Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №260/2974/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/2974/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Хмельницькій області (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, буд. 17, код ЄДРПОУ 44070171) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 кошти у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 40228,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 40228,50 грн. за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Однак, сума заборгованості відповідачем не сплачена у добровільному порядку.

Представник відповідача у відзиві позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0141954-2408-0701 від 19.04.2023 року не було належним чином вручено відповідачу, оскільки його направлено не за зареєстрованим місцем її проживання, а за іншою адресою у Хмельницькій області. Відтак визначене ним грошове зобов`язання не набуло статусу узгодженого, а доказів його належного вручення матеріали справи не містять.

Крім того, представник відповідача зазначив, що відповідач у 2024 році дізналася про існування вказаного податкового повідомлення-рішення та зверталася до контролюючих органів із заявами від 26.12.2024 року та 05.09.2025 року про проведення звірки даних щодо об`єктів нерухомості. За твердженням відповідача, підстав для нарахування податку не було, оскільки нерухоме майно було передано для військової частини, а також діяла пільга, встановлена рішенням Плужненської сільської ради №46 від 13.12.2024 року. Відповіді на зазначені заяви відповідач не отримала, у зв`язку з чим вважає позов про стягнення податкового боргу безпідставним.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

За ОСОБА_1 рахується податковий борг у сумі 40228,50 грн., який утворився внаслідок несплати у встановлені законодавством строки узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

На виконання статті 59 Податкового кодексу України відповідачу було надіслано податкову вимогу №0013782-1306-2201 від 08.10.2024, однак податковий борг не погашено.

Підставою для визначення податкового зобов`язання позивач зазначає податкове повідомлення-рішення №0141954-2408-0701 від 19.04.2023.

У зв`язку з непогашенням податкового боргу відповідачем, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення коштів відповідача.

Вирішуючи справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

За приписами ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

В силу вимог п. п. 14.1.39, 14.1.156 п. 14.1. ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Як визначає стаття 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

У відповідності до п. 16.1.4. ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як визначено п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визначається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку у розумінні п. 38.1 ст. 38 ПК України є сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України).

Як визначено п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

За правилами п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. п. 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За приписами п. п. 266.6.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно п. п. 266.7.1 п. 266.1 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

У відповідності з п. п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про прийняття податків (п. п. 266.9.1 п. 266.9 ст. 266 ПК України).

Відповідно до п. п. «а» п. п. 266.10.1- 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Отже, обчислена контролюючим органом сума податку з об`єкта/об`єктів нежитлової/житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, повинна бути сплачена останніми протягом 60 днів з дня вручення відповідного податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Як було встановлено судом та зазначено вище, позивачем, як контролюючим органом, прийнято та направлено відповідачці, як платнику податків, податкове повідомлення-рішення №0141954-2408-0701 від 19.04.2023, яким визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. У зв`язку з несплатою визначеного податкового зобов`язання, за відповідачем, за даними контролюючого органу, утворився податковий борг у розмірі 40228,50 грн.

Суд враховує, що в силу вимог п. 58.2 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з вимогами пункту 58.3 статті 58 ПК України (в редакції, чинній на час надіслання податкових повідомлень-рішень), податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абз. 2 п. 42.5 ст. 42 ПК України).

Отже, підтвердженням вручення податкового повідомлення-рішення засобами поштового зв`язку є повідомлення про вручення, а у разі відсутності за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмовою прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, - повідомлення про вручення із зазначенням причини невручення.

З огляду на наявні у справі та досліджені судом документи, загальна сума заборгованості відповідача станом на день розгляду справи зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, становить 40228,50 грн.

Суд зазначає, що за змістом п. 59.1, 59.5 ст. 59 ПКУ, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Враховуючи викладене, сума грошового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, в загальній сумі 40228,50 грн. визначений контролюючим органом шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень, щодо яких відсутні докази їх оскарження, - є узгодженою, не сплачена платником податків у встановлений ПК України строк, та набула статусу податкового боргу.

При цьому, суд зауважує, щ доказів оскарження податкового повідомлення-рішення №0141954-2408-0701 від 19.04.2023 матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на те, що про вказане податкове повідомлення-рішення вона дізналася лише у 2024 році, а також на звернення до контролюючого органу із заявами про проведення звірки, саме по собі не свідчить про відсутність у неї податкового зобов`язання та не припиняє обов`язку щодо його сплати. Щодо посилання відповідача на рішення Плужненської сільської ради №46 від 13.12.2024 року, суд зазначає, що вказане рішення прийнято після визначення податкового зобов`язання податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2023.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні спору про стягнення податкового боргу, суд позбавлений можливості перевіряти правомірність здійснення нарахування грошових зобов`язань, в результаті несплати яких податковий орган дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення податкового боргу.

При цьому, у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі 480/13804/21 від 27.06.2023, №821/2205/15-а від 09 липня 2019 року, по справі №560/4343/19 від 03 лютого 2022 року.

Відповідно до припису норми п. п. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орган стягнення державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктами 87.1, 87.11 ст. 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що податковий борг відповідача у розмірі 40228,50 грн., підтверджується матеріалами справи та станом на час розгляду справи в суді відповідачем не погашений, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ГУ ДПС у Хмельницькій області про стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 40228,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Головного управління ДПС у Хмельницькій області (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, буд. 17, код ЄДРПОУ 44070171) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) кошти у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 40228,50 грн. (сорок тисяч двісті двадцять вісім гривень 50 коп.)

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька