Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №320/2090/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року справа №320/2090/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (з урахуванням уточненої позовної заяви),

встановив:

Зміст позовних вимог.

Представник позивача Мосіна Юрія Михайловича звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-визнати протиправними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2023 № 671 «Про результати розслідування нещасного випадку»;

-зобов?язати військову частину НОМЕР_2 провести повторне розслідування нещасного випадку, який стався 18 вересня 2023 року з військовослужбовцем ОСОБА_1 , відповідно до вимог Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони у країни від 27.10.2021 № 332, з урахуванням висновків суду, та скласти за результатами розслідування відповідний акт;

-визнати протиправними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 31.12.2023 № 879 «Про результати службового розслідування»;

-зобов?язати військову частину НОМЕР_2 провести повторне службове розслідування щодо військовослужбовця ОСОБА_1 відповідно до вимог Порядку, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608, з урахуванням висновків суду, та скласти за результатами розслідування відповідний акт.

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 року ухвалено поновити строк для звернення до суду з адміністративним позовом та відкрити провадження в адміністративній справі №320/2090/25, яка буде розглядатись суддею Вісьтак М.Я. одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 року ухвалено провадження у частині позовних вимог, а саме: визнати протиправним та скасувати акт проведення розслідування нещасного випадку від 02.10.2023 № 609/8119 за формою НВ-2 та визнати протиправним та скасувати акт службового розслідування від 02.12.2023 № 609/8119, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року ухвалено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без руху. Позивачу надано п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 року ухвалено продовжити розгляд справи № 320/2090/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 .

Позиція учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 з 09.03.2022 по 01.04.2024. Останній має статус ветерана військової служби (посвідчення серії НОМЕР_4 від 04.09.2024). З 21.06.2023 по 18.09.2023 перебував у зоні бойових дій у смт Північне Донецької області, що підтверджено довідкою Військової частини НОМЕР_2 №609/12341 від 30.12.2023. Обіймав посаду командира мінометного взводу, характеризувався як дисциплінований і професійний (характеристика від 31.12.2023). Зазначено, що 18.09.2023 під час виконання обов`язків отримав тяжку бойову травму: відкрита ЧМТ, забій головного мозку ІІ ступеня, крововилив, множинні переломи, забої. Первинну допомогу надано о 13:15, евакуйований до Загальновійськового медичного закладу Державної прикордонної служби України (м. Дружківка), далі проходив лікування у стаціонарах Києва та Вишгорода. Діагностовано органічне ураження мозку, пневмонію, психоорганічний синдром. Причинний зв`язок між пораненням і службою підтверджено висновками Військово-лікарською комісією (від 11.10.2023 №1642-л/н, 14.12.2023 №23172) та Медико-соціальною експертною комісією (06.03.2024 №1033/02), у результаті військовослужбовцю встановлено ІІ групу інвалідності. Позивач вважає, що Військова частина НОМЕР_2 не провела повторного службового розслідування, попри звернення від 29.11.2024 (вих. №29-11|10|2024). Відповіді на нього досі не надано. Позивач вказує на порушення при складанні акту службового розслідування №609/10107 від 02.12.2023: виявлені неточності та невідповідності встановленим фактам; зафіксовано вибухову воронку неподалік місця події, що свідчить про мінометний обстріл; не зафіксовано цього у журналі бойових дій; дії ОСОБА_1 охарактеризовані як недисциплінованість без належної оцінки бойової ситуації; не з`ясовано, чи ДТП стало наслідком мінометного обстрілу; висновки зроблені без індивідуального підходу. Окрім цього, позивач вважає, що розслідування проведено неповно, а встановлення факту «нещасного випадку» - сумнівне, службові порушення вказані загально, без конкретизації. Таким чином, позивач звернувся до суду та просить задовольнити вимоги у повному обсязі, для об`єктивного з`ясування обставин травмування.

Щодо відзиву на позовну заяву.

06.02.2025 року від уповноваженого представника Військової частини НОМЕР_2 надійшов письмовий відзив на позовну заяву (документ сформований у системі «Електронний суд»), із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити.

Так, сторона відповідача зазначила, що Актом розслідування нещасного випадку від 02.10.2023 №609/8119 (форма НВ-2) та наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 05.10.2023 №671 встановлено, що ОСОБА_1 отримав травму під час виконання обов`язків військової служби. Факт травмування не оспорюється сторонами. Разом з тим, відповідач вказує, що позовна заява не містить вказівки на порушені права позивача у публічно-правовій сфері та не містить чіткого обґрунтування, з якою метою має бути проведено повторне розслідування. Заява зводиться до незгоди з окремими фактичними обставинами, встановленими під час службового розслідування, але без жодних доказів, які б їх спростовували. Окрім цього, представник Військової частини НОМЕР_2 вважає, що позивач вимагає зобов`язати командира військової частини призначити повторне службове розслідування, що суперечить його ж твердженню про необхідність спеціального розслідування за участю вищого командира відповідно до Інструкції №332. Зазначається, що нещасний випадок стався в районі бойових дій (Бахмутський р-н, Донеччина), що підтверджено документально, відповідно, застосовується спеціальний порядок розслідування згідно з розділом V Інструкції №332. Сторона відповідача вважає, що ОСОБА_1 безпідставно вказує на відсутність технічної експертизи мотоцикла ІЖ-3, який не належить військовій частині та не перебуває на її обліку, оскільки відповідальність за технічний стан транспорту несе сам позивач як водій. Щодо претензій про відсутність розслідування ДТП правоохоронними органами – представник відповідача зазначив, що повідомляти про ДТП зобов`язані її учасники, відтак військова частина не відповідає за дії поліції, а відсутність кримінального провадження не впливає на висновки службового розслідування. Враховуючи викладене, сторона відповідача робить висновок, що службове розслідування нещасного випадку було проведено із неухильним дотриманням вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків № 332, висновки службового розслідування гуртуються на досліджених доказах, а позивачем не наведено жодних обставин, які б не були враховані в процесі службового розслідування, не надано доказів, які не було досліджено, а його права за результатами службового розслідування та прийняття командиром рішення у вигляді наказу від 05.10.2023 №671 «Про результати розслідування нещасного випадку» не було порушено. Підсумовуючи, представник відповідача зазначає, що формулювання позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести повторне службове розслідування відповідно до наказу Міністерства оборони України №332 є юридично некоректним, оскільки цей нормативно-правовий акт регулює розслідування нещасних випадків, а не службові розслідування. Службове розслідування має проводитися відповідно до окремого наказу МОУ №608 від 21.11.2017. Таким чином, позовна вимога фактично передбачає примушування органу влади діяти поза межами та не у спосіб, визначений законодавством, що є формою правового нігілізму. Враховуючи це, на думку відповідача, позов вважається необґрунтованим і таким, що не містить належного способу захисту порушеного права.

Щодо відповіді на відзив.

Уповноважений представник позивача Мосіна Юрія Михайловича подав до суду письмову відповідь на відзив. Так, із змісту вказаної відповіді на відзив від 26.02.2025 вбачається, сторона позивача вважає, що фактичні обставини та правові доводи, твердження відповідача про те, що позовна заява не містить конкретної мети, не вказує на порушені права ОСОБА_1 та не передбачає належного способу захисту – є безпідставними та спрямованими на ухилення від відповідальності за порушення порядку проведення службового розслідування. Зазначається, що формулювання позовної вимоги щодо зобов`язання провести повторне службове розслідування є логічно обґрунтованим, юридично конкретним і прямо спрямованим на захист прав позивача, які були порушені внаслідок проведення упередженого та неповного розслідування. Вказана вимога не є проявом правового нігілізму, як помилково стверджує відповідач, а навпаки – є спробою відновити законність та забезпечити дотримання встановленого порядку в умовах, коли результати попереднього службового розслідування мають суттєві прогалини та суперечності.

Уповноважений представник позивача вказує, що фактичні порушення, які свідчать про неповноту та необ`єктивність розслідування у даній справі, зокрема є: відсутність доказів, які б підтверджували ознайомлення ОСОБА_1 з забороною користування приватним або не облікованим транспортом у військовій частині; суттєві розбіжності у свідченнях очевидців; взаємовиключні характеристики ОСОБА_1 у документах; відсутність фотофіксації з місця події, незважаючи на зафіксовану наявність воронки від вибуху; ігнорування офіційного медичного висновку про ступінь тяжкості травми при ухваленні підсумкового рішення; – все це ставить під сумнів як об`єктивність, так і достовірність зроблених у ході розслідування висновків. Отож представник позивача зазначив, що відповідач не спростував належним чином жодного з наведених вище порушень. Це свідчить про небажання або нездатність належним чином дослідити усі обставини інциденту, що й стало причиною звернення ОСОБА_1 до суду з вимогою про відновлення процедури в законний спосіб. Таким чином, у відповіді на відзив вказано, що позивач довів наявність порушеного права, а також запропонував чіткий, конкретний та передбачений адміністративним правом спосіб його захисту – зобов`язання відповідача провести повторне службове розслідування відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням усіх раніше проігнорованих або викривлених фактів і доказів.

Щодо заперечень на відповідь на відзив.

04.03.2025 року від уповноваженого представника Військової частини НОМЕР_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив (документ сформований у системі «Електронний суд»), із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити. Так, покликаючись зокрема на аргументи викладені у відзиві на позовну заяву, представник відповідача зазначає наступне.

З приводу скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2023 № 671 «Про результати розслідування нещасного випадку» та прийняття нового аналогічного рішення, визнання випадку травмування таким, що трапився під час виконання ним обов`язків військової служби, зазначається, що така зміна не призведе до зміни (збільшення) соціальних прав ОСОБА_1 , таким чином відповідач вважає, що предмет спору відсутній, оскільки позивач оскаржує не саме рішення командира, а процес прийняття цього рішення, не вказуючи, яким чином наказ порушує його права. Окрім цього, відповідач звертає увагу, що у відповідь на відзив позивач зазначає, що станом на дату завершення розслідування травма була визнана тяжкою, тому були підстави для проведення спеціального розслідування. Враховуючи це, відповідач вказує, що розслідування нещасного випадку відповідно до Розділу ІІ Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, а також розслідування нещасних випадків, що сталися в районах бойових дій або операцій Об`єднаних сил, призначають наказом командира військової частини, де проходить службу потерпілий. Спеціальне розслідування нещасних випадків призначається наказом командира органу військового управління вищого рівня, який отримав від командира підпорядкованої військової частини повідомлення про нещасний випадок (п.3 Розділу ІІІ Інструкції). У даному випадку розслідування проводилось на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18.09.2023 №1378 «Про призначення розслідування нещасного випадку», що зазначено в Наказі від 05.10.2023 №671 «Про результати розслідування нещасного випадку». Оскільки цей наказ не є предметом оскарження, доводи позивача у даній частині не можуть бути прийняті судом. Також сторона відповідача вказує, що ОСОБА_1 вимагає зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести повторне розслідування нещасного випадку відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, але насправді не просить скасувати наказ про призначення спеціального розслідування. Тобто, ОСОБА_1 по суті, вимагає, щоб накази, якими регулюється розслідування нещасних випадків, були виконані не відповідно до чинних інструкцій. Щодо використання транспортного засобу, на який припадає питання про технічний контроль і медичні огляди водіїв, ОСОБА_1 не надав доказів того, що мотоцикл ІЖ-3 був використаний у встановленому порядку, зокрема, чи мав він право керувати таким транспортним засобом, чи був він допущений до керування. Відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, позивачу було надано право надавати пояснення та докази, що спростовують його вину. Однак він не скористався цим правом і не надав відповідних доказів. Таким чином, сторона відповідача вважає, що за результатами службового розслідування, командир прийняв правомірне рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, відтак просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

08.09.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд») представником позивача подано клопотання, у якому останній просить суд долучити до матеріалів справи № 320/2090/25 подані документи та врахувати їх під час прийняття процесуального рішення. Сторона позивача вказує, що подані докази поза межами встановленого строку, оскільки їх неподання у визначений процесуальний строк було зумовлене об`єктивними обставинами, які не залежали від позивача, а саме відсутністю можливості своєчасно встановити точну адресу Бахмутської окружної прокуратури для отримання відповідних документів. На думку позивача, зазначені документи мають безпосереднє значення для вирішення справи, оскільки містять відомості щодо обставин отримання ним тілесних ушкоджень та підтверджують, що він не притягувався до адміністративної або кримінальної відповідальності у межах зазначеного кримінального провадження. Крім того, довідка комунального некомерційного підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І. І. Мечникова» містить відомості про відсутність у крові позивача ознак алкогольного сп`яніння. З огляду на викладене позивач вважає, що подані документи підлягають долученню до матеріалів справи та врахуванню судом під час вирішення справи.

09.09.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд») подано заперечення на клопотання позивача від 08.09.2025 року про долучення доказів в адміністративній справі №320/2090/25. Відповідач зазначає, що подане клопотання не відповідає вимогам частини першої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містить номера справи, прізвища та ініціалів судді, змісту питання, яке має бути розглянуто судом, та належного прохання заявника. Крім того, з його змісту неможливо чітко встановити, які саме докази позивач просить долучити та на підтвердження яких обставин вони подаються. Також відповідач звертає увагу, що у прохальній частині клопотання позивач просить приєднати документи до матеріалів справи № 757/35726/20-ц, яка не є предметом розгляду у цій справі. На думку відповідача, позивачем не обґрунтовано належність поданих доказів до предмета доказування. Зокрема, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань сам по собі не підтверджує обставин отримання позивачем травми, а свідчить про отримання органом досудового розслідування повідомлення про можливе вчинення кримінального правопорушення та початок досудового розслідування. Крім того, відповідач зазначає про пропуск позивачем встановленого строку подання доказів. Відповідно до частини другої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України позивач повинен подати докази разом із позовною заявою, а у разі неможливості їх подання у встановлений строк — письмово повідомити про це суд, зазначити відповідний доказ та причини неможливості його подання, а також надати докази вчинення всіх залежних від нього дій для його отримання. Позивач у позовній заяві та відповіді на відзив не повідомляв суд про неможливість подання відповідних доказів. Додані до клопотання адвокатські запити та звернення датовані вже після 13.01.2025 — дати звернення позивача до суду з адміністративним позовом. Відповідач вважає, що наведена позивачем причина несвоєчасного подання доказів, а саме неможливість своєчасно встановити поштову адресу прокуратури, не є об`єктивною причиною у розумінні частини восьмої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на викладене відповідач вважає, що клопотання позивача подано з порушенням установлених процесуальних вимог та строку подання доказів, а наведені позивачем підстави не підтверджують об`єктивної неможливості їх своєчасного подання. Відповідач просить суд залишити без розгляду клопотання позивача від 08.09.2025 про долучення доказів в адміністративній справі № 320/2090/25.

Оцінюючи питання щодо прийняття поданих позивачем додаткових доказів та доводи відповідача про відсутність підстав для їх долучення, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі. Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи передбачає активну роль суду та необхідність повного і всебічного встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 2а-8336/10/1370, в адміністративному процесі мають бути повністю встановлені обставини справи, необхідні для ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, та з`ясовує, якими доказами вони можуть бути підтверджені.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи.

Подані позивачем документи містять відомості щодо обставин події, внаслідок якої позивач отримав тілесні ушкодження, а також щодо обставин, покладених в основу оскаржуваних наказів. Зокрема, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань містить відомості про здійснення кримінального провадження за фактом події за ознаками замаху на умисне вбивство, а відповідь Бахмутської окружної прокуратури — про процесуальний статус позивача як потерпілого та відсутність вирішення питання про притягнення його до адміністративної або кримінальної відповідальності. Медична документація містить відомості щодо відсутності в крові позивача ознак алкогольного сп`яніння.

Отже, зазначені документи стосуються обставин, які мають значення для вирішення цього спору, а тому доводи відповідача про їх неналежність є передчасними. Сам факт того, що окремий доказ не підтверджує певну обставину самостійно, не виключає можливості його дослідження судом у сукупності з іншими доказами.

Посилання відповідача на те, що позивач подав докази після встановленого строку, також не є підставою для їх неприйняття. Частина восьма статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України допускає прийняття доказів, поданих несвоєчасно, якщо особа обґрунтувала неможливість їх подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Позивач обґрунтував несвоєчасність подання доказів необхідністю встановлення актуальної адреси Бахмутської окружної прокуратури, після отримання якої його представником були вжиті заходи для отримання відповідних документів. Відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про можливість отримання позивачем цих документів раніше.

З огляду на принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, необхідність їх повного та всебічного дослідження, а також з урахуванням того, що подані позивачем документи стосуються предмета доказування, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття таких доказів та їх долучення до матеріалів справи № 320/2090/25.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09 березня 2022 року по 01 квітня 2024 року проходив службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 , має статус ветерана військової служби, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , дата видачі 04.09.2024 року, копія якого міститься у матеріалах справи.

Судом встановлено, що у період з 21.06.2023 по 18.09.2023 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у Донецькій області Бахмутському районі. смт. Північне, що підтверджується відповідною Довідкою командира Військової частини НОМЕР_2 № 609/12341 від 30.12.2023.

Довідкою від 28.11.2023 № 194/356 підтверджується, що старший лейтенант ОСОБА_1 , 18.09.2023 року під час виконання бойового завдання в районі ООС отримав важке поранення внаслідок мінометного обстрілу. Зокрема: відкриту черепно-мозкову травму, перелом кісток обличчя, забої м`яких тканин і кінцівок. Травмування сталося в умовах бойових дій під час службового обов`язку, у тверезому стані.

Факт отримання травми, що спричинило подальше тривале лікування ОСОБА_1 , підтверджуються:

Довідкою Форма 100 - до моменту госпіталізації отримав первинну медичну допомогу лікарями MPA0008 о 13 год. 15 хв. від 18.09.2023.

Довідкою Форма 100 - з місця бойового травмування о 14 год. 35 хв. від 18.09.2023 року був евакуйований силами медично евакуаційної групи у Загін Морської Охорони Державної прикордонної служби України, м. Дружівка Донецької області, де було встановлено повний діагноз: черепно-мозкова травма, закрита травма головного мозку, рана голови, забої м`яких тканин тулуба, кінцівок.

Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 15308 (19411) – ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 18.09.2023 по 20.09.2023 у КП «ДОКЛМ» з діагнозом: Відкрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку ІІ ступ. з геморагічними вогнищами в обох у лобних частках. Субарахпоїдальний крововилив. Перелом виличної кістки ліворуч, кіток орбіти, паружної стінки лобної пазухи ліворуч. Рана голови. Забої м`яких тканин тулуба, кінцівок.

Випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 5511 стверджується, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 20.09.2023 по 03.10.2023 у Науково-медичний центр Головного військово-клінічного госпіталю у м. Києві з діагнозом: Відкрита черепно-мозкова травма (від 18.09.23) забій головного мозку ІІ ступеню геморагічними вогнищами в обох лобних частках. Травматичний субарахноїдальний крововилив. Перелом виличної кістки ліворуч, кісток лівої орбіти, зовнішньої стінки лобної пазухи ліворуч. Рана м`яких тканин скроневої ділянки праворуч. Забої-садна м?яких тканин тулуба, обох нижніх кінцівок. Постравматична двобічна полісегментарна пневмонія (від 21.09.2023) органічний розлад особистості.

Виписним епікризом № 13349 із медичної картки стаціонарного хворого підтверджується, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 03.10.2023 по 12.10.2023 у Науково-медичний центр Головного військово-клінічного госпіталю у м. Києві з діагнозом: Стан після перенесеної важкої черепно-мозкової травми (від 18.09.23), забою головного мозку з геморагічними вогнищами в обож лобних частках. Травматичний субарахноїдальний крововилив. Перелом виличної кістки ліворуч, кісток лівої орбіти, зовнішньої стінки лобної пазухи ліворуч. Рана м`яких тканин скроневої ділянки праворуч. Забої-садна м`яких тканин тулуба, обох нижніх кінцівок. Психоорганічний синдром (травматичного характеру) у вигляді емоційно-вольових порушень, когнітивного та інтелектуально-мнестичного зниження. Хронічний вірусний гепатит В (HBsAg - позитивний) з незначною цитологічною активністю.

Випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 4362/2248 терапевтичного (неврологія) відділення – ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 14.11.2023 по 28.11.2023 у Комунальне некомерційне підприємство «Вишгородська центральна районна лікарня» Вишгородської міської ради з діагнозом: Стан після перенесеної важкої черепно-мозкової травми (від 18.09.23), забою головного мозку з геморагічними вогнищами в обох лобних частках. Травматичний субарахноїдальний крововилив. Перелом виличної кістки ліворуч, кісток лівої орбіти, зовнішньої стінки лобної пазухи ліворуч. Рани м`яких тканин скроневої ділянки праворуч. Забої-садна м`яких тканин тулуба, oбox нижніх кінцівок. Психоорганічний синдром (травматичного характеру) у вигляді емоційно-вольових порушень, когнітивного та інтелектуально-мнестичного зниження. Паховий лімфаденіт з абсцедуванням.

Довідкою військово-лікарської комісії від 11.10.2023 № 1642-п проведено медичний огляд та встановлено про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) Мосіна IО. М. Діагноз: Стан після перенесеної важкої черепно-мозкової травми (від 18.09.2023), забою головного мозку з геморагічними вогнищами в обох лобних частках. Травматичний субарахноїдальний крововилив. Перелом виличної кістки ліворуч, кісок лівої орбіти, зовнішньої стінки лобної пазухи ліворуч. Рана м`яких тканин скроневої ділянки праворуч, Забої-садна м`яких тканин тулуба, обох нижніх кінцівок. Психоорганічний синдром синдром (травматичного характеру) у вигляді емоційно-вольових порушень, когнітивного та інтелектуально-мнестичного зниження. ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

Довідкою військово-лікарської комісії від 14.12.2023 року № 23172 проведено медичний огляд та встановлено про причинний зв`язок захворювання ОСОБА_1 (травми, поранення, контузії, каліцтва). Діагноз: Стан після важкої краніно-скелетної травми (від 18.09.2023); Відкритої черепно-мозкова травма, забою головного мозку з вогнищами в обох лобних та скроневих ділянках, травматичного субарахноїдального крововиливу, перелому виличної кістки зліва, кісток лівої орбіти, зовнішньої стінки лобної пазухи зліва, рани лобно-скроневої ділянки справа, лікованої консервативно та хірургічними обробками (первинна хірургічна обробка ран 18.09.2023), у вигляді консолідованого перелому лівого вилично-орбітального комплексу, кістозно-гліозних змін в обох лобних частках головного мозку, помірно вираженого астено-невротичного синдрому, післятравматичної, дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст.; закрита травма грудної клітки, закритих переломів II, III, IV ребер праворуч, забою нижніх часток обох легень, лікованих консервативно, у вигляді консолідованих переломів ребер, без порушення функції дихання; забою м`яких тканин тулуба та нижніх кінцівок з больовим синдромом. Травма важка. ТАК, пов`язана захистом Батьківщини.

Довідкою військово-лікарської комісії від 28.02.2024 року № 4852 проведено медичний огляд та встановлено про причинний зв`язок захворювання ОСОБА_1 (травми, поранення, контузії, каліцтва). Діагноз: Стан після мінно-вибухової травми від 18.09.2023 забій м`яких тканин тулуба нижніх кінцівок з больовим синдромом. Стан після перенесеної відкритої черепно-мозкової травми (від 18.09.2023), забою головного мозку II ст. з геморагічним вогнищами в обох лобних частках, травматичним та церебрастенічним 2 синдромом при помірному порушенні функцій центральної нервової системи. Травма тяжка. ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Отож з метою встановлення обставин травмування ОСОБА_1 – призначено службове розслідування, що у свою чергу призначене наказом командира військової частини НОМЕР_5 (з основної діяльності) від 05.10.2023 № 671 «Про результати розслідування нещасного випадку» та наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно - господарської діяльності) від 02.11.2023 року № 1653 «Про продовження строків службових розслідувань, призначених наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно - господарської діяльності) від 03 жовтня 2023 року № 1501 та наказом командира військової частини НОМЕР_6 (з основної діяльності) від 05.10.2023 року № 671.

Згідно з витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України від 03.08.2024 № 5859 прийнято рішення відмінити постанови ВЛК про причинний зв`язок травми та захворювання за довідками гарнізонної військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 14.12.2023 № 23579 та від 28.02.2024 № 4852.

Таким чином, у подальшому, 27.09.2024 року вих. № 27-1/09/2024 представником позивача було надіслано адвокатський запит з метою з`ясування підстав перегляду Центральною військово-лікарською комісією Збройних сил України постанови ВЛК про причинний зв`язок зазначеної травми та захворювання за довідками гарнізонної військо-лікарської комісії стосовно ОСОБА_1 .

Листом № 598/3/22239 від 03.10.2024 Центральна військово-лікарська комісія Збройних сил України повідомила, що підставою перегляду причинного зв`язку травми, одержаної 18.09.2023 ОСОБА_1 стало звернення командира військової частини НОМЕР_2 від 23.07.2024 року вих. № 609/8915.

Надалі, 20.11.2024 адвокатом Семенчук Ю. М. було надіслано адвокатський запит вих. № 20-1|11/2024, з метою з`ясування на якій підставі командир військової частини НОМЕР_2 звернувся 23.07.2024 до ВЛК щодо перегляду причинно-наслідкового зв`язку травми, отриманої ОСОБА_1 18.09.2023, зокрема чи був забезпечений транспортним засобом для виконання посадових обов`язків у районі виконання завдань за призначенням, чи направлялися командування військової частини НОМЕР_2 до Військової служби правопорядку повідомлення щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушень під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , чи притягався позивач до дисциплінарної чи іншої відповідальності за самовільне залишення військової частини, непокори (невиконання бойових наказів).

У подальшому, 29.11.2024 вих. № 29-11|10|2024 в інтересах ОСОБА_1 було направлено звернення про проведення повторного службового розслідування обставин травмування старшого лейтенанта ОСОБА_1 , яке сталось 18.09.2023 року, під час виконання обов`язків у зоні бойових дій. Однак, відповіді на вказаний запит у матеріалах справи не вбачається.

Так, листом № 609/14253 від 04.12.2024 командир військової частини НОМЕР_2 надав відповідь на запит від 20.11.2024, відповідно до якого повідомив, що за мінометним взводом 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 , у якому проходив службу старший лейтенант ОСОБА_1 , було закріплено 5 найменувань автомобільної техніки, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19.06.2023 № 48. Вказано, що таким чином, старший лейтенант ОСОБА_1 був забезпечений транспортними засобами для виконання посадових обов`язків у районі виконання завдань за призначенням.

Зокрема, зазначається, що підставою для звернення до Центральної військово-лікарської комісії щодо перегляду причинно-наслідкового зв`язку травми, отриманої ОСОБА_1 18.09.2023 є акт службового розслідування від 02.12.2023 № 609/10107 та наказ про результати службового розслідування від 31.12.2023 № 879. Командування військової частини НОМЕР_2 направляло повідомлення про нещасний випадок, який трапився 18.09.2023 з військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_1 № 609/7695 від 18.09.2023, яке наявне у матеріалах службового розслідування.

Судом встановлено, що згідно копії Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2023 № 671 «Про результати розслідування нещасного випадку» (який оскаржується), що командиром військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_2 затверджені акт за формою НB-2 та акт за формою НВ-3 складені комісією, призначеною наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 18.09.2023 № 1378 «Про призначення розслідування нещасного випадку», за результатами розслідування по факту отримання травми старшим лейтенантом ОСОБА_1 .

Так, відповідно до висновків комісії з розслідування нещасного випадку:

- випадок стався 18.09.2023 близько 13 години 00 хвилин з командиром мінометного взводу 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 , старшим лейтенантом ОСОБА_3 , на асфальтованій дорозі по АДРЕСА_3 .

- вид, характер і локалізація травми: Відкрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку ІІ ступеня з геморагічними вогнищами в обох лобних частках. Субарахноїдальний крововилив. Перелом виличної кістки ліворуч, кіток орбіти, наружної стінки лобної пазухи ліворуч. Рана голови. Забої м`яких тканин тулуба, кінцівок.

- нещасний випадок трапився із старшим лейтенантом ОСОБА_1 внаслідок порушення ним вимог статті 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яка зобов`язує військовослужбовців додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання травматизму.

-комісією не було встановлено перебування потерпілого військовослужбовця в стані алкогольного сп`яніння

Суд бере до уваги, зокрема, що відповідно до висновків комісії з розслідування нещасного випадку вказано розслідування нещасного випадку вважати завершеним. Випадок травмування трапився внаслідок порушення старшим лейтенантом ОСОБА_1 вимог статті 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Призначено службове розслідування за фактом порушення старшим лейтенантом ОСОБА_1 статті 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що призвело до його травмування. Випадок травмування старшого лейтенанта ОСОБА_1 стався під час проходження ним служби у Збройних Силах України та під час виконанням ним обов`язків військової служби.

Окремо слід зазначити, що згідно з копії Наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 31.12.2023 № 879 «Про результати розслідування службового розслідування» (який оскаржується), командиром було прийнято рішення, які оформлені 10 пунктами резолютивної частини наказу. Зокрема, пунктами 1-3 було наказано: 1. Службове розслідування вважати звершеним. 2. Вважати встановленим факт порушення військової дисципліни, вимог статей 11, 13, 16, 119 Статут внутрішньо служби Збройних Сил України командиром мінометного взводу 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_1 , що призвело до випадку травмування 18.09.2023 року. Окрім цього, у п. 3 прийнято рішення притягнути до дисциплінарної відповідальності командира мінометного взводу 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1 за порушення військової дисципліни, вимог статей 11, 13, 16, 119 Статут внутрішньо служби Збройних Сил України, та накласти дисциплінарне стягнення «Зауваження».

У матеріалах справи міститься службова характеристика від 31.12.2023, яку підготував командир НОМЕР_7 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 , майор ОСОБА_4 , зазначено, що ОСОБА_1 добре знайомий з положеннями статутів Збройних Сил України та ефективно застосовує їх у повсякденній службовій діяльності. Також вказано, що за час проходження служби на посаді командира мінометного взводу 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 , старший лейтенант ОСОБА_1 зарекомендував себе як дисциплінований та відповідальний військовослужбовець. Зазначено, що ОСОБА_1 мав високий рівень професійної підготовки і виконував свої обов?язки на належному рівні. У висновках та рекомендаціях начальника вказано, що у зв`язку з погіршенням стану здоров`я займаній посаді не відповідає. Рекомендації: перебувати на займаній посаді не рекомендовано.

Окрім цього, суд приймає до уваги подану уточнену позовну заяву, із змісту конкретизованих позовних вимог вбачається, що сторона позивача просить суд:

-визнати протиправними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2023 № 671 «Про результати розслідування нещасного випадку»;

-зобов?язати військову частину НОМЕР_2 провести повторне розслідування нещасного випадку, який стався 18 вересня 2023 року з військовослужбовцем ОСОБА_1 , відповідно до вимог Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони у країни від 27.10.2021 № 332, з урахуванням висновків суду, та скласти за результатами розслідування відповідний акт;

-визнати протиправними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 31.12.2023 № 879 «Про результати службового розслідування»;

-зобов?язати військову частину НОМЕР_2 провести повторне службове розслідування щодо військовослужбовця ОСОБА_1 відповідно до вимог Порядку, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608, з урахуванням висновків суду, та скласти за результатами розслідування відповідний акт.

Окрім цього, у матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії таких документів: адвокатського запиту вих. № 16-1/01/2025; листа № 25/3-109 від 23.01.2025; адвокатського запиту вих. № 09-1/05/2025; листа № 50/1-677 від 16.05.2025; адвокатського запиту вих. № 13-7/08/2025; листа № 50/1-1395ВИХ-25 від 22.08.2025; довідки КНП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І. І. Мечникова».

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12023100100005037: військовослужбовці збройних сил російської федерації та учасники контрольованих рф незаконних збройних формувань 24.02.2022 умисно, групою осіб за попередньою змовою, здійснили напад на військовослужбовців Збройних Сил України та цивільних осіб на території України, спричинивши руйнування об`єктів інфраструктури. Крім того, невстановлений військовослужбовець рф, використовуючи невстановлену зброю, перебуваючи у смт Північне Бахмутського району Донецької області, вчинив замах на умисне вбивство військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою № 332 КНП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І. І. Мечникова»: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.09.2023 у приймально-діагностичному відділенні надано медичну допомогу; при огляді крововиливів та гематом не виявлено.

Згідно з відповіддю Бахмутської окружної прокуратури: у кримінальному провадженні № 12023100100005037 ОСОБА_1 визнано потерпілим, вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки та допитано. Досудове розслідування триває під процесуальним керівництвом групи прокурорів. Питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної чи кримінальної відповідальності у цьому кримінальному провадженні не вирішувалося.

Застосоване судом законодавство та мотиви прийняття рішення.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону його дія поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України.

Статтею 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено початок і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов`язків військової служби.

Згідно із частиною 4 статті 24 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент проходження позивачем війкової служби за контрактом) військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Так, судом встановлено, що позивач у період з 09 березня 2022 року по 01 квітня 2024 року проходив службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 та перебував на посаді командира мінометного взводу батальйону охорони вказаної військової частини.

Отже, позивач під час проходження військової служби відносився до категорії громадян, які перебувають на військовій службі у Збройних Силах України, та на нього поширюється дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 р. за № 1667/37289 (надалі по тексту – Інструкція).

Зазначена Інструкція визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).

Пунктом 3 розділу І Інструкції визначено, дія цієї Інструкції поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил.

Згідно із положенням пункту 1 розділу ІІ Інструкції розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби.

Згідно із положеннями пункту 2 розділу ІІ Інструкції, про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов`язаний:

терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров`я;

негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини;

зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров`ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.

Згідно із пунктом 3 розділу ІІ Інструкції нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.

Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції передбачено, що командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов`язаний:

негайно через засоби зв`язку повідомити про нещасний випадок (зникнення, смерть) старшого командира (начальника) та протягом доби надати йому письмове повідомлення за формою НВ-1 наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції (далі - повідомлення за формою НВ-1);

у разі зникнення або смерті військовослужбовця внаслідок нещасного випадку протягом доби повідомити його батьків або близьких родичів;

залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо),- протягом доби надіслати повідомлення за формою НВ-1 до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), а в передбачених законодавством випадках, - повідомити Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері;

якщо потерпілий військовослужбовець був відряджений з іншої військової частини,- повідомити протягом доби через засоби зв`язку його командира та надіслати повідомлення за формою НВ-1;

протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира роти, батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо). До складу комісії не може входити безпосередній командир (начальник) потерпілого військовослужбовця;

забезпечити належні умови для роботи комісії (надати приміщення, засоби зв`язку, оргтехніку, автотранспорт, канцелярське приладдя тощо), а також залучених до роботи експертів, інших спеціалістів та сприяти роботі комісії з метою своєчасного і об`єктивного проведення розслідування нещасного випадку.

Пункт 8 Розділу ІІ Інструкції вказує, що Комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п`яти робочих днів з дня її утворення.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана:

обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо;

з`ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції;

скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов`язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід`ємну частину.

До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).

Згідно із п. 9 розділу ІІ Інструкції встановлено, що якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини.

Відповідно до п.10 розділу ІІ Інструкції обставинами, за яких нещасний випадок визнається пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, є:

виконання потерпілим військовослужбовцем службових обов`язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні;

виконання потерпілим військовослужбовцем державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

перебування потерпілого військовослужбовця у складі добового наряду;

виконання завдань відповідно до розпоряджень та наказів командира військової частини в позаслужбовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні на території військової частини та поза її межами;

прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, пішки або на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;

виконання дій, що не входять до кола службових обов`язків потерпілого військовослужбовця, а саме: із запобігання виникненню аварій або рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку;

участь у спортивних змаганнях та інших масових заходах і акціях, які проводяться військовою частиною самостійно або за рішенням старшого командира;

прямування потерпілого військовослужбовця до місця відрядження і у зворотному напрямку на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;

заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або дій, зазначених в абзаці восьмому цього пункту, незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з`ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків позаслужбового характеру, що підтверджено висновком відповідних органів;

отримання потерпілим військовослужбовцем травми або інших ушкоджень унаслідок погіршення стану його здоров`я, яке сталося під впливом небезпечного фактору чи середовища у процесі виконання ним обов`язків військової служби, що підтверджено медичним висновком;

раптове погіршення стану здоров`я потерпілого військовослужбовця або його смерть під час виконання обов`язків військової служби внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих факторів та (або) важкості чи напруженості роботи, яка виконувалась, що підтверджено медичним висновком, якщо робота, що виконувалась, була протипоказана за медичним висновком про стан його здоров`я та якщо потерпілий не проходив відповідного медичного огляду;

смерть військовослужбовця внаслідок захворювання або травми, отриманих ним раніше під час виконання обов`язків військової служби, що підтверджено медичним висновком;

оголошення судовим рішенням військовослужбовця померлим.

Таким чином, суд зазначає, що з наведених законодавчих приписів слідує, що вищевказаними нормами законодавцем закріплений чіткий порядок та особливості розслідування нещасних випадків, що сталися з військовослужбовцями у Збройних силах України, тобто визначено алгоритм дій щодо застосування Інструкції у разі настання такого нещасного випадку.

Щодо спеціального розслідування нещасних випадків, випадків зникнення та випадків смерті військовослужбовців, суд вказує наступне.

Відповідно до вимог п. 7 розділу ІІ Інструкції № 332 нещасні випадки зі смертельним наслідком або внаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми, групові нещасні розслідуються з урахуванням вимог розділу III цієї Інструкції.

Пунктами 1-3 розділу ІІІ Інструкції № 332 визначено, що спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки з військовослужбовцями зі смертельним наслідком; нещасні випадки, унаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми; від тяжкості шкоди їх здоров`ю; групові нещасні випадки, що сталися одночасно з двома і більше військовослужбовцями, незалежно від тяжкості шкоди їх здоров`ю випадки зникнення військовослужбовців, за відсутності ознак ухилення від військової служби; випадки смерті військовослужбовців.

Спеціальне розслідування зазначених вище випадків проводиться за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов`язків військової служби.

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним наслідком, нещасний випадок, що спричинив тяжкі травми, випадок зникнення військовослужбовця або його смерті за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов??язків військової служби командир військової частини зобов`язаний негайно доповісти через засоби зв`язку та протягом трьох годин надати письмове повідомлення за Формою НВ- 11 безпосередньому командиру (начальнику) за підпорядкованістю; до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за місцем, де стався нещасний випадок, зникнення або смерть; до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов?язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо).

Пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції № 332 вказано, що на вимогу комісії зі спеціального розслідування командир (начальник) військової частини, де стався нещасний випадок, зобов`язаний:

зробити за потреби фотознімки місця нещасного випадку, пошкодженого об`єкта, устаткування, інструмента, а також надати комісії технічну документацію та інші необхідні матеріали;

створити належні умови для роботи комісії (забезпечення транспортом, засобами зв`язку, службовими приміщеннями, оргтехнікою);

провести у разі настання нещасного випадку внаслідок гострого професійного захворювання (отруєння) військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби медичне обстеження всього особового складу підрозділу військової частини, у якому сталося захворювання (отруєння);

організувати друкування, тиражування і оформлення в необхідній кількості матеріалів розслідування нещасного випадку;

забезпечити проведення необхідних досліджень, випробувань, експертиз та технічних розрахунків.

Члени комісії зі спеціального розслідування мають право одержувати письмові та усні пояснення (опитування) військовослужбовців і працівників військової частини та свідків події.

Члени комісії зі спеціального розслідування за можливості повинні зустрітися з потерпілими військовослужбовцями або членами їх сімей, розглянути на місці соціальні питання або внести пропозиції щодо їх вирішення відповідним органам, а також надати роз`яснення військовослужбовцям або членам їх сімей стосовно їх прав і належних компенсацій відповідно до законодавства України.

У пункті 6 розділу ІІІ Інструкції № 332 зазначено, що до матеріалів спеціального розслідування включаються:

1) копія наказу про утворення комісії зі спеціального розслідування;

2) акт розслідування за формою НВ-2, до якого додаються: протокол огляду місця події (додаток 10); ескіз місця події, що сталася (додаток 11), необхідні плани, схеми, фотознімки; висновок експертизи (технічної, медичної тощо), якщо за рішенням комісії зі спеціального розслідування вона проводилася; протоколи опитування (додаток 12) та пояснювальні записки (додаток 13) свідків та інших осіб, причетних до події; копії документів про проходження потерпілими військовослужбовцями навчання, інструктажу і перевірки знань щодо заходів безпеки під час виконання обов`язків військової служби та копії документів про проходження військової служби; медичний висновок про причини смерті або характер травми потерпілого військовослужбовця, а також про наявність в його організмі алкоголю, наркотичних чи токсичних або отруйних речовин; копії актів перевірок (довідок за результатами перевірок) та приписів, що стосуються нещасного випадку, виданих командиру військової частини представниками вищого командування або представниками відповідних військових органів нагляду чи контролю (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо) до настання нещасного випадку і під час його розслідування;

3) акти розслідування за формою НВ-3 на кожного потерпілого окремо.

Щодо заперечень представника відповідача військової частини НОМЕР_2 , що на дату проведення розслідування будь-які висновки про віднесення травми до категорії тяжких у військової частини НОМЕР_2 були відсутні, суд зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи та акта службового розслідування від 02.12.2023 № 609/10107, встановлено наступну хронологію подій:

18.09.2023 року зафіксовано отримання травми мінометного взводу 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_1 та розпочато розслідування нещасного випадку наказом 18.09.2023 року № 1378 «Про призначення розслідування нещасного випадку»;

05.10.2023 року були підготовлені результати службового розслідування, яке було оформлене актом № 671 «Про результати розслідування нещасного випадку»;

02.11.2023 року наказом командира військової частини № НОМЕР_8 було продовжено терміни службового розслідування, що свідчить про те, що розслідування ще не було завершене.

14.12.2023 року ОСОБА_1 проведено медичний огляд у гарнізоній військово-лікарській комісії Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», за результатами якого: складено довідку військово-лікарської комісії, встановлено безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою та подією від 18.09.2023, документально підтверджено, що травма класифікується як важка, засвідчено факт отримання травми під час захисту Батьківщини;

31.12.2023 року наказом № 879 було завершено службове розслідування, але станом на цей момент висновки щодо тяжкості травми вже були підтверджені.

Таким чином, на момент проведення та завершення службового розслідування, 14.12.2023 року, військовою частиною НОМЕР_2 вже було отримано офіційне медичне підтвердження тяжкості травми, однак не було належним чином враховано під час його завершення 31.12.2023 року.

Окремо варто наголосити, що відповідно до усталеної практики проведення службових розслідувань у Збройних Силах України, медичні висновки, отримані до завершення розслідування, є невід`ємною частиною матеріалів справи та повинні бути враховані при формуванні остаточних висновків.

Висновки суду щодо розгляду справи та мотиви прийняття рішення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні письмові докази у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Так, суд вказує, що з матеріалів службового розслідування не вбачається жодних фотоматеріалів з місця події, які могли б допомогти об`єктивно оцінити обставини інциденту, що свідчить по порушенням встановленої процедури розслідування нещасного випадку.

Також відсутній технічний аналіз транспортного засобу – мотоцикла ІЖ-3, який міг би підтвердити або спростувати його технічну справність та можливий вплив на виникнення події. Така неповнота матеріалів ставить під сумнів всебічність і об`єктивність проведеного розслідування.

Окрім цього, з порушенням установленої процедури, не було складено протоколу огляду місця події відповідно до затвердженого зразка (додаток 10), а також не був підготовлений ескіз місця події (додаток 1), що є обов`язковими етапами в процесі розслідування.

Натомість у матеріалах справи представлено лише план-схему з лінійними позначками на топографічній карті, яка, хоча і надає загальну інформацію, не дозволяє чітко визначити, на якій саме ділянці дороги сталася дорожньо-транспортна пригода. Тому не зрозуміло, чому під час виїзду на місце події командир 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , не здійснив фотофіксацію.

Таким чином, суд зазначає, що відсутність точних даних і реальних матеріалів унеможливлює належний аналіз обставин події, а також ставить під сумнів повноту та об`єктивність проведеного розслідування. До того ж без цієї інформації важко зробити однозначні висновки щодо причин та умов, які призвели до травмування військовослужбовця, а отже – і до подальшої оцінки ситуації та вжитих заходів.

Відповідно до розділу 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (в редакції, чинній на момент випадку травмування від 30.07.2023):

Пунктом 58 зазначено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

За п. 59. командир (начальник) зобов`язаний:

завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності;

показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників);

бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності;

постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права;

проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові);

виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками);

знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями;

здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов`язків;

організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження;

Отже, з наведеного вище випливає, що командир (начальник) зобов`язаний здійснювати комплексну відповідальність за всі аспекти служби та стан військової частини, зокрема — забезпечення належного виконання службових обов`язків і дотримання відповідних стандартів і норм.

Варто наголосити, що проведення належного розслідування є не просто формальною процедурою, а необхідною умовою для реалізації позивачем комплексу прав, передбачених законодавством для військовослужбовців, які отримали травми під час виконання наказу командування військової частини НОМЕР_2 .

Верховний Суд у справі № 420/1976/19 від 20.07.2022 дійшов висновку, що згідно з пунктом 8 розділу І Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360, у випадку нещасного випадку, який стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, щодо осіб, в діях або бездіяльності яких вбачається правопорушення, службове розслідування проводиться одночасно з розслідуванням нещасного випадку.

З аналізу пункту 1 розділу І, а також пунктів 1 і 3 розділу ІІ Порядку № 608 випливає, що саме в межах службового розслідування встановлюються: неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинний зв`язок між правопорушенням, з приводу якого призначено службове розслідування, та виконанням обов`язків військової служби; вина військовослужбовця; порушення нормативно-правових актів і законодавства; причини й умови, що сприяли вчиненню правопорушення.

Окрім цього, незважаючи на надані факти, суд вважає, що відповідачем не спростовано ряд важливих обставин, що є суттєвими для об`єктивної оцінки результатів розслідування, а саме:

У результатах службового розслідування відсутні докази, які б підтверджували ознайомлення ОСОБА_1 із забороною користування особистим або іншим, необлікованим у військовій частині, транспортним засобом.

Виявлено суттєві розбіжності у свідченнях мешканців населеного пункту Північне та побратимів ОСОБА_1 . Ці відмінності стосуються ключових обставин події, що були зафіксовані на різних етапах розслідування. Це свідчить про недосконалість процесу збору доказів, невивчення всіх свідчень та поверхневий характер перевірки обставин події.

У службовому акті на різних сторінках надано суперечливі характеристики старшого лейтенанта ОСОБА_1 : з одного боку – недисциплінований, з низькими морально-вольовими якостями, з іншого боку – за службовою характеристикою від 31.12.2023, підготовленою командиром 2 батальйону охорони майором ОСОБА_4 , він ефективно застосовує положення статутів Збройних Сил України у повсякденній діяльності. Такі відмінності в оцінках свідчать про непослідовність та суперечливість у висновках службового розслідування.

Також у бланку пояснення майора ОСОБА_4 зазначено, що поблизу місця інциденту на відстані 15 метрів – знаходилася воронка від вибуху артилерійського снаряду (міни). Водночас матеріали службового розслідування не містять жодної фотофіксації з місця події. Відсутність фотоматеріалів є грубим порушенням процедури та унеможливлює об`єктивну оцінку обставин інциденту, що істотно ускладнює визначення причин травмування.

Окрім цього, суд вважає за необхідна звернути увагу, що з аналізу акту службового розслідування № 609/10107 не вбачається достатніх підстав для однозначного підтвердження або спростування факту мінометного обстрілу селища Північне Торецької міської громади Бахмутського району Донецької області 18 вересня 2023 року до 12:00. Зазначене свідчить про наявність суперечливих даних, що унеможливлює достовірне встановлення обставин події та свідчить про порушення з боку відповідача в частині забезпечення належного документування інциденту.

До того ж, службове розслідування не дозволяє встановити причинно-наслідковий зв`язок між подією (обстрілом) і настанням дорожньо-транспортної пригоди, що унеможливлює належну правову кваліфікацію дій.

Зміст п. 3.18.2 акту розслідування свідчить про відсутність чіткої інформації щодо мінометного розрахунку, про який повідомляв старший лейтенант ОСОБА_1 , зокрема щодо маршруту його пересування, способу добирання, а також місцезнаходження його зброї на момент події. Таким чином майор ОСОБА_6 у своїх поясненнях не зміг підтвердити ці обставини.

Додатково, з наданих пояснень не вбачається чітких відомостей щодо наявності у позивача захисного шолому на момент ДТП, а також не встановлено, у чиїй власності перебував мотоцикл ІЖ-5, яким керував старший лейтенант ОСОБА_1 . Командир батальйону майор ОСОБА_4 повідомив про ДТП за участі вказаного офіцера під час обстрілу, однак мототехніка не значиться на обліку у 2 батальйоні охорони військової частини НОМЕР_2 . За наявними даними, журнал бойових дій частково містить помилки, зокрема щодо вогню противника мінометами калібру 82 мм, що також свідчить про недоліки у веденні облікової документації.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що акт службового розслідування містить ознаки неповноти та суперечливості, що ставить під сумнів об`єктивність викладених у ньому обставин і не дає змоги ухвалити правове рішення на його підставі.

У сукупності наведені обставини свідчать про численні порушення процедури проведення службового розслідування. Наявність неповних та суперечливих доказів, відсутність належної фотофіксації, різночитання у характеристиках військовослужбовця та нез`ясованість ключових деталей події ставлять під сумнів об`єктивність і достовірність висновків розслідування. Таким чином, суд підсумовує, що результати службового розслідування є недостатньо обґрунтованими та не можуть бути покладені в основу об`єктивного розгляду справи.

Так, надавши належну оцінку матеріалам справи та доводам сторін, як встановлено судом, позивач звернувся з вимогами про визнання протиправними та скасування:

– наказу командира військової частини НОМЕР_9 від 05.10.2023 № 671 «Про результати розслідування нещасного випадку»;

– наказу командира військової частини А від 31.12.2023 № 879 «Про результати службового розслідування».

Разом з тим, здійснивши всебічний аналіз вказаних наказів та врахувавши обсяг позовних вимог, суд дійшов висновку, що оспорювані накази не підлягають повному скасуванню, оскільки містять положення, які не є предметом спору у цій справі.

Зокрема, щодо наказу № 671 від 05.10.2023 року, предметом позову є оспорення лише положення пункту 2, згідно з яким встановлено, що «випадок травмування трапився внаслідок порушення старшим лейтенантом ОСОБА_1 вимог статті 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України». Саме цей висновок, який покладає на позивача відповідальність за нещасний випадок, є предметом оскарження, а відтак — підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо наказу № 879 від 31.12.2023 року, суд встановив, що оспорювання підлягають лише пункти 2 і 3 наказу, які безпосередньо стосуються висновків щодо дій позивача. Водночас інші положення цього наказу стосуються іншої особи, а також процедурних питань щодо направлення на військово-лікарську комісію, яка позивачем фактично була пройдена, довідка отримана, і ці обставини не є предметом спору в межах цієї справи.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зокрема в частині визнання протиправними та скасування:

– пункту 2 наказу № 671 від 05.10.2023 року та зобов?язати військову частину НОМЕР_2 провести повторне розслідування нещасного випадку, з урахуванням висновків суду, та скласти за результатами розслідування відповідний акт;

– пунктів 2 та 3 наказу № 879 від 31.12.2023 року та зобов?язати військову частину НОМЕР_2 провести повторне службове розслідування щодо військовослужбовця ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду, та скласти за результатами розслідування відповідний акт.

Інша частина позовних вимог задоволенню не підлягає, оскільки не стосується прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1 або не є предметом спору.

Судові витрати по справі.

Розподіл судових витрат у даній справі не здійснюється, оскільки відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, як особа з інвалідністю II групи, що підтверджується копією Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 845313, наявною в матеріалах справи.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд-

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2023 № 671 «Про результати розслідування нещасного випадку».

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести повторне розслідування нещасного випадку, який стався 18 вересня 2023 року з військовослужбовцем ОСОБА_1 , відповідно до вимог Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони у країни від 27.10.2021 № 332, з урахуванням висновків суду, та скласти за результатами розслідування відповідний акт.

4. Визнати протиправними та скасувати пункт 2 та 3 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 31.12.2023 № 879 «Про результати службового розслідування».

5. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести повторне службове розслідування щодо військовослужбовця ОСОБА_1 відповідно до вимог Порядку, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608, з урахуванням висновків суду, та скласти за результатами розслідування відповідний акт.

6. У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

7. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вісьтак М.Я.