Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №240/6437/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/6437/26

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, які призвели до невиконання вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», як наслідок, до ненарахування та невиплати мені щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, виходячи із розміру, встановленого ст.50 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції Закону України від 06.06.1996 «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату мені з 18.08.2025 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як інваліду II групи, захворювання якого пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС, виходячи із розміру, встановленого ст.50 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції Закону України від 06.06.1996 «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку 75 процентів мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач не виплачує позивачу щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як інваліду, захворювання якого пов`язане з аварією на ЧАЕС, в належному розмірі.

Ухвалою від 25.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначаючи, що позивачу додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, виплачується у розмірі, встановленому чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в редакції яка діяла на момент їх виникнення (далі - Закон № 796-ХІІ).

В статті 50 "Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1" Закону №796-ХІІ в редакції Закону № 2532-12 від 01.07.1992 зазначено:

" Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам III групи, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - 50 процентів мінімальної пенсії за віком".

Законом України від 06.06.1996 №230/96-ВР були внесені зміни в Закону №796-ХІІ і абзац четвертий статті 50 Закону №796-ХІІ викладений в такій редакції:

"інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком".

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), який набрав чинність 01.01.2015, внесено зміни до Закону України №796-ХІІ та текст статті 50 Закону №796-ХІІ викладено у такій редакції: "Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210), в п. 13 якого зазначено:

"Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах:

1) особам, що належать до категорії 1:

з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

особам з інвалідністю I групи - 474,5 гривні;

особам з інвалідністю II групи - 379,6 гривні;

особам з інвалідністю III групи - 284,7 гривні;

для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:

особам з інвалідністю I групи - 341,64 гривні;

особам з інвалідністю II групи - 227,76 гривні;

особам з інвалідністю III групи - 170,82 гривні;

...

3) дітям з інвалідністю, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 170,82 гривні".

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи:

- позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та отримує пенсію по інвалідності (2 група) відповідно до Закону № 796-ХІІ;

- відповідач з 18.08.2025 нараховує та виплачує позивачу додаткову пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі, встановленому відповідно до ст. 50 Закону 796-ХІІ в редакції яка діяла на вказану дату, пунктом 13 Порядку № 1210.

Позивач, вважаючи дії відповідач щодо виплати йому щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, не у розмірі, передбаченому ст. 50 Закону №796-ХІІ в редакції яка діяла до 01.01.2015, а у розмірі встановленому п. 13 Порядку № 1210, протиправними звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, крім іншого, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, в даному випадку суд повинен визначитись, чи мало місце з боку відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушення діючого законодавства.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Аналіз приписів статті 19 Конституції України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень лише в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Органи публічної влади повинні діяти відповідно до закону і в межах норм, що визначають їхні повноваження. Вони не повинні діяти свавільно. Якщо дії органу публічної влади виходять за межі його повноважень, такі дії будуть незаконними.

Відповідно до пункту 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

Як було зазначено вище, судом встановлено, що відповідач виплачував позивачу щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю не у розмірі, передбаченому ст. 50 Закону №796-ХІІ в редакції яка діяла до 01.01.2015, а відповідно до ст. 50 Закону №796-ХІІ в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами не передбачено повноважень відповідача не керуватися у своїй діяльності чинними Законами України та актами Кабінету Міністрів України і вчиняти дії, які їм суперечать, або перевіряти у своїй діяльності відповідність чинних Законів України та актів Кабінету Міністрів України Конституції України.

Суд звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 7-р(I)/2023 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України у частині, за якою норми і положення статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційним Судом України на момент виникнення спірних правовідносин стаття 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ в редакції Закону № 76-VIII не визнавалась такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Таким чином, перевіривши в межах доводів позовної заяви спірні дії на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відмовляє в задоволенні позову.

Щодо посилання на постанову Верховного Суду від 04.11.2025 по справі № 580/5022/24, то суд вважає за необхідне зазначити, що рішення Конституційного Суду має вищу юридичну сила щодо норм права, оскільки воно може скасувати закон, тоді як Верховний Суд формує судову практику.

Статтею 147 Конституції України встановлено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції...

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції України, до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України.

В ст. 150 Конституції України зазначено:

"Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення."

Згідно ж ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент розгляду справи по суті стаття 50 Закону №796-XII неконституційною не визнавались та продовжує діяти у редакції Закону № 76-VIII, що Верховним Судом не відбулося звернення до Конституційного Суду України щодо її конституційності і в постанові від 04.11.2025 № 580/5022/24 надано лише обґрунтування, що законодавець вже не вперше допускає обмеження права на соціальне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на що неодноразово звертав увагу Конституційний Суд України, зокрема, в рішенні від 03.04.2024 у справі № 4-р(І)/2024, яким було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 29.06.2021 № 1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», суд приходить до висновку, що постанова Верховного Суду від 04.11.2025 № 580/5022/24 не свідчить про порушення відповідачем законодавства при нарахуванні позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю.

При цьому суд звертає вагу на п. 34 ухвали Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 22.05.2026 року у справі № 240/401/26, в якому зазначено "що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі №554/154/22 неодноразово наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади; порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю)".

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, код 13559341) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк