Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №240/3961/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/3961/26

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Житомирській області щодо відмови перерахунку та виплаті ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за життя;

зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 19.02.2020 року по 31.03.2020 року відповідно до поданої нею при житті заяви № 03-23/124/2020 від 27.02.2020 року про суму суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Житомирським апеляційним судом, на основі чинного законодавства (вх. №645) та виплатити нараховані кошти мені, ОСОБА_1 , як єдиному спадкоємцю за законом після смерті бабусі, з врахуванням уже виплачених сум;

надати ОСОБА_1 інформацію про суму про суму щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 на день її смерті, яка була б відповідно до проведених перерахунків на підставі поданої нею 04.03.2020 року (при житті) заяви та довідки № 03-23/ від 27.02.2020 року про суму суддівської винагороди для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Житомирським апеляційним судом, на основі чинного законодавства для одержання мною правомірної компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті судді у відставці.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що внуком і єдиним спадкоємцем за законом судді у відставці ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Остання за життя перебувала на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з 01.01.2007 року.

У зв`язку з тим, що ним було здійснено і сплачено за поховання ОСОБА_2 , увічнено її пам`ять шляхом сплати за виготовлення і встановлення пам`ятника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України про надання довідки про суму довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 . Довідка потрібна для надання Житомирському апеляційному суду, де, до виходу у відставку, працювала ОСОБА_2 для одержання ним компенсації витрат на поховання і увічнення пам`яті померлої судді у відставці.

Крім того, звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області повторно із заявою та просив зробити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 на підставі поданої нею 04.03.2020 року (при житті) заяви та довідки № 03 -23/124/ 2020 від 27.02.2020 року про суму суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Житомирським апеляційним судом (вх. № 645), на основі чинного законодавства. У своїх вимогах посилався на Рішення Конституційного Суду України № 2- p/ 2020 від 18.02.2020 року, який визнав неконституційними положення пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII " Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року.

ГУ ПФУ в Житомирській області листом було повідомлено, що підстав для застосування розміру суддівської винагороди до 18.02.2020 при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці за нормами, які діють з 18.02.2020 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2-р /2020 від 18.02.2020 немає. Також ГУ ПФУ в Житомирській області послалося на те, що ОСОБА_2 при житті в судовому порядку не оскаржувалось рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 05.03.2020 року про відмову у проведенні перерахунку.

Вважає, що з 19.02.2020 року (при житті) суддя у відставці ОСОБА_2 мала законні правові підстави для проведення ГУ ПФУ в Житомирській області перерахунку і одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до поданої нею 04.03.2020 (при житті) заяви та довідки № 03-23/124/2020 від 27.02.2020 року (вх. № 645) про суму суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Житомирським апеляційним судом за нормами, які діють з 19.02.2020 року з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2 - р/ 2020 від 18.02.2020.

Позивач вказує, що оскільки він є єдиним спадкоємцем померлої за законом, у тому числі і щодо суми у незаконно не нарахованого ГУ ПФУ в Житомирській області і недоотриманого нею при житті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, то має право на спадкування незаконно не отриманих ОСОБА_2 за життя виплат за період з 19.02.20 року по 31.03.2020 року, з врахуванням раніше виплачених сум. Також, як спадкоємець, має право на одержання правомірної компенсації витрат на поховання і увічнення пам`яті моєї бабусі, судді у відставці, відповідно до чинного законодавства.

Ухвалою від 09.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог та у задоволенні позову просить відмовити.

В обґрунтування своєї позиці вказав, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала нa oбліку в ГУ ПФУ в Житомирській області тa отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді, призначене відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до поданої заяви від 03.02.2020 ОСОБА_2 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2020 з урахуванням довідки про суддівську винагороду станом на 01.01.2020 від 10.01.2020 №o 03-23/12/2020, якa видана Житомирським апеляційним судом. Заяву ОСОБА_2 від 04.03.2020 № 645 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020 від 27.02.2020 № 03- 23/124/2020, видану Житомирським апеляційним судом, було розглянуто та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області винесено рішення від 05.03.2020 про відмову у проведенні перерахунку. Однак, дане рішення ОСОБА_2 в судовому порядку не оскаржувалось. Зазначає, що після 18.02.2020 не приймалося нормативно-правих актів щодо зміни суддівської винагороди. Крім того, вказав, що позивач немає права вимагати перерахунку відповідних сум, оскільки спадкоємці не успадковують такого права.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 є внуком судді у відставці ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 29.09.1962 на ім`я ОСОБА_3 та НОМЕР_2 від 26.05.1987 на ім`я ОСОБА_1 , копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 від 26.03.2020.

ОСОБА_2 за життя перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з 01.01.2007 року.

Позивач вказує, що ним було здійснено і сплачено за поховання ОСОБА_2 , увічнено її пам`ять шляхом сплати за виготовлення і встановлення пам`ятника (оригінал квитанції про сплату за виготовлення пам`ятника від 08.07.2024 року надано Житомирському адміністративному суду, де, до виходу у відставку, працювала ОСОБА_2 , для одержання компенсації витрат), а також у зв`язку зі змінами до рішення Ради суддів України від 16.09.2016 року № 62, які внесені Радою суддів України від 11.04.2024 року № 3, доповнено розділ IV пунктом 10-1 та передбачено, що максимальний розмір витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів у відставці, визначених у розділі 1 цього Порядку, не може перевищувати розміру однієї суддівської винагороди або довічного грошового утримання судді у відставці.

У зв`язку із зазначеним, 14.08.2024 позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Житомирські й області із заявою про надання довідки про суму довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 для одержання ним компенсації витрат на поховання і увічнення пам`яті останньої.

Крім того, 14.10.2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою (вх. № 25614/H- 0600 - 24), де просив зробити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 на підставі поданої нею 04.03.2020 року (при житті) заяви та довідки № 03 -23/124/ 2020 від 27.02.2020 року про суму суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Житомирським апеляційним судом (вх. № 645), на основі чинного законодавства. У своїх вимогах посилався на Рішення Конституційного Суду України № 2-р/ 2020 від 18.02.2020 року, який визнав неконституційними положення пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві перехідні положення" Закону № 1 402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 29.10.2024 №26476-25614/Н-02/8-0600/24 693 повідомило позивача, що відповідно до поданої заяви від 03.02.2020, ОСОБА_2 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.2020 з урахуванням довідки про суддівську винагороду станом на 01.01.2020 від 10.01.2020 № 03-23/12/2020, яка видана Житомирським апеляційним судом. Розмір пенсійної виплати з 01.01.2020 становив 62905,33грн. (69366,00грн.х90%) +66,43 грн. підвищення дітям війни + 409,50грн. пенсія за особливі заслуги перед Україною. Заяву останньої від 04.03.2020 № 645 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020 від 27.02.2020 № 03-23/124/2020, видану Житомирським апеляційним судом, було розглянуто та Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області винесено рішення від 05.03.2020 про відмову у проведенні перерахунку. Дане рішення ОСОБА_2 в судовому порядку не оскаржувалось. Також вказав, що підстав для застосування розміру суддівської винагороди до 18.02.2020 при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці за нормами, які діють з 18.02.2020 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2 -р /2020 від 18.02.2020 немає.

Позивач вважає, що з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2 - р/ 2020 від 18.02.2020, суддя у відставці ОСОБА_2 з 19.02.2020 при житті мала законні сподівання на проведення ГУ ПФУ в Житомирській області перерахунку і одержання щомісячного довічного грошового утримання згідно поданої нею заяви від 04.03.2020.

Також зазначає, що згідно із частинами першою та другою статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, або входить до складу спадщини. Оскільки він є єдиним спадкоємцем померлої за законом, у тому числі і щодо суми незаконно не нарахованого ГУ ПФУ в Житомирській області і недоотриманого нею при житті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, то має право на спадкування незаконно не отриманих ОСОБА_2 за життя виплат за період з 19.02.20 року по 31.03.2020 року, з врахуванням раніше виплачених сум.

Крім того, зазначає, що як спадкоємець має право на одержання правомірної компенсації витрат на поховання і увічнення пам`яті бабусі, судді у відставці, відповідно до чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Основним спірним питанням, яке підлягає вирішенню, є наявність у позивача права на оскарження дій ГУ ПФУ в Житомирській області щодо відмови перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за її життя, як спадкоємцю.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3 частини першої статті 5 КАС України).

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Своєю чергою, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таким чином, таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 6 лютого 2019 року у справі № 720/1536/16-а, від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 та від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18.

У цих постановах Верховний Суд наголосив, що саме з`ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивача передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, яке оскаржується; відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивачів є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності такого рішення.

За відсутності бодай одного випадку реального порушення прав, свобод чи інтересів позивачів спірним рішенням відповідача, відсутніми є й підстави для задоволення позову.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим позовом.

Отже, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статей 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до частини першої статті 91 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

За змістом статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.<…>. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Тобто, право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на довічне грошове утримання). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум.

Предметом спору у цій справі є право позивача на оскарження дій відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті його бабі - ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за життя, яке на час її смерті не перераховувалось і не виплачувалось, що і слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Як свідчать матеріали справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області винесено рішення від 05.03.2020 про відмову ОСОБА_2 у проведенні перерахунку довічного грошового утримання як судді у відставці на підставі довідки від 27.02.2020 № 03- 23/124/2020, виданої Житомирським апеляційним судом. Остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та за життя вказане рішення не оскаржувала, тобто довічне грошове утримання нараховане не було.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що в силу положень статі 1227 ЦК України право на оскарження дій органу пенсійного фонду щодо відмови в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці нерозривно пов`язана з особою спадкодавця, припинилося в момент її смерті та не може бути передане іншим особам, з огляду на що права позивача не порушені.

При цьому суд звертає увагу, що в матеріалах справи всупереч вимог ч.1 ст.77 КАС України відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що позивач є спадкоємцем померлої судді у відставці ОСОБА_2 ..

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на зазначене, суд не надає оцінку правомірності рішенню відповідача від 05.03.2020 щодо відмови в перерахунку довічного грошового утримання судді.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність його дій, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Оскільки у задоволенні позову суд відмовив, судовий збір в силу приписів ч.1 ст.139 КАС України позивачу не відшкодовується.

Керуючись статтями 2, 5, 77, 139, 242-246, 295 КАС України,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос

05.10.26