Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №300/8145/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2026 р. справа № 300/8145/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач-1), військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач-2), за змістом якого просить суд:

- відповідно до частини 2 статті 245 КАСУ, задовольнити позов повністю шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності, а саме невиплаті додаткової винагороди Військовою частиною НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити додаткову винагороду у розмірі 723 333,33 грн. після контузії згідно постанови Кабінету Міністрів від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з травня 2024 року (частково) по 11.12.2024 (день звільнення зі служби в зв`язку з отриманням інвалідності).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з лютого 2022 року проходив військову службу у Збройних Силах України, брав участь у бойових діях, а 25.02.2023 отримав акубаротравму, що підтверджується довідкою про обставини травми від 16.03.2023 №141. Позивач зазначає, що 07.11.2024 йому встановлено ІІ групу інвалідності, пов`язану із захистом Батьківщини, з 31.10.2024, та 11.12.2024 його звільнено з військової служби у зв`язку з наявністю інвалідності. На переконання позивача, оскільки його поранення (контузія) та подальше захворювання пов`язані із захистом Батьківщини, а у спірний період він перебував на стаціонарному лікуванні, на нього поширюються положення постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, які передбачають виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. у розрахунку на місяць військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні. Позивач вказує, що у квітні 2024 року йому було виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн., однак у травні 2024 року виплачено лише 76 666,67 грн., а з червня по грудень 2024 року така винагорода взагалі не виплачувалась. У зв`язку з цим він вважає, що за травень 2024 року недоплата становить 23 333,33 грн., а за період з червня по грудень 2024 року 700 000 грн., тобто загальна сума невиплаченої додаткової винагороди становить 723 333,33 грн. 09.09.2025 позивач звернувся із заявою про виплату 723 333,33 грн, однак військова частина НОМЕР_2 листом від 13.10.2025 №98 фактично відмовила у такій виплаті, пославшись на те, що його захворювання не пов`язане із захистом Батьківщини.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.39).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 300/8145/25 – відмовлено (а.с.66-67).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 залучено військову частину НОМЕР_2 до участі у справі № 300/8145/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - як другого відповідача (а.с.68-69).

Відповідач-1 скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 01.12.2025, згідно змісту якого заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, така винагорода під час стаціонарного лікування виплачується за умови, що лікування здійснюється у зв`язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими після введення воєнного стану та пов`язаними із захистом Батьківщини. За твердженням відповідача, медичні документи, долучені самим позивачем до позовної заяви, підтверджують його лікування переважно з приводу психічного захворювання та захворювання хребта, а не у зв`язку з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, пов`язаними із захистом Батьківщини, зокрема, відповідач звертає увагу на те, що у первинній медичній картці форми № 100 від 24.04.2024 зазначено «небойовий реактивний стан» та реактивний психоз невстановленого походження, а у медичній документації міститься посилання на іншу форму № 100 від 25.04.2024 із діагнозом гострого реактивного психозу внаслідок вживання психоактивних речовин. Також відповідач посилається на результати аналізів, за якими у позивача виявлено морфін, барбітурати та бензодіазепіни. Окрім цього, відповідач зазначає, що в анамнезі позивача містяться відомості про декілька струсів головного мозку, отриманих у віці 17-20 років під час занять кікбоксингом, водночас, довідкою про обставини травми від 16.03.2023 № 141 підтверджено лише отримання 25.02.2023 акубаротравми легкого ступеня, без зазначення черепно-мозкової травми, струсу головного мозку чи інших ушкоджень. В одному з подальших періодів стаціонарного лікування основним діагнозом позивача були остеохондроз поперекового відділу хребта, спондильоз та спондилоартроз. Відповідач також зазначає, що психічне захворювання позивача не пов`язане із захистом Батьківщини. На думку відповідача, постанова ВЛК від 05.07.2024 про те, що гострий поліморфний психотичний розлад позивача пов`язаний із захистом Батьківщини, не підтверджена належними документами щодо обставин отримання відповідної травми, а ВЛК при її прийнятті не врахувала інформацію, на яку відповідач посилається щодо вживання позивачем психоактивних речовин. Крім того, відповідач заперечує заявлений позивачем період виплати додаткової винагороди, оскільки надані медичні документи не підтверджують безперервного перебування позивача на стаціонарному лікуванні протягом усього періоду з травня по грудень 2024 року. Відповідач вказує на наявність окремих проміжків, щодо яких документи про стаціонарне лікування відсутні, а починаючи з 08.10.2024 таке лікування, за його твердженням, взагалі не підтверджене. У зв`язку з цим відповідач вважає розрахунок позивача в сумі 723 333,33 грн. необґрунтованим та таким, що не враховує фактичні періоди документально підтвердженого лікування. У зв`язку з цим військова частина просить у задоволенні позову в цій частині відмовити (а.с.42-46).

У додаткових поясненнях, поданих на виконання вимог ухвали суду від 17.11.2025, відповідач-1 додатково наголосив, що підставою невиплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, за період з травня по 11.12.2024 було те, що, на його переконання, стаціонарне лікування позивача не було пов`язане з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими під час захисту Батьківщини (а.с.48-49).

Відповідач-2 не скористався правом подання відзиву на позовну заяву.

Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 з лютого 2022 року проходив військову службу військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується копією військового квитка за № НОМЕР_3 від 20.06.2024 (а.с.10-14).

Відповідно до змісту довідки про обставини травми (поранення, каліцтва, контузії) від 16.03.2023 за № 141 солдат ОСОБА_1 отримав 25.03.2023 акубаторотравму, за обставин: 25.03.2023 поблизу населеного пункту Павлівка Донецької області, під час безпосередньої участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в районі ведення бойових дій, через артилерійський обстріл з території тимчасово непідконтрольній ЗСУ з боку підрозділів збройних сил рф, отримав травму (зворотна сторона а.с.14).

За змістом довідки ВЛК при КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» від 05.07.2024 за № 12307 ОСОБА_1 встанволено діагноз та причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва:

гострий поліморний психотичний розлад асоційований з бойовим стресом, стан неповної медикаментозної ремісії F23.01. Захворювання, ТАК, повязане із захистом Батьківщини;

акубаротравма (25.02.2024) Т-70. Травма легкого ступеня. Травма, ТАК, повязана із захистом Батьківщини;

соматоформна вегетативна дисфунція із стійкими легкими проявами F45.3. Захворювання, ТАК, повязане з проходженням військової служби;

обмежений остехондроз, спондильоз, спондилоартроз ПВХ з незначним порушенням функції хребта. М42.00. простий короткозорий асигматизм в 2,25 D при гостроті зору 1,0 з корекцією правого ока (Н 52 2). Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби (а.с.19).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 11.12.2024 № 346 позивача звільнено з військової служби у запас у зв`язку з наявністю інвалідності та виключено зі списків особового складу (а.с.27).

Листом від 13.10.2025 Військова частина НОМЕР_2 повідомила позивача, що наданими довідками ВЛК діагноз, по якому останній проходив лікування не пов`язано з захистом Батьківщини, діагноз свідчать про лікування гострих розладів психіки та хворобу – остеохондроз хребта, внаслідок чого, підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди не набуто (зворотна сторона а.с.52).

Не погоджуючись із не виплатою додаткової винагороди після контузії згідно постанови Кабінету Міністрів від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частинами другою-четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогодні.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, якою передбачено на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди та встановлено загальні умови щодо її виплати.

Так, відповідно до пункту 1-1 Постанови № 168 (станом на травень 2024 року) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За змістом пункту 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які, зокрема:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за № 177/39233 (який застосовується з 01 лютого 2023 року) внесено зміни до Порядку № 260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Пунктом 11 розділу ХХХІV Порядку № 260, визначено у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема:

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1.2. Розділу I визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 21 визначено порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України.

У разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення (21.1.).

Відповідно до пункту 21.5. постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України».

в) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.

ґ) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період участі в бойових діях, забезпечення бойової діяльності військ (флотів) на території інших країн (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період участі в бойових діях.

д) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України».

Суд зазначає, що питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, у тому числі за період лікування досліджувалося судом, зокрема у постанові від 27 серпня 2025 року у справі № 280/7364/23.

У зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100 000,00 грн. на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Підставою для виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва).

Верховний Суд звернув увагу, що умовою її виплати є належне підтвердження фактів: виконання бойових завдань; отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у зв`язку з таким пораненням, а також надання відпусток за станом здоров`я через отримане тяжке поранення на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Також Верховний Суд виснував, що предметом доказування у таких справах має бути з`ясування (у сукупності): за якій конкретний період позивач не отримав належні йому грошове забезпечення та додаткову винагороду; чи перебував він у спірний період на лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних); якщо перебував на лікуванні, то з яких причин - зокрема, чи було це пов`язано з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими у зв`язку із захистом Батьківщини; чи проходив він у такому випадку саме стаціонарне лікування; чи перебував він після тяжкого поранення у відпустках за станом здоров`я за висновками (постановами) військово-лікарської комісії; та чим це все підтверджується.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн. на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення - за наявності відповідного підтвердження, зокрема, висновків ВЛК та медичних документів.

З аналізу нормативного регулювання слідує, що саме військово-лікарська комісія у своїй постанові встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв. При цьому, відповідне Положення розмежовує такі формулювання: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби»; а також «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» та ін.

Саме формулювання постанови ВЛК має вирішальне значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди. Зокрема, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) кваліфіковане як пов`язане із захистом Батьківщини - виплата здійснюється. Натомість, якщо встановлено, що поранення (контузія, травма, каліцтво) пов`язане лише з виконанням обов`язків військової служби (поза бойовими діями) або взагалі не пов`язане з проходженням військової служби - підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відсутні.

Постанова КМУ № 168 чітко передбачає, що додаткова винагорода виплачується саме за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, виключно у зв`язку з лікуванням поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Так, відповідно до змісту довідки про обставини травми (поранення, каліцтва, контузії) від 16.03.2023 за № 141 солдат ОСОБА_1 отримав 25.03.2023 акубаторотравму, за обставин: 25.03.2023 поблизу населеного пункту Павлівка Донецької області, під час безпосередньої участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в районі ведення бойових дій, через артилерійський обстріл з території тимчасово непідконтрольній ЗСУ з боку підрозділів збройних сил рф, отримав травму (зворотна сторона а.с.14).

24.04.2024 у ОСОБА_1 виник реактивний психоз невстановленого походження, що відображено у первинній медичній картці форми № 100 (зворотна сторона а.с.15-16).

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 5478/24 КП «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 24.04.2024 по 24.05.2024 (зворотна сторона а.с.16-17). За результатами ЛКК від 07.05.2024 ОСОБА_1 встановлено основний діагноз: «гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії (F23.1)». У виписці зазначено, що згідно з формою № 100 від 24.04.2024 первинно встановлено діагноз «реактивний психоз невстановленого походження», а згідно з формою № 100 від 25.04.2024 - «гострий реактивний психоз внаслідок вживання психоактивних речовин».

Крім того, за змістом виписки № 5478/24 за результатами досліджень виявлено морфін, барбітурати та бензодіазепіни, а 08.05.2024 бензодіазепіни (а. с.17).

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 3979/24 КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 27.05.2024 по 14.06.2024, та останньому встановлено діагноз «органічний маячний (шизофреноподібний) розлад» (а.с.18).

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 4510/24 КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 17.06.2024 по 05.07.2024. Основним діагнозом визначено «гострий поліморфний психотичний розлад, асоційований з бойовим стресом, стан неповної медикаментозної ремісії (F23.01)». Як супутні діагнози зазначено соматоформну вегетативну дисфункцію, остеохондроз, спондильоз, спондилоартроз, порушення зору та акубаротравму легкого ступеня. (зворотна сторона а.с.18).

За змістом довідки ВЛК при КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» від 05.07.2024 за № 12307 ОСОБА_1 встановлено діагноз та причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва:

гострий поліморний психотичний розлад асоційований з бойовим стресом, стан неповної медикаментозної ремісії F23.01. Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини;

акубаротравма (25.02.2024) Т-70. Травма легкого ступеня. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини;

соматоформна вегетативна дисфунція із стійкими легкими проявами F45.3. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби;

обмежений остехондроз, спондильоз, спондилоартроз ПВХ з незначним порушенням функції хребта. М42.00. простий короткозорий асигматизм в 2,25 D при гостроті зору 1,0 з корекцією правого ока (Н 52 2). Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби (а.с.19).

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 5114/24 КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 08.07.2024 по 22.07.2024 з діагнозом: «гострий поліморфний психотичний розлад, асоційований із бойовим стресом, стан неповної медикаментозної ремісії (F23.01)» (зворотна сторона а.с.19).

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2754 КНП КОР «Київський обласний центр ментального здоров`я» позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 14.08.2024 по 06.09.2024 з діагнозом: «змішаний тривожний та депресивний розлад з емоційно-вольовою нестійкістю, короткочасними транзиторними психотичними включеннями та інсомнією» (а.с.20).

Згідно з виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого № 538/24 КНП «Єзупільська міська лікарня» ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 30.09.2024 по 07.10.2024. Основним діагнозом визначено остеохондроз поперекового відділу хребта, спондильоз та спондилоартроз із вираженим больовим і м`язово-тонічним синдромом та порушенням опорно-рухової функції хребта. Серед супутніх захворювань зазначено змішаний тривожний та депресивний розлад з емоційно-вольовою нестійкістю, короткочасними психотичними включеннями та інсомнією (а.с.21).

Відповідно до Виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД за № 063805 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, пов`язану із захистом Батьківщини, з 31.10.2024 (а.с.22).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 11.12.2024 № 346 позивача звільнено з військової служби у запас у зв`язку з наявністю інвалідності та виключено зі списків особового складу (а.с.27).

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 199/25 КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 08.01.2025 по 13.01.2025 з діагнозом: «змішаний тривожний та депресивний розлад з емоційно-вольовою нестійкістю, короткочасними транзиторними психотичними включеннями та інсомнією». У виписці також зазначено, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи у зв`язку з психічним захворюванням (а.с.23).

Водночас, на думку позивача, останньому не виплачувалась додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

В даному аспекті суд звертає увагу на те, що в контексті спірних правовідносин Постанова № 168 передбачає дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, у розмірі до 100000 грн., а саме:

1) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого;

2) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Суд вказує, що з наданих медичних документів безпосередньо підтверджується перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні захворювання, причинний зв`язок якого із захистом Батьківщини встановлено постановою ВЛК від 05.07.2024 № 12307, у періоди з 27.05.2024 по 14.06.2024, з 17.06.2024 по 05.07.2024, з 08.07.2024 по 22.07.2024, з 14.08.2024 по 06.09.2024, оскільки лікування здійснювалося з приводу гострого поліморфного психотичного розладу, асоційованого з бойовим стресом (F23.01), який ВЛК визнано захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Водночас, період стаціонарного лікування з 30.09.2024 по 07.10.2024 не підлягає врахуванню для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, оскільки відповідно до виписного епікризу № 538/24 основним діагнозом, з приводу якого ОСОБА_1 перебував на лікуванні, були остеохондроз поперекового відділу хребта, спондильоз та спондилоартроз із вираженим больовим і м`язово-тонічним синдромом та порушенням опорно-рухової функції хребта. Разом із тим, у довідці ВЛК від 05.07.2024 №12307 зазначені захворювання хребта прямо визначено як такі, що не пов`язані з проходженням військової служби.

Разом з цим, позивач просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду у збільшеному розмірі до 100 000 гривень за період з травня 2024 року (частково) по 11.12.2024.

Однак, матеріали справи не містять доказів перебування позивача в інші заявлені ним періоди на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, пов`язаними із захистом Батьківщини, або їх наслідками, а також доказів перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.

Відтак, підстави для нарахування додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі за весь заявлений позивачем період з травня 2024 року по 11.12.2024 відсутні, а така винагорода підлягає нарахуванню лише за підтверджені періоди стаціонарного лікування, встановлені судом вище, пропорційно часу перебування на такому лікуванні.

Продовжуючи оцінку можливості виплати додаткової грошової допомоги, суд вказує, що Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі № 600/367/24 зазначив, що лікування захворювань, які виникли як наслідок поранення, контузії чи травми, пов`язаних із захистом Батьківщини, є лікуванням наслідків такого поранення у розумінні Постанови №168; тому визначальним є не формальне найменування діагнозу, а встановлений медичними документами причинний зв`язок між первинною травмою та подальшим стаціонарним лікуванням

Отже, помилковим є висновок відповідача про те, що лікування захворювань, які не є наслідками поранення, не охоплюється поняттям «лікування у зв`язку з пораненням». Для виплати додаткової винагороди достатньо встановлення факту пов`язаності поранення із захистом Батьківщини та підтвердження, що подальше лікування здійснювалося як наслідок цього поранення.

Формулювання пункту 1 Постанови КМУ № 168 «у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини» охоплює не лише безпосереднє лікування самої травми, але й лікування її наслідків, включаючи захворювання, що виникли внаслідок травми. Інше тлумачення позбавляло б військовослужбовців права на додаткову винагороду у випадках, коли первинна травма не потребує тривалого стаціонарного лікування, але спричиняє хронічні захворювання, що потребують повторних госпіталізацій.

У цій справі позивач отримав акубаротравму 25.02.2023 під час захисту Батьківщини, що підтверджено довідкою № 141 та постановою ВЛК від 05.07.2024. Медичні документи (виписні епікризи, виписки з медичних карт) прямо вказують, що діагнози, з якими позивач перебував на стаціонарному лікуванні у спірні періоди (психологічний стан, порушення адаптації, остеохондроз), є наслідками перенесеної акубаротравми від 25.02.2023. Отже, таке лікування є лікуванням у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Суд вказує, що висновком ВЛК підтверджено прямий зв`язок травми із захистом Батьківщини, а захворювання та стаціонарне лікування є прямим наслідком цієї травми, підстава для виплати додаткової збільшеної винагороди відповідно до Постанови КМУ №168 зберігається протягом усього періоду лікування - адже особа перебуває на стаціонарному лікуванні саме у зв`язку з тією самою травмою, що підтверджена висновком ВЛК. Переривати виплату чи відмовляти в ній лише через те, що поточний медичний діагноз формулюється як «захворювання», а не «травма», є формальним підходом, що суперечить суті норми - адже причинно-наслідковий зв`язок з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, не перервався та встановлений постановою ВЛК.

Оскільки позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, вирішальним для виплати додаткової винагороди є встановлення ВЛК причинного зв`язку такого поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, що прямо передбачено Постановою КМУ № 168 та має бути підтверджено відповідними медичними документами.

Суд звертає увагу, що Постанова КМУ № 168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення. У разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за медичними показниками, пов`язаними з раніше отриманим пораненням (контузією, травмою), що пов`язане із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100 000 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що у спірні періоди позивач лікувався (перебував на стаціонарному лікуванні) внаслідок захворювань, а не у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) (акубаротравми), суд зазначає, що такий підхід є формальним та не враховує медичний причинно-наслідковий зв`язок між первинною травмою та подальшими захворюваннями. Медичні документи підтверджують, що захворювання, з приводу яких позивач перебував на стаціонарному лікуванні, виникли саме внаслідок акубаротравми від 25.02.2023, внаслідок чого, лікування таких захворювань є лікуванням наслідків поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Отже, лікування захворювань, які виникли як наслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, є лікуванням наслідків такого поранення, а тому посилання відповідача на лікування позивача з приводу захворювання як підставу для відмови є безпідставним.

З огляду на викладене суд вважає, що сукупність таких документів, як довідка про обставини травми від 16.03.2023 № 141, медичні виписки та епікризи, довідка військово-лікарської комісії від 05.07.2024 № 12307, підтверджують право позивача на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн. за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з наслідками поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Враховуючи, що військова частина НОМЕР_2 , у якій позивач проходив військову службу, перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , а остання тільки здійснює виплату грошового забезпечення на підставі відомостей, поданих військовою частиною НОМЕР_2 , суд дійшов висновку, що військова частина НОМЕР_2 наділена повноваженнями щодо нарахування позивачу спірної додаткової винагороди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо ненарахування позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100000 гривень за період з 27.05.2024 по 14.06.2024, з 17.06.2024 по 05.07.2024, з 08.07.2024 по 22.07.2024, з 14.08.2024 по 06.09.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини та зобов`язання відповідача-2 нарахувати позивачу додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100000 гривень за період з 27.05.2024 по 14.06.2024, з 17.06.2024 по 05.07.2024, з 08.07.2024 по 22.07.2024, з 14.08.2024 по 06.09.2024, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок про часткове задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до статті 139 КАС України.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100000 гривень за період з 27.05.2024 по 14.06.2024, з 17.06.2024 по 05.07.2024, з 08.07.2024 по 22.07.2024, з 14.08.2024 по 06.09.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) нарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100000 гривень за період з 27.05.2024 по 14.06.2024, з 17.06.2024 по 05.07.2024, з 08.07.2024 по 22.07.2024, з 14.08.2024 по 06.09.2024, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням фактично виплачених сум.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ).

Відповідачі:

Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.