відтворення ретушованого. З такої копії документа виготовляється інша копія, яка надсилається запитувачеві. Копія запитуваного документа, що ретушувалася, зберігається разом з документами з відповідного запиту та може використовуватися повторно в разі надходження до установи іншого запиту на інформацію, що міститься у такому документі.

У свою чергу, в статті 8 Закону України “Про доступ до публічної інформації” встановлено, що таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Державна таємниця за своїм правовим статусом та порядком обігу, захисту та охорони відрізняється від інших видів таємної інформації визначеним механізмом правового регулювання.

Отож, відповідно до вимог статті 2 Закону України “Про державну таємницю”, відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України, законами України “Про інформацію” та “Про доступ до публічної інформації”, цим Законом, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та іншими нормативно-правовими актами.

Також важливо те, що 17.07.2020 підпунктом 5 пункту 10 Прикінцевих положень Закону України “Про оборонні закупівлі” доповнено частину п`яту статті 10 Закону України “Про державну таємницю” таким змістом: у разі невідповідності інформації вимогам, встановленим цим Законом, забороняється віднесення її до державної таємниці. Засекречуванню підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить державну таємницю, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений.

Окрім цього статтею 15 Закону України “Про державну таємницю” визначено, що засекречування документів здійснюється лише в частині відомостей, що становлять державну таємницю. У разі подання запиту на документ, частина якого засекречена, доступ до такого документа забезпечується в частині, що не засекречена.

Таким чином, законодавством визначений порядок надання доступу до документів, частина інформації в яких є таємною, проте відповідачем витребуваний судом доказ все ж не наданий.

Водночас, судом встановлено, що у наданих до суду заявах відповідач не заперечує того факту, що бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2024 №20т/бр/цзс містить інформацію, що стосується позивача, а також у таких заявах відповідач підтверджує, що таке розпорядження містить інформацію щодо організації та виконання бойових завдань підрозділами, що, у сукупності з іншими доказами у справі, дозволяє зробити висновок про те, що бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2024 №20т/бр/цзс містить інформацію щодо виконання бойових завдань позивачем або ж підрозділом, до складу якого він входив.

За обставин, що мають місце у цій справі та, зважаючи на особливість спірних правовідносин, участь позивача у бойових діях або ж його безпосередня участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України можуть бути підтверджені лише на підставі документів, створених відповідачем або ж таких, що перебувають у його володінні.

Верховний Суд неодноразово зазначав на недопустимості формального підходу до розгляду питань, пов`язаних із наданням статусу учасника бойових дій та підтвердженням бойових завдань. Сама по собі відсутність повної номенклатури армійської звітності у бійця не може бути підставою для відмови, якщо факт виконання завдань доведено іншими матеріалами або може бути витребуваний судом уповноваженими засобами.

Так, у справі № 620/11392/24 (постанова від 03.06.2025) Верховний Суд сформував позицію, у відповідності до якої наявні документи виступають лише засобом доведення цієї участі, а не самостійною умовою для визнання статусу. Формальний підхід комісії чи командування (відмова суто через відсутність окремих витягів із журналів бойових дій чи бойових донесень) є неправомірним, якщо реальний зміст інших наявних матеріалів (наприклад, довідки про участь за формою 6) підтверджує виконання бойових завдань.

З цих міркувань суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами, наданими сторонами та вважає їх достатніми для підтвердження факту безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Судом у справі також встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2024 №117ДСК, позивачу за 01 березня 2024 року, за 05 березня 2024 року, за 10 березня 2024 року, з 12 по 19 березня 2024 року виплачено “за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України або на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, додаткову винагороду із розрахунку 100000 гривень, з урахуванням винагороди виплаченої у розмірі 30000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження військової служби та участі у таких діях та заходах”.

Відповідно до інформаційної довідки від 26.02.2025 №222/1/4/162/373/429 щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та додаткової винагороди позивачу з 01.03.2024 по 01.10.2024, додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях у розмірі 100000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях (з урахуванням винагороди виплаченої у розмірі 30 тис грн) виплачена позивачу за 1 березня, за 5 березня, за 10 березня, та за період з 12 по 19 березня 2024 року.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачу за 1 березня, за 5 березня, за 10 березня, з 12 по 19 березня 2024 року виплачено додаткову винагороду, яка, згідно із п. 1-1 Постанови №168 виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора.

Таким чином, є дві основні, незалежні одна від одної, умови для виплати військовослужбовцям такої винагороди (незалежно від отримання травми, поранення і т.ін.):

- безпосередня участь у бойових діях, або

- участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора.

З цих міркувань, суд дійшов висновку, що факт виплати відповідачем позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць за 10.03.2024, день отримання травми, та 1, 5, з 12 по 19 березня 2024 року, на підставі відповідного наказу командира військової частини НОМЕР_1 - підтверджує, що у ці дні позивач або брав участь у бойових діях або ж у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, тобто, виконував завдання, що є підставою для видачі йому відповідачем довідки встановленої форми про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та надання у встановленому порядку статусу учасника бойових дій.

Крім того, суд відхтляє доводи відповідача про недійсність виданої позивачу самим відповідачем довідки про обставини травми від 28.03.2024 №105/143 з тих міркувань, що, на думку відповідача, його посадовими особами до неї внесені неправдиві відомості.

Порядок видачі довідки про обставини травми врегульовано Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, що затверджений Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV (далі - СВС ЗС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 260 СВС ЗС України, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).

У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 260 СВС ЗС України).

У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п`яти днів та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 260 СВС ЗС України).

Видана позивачу відповідачем довідка про обставини травми від 28.03.2024 №105/143 була сформована відповідачем щодо факту отримання позивачем травми 10.03.2024. Як підстава її видачі зазначені: - бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2024 №20т/бр/цзс, витяг з якого витребовувався судом у відповідача проте не був ним наданий; - бойове донесення командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2024, витяг з якого міститься в матеріалах справи.

Видана позивачу відповідачем довідка про обставини травми від 28.03.2024 №105/143 не містить інформації про проведення службового розслідування щодо обставин отримання позивачем травми 10.03.2024 як передумову для її видачі. Про такі обставини також не зазначають сторони у своїх заявах, у зв`язку із чим можна дійти висновку, що вона була видана без проведення такого розслідування на підставі ч. 5 ст. 260 СВС ЗС України. Відповідач у поданих до суду заявах зазначає, що інформація, зазначена у раніше виданій ним позивачу довідці про обставини травми від 28.03.2024 №105/143 не відповідає дійсності, а тому не може вважатись належним, достовірним та допустимим доказом, який є достатнім для установлення факту участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. В аспекті спірних правовідносин суд зазначає про те, що видача довідки про обставини травми належить до повноважень військової частини і формування такої довідки відбувається без участі військовослужбовця, щодо якого вона складається.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Такий висновок зроблено Європейським судом з прав людини у справі “Рисовський проти України” (заява № 29979/04, рішення від 20.10.2011 року, п. 71): “... потреба виправити минулу “помилку” не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки” (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), п. 74).”.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі ОСОБА_2 довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначену Додатком 6 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 №413.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_2 довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у періоди: 01 березня 2024 року, 05 березня 2024 року, 10 березня 2024 року, з 12 по 19 березня 2024 року, за формою, визначеною Додатком 6 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 №413.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.