Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №280/6267/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 жовтня 2026 року (15:00)Справа № 280/6267/25 ПР/280/40/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.07.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), у якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення позивачу з 06 грудня 2022 року розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року;

зобов`язати відповідача з 06 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення позивачу з 01 січня 2023 року перерахунку, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядовою і начальницького складу та деяких інших осіб» грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року;

зобов`язати відповідача з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення позивачу з 01 січня 2024 року перерахунку, па підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року;

зобов`язати відповідача з 01 січня 2024 року по 25 квітня 2024 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він проходив службу у Військової частини НОМЕР_2 . Позивач зазначає, що за період з 06.12.2022 по 25.04.2024 розрахунок належних йому сум заробітної плати мав здійснюватися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Проте, відповідач протиправно обчислював заробітну плату шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, чим порушив права та законні інтереси позивача. З урахуванням викладеного, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 28.07.2025 позовна заява залишена без руху.

Ухвалою суду від 08.09.2025 позовна заява повернута позивачу разом з усіма доданими до неї документами.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.12.2025, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08.09.2025 в адміністративній справі №280/6267/25 – залишено без змін.

Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.06.2026, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі №280/6267/25 скасовано, справу №280/6267/25 направлено до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

01.07.2026 матеріали вищезазначеної справи надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 06.07.2026 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.ст. 160-161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України). 20.07.2026 позивачем до суду надано документи, якими усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.07.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

30.07.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №43271), в якому останній зазначає, що у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, на яку позивач посилається в позові, зазначено що скасовано пункту 6 Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018, однак будь-яких змін у текст пункту 4 Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 не внесено та чинною є редакція цього пункту про те, що починаючи з 01 березня 2018 року встановлення розміру посадового окладу та окладу за військове звання проводиться шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками. 12 травня 2023 року пункт 4 Постанови №704 викладено в наступній редакції «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Установити, що посадові оклади військовослужбовців розвідувальних органів (крім військовослужбовців строкової військової служби) встановлюються відповідно до розмірів посадових окладів, установлених цією постановою для відповідних посад військовослужбовців Збройних Сил (додаток 2 коефіцієнтом: для військовослужбовців кадрового складу - 1,8.). Отже, з 20 травня 2023 року пункт 4 постанови Кабміну «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. №704 передбачає сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року. На це вказав у постанові від 26 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши касаційну скаргу особи у справі №480/7154/24 за позовом до військової частини про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Разом з тим, Верховний Суд в своїй постанові від 16.07.2026 №320/29450/24 встановив, що законних підстав, які б свідчили про протиправність дій КМУ під час прийняття Постанови № 481 не має, оскільки Уряд має право встановлювати розмір грошового забезпечення військовослужбовцям (зокрема, базової величини), що прямо регламентовано Законом № 2011-XII. Таким чином, військова частина НОМЕР_2 діяла у межах закону при обчисленні позивачу грошового забезпечення за період з 06.12.2022 по 24.04.2024. Просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 у період з 06.12.2022 по 25.04.2024 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 .

На думку позивача, за період проходження ним служби з 06.12.2022 по 25.04.2024 у А4123 відповідачем неправильно проводилось нарахування йому грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу в межах спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється, зокрема, Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За приписами частини 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 3 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності й умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня та вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України й інших утворених відповідно до законів України військових формувань кваліфікованим особовим складом, ураховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України та керівниками інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018.

Пунктом 1 постанови №704 затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовими званнями згідно з додатком 14.

Пунктом 2 постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У первинній редакції пункту 4 постанови №704 було передбачено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 пункт 4 постанови № 704 викладено в редакції, згідно з якою розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначалися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.

Отже, з 29.01.2020 пункт 4 постанови № 704 підлягав застосуванню в редакції, що існувала до внесення до нього змін постановою № 103 та передбачала використання для визначення посадового окладу й окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.

Відповідно до статті 6 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, установлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сфері доходів населення.

Пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати та грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01.01.2018.

Водночас, закони України про Державний бюджет України на 2022 та 2023 роки подібного застереження не містили.

Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 встановлено у розмірі 2481,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023 встановлено у розмірі 2684,00 грн.

Таким чином, починаючи з 01.01.2022 установлений законом прожитковий мінімум для працездатних осіб перевищував прожитковий мінімум, установлений на 01.01.2018, а закони про Державний бюджет України на 2022-2023 роки не передбачали застосування для визначення грошового забезпечення показника, встановленого на 01.01.2018.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 сформулював висновок, відповідно до якого з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 у частині використання як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, якими прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт змінено на відповідний календарний рік.

Верховний Суд зазначив, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб у військовослужбовців виникає право на визначення посадового окладу й окладу за військовим званням із використанням прожиткового мінімуму, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, шляхом його множення на належний тарифний коефіцієнт.

Такі ж самі висновки щодо застосування пункту 4 постанови №704 викладено Верховним Судом у постановах від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 19.10.2022 у справі №400/6214/21, від 28.02.2023 у справі № 380/18850/21, від 15.06.2023 у справі №380/13603/21 та від 30.04.2025 у справі № 620/9741/24.

Суд звертає увагу на неможливість застосування первинної редакції пункту 4 постанови № 704 без одночасного застосування 50 відсотків мінімальної заробітної плати.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII передбачено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат.

Проте, наведене обмеження не впливає на застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини, оскільки мінімальна заробітна плата і прожитковий мінімум є різними за своєю правовою природою державними соціальними стандартами.

У спірних правовідносинах мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина. Такою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня відповідного календарного року. Положення про 50 відсотків мінімальної заробітної плати передбачало лише нижню межу розрахункової величини, однак після набрання чинності Законом № 1774-VIII не може бути застосоване для визначення розмірів посадових окладів.

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 та від 19.10.2022 у справі №400/6214/21.

Суд зазначає, що право позивача на визначення посадового окладу й окладу за військовим званням із використанням прожиткового мінімуму на 01 січня календарного року виникло не на підставі приміток до відповідних додатків, а на підставі пункту 4 постанови №704 у редакції, яка підлягала застосуванню після скасування пункту 6 постанови №103.

Додатки 1 і 14 постанови №704 визначають відповідні тарифні коефіцієнти та правила округлення одержаних у результаті множення сум, однак не змінюють установленої пунктом 4 постанови № 704 розрахункової величини.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у період з 06.12.2022 по 19.05.2023 включно посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача повинні були обчислюватися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на тарифні коефіцієнти, передбачені додатками 1 і 14 до постанови №704, з урахуванням установлених цією постановою правил округлення.

Отже, для визначення розміру грошового забезпечення позивача підлягали застосуванню: за період з 06.12.2022 по 31.12.2022 у розмірі 2481,00 грн; за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 у розмірі 2684,00 грн.

Відповідач не заперечує, що при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача застосовувалася стала розрахункова величина 1762,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву, щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Щодо позовних вимог за період з 20.05.2023 по 25.04.2024, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704», яка набрала чинності 20.05.2023, абзац перший пункту 4 постанови № 704 викладено в новій редакції.

Відповідно до цієї редакції розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762,00 грн і визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, починаючи з 20.05.2023 пункт 4 постанови №704 прямо передбачав застосування фіксованої розрахункової величини 1762,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, пункт 2 постанови №481 щодо внесення змін до пункту 4 постанови №704 було визнано протиправним та нечинним.

Однак, суд бере до уваги те, що постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Верховний Суд у вказаній Постанові виходив із того, що частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців делеговано Кабінету Міністрів України. До повноважень Уряду належить також визначення базової величини, яка використовується для обчислення посадових окладів та окладів за військовими званнями.

Верховний Суд зазначив, що профільні законодавчі акти не визначають обов`язкового базового критерію для обчислення посадових окладів військовослужбовців. Тому, за відсутності такого визначення на рівні закону структура, складові, порядок розрахунку та розміри грошового забезпечення військовослужбовців регулюються актами Кабінету Міністрів України.

Уряд, реалізовуючи повноваження, надані йому частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII, вправі визначати базову розрахункову величину, зокрема, встановлювати її у фіксованому розмірі.

Верховний Суд визнав помилковим ототожнення правовідносин щодо безпосереднього обчислення грошового забезпечення діючих військовослужбовців із правовідносинами щодо визначення грошового забезпечення для перерахунку пенсії відповідно до Закону України №2262-XII.

Зокрема, у справі №440/6017/21 спір виник щодо оформлення довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, тоді як у справі №320/29450/24 Верховний Суд надавав оцінку повноваженням Кабінету Міністрів України визначати базову величину для обчислення грошового забезпечення діючих військовослужбовців.

Спір у справі, яка розглядається, стосується безпосереднього нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу під час проходження ним військової служби. Тому, до спірних правовідносин за період починаючи з 20.05.2023 підлягають застосуванню висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.07.2026 у справі №320/29450/24.

Крім того, у постанові від 24.06.2025 у справі №420/5584/24 Верховний Суд, вирішуючи саме спір між військовослужбовцем та органом, який нараховував йому грошове забезпечення, дійшов висновку про правомірність застосування з 20.05.2023 фіксованої величини 1762,00 грн, установленої постановою № 481.

Отже, застосування відповідачем із 20.05.2023 фіксованої розрахункової величини 1762,00 грн відповідало пункту 4 постанови № 704 у чинній на той час редакції та повноваженням Кабінету Міністрів України, установленим частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 25.04.2024 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, задоволенню не підлягають.

Щодо перерахунку інших складових грошового забезпечення суд зазначає, що Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать посадовий оклад, оклад за військовим званням і надбавка за вислугу років.

Розміри надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги для оздоровлення та інших виплат у передбачених законодавством випадках визначаються з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням або їх суми.

Отже, неправильне визначення посадового окладу й окладу за військовим званням впливає на розмір тих щомісячних додаткових та одноразових виплат, які обчислюються з урахуванням цих окладів.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Отже, належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування позивачу з 06.12.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) шляхом застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу щомісячне грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 06.12.2022 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 01.01.2022, на 01.01.2023 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, та здійснити виплату його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування ОСОБА_1 з 06.12.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) шляхом застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 06.12.2022 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 01.01.2022, на 01.01.2023 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, та здійснити його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.10.2026.

Суддя Ю.В. Калашник