Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №280/6796/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 жовтня 2026 рокуСправа № 280/6796/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ідентифікаційний код юридичної особи 20490012, щодо виплати ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з 01.03.2026 року щомісячної пенсію по інвалідності (з урахуванням індексацій, доплат та надбавок), не у повному нарахованому розмірі 43959 грн. 40 коп., а у розмірі 31352 грн. 31 коп.;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ідентифікаційний код юридичної особи 20490012, виплачувати з 01.03.2026 року пенсію по інвалідності ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , у повному нарахованому розмірі (з урахуванням індексацій, доплат та надбавок) без обмеження її будь-яким максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі Закону України від 09.04.1992 №2262-XII з 29 грудня 2020 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років, а з 03 лютого 2021 року призначена пенсія по інвалідності, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Оскільки після проведення індексації пенсії з 01.03.2026 її розмір не змінився, припускаючи, що пенсія виплачується у меншому, ніж нараховане, розмірі, 13.05.2026 позивач письмово звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області через особистий кабінет на веб-порталі Пенсійного фонду України. Листом від 12.06.2026 №27671-26264/К-02/8-0800/26 повідомлено, що «на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/4279/23» Головним управлінням у січні 2024 року проведено перерахунок моєї пенсії з 03.02.2021 без обмеження її виплати максимальним розміром. Також було повідомлено, що з 01.03.2026 у складі пенсії нараховано індексацію у сумі 2595 грн. Позивач вказує, що підсумок його пенсії склав 43959,40 грн., але до виплати підсумок пенсії визначений «з урахуванням максимального розміру пенсії» у сумі 31352,31 грн. Позивач вважає, що дії Відповідача щодо виплати призначеної та нарахованої відповідно до вимог чинного законодавства України щомісячної пенсії (з урахуванням усіх видів грошового забезпечення, індексацій, підвищень та надбавок, на які він має право) не у повному нарахованому розмірі 43959,40 грн, а у сумі 31352,31 грн, є протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 08 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі 280/4279/23 Головним управлінням у січні 2024 року проведено перерахунок пенсії з 03.02.2021 без обмеження її виплати максимальним розміром. Після перерахунку сума пенсії без обмеження її максимальним розміром встановлена станом на дату, з якої судом зобов`язано здійснити такий перерахунок – 03.02.2021 та склала 31352,31 грн. Таким чином, після проведення вищезазначених індексацій пенсії позивача, підвищення нараховані в межах розміру пенсії, встановленого за рішенням суду у справі 280/4279/23. Отже, на теперішній час, пенсія обчислена та виплачується відповідно до норм чинного законодавства та зобов`язань, покладених рішенням суду у справі 280/4279/23. Судове рішення виконано в повному обсязі, згідно з покладеними зобов`язаннями та відповідно до чинного законодавства. Інших зобов`язань не було покладено судовим рішенням на відповідача. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив представник позивача наголосив, що твердження відповідача, що на теперішній час пенсія обчислена та виплачується відповідно до зобов`язань, покладених рішенням суду у справі 280/4279/23, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України. Відповідач не доводить, що встановивши для позивача обмеження пенсії максимальним розміром, діяв відповідно до закону, у відзиві відсутнє обґрунтування, яке б стосувалось предмету позову, чому відповідач заперечує проти позовних вимог.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

ОСОБА_1 є пенсіонером та йому призначена пенсія по інвалідності відповідно до приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі №280/4279/23, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 03 лютого 2021 року виплату ОСОБА_1 нарахованої відповідно до вимог чинного законодавства України пенсії по інвалідності у повному розмірі, без обмеження її виплати максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пенсії по інвалідності позивача станом на 01.03.2026 встановлено, що основний розмір пенсії – 80% грошового забезпечення у розмірі 23442,67; індексація базового ОСНП 2022 (23442,67 х 0,1400), індексація базового ОСНП 2023 (26724,64 х 0,1970), індексація базового ОСНП 2024 (28224,64 х 0,0796), індексація базового ОСНП 2025 (29724,64 х 0,1150), індексація базового ОСНП 2026 (31224,64 х 0,1210), збільшення основного розміру пенсії (25%) від суми 33819,64 – 8454,91 грн; інвалід війни ІІ групи при виконанні обов`язків в/с – 1038,00грн; інвалід війни ІІ групи при виконанні обов`язків в/с – 50,00грн; особливі заслуги (23%) – 598,85 грн, підсумок пенсії (з надбавками) – 43959,40 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії – 31352,31 грн.

На відповідне звернення позивача, відповідач листом від 12.06.2026 повідомив, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/4279/23 у січні 2024 року проведено перерахунок пенсії з 03.02.2021 без обмеження її виплати максимальним розміром. Після перерахунку сума пенсії без обмеження її максимальним розміром встановлена станом на дату, з якої зобов`язано здійснити такий перерахунок – 03.02.2021 та склала 31352,31 грн. Повідомлено, що з 01.03.2026 у складі пенсії позивача нараховано індексацію в сумі 2595 грн, згідно вимог пункту 3 постанови КМУ від 25.02.2026 №236 в межах розміру пенсії встановленого за рішенням суду у справі №280/4279/23. Зазначено, що на теперешній час пенсії обчислена та виплачується відповідно до норм чинного законодавства та зобов`язань, покладених рішенням суду у справі №280/4279/23.

Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо виплати з 01.03.2026 щомісячної пенсію по інвалідності (з урахуванням індексацій, доплат та надбавок), не у повному нарахованому розмірі 43959 грн. 40 коп., а у розмірі 31352 грн. 31 коп., звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон №2262-ХІІ.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно з якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Судом враховано, що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 (далі Закон №3668-VI).

Так, приписи статті 2 Закону №3668-VI, який набув чинності 01.10.2011, визначають, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

У свою чергу, згідно з частиною 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, яка набрала чинності з 01.01.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини зазначеного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відтак, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України наголосив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII. При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та від 21.04.2023 у справі №380/8024/21.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведені вище правові норми мали бути враховані відповідачем під час здійснення перерахунку пенсії позивача у зв`язку із проведенням її індексації.

Разом з тим, суд наголошує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України.

При цьому суд зазначає, що пенсія позивача не підлягає обмеженню максимальним розміром у цілому, незалежного від того які складові грошового забезпечення виплачуються (основні, додаткові, індексація, тощо).

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що з 01.03.2026 пенсія позивача проіндексована відповідно до Постанови №236 в межах максимального розміру пенсії.

Згідно з розрахунком пенсії за вислугу років позивача, що на виконання вимог Постанови №236 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 та встановлено індексацію базового ОСНП 2026 у розмірі 2595,00 грн. Розмір пенсії позивача з урахуванням індексації становив 43959,40 грн, а підсумок пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії - 31352,31 грн.

Тобто, виплата пенсії позивачу починаючи з 01.03.2026 обмежена максимальним розміром 31352,31 грн.

Суд зауважує, що позиція відповідача щодо проведення індексації пенсії позивача, але з обмеженням виплати максимальним розміром, порушує право позивача на отримання пенсії у визначеному чинним пенсійним законодавством розмірі та нівелює конституційні гарантії, зокрема право на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

З огляду на вищевикладене, у сукупності, суд обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.03.2026 пенсії по інвалідності у повному нарахованому розмірі (з урахуванням індексацій, доплат та надбавок) без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України Про судовий збір, інших витрат не заявлено, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.03.2026 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у повному нарахованому розмірі (з урахуванням індексацій, доплат та надбавок) без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова