Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №300/2330/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2026 р. справа № 300/2330/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за 337 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 29.04.2025 по 31.03.2026 включно, обчислений шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на кількість днів затримки розрахунку при звільненні, з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) середній заробіток за 337 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 29.04.2025 року по 31.03.2026 року включно, обчислений шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на кількість днів затримки розрахунку при звільненні, з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, яка була нарахована та виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №520/14339/25, та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі №520/14336/25, за весь період затримки її виплати, з одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, яка була нарахована та виплачена на виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №520/14339/25, та судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі №520/14336/25, за весь період затримки її виплати, з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 29.04.2025 №119 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 29.04.2025. При цьому, ОСОБА_1 стверджує, що під час звільнення відповідач не здійснив з ним повного розрахунку, зокрема не було виплачено належну йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін – січня 2008 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №520/14339/25 відповідача зобов`язано здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача. Також, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі №520/14336/25 ВЧ НОМЕР_1 зобов`язано здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення, а саме щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а також інших виплат, що обчислюються з урахуванням посадового окладу, за періоди: з 29.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум. Також, зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби та з урахуванням раніше виплачених сум. ОСОБА_1 наголошує, що на виконання рішення суду від 11.08.2025 у справі №520/14339/25 відповідач 31.03.2026, здійснив виплату грошових коштів в сумі 64 391,43 грн. Крім того, на виконання рішення суду від 27.08.2025 у справі №520/14336/25 відповідачем 31.03.2026 виплачено позивачу грошові кошти у сумі 358 261,69 грн. Водночас, ОСОБА_1 наголошує, що при виплаті заборгованості, відповідач не виплатив позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Також, на переконання ОСОБА_1 , оскільки така тривала невиплата грошового забезпечення сталася з вини роботодавця – ВЧ НОМЕР_1 , позивач має право на передбачену Законом України "Про компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III (далі – Закон №2050-IIІ) компенсацію втрати частини доходу.

Таким чином, вважаючи протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.40-42).

Пунктом 7 резолютивної частини коментованої ухвали витребувано у відповідача:

- належними чином оформлену довідку про середній заробіток ОСОБА_2 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р, № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати";

- інформацію про розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 24.04.2026 (а.с.46-49). Військова частина НОМЕР_1 вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Мотивуючи свою позицію відповідач зазначив, що відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) у редакції, чинній після 19.07.2022, у разі невиплати належних звільненому працівникові сум з вини роботодавця останній зобов`язаний виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Якщо між сторонами існував спір щодо розміру належних сум, таке відшкодування підлягає виплаті лише у разі вирішення спору на користь працівника, а його розмір визначається судом, однак також у межах шестимісячного періоду. Таким чином, на переконання відповідача, вимога про стягнення середнього заробітку саме за 337 днів прямо суперечить чинній редакції статті 117 КЗпП України, оскільки весь спірний період припадає на час дії норми, яка вже встановлювала граничне обмеження - не більш як за шість місяців.

Також, ВЧ НОМЕР_1 наголошує, що у цій справі відсутні підстави для автоматичного стягнення середнього заробітку за весь заявлений позивачем період, оскільки суми, які він вважає належними при звільненні, не були безспірними, а стали предметом окремих судових спорів. За таких обставин, відповідач вважає, що підлягає застосуванню саме частина друга статті 117 КЗпП України, згідно з якою розмір можливого відшкодування визначається судом з урахуванням характеру спору та конкретних обставин справи, а не шляхом механічного множення середнього заробітку на загальну кількість днів, зазначену позивачем.

Окрім цього, відповідач вважає, що заявлена позовна вимога про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів не підлягає задоволенню в запропонованій позивачем редакції, оскільки: по-перше, вона не містить належного помісячного розрахунку; по-друге, не відмежовує інфляційну компенсацію за Законом №2050-III від окремого механізму компенсації сум ПДФО; по-третє, безпідставно поєднує зазначений механізм із військовим збором, який регулюється іншими нормами податкового законодавства.

З урахуванням зазначеного, Військова частина НОМЕР_1 просила у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзиви на позов та докази, наявні в матеріалах цієї адміністративної справи, встановив такі обставини.

Як свідчить витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.04.2025 №119 підполковник ОСОБА_1 , начальник логістики – заступник командира військової частини НОМЕР_1 вважається таким, що справи та посаду здав, вибув до нового місця служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 29.04.2025 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.14).

Відповідно до довідки про середній заробіток від 22.04.2026 №1200/148/9/63/533, грошове забезпечення ОСОБА_1 становило: у лютому 2025 року - 51 140,70 грн, у березні 2025 року - 51 140,70 грн (а.с.52).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №520/14339/25 адміністративний позов – задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не здійсненні виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129446876).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі №520/14336/25 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язано Відповідача Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 29.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (2102 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язано Відповідача Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (2270 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2023 по 19.05.2023 , виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено

Як свідчить, наявна в матеріалах справи:

- платіжна інструкція №541 від 30.03.2026, ВЧ НОМЕР_1 перераховано 31.03.2026 на рахунок ОСОБА_1 – 358 261,69 грн, призначення платежу: 2101020;2112; Виплата перерахунку ГЗ (щомісячні та основні види з 29.01.2020 по 19.05.2023), матер. доп. та доп. на оздоровл. в березні 2026 р. згідно рішення ХОАС №520/14336/25 від 17.08.2025 року **1/2;2112.011;** (а.с.21);

- платіжна інструкція №545 від 30.03.2026, ВЧ НОМЕР_1 перераховано 31.03.2026 на рахунок ОСОБА_1 – 64 391,43 грн, призначення платежу: 2101020;2112; Виплата перерахунку індексації ГЗ (за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 р.) в березні 2026 р. згідно рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 ;520/14339/25 від 11.08.2025 року **1/2;2112.011;** (а.с.22).

У відповідності до листа ВЧ НОМЕР_1 від 08.04.2026 №148/15/653/111, командування ВЧ НОМЕР_1 розглянувши заяву позивача від 02.04.2026 про нарахування та виплату середнього заробітку та компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати повідомило позивачу, що підстав для задоволення його заяви в частині нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини доходу не вбачається (а.с.25).

Таким чином, вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі – Закон №2011-ХІІ).

Статтею 1 Закону №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-XII) передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Стратегія залучення, розвитку та утримання людського капіталу в силах оборони України визначається Міністерством оборони України.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Положенням статті 3 Кодексу законів про працю України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно із статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

При цьому, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими спеціальними підзаконними актами не врегульовані питання порушення роботодавцем строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення. Не врегульовано дане питання й іншими нормативними актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення зі служби військовослужбовців.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Дана позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 у справі №21-8а15.

Таким чином, оскільки спеціальним законодавством не врегульовано питання строків здійснення розрахунків з військовослужбовцями при їх звільненні зі служби, а також не встановлено правових наслідків недотримання такого строку, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України.

Статтею 47 КЗпП України встановлено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивача виключено з особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 29.04.2025, а остаточний розрахунок з позивачем виплат, які мали були виплачені позивачу проведено 31.03.2026.

Тому доводи позивача про протиправність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими.

Судом встановлено, що днем звільнення позивача є саме 29.04.2025, а тому першим днем затримки розрахунку є 30.04.2025.

Щодо кінцевого строку проведення розрахунку, суд встановив, що такий проведено 31.03.2026, а тому останнім днем є 30.03.2026.

Стосовно періодів, за які необхідно стягнути середній заробіток, суд зазначає наступне.

Так, позивач у позовній заяві просить суд визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за 337 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 29.04.2025 по 31.03.2026 включно.

Водночас, приписи статті 117 КЗпП України передбачає обмеження виплати, а саме: за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, враховуючи чинну редакцію статті 117 КЗпП України, роботодавець повинен виплатити середній заробіток на користь позивача за період з 30.04.2025 по 30.10.2025.

За правилами статті 117 КЗпП України виплата середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, у зв`язку із чим в даному випадку період затримки з 30.04.2025 по 30.10.2025 становить 184 календарних дня.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі – Порядок №100).

Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За правилами пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням.

Як встановлено судом, відповідно до довідки про середній заробіток від 22.04.2026 №1200/148/9/63/533 розмір грошового забезпечення позивача за два повні місяці перед звільненням становив: за лютий 2025 року – 51 140,70 грн, за березень 2025 року – 51 140,70 грн., усього 102 281,40 грн.; при діленні цієї суми на 59 днів середньоденне (в календарних днях) грошове забезпечення становить – 1 733,58 грн.

Відтак, відповідно до встановлених статтею 117 КЗпП України правил, відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум коштів за період з 30.04.2025 по 30.10.2025 в розмірі 318 978,72 гривень, обчисленої за формулою 1 733,58 гривень (середньоденне грошове забезпечення) х (помножено на) 184 (календарні дні періоду затримки виплат).

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, яка була нарахована та виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №520/14339/25, та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі №520/14336/25, за весь період затримки її виплати, суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Статтею 1 Закону №2050-III передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону №2050-III ).

Стаття 4 Закону №2050-III визначає, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 22.11.2018 у справі № 522/1404/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 14.05.2019 у справі № 487/6312/16-а, які відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковими для врахування судом при вирішенні даної справи.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що первинною умовою нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати є наявність вини відповідача.

Як вже встановлено судом, відповідно до копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.04.2025 №119 позивача з 29.04.2025 виключено зі списків особового складу частини (а.с.14).

Як свідчить, наявна в матеріалах справи:

- платіжна інструкція №541 від 30.03.2026, ВЧ НОМЕР_1 перераховано 31.03.2026 на рахунок ОСОБА_1 – 358 261,69 грн, призначення платежу: 2101020;2112; Виплата перерахунку ГЗ (щомісячні та основні види з 29.01.2020 по 19.05.2023), матер. доп. та доп. на оздоровл. в березні 2026 р. згідно рішення ХОАС №520/14336/25 від 17.08.2025 року **1/2;2112.011;** (а.с.21);

- платіжна інструкція №545 від 30.03.2026, ВЧ НОМЕР_1 перераховано 31.03.2026 на рахунок ОСОБА_1 – 64 391,43 грн, призначення платежу: 2101020;2112;Виплата перерахунку індексації ГЗ (за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 р.) в березні 2026 р. згідно рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 ;520/14339/25 від 11.08.2025 року **1/2;2112.011;** (а.с.22).

Таким чином, несвоєчасне нарахування грошового забезпечення відбулось у зв`язку з неправомірними діями відповідача, що встановлено рішенням Харівського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №520/14339/25 та від 27.08.2025 у справі №520/14336/2, тобто з вини органу, що виплачує грошове забезпечення, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати.

З огляду на викладене, суд вважає, що у спірному випадку слід визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, яка була нарахована та виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №520/14339/25, та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі №520/14336/25, за весь період затримки її виплати та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, яка була нарахована та виплачена на виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №520/14339/25, та судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі №520/14336/25, за весь період затримки її виплати.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання здійснення виплати з відрахуванням військового збору в розмірі 1,5%, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року №44, суд зазначає наступне.

Порядок №44 визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв`язку з виконанням ними обов`язків під час проходження служби.

За правилами пункту 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до пункту 3 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Пунктами 4, 5 Порядку №44, передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених положень Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 за № 44, дає підстави для висновку, що виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

Разом з цим, пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі ПК України) передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що виплата грошової компенсації сум податку, що утримуються з грошового забезпечення військовослужбовців має бути здійснена одночасно з виплатою їм такого грошового забезпечення.

За таких обставин вимога про зобов`язання відповідача одночасно виплатити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб є передчасною та задоволенню не підлягає.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач повністю не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи, згідно з посвідченням серії НОМЕР_4 від 19.03.2015 (а.с.36).

З огляду на не понесення позивач судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 ) середнього заробітку за 184 дні затримки повного розрахунку при звільненні за період з 30.04.2025 по 30.10.2025 включно, обчислений шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на кількість днів затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 318 978 (триста вісімнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 72 (сімдесят дві) копійки.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, яка була нарахована та виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №520/14339/25, та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі №520/14336/25, за весь період затримки її виплати.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, яка була нарахована та виплачена на виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №520/14339/25, та судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі №520/14336/25, за весь період затримки її виплати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 ;

відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 .

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.