Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №260/3817/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/3817/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлене протоколом № 19 від 02 квітня 2026 року про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки визначеної пунктом 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», як опікуну недієздатної особи.

- зобов`язати керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», як опікуну недієздатної особи.

Позовна заява мотивована тим, що Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 24 червня 2005 року у справі № 2-2883/2005, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – визнано недієздатною. Рішення набрало законної сили 25 липня 2005 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2023 року у справі №466/11307/23, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 призначено опікуном недієздатної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішення вступило в законну силу 14 березня 2024 року

В березні 2026 року заявник у встановленому Законом порядку через ЦНАП звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з письмовою заявою про надання йому відстрочки як опікун особи, яку суд визнав недієздатною (з 2005р) на підставі пункту 10 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку.

До заяви заявником долучено оригінал рішення суду про визнання особи недієздатною, оригінал рішення суду про призначення заявника опікуном недієздатної особи, облікову картку платника податків, витяг з РТГ та військово – обліковий документ.

В квітні 2026 року через ЦНАП заявник вперше отримав повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 квітня 2026року про те що протоколом № 19 від 02 квітня 2026року заявнику призначеному судом опікуном недієздатної особи з 2005р. відмовлено в наданні відстрочки визначеної пунктом 10 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку. Причина відмови - рішення суду протерміновано.

В квітні 2026 року позивач подав до відповідача скаргу та просив скасувати повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 квітня 2026року оформлене протоколом №19 від 02 квітня 2026року про відмову в наданні заявнику відстрочки визначеної пунктом 10 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, як опікуну недієздатної особи за рішенням суду з 2005р.

30 квітня 2026 року позивач отримав від відповідача відповідь, в якій зазначено, що рішення суду про визнання особи недієздатною з 2005р. втратило законну силу 14 березня 2026 року на підставі частини 6 ст.300 ЦПК України, оскільки строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом і не може перевищувати двох років.

Представник позивача вважає, що провадження у цивільній справі про визнання ОСОБА_2 недієздатною вирішено відповідно до закону, чинного на час розгляду і вирішення справи у 2005 році та не має терміну дії.

Зміни до ЦПК України внесені тільки 15 грудня 2017 року до норми ч.6 ст.300 ЦПК України встановлює для заявників і недієздатної особи нові обов`язки та звужує їх права, тому зворотної дії у часі не має. Подальші зміни у законодавстві статусу недієздатності особи з 2005р. не змінюють.

З огляду на положення ст.58 Конституції України позивач не може вважати рішення суду від 24 червня 2005 року таким, строк дії якого закінчився, оскільки редакція ЦПК України до 15 грудня 2017 року не передбачала встановлення строку дії судового рішення у справах про визнання фізичної особи недієздатною

Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого із заявленими позовними вимогами не погоджується та зокрема зазначає, що необхідною умовою для виникнення права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є наявність статусу опікуна, та існування чинного судового рішення про визнання особи (над якою здійснюється опіка) недієздатною.

Саме факт визнання особи недієздатною у встановленому законом порядку є юридичною підставою для виникнення відповідного права на відстрочку.

Відповідач наполягає, що Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 червня 2005 року у справі № 2-2883/2005, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 – визнано недієздатною з 2005р.

Однак, на момент призначення позивача опікуном ОСОБА_2 та звернення позивача із заявою про надання відстрочки діяли положення частини 6 статті 300 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Представник вважає, що чинне цивільно процесуальне законодавство виходить із того, що рішення про визнання особи недієздатною не є безстроковим, а його дія обмежується встановленим законом строком. Після закінчення такого строку правові наслідки відповідного рішення можуть зберігатися лише за умови його продовження у встановленому законом порядку.

Для продовження дії рішення опікун або представник органу опіки та піклування повинні звернутися до суду з клопотанням про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 300 ЦПК України, та підтвердити продовження існування хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність у позивача права на відстрочку, ТЦК та СП застосовує законодавство, чинне на момент прийняття рішення щодо надання такої відстрочки.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 червня 2005 року у справі № 2-2883/2005, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 – визнано недієздатною. Рішення вступило в законну силу 25 липня2005 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2023 року у справі № 466/11307/23, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 призначено опікуном недієздатної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Рішення вступило в законну силу 14 березня 2024року

31 березня 2026 року заявник у встановленому Законом порядку через ЦНАП звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з письмовою заявою про надання йому відстрочки як опікун особи, яку суд визнав недієздатною на підставі пункту 10 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку. До заяви скаржник долучив оригінал рішення суду про визнання особи недієздатною, оригінал рішення суду про призначення заявника опікуном недієздатної особи, облікову картку платника податків , витяг з РТГ та військово – обліковий документ.

06 квітня 2026 року через ЦНАП заявник вперше отримав повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 квітня 2026року про те що ніби то протоколом № 19 від 02 квітня 2026року заявнику призначеному судом опікуном недієздатної особи відмовлено в наданні відстрочки визначеної пунктом 10 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку. Причина відмови : рішення суду протерміновано.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу»(далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами 1,2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»(затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»(далі - Закон № 3543-XII).

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, в редакції чинній на момент звернення позивача до відповідача із заявою, передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: опікун особи, визнаної судом недієздатною.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі- Положення №154).

Відповідно до п.п.1,11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Відповідно до п.8 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема, надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зазначене дає підстави для висновку, що, за наведених обставин, під час дії мобілізації вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу покладено саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Тобто військовозобов`язані, які мають правовий статус осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (мають відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації) на підставі Закону, а тому підтвердження такого їх статусу не потребує прийняття додаткового рішення органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» №794-VІІ від 27.02.2014 постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Отже з 18.05.2024 року (з дня опублікування) змінено порядок надання відстрочки та такий обов`язок покладено на комісію, яка приймає рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

За п.6 цього Порядку №560, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

- оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

- прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

- перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

- документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

- відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Відповідно до п.56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з п.57 Порядку №560, для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Відповідно до п.58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

За п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

У разі неможливості провести перевірку у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.

При цьому суд зазначає, що згідно з Додатком 5 до Порядку №560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема для отримання відстрочки на підставі пункту 10 частини 1 статті 23 вказаного Закону, надається рішення суду про визнання особи недієздатною та рішення суду про призначення опікуна.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 1979 р.н. є опікуном сестри дружини ОСОБА_2 , яка була визнана недієздатною особою на підставі Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 червня 2005 року у справі №2-2883/2005. Зазначене рішення набрало законної сили 25 липня 2005 року, що підтверджує безперервний правовий статус недієздатності ОСОБА_2 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2023 року у справі №466/11307/23, ОСОБА_1 призначено опікуном недієздатної особи ОСОБА_2 . Рішення набрало законної сили 14 березня 2024 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 червня 2005 року у справі № 2-2883/2005, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 – визнано недієздатною. Рішення вступило в законну силу 25 липня 2005 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2023 року у справі №466/11307/23, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 призначено опікуном недієздатної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Рішення вступило в законну силу 14 березня 2024 року

31 березня 2026 року позивач через ЦНАП звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з письмовою заявою про надання йому відстрочки як опікун особи, яку суд визнав недієздатною на підставі пункту 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

06 квітня 2026 року через ЦНАП позивач отримав повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні відстрочки визначеної пунктом 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

У квітні 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_8 у відповідь на скаргу позивача листом №6/1/3485 повідомив, що рішення суду про визнання особи недієздатною з 2005р. втратило законну силу на підставі частини 6 ст.300 ЦПК України, оскільки строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною зазначається у ч.6 ст.300 ЦПК України, а саме те, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років, а згідно ст.40 ЦК України, фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду.

Такі зміни були внесені Законом №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким було прийнято ЦПК у новій редакції, якою врегульовані питання щодо дії рішення суду про визнання особи недієздатною ст.300 ЦПК України.

Разом з тим, суд зазначає, що рішення суду, постановлені до цієї дати, строком не обмежені.

Встановлення строку дії рішення суду, на який призначається опікун над недієздатним, чинним законодавством не визначено.

Таким чином, станом на момент ухвалення рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 червня 2005 року у справі №2-2883/2005, чинним на той момент ЦПК України не було передбачено строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, а відтак і його продовження в майбутньому.

Необхідність продовження строку дії рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною, було впроваджено змінами до ЦПК України, які набрали чинності з 15.12.2017 року, тобто після ухвалення та набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 червня 2005 року у справі №2-2883/2005.

Відтак рішення суду Шевченківським районним судом м. Львова від 24 червня 2005 про визнання фізичної особи недієздатною , я чинним та не має строку дії.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У відповідності із ч.4 ст.3 ЦПК України, закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Зміни до ЦПК у 2017 році, щодо продовження строку дії рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною, в силу ст. 58 Конституції України, ч.4 ст.3 ЦПК України, не стосуються тих судових рішень, які були ухвалені до 15.12.2017 року.

Вказане в свою чергу, свідчить про те, що рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 червня 2005 року у справі №2-2883/2005 є чинним та продовження строку його дія не потребує.

Рішення суду є обов`язковим до виконання для всіх органів державної влади відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить до висновку, що рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 червня 2005 року у справі №2-2883/2005 встановлена без визначення строку її дії.

Відтак суд зазначає, що посилання відповідача на частину 6 статті 300 ЦПК України є безпідставним, скільки станом на 24 червня 2005 року (постановлення рішенням Шевченківським районним судом м. Львова) про визнання особи недієздатним врегульовувалось статтями 236-241 ЦПК України, відповідно до яких рішення про визнання особи недієздатної не обмежувалось в часі. Зміни в Цивільно процесуальному кодексі були введені лише Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 року, яким прийнятий ЦПК в новий редакції, якою вже і було врегульовані питання щодо дії рішення суду про визнання особи недієздатною ст.300 ЦПК України.

Також суд наголошує, що відповідно до ст.300 ЦПК України жодним чином не зазначено, що дія ухвали про призначення опікуном обмежується у часі.

При цьому, як було встановлено судом, права позивача було порушено саме рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене протоколом №19 від 02 квітня 2026 року про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно зазначене рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст. 3 Конституції України, ст.6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, а також те, що відповідачем до суду не було подано відзив на позовну заяву, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

За приписами ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.2, 5, 19, 77, 139, 262, 243, 246 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене протоколом №19 від 02 квітня 2026 року про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки визначеної пунктом 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», як опікуну недієздатної особи.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_9 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», як опікуну недієздатної особи.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк