Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №303/1473/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 303/1473/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_2 , в якому просить зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 підготувати та подати в установленому порядку документи для переведення військовослужбовця ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби до військової частини, дислокованої в АДРЕСА_1 (або в межах Закарпатської області) у зв`язку з необхідністю здійснення догляду та виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка залишилася без батьківського піклування.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що він проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Разом з тим, з`явилися сімейні обставини, які зумовлюють необхідність його переведення за місцем колишнього проживання, а саме: виконання батьківських обов`язків. Так, на його вихованні перебуває неповнолітня дитина. Шлюб з її матір`ю був розірваний в 2023 року, після чого колишня дружина виїхала на постійне місце проживання до Словацької Республіки. З того часу мати участі у вихованні та утриманні дитини не бере. Тому з січня 2025 року його донька залишилася без щоденного нагляду дорослих, веде спосіб життя, який загрожує її здоров`ю та безпеці.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.03.2026 цю позовну заяву передано за підсудністю до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026, ця позовна заява була передана на розгляд судді Ващиліну Р.О.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в цій адміністративній справі.

28 липня 2026 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Так, стверджує, що військова частина НОМЕР_1 в установленому порядку вчинила всі необхідні дії щодо переведення позивача для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини. Зокрема, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.07.2026 № 196 позивача, призначеного розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України від 30.06.2026 № 202 на посаду стрільця-помічника гранатометника відділення охорони взводу охорони військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 , визнано таким, що вибув до нового місця служби у АДРЕСА_2 . З 08.07.2026 позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що солдат ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) з 05 травня 2022 року проходить військову службу в Збройних Силах України за призовом під час мобілізації.

З 28 січня 2025 року ОСОБА_1 зарахований до особового складу Військової частини НОМЕР_1 з місцем дислокації в Донецькій області.

13 листопада 2025 року солдат ОСОБА_1 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив розглянути можливість його переведення для подальшого проходження військової служби у військовій частині, розташованій у м. Мукачево або іншому населеному пункті Закарпатської області у зв`язку з виключними сімейними обставинами та необхідністю виховання неповнолітньої доньки.

На підтвердження заявлених у рапорті обставин ОСОБА_1 долучив копії свідоцтва про народження дитини, рішення суду про розірвання шлюбу, акту органу опіки внутрішніх справ та закладу охорони здоров`я, акту обстеження умов проживання, психолого-педагогічної характеристики на доньку.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не подання в установленому порядку документів на переведення для подальшого проходження військової служби до військової частини за місце його проживання, ОСОБА_1 звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Нормами ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.

Вказане кореспондується також з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону № 2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Ч. 3 ст. 1 Закону № 2232 передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.

Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Окрім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України у зв`язку з мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 з місцем дислокації на території Донецької області.

Спірні правовідносини виникли з приводу переміщення позивача для проходження військової служби до іншої військової частини, розташованої в межах Закарпатської області.

Так, нормами ч. 13 ст. 6 Закону № 2232 передбачено, що військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.

Вказане кореспондується також з п. 10 Розділу І Положення про порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України регулюється, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі – Положення).

Згідно з такою нормою, військовослужбовці можуть бути направлені для проходження військової служби до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту з виключенням їх зі списків особового складу Збройних Сил України, а військовослужбовці інших військових формувань можуть бути прийняті до Збройних Сил України із зарахуванням їх до списків особового складу Збройних Сил України.

Відповідно до п. 110 розділу IV Положення, переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.

Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється:

- між з`єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з`єднання, військові частини та оперативні командування;

- між видами Збройних Сил України, окремими родами військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. У період дії - воєнного стану таке переміщення здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України;

- між військовими частинами видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.

Військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами (п. 112 розділу IV Положення).

Пунктом 82 розділу ІV Положення передбачено, що призначення військовослужбовців на посади здійснюється на рівнозначні посади, зокрема за сімейними обставинами - на особисте прохання.

Отже, рішення про переміщення військовослужбовців між різними військовими частинами є правом, а не обов`язком командування, начальника Генерального штабу Збройних Сил України або керівника служби персоналу Міністерства оборони України, яке приймається в кожному конкретному випадку за результатами розгляду наявних документів та підстав. При цьому необхідність догляду та виховання неповнолітньої дитини не є обов`язковою підставою для такого переміщення.

Предметом цього позову є виключно питання зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 підготувати та подати документи для переведення ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби до військової частини, дислокованої в АДРЕСА_1 (або в межах Закарпатської області).

З цього приводу суд враховує те, що розпорядженням начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 30.06.2026 № 202 ОСОБА_1 переміщено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4 на посаду стрільця-помічника гранатометника відділення охорони взводу охорони військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 , звільнивши із займаною посади у Військовій частині НОМЕР_1 .

На підставі такого розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України позивач звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив виключити його із списків особового складу частини. При цьому повідомив про відсутність претензій та скарг до командування Військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.07.2026 № 196 ОСОБА_1 визнано таким, що вибув до нового місця служби у АДРЕСА_2 та з 08.07.2026 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Отже, наразі позивач припинив проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що виключає можливість прийняття відповідачем будь-яких рішень, що стосуються подальшого переведення такого військовослужбовця до інших військових частин.

В свою чергу відомості щодо звернення ОСОБА_1 до командування Військової частини НОМЕР_4 з рапортом про його переведення для проходження служби в межах Закарпатської області матеріали справи не містять, про існування такого позивач не повідомляє.

Тому якщо ОСОБА_1 й надалі бажає змінити місце проходження військової служби після його переведення до Військової частини НОМЕР_4 він вправі подати на ім`я командира такої військової частини відповідний рапорт з підтверджуючими документами.

З огляду на вищенаведене суд не вбачає підстав для задоволення цього адміністративного позову.

Суд не вирішує питання розподілу судових у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП – НОМЕР_6 ) про зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін