Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №160/19759/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/19759/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Косточки Сергія Олеговича до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 08.07.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Косточки Сергія Олеговича до військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо невиплати у повному розмірі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.03.2018 та з 01.06.2023 по 10.11.2025 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виходячи із щомісячного розміру індексації-різниці 4131,68 грн.;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.03.2018 та з 01.06.2023 по 10.11.2025 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виходячи із щомісячного розміру індексації-різниці 4131,68 грн., у загальному розмірі 125 327,63 грн., з урахуванням раніше виплачених сум індексації;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та похідних виплат відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” №2050-III та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001.

Означені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у періоди з 22.11.2013 по 31.03.2018 та з 01.06.2023 по 10.11.2025, у зв`язку із чим на день виключення його зі списків особового складу військової частини відповідач був зобов`язаний провести з ним повний розрахунок за всіма видами грошового забезпечення. Позивач зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не було здійснено належного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням механізму, передбаченого абзацами четвертим, п`ятим та шостим пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, а саме - індексації-різниці, яка виникла у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. На думку позивача, березень 2018 року є місяцем підвищення грошового доходу, однак відповідачем не було проведено передбаченого пунктом 5 Порядку №1078 порівняння суми підвищення грошового забезпечення із сумою можливої індексації, внаслідок чого неправомірно не визначено та не виплачено належну позивачу суму індексації-різниці. Позивач вказує, що розмір підвищення його грошового забезпечення у березні 2018 року становив 331,47 грн, тоді як сума можливої індексації за цей місяць - 4463,15 грн, у зв`язку з чим різниця між цими величинами становить 4131,68 грн щомісячно. Позивач вважає, що зазначена сума індексації-різниці підлягала виплаті до дня виключення його зі списків особового складу військової частини, тобто по 10.11.2025 включно, оскільки така виплата відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 має щомісячний та гарантований характер до моменту чергового підвищення посадових окладів або припинення проходження служби. Також позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких індексація грошового забезпечення військовослужбовців є державною гарантією, її виплата не може залежати від наявності бюджетних асигнувань, а у разі встановлення права на індексацію-різницю орган, який здійснює виплату грошового забезпечення, зобов`язаний провести відповідні нарахування та виплату. Крім того, позивач зазначає, що у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних йому сум грошового забезпечення він має право на отримання компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” №2050-III та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. У зв`язку з викладеним позивач просить суд визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації-різниці грошового забезпечення та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити таку індексацію за спірний період, а також здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 року зазначена вище справа розподілена та 10.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

14.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 : довідку про розмір грошового забезпечення позивача ОСОБА_1 за лютий та березень 2018 року із зазначенням усіх складових грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, премія та інші виплати, які мають постійний характер); розрахунок підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року у зв`язку із набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 із зазначенням складових, які були враховані при визначенні розміру підвищення; довідку про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу за періоди з 01.03.2018 по 31.03.2018 та з 01.06.2023 по 10.11.2025 із зазначенням: місяців, за які проводилась виплата; розміру нарахованих сум індексації; застосованого індексу споживчих цін; базового місяця для проведення індексації; нормативного обґрунтування проведених розрахунків; копію наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2025; копії особової картки (розрахунково-платіжних відомостей, витягів з особового рахунку) позивача за періоди проходження військової служби з 01.06.2023 по 10.11.2025, що містять інформацію про всі проведені виплати грошового забезпечення та індексації; інформацію щодо проведення розрахунку індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, а саме: чи здійснювалося порівняння суми підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року із сумою індексації, яка склалася у цьому місяці; який розмір такого підвищення та можливої індексації був визначений відповідачем; з яких підстав не було нараховано та виплачено індексацію-різницю; копію заяви позивача про проведення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення, а також відповіді військової частини НОМЕР_1 на таке звернення. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 14.08.2026 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Судом також вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав).

17.07.2026 року від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у заявленому ним розмірі відсутні. Відповідач вказав, що у зв`язку з набранням чинності з 01.03.2018 року постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, унаслідок чого березень 2018 року є місяцем підвищення доходу. За твердженням військової частини, відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем такого підвищення. Військова частина НОМЕР_1 також послалася на те, що з квітня по вересень 2018 року поріг індексації у розмірі 103 відсотків перевищено не було, а таке перевищення відбулося лише у жовтні 2018 року, відповідні показники були опубліковані у листопаді 2018 року, у зв`язку із чим право на поточну індексацію виникло з 01.12.2018 року. З огляду на це відповідач вважає правомірним не нарахування позивачу поточної індексації за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року. Щодо заявленої позивачем індексації-різниці відповідач зазначив, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок №1078 у спірний період не містили поняття «фіксована сума індексації», пославшись при цьому на постанову Верховного Суду від 15.06.2022 року у справі №520/4061/21. На думку відповідача, вимоги про виплату щомісячної індексації-різниці у визначеному позивачем розмірі не підлягають задоволенню. Разом із тим відповідач навів положення абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078, відповідно до яких у разі, якщо розмір підвищення заробітної плати не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), сума індексації у такому місяці розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення заробітної плати. При цьому порівняння відповідних величин має здійснюватися в умовах місяця, у якому відбулося підвищення. Відповідач стверджував, що при проведенні такого порівняння необхідно враховувати всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру. Зокрема, у відзиві зазначено, що у лютому 2018 року надбавка за вислугу років позивача становила 10%, а у березні 2018 року - 25%, та висловлено позицію, що при порівнянні має застосовуватися саме показник 25%. За розрахунком відповідача, підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року перевищило суму можливої індексації у розмірі 4 463,15 грн, у зв`язку із чим підстави для виплати індексації-різниці відсутні. Крім того, військова частина НОМЕР_1 вказала, що у 2023 році дія Закону України №1282-XII була зупинена абзацом 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX, у зв`язку із чим протягом 2023 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася. Щодо періоду з 01.01.2024 року по 10.11.2025 року відповідач послався на статтю 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та зазначив, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення здійснюється наростаючим підсумком починаючи з 01.01.2024 року. На переконання відповідача, за наведеними ним показниками індексу споживчих цін поріг індексації у розмірі 103 відсотків не було перевищено, тому підстав для нарахування позивачу індексації за заявлений період немає. Стосовно вимог про компенсацію втрати частини доходів відповідач зазначив, що такі вимоги є передчасними, оскільки спірні суми індексації не були нараховані та виплачені, а право позивача на відповідні суми є предметом цього судового спору. Крім того, військова частина послалася на відсутність у матеріалах справи доказів попереднього звернення позивача до відповідача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів та відповідної відмови у її виплаті. З огляду на викладене військова частина НОМЕР_1 просила суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

05.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у періоди з 22.11.2013 року по 31.03.2018 року та з 01.06.2023 року по 10.11.2025 року.

Матеріалами справи підтверджується, що у спірний період позивач перебував на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , яка здійснювала нарахування та виплату належних йому видів грошового забезпечення.

З наданої військовою частиною НОМЕР_1 довідки від 02.07.2026 року №422 про нараховане та виплачене грошове забезпечення вбачається, що розмір нарахованого доходу позивача за лютий 2018 року становив 8 393,45 грн, а за березень 2018 року - 8 724,92 грн, усього за зазначені два місяці - 17 118,37 грн.

Водночас матеріали справи містять окрему довідку військової частини НОМЕР_1 щодо складових грошового забезпечення позивача за лютий та березень 2018 року. З неї вбачається, що у лютому 2018 року до складу грошового забезпечення включено: оклад за військовим званням - 45,00 грн, посадовий оклад - 685,00 грн, надбавку за вислугу років - 146,00 грн, надбавку за особливості проходження служби - 438,00 грн, премію - 3 760,65 грн, надбавку за таємність - 68,50 грн, щомісячну додаткову грошову винагороду 60% - 3 116,72 грн.

За березень 2018 року у цій же довідці зазначено: оклад за військовим званням - 740,00 грн, посадовий оклад - 2 910,00 грн, надбавку за вислугу років - 1 095,00 грн, надбавку за особливості проходження служби - 569,40 грн, премію - 3 119,52 грн, надбавку за таємність - 291,00 грн. У цій довідці загальна сума складових грошового забезпечення за лютий 2018 року визначена у розмірі 8 259,87 грн, за березень 2018 року - 8 724,92 грн, а підвищення грошового доходу - 465,05 грн.

Разом із тим у позовній заяві при визначенні розміру підвищення доходу використано відомості довідки військової частини НОМЕР_1 від 02.07.2026 року №422, відповідно до якої загальний нарахований дохід становив 8 393,45 грн у лютому 2018 року та 8 724,92 грн у березні 2018 року, у зв`язку з чим позивач визначив розмір підвищення доходу у березні 2018 року як 331,47 грн.

Таким чином, матеріали справи містять різні показники щодо розміру підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року - 331,47 грн та 465,05 грн, що обумовлено різницею між загальним нарахованим доходом, зазначеним у довідці №422, та сумою окремих складових грошового забезпечення, відображених в іншій довідці. Ця обставина підлягає оцінці судом при вирішенні питання про розмір підвищення доходу у місяці підвищення посадових окладів.

Як убачається з довідки про індексацію грошового забезпечення, наданої військовою частиною НОМЕР_1 , за березень 2018 року позивачу індексацію грошового забезпечення нараховано у розмірі 0,00 грн.

Водночас позивач виходить із того, що сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року становила 4 463,15 грн, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1 762,00 грн та величини приросту індексу споживчих цін 253,3%. З урахуванням визначеного ним підвищення доходу на 331,47 грн позивач розрахував щомісячну індексацію-різницю у розмірі 4 131,68 грн.

Щодо другого періоду проходження служби матеріалами справи підтверджується, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 з 01.06.2023 року по 10.11.2025 року. При цьому з наданої військовою частиною довідки вбачається, що протягом 2023 року індексація позивачу не нараховувалася, а у довідці міститься посилання на зупинення на 2023 рік дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

За даними довідки військової частини НОМЕР_1 про індексацію грошового забезпечення, у 2024 році позивачу нараховано та виплачено індексацію загалом у сумі 775,15 грн: у серпні, вересні та жовтні 2024 року - по 130,20 грн, у листопаді 2024 року - 130,20 грн, у грудні 2024 року - 254,35 грн.

За 2025 рік у довідці відображено індексацію загалом у сумі 577,33 грн: за липень, серпень, вересень та жовтень 2025 року - по 133,23 грн, а за листопад 2025 року - 44,41 грн. Загальна сума відображеної військовою частиною індексації за 2024-2025 роки становить 1 352,48 грн.

Крім того, з наданої військовою частиною довідки вбачається, що грошове забезпечення позивача за період з 01.06.2023 року по 10.11.2025 року нараховувалося із застосуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2018 року; військова частина зазначила, що нараховане та виплачене за цей період грошове забезпечення, на її думку, перерахунку не підлягає.

З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.11.2025 року №268 вбачається, що головного сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 03.11.2025 року №39-рс до військової частини НОМЕР_4 , з 10.11.2025 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям до нового місця служби.

Після завершення відповідного періоду служби позивач, вважаючи, що остаточний розрахунок проведено не в повному обсязі, звернувся до військової частини НОМЕР_1 з вимогою здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року та з 01.06.2023 року по 10.11.2025 року із застосуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. За результатами розгляду звернення відповідач повідомив про відсутність підстав для задоволення відповідної вимоги, посилаючись, зокрема, на підвищення посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 року.

Не погоджуючись із проведеним відповідачем нарахуванням індексації та вважаючи, що військовою частиною НОМЕР_1 не виплачено належну йому індексацію-різницю, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить, зокрема, визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати індексації-різниці за періоди з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року та з 01.06.2023 року по 10.11.2025 року, виходячи із щомісячного розміру 4 131,68 грн, та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити таку індексацію у заявленому загальному розмірі 125 327,63 грн, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також засади соціального і правового захисту військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII.

Частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII прямо передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.

За змістом статей 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII індексація є механізмом підвищення грошових доходів населення, спрямованим на часткове або повне відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг, а грошове забезпечення належить до доходів, які підлягають індексації.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що індексація грошового забезпечення має систематичний, щомісячний характер та спрямована на підтримання купівельної спроможності грошового забезпечення в умовах зростання споживчих цін. Верховний Суд

Механізм проведення індексації встановлено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).

Суд зазначає, що після внесення постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 змін до Порядку №1078 визначальним для обчислення індексу споживчих цін є не місяць прийняття особи на службу, а місяць останнього підвищення тарифної ставки (посадового окладу).

Верховний Суд у своїй практиці, тлумачачи положення пунктів 2, 5, 10-2 Порядку №1078, зазначив, що підставою для зміни місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін, є саме підвищення посадового окладу, а не збільшення грошового забезпечення внаслідок зміни інших його складових. Верховний Суд

З 01.03.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, якою були встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Отже, березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача, що зумовлює необхідність застосування положень пункту 5 Порядку №1078.

Абзацом третім пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Натомість відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

При цьому у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) враховуються всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума поточної індексації, яка виникає внаслідок перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації.

Таким чином, для вирішення питання про наявність у позивача права на так звану індексацію-різницю відповідач у березні 2018 року був зобов`язаний:

визначити розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру;

визначити суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року;

порівняти зазначені величини;

у разі, якщо розмір підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації, визначити суму індексації як різницю між цими величинами.

Саме такий алгоритм застосування пункту 5 Порядку №1078 сформульований Верховним Судом у постанові від 24.01.2023 року у справі №380/2553/20. Верховний Суд зазначив, що у зв`язку з підвищенням посадових окладів у березні 2018 року сума індексації повинна визначатися як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу, якщо останній є меншим за суму індексації. Визначена таким чином сума підлягає подальшій виплаті до наступного підвищення тарифної ставки (посадового окладу). Верховний Суд

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21 та від 11.05.2023 року у справі №260/6386/21.

Отже, посилання відповідача на те, що у зв`язку з підвищенням посадових окладів у березні 2018 року значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків і право на поточну індексацію виникло лише у грудні 2018 року, саме по собі не спростовує права позивача на індексацію-різницю.

Вказані правила стосовно початку обчислення нового індексу споживчих цін регулюють механізм поточної індексації, тоді як право на індексацію-різницю визначається безпосередньо в місяці підвищення доходу за правилами абзаців третього, четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку №1078.

Щодо періоду, за який підлягає поновленню право позивача.

Судом встановлено, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 у двох окремих періодах: з 22.11.2013 року по 31.03.2018 року та з 01.06.2023 року по 10.11.2025 року. Позов

Отже, у березні 2018 року, коли відбулося підвищення посадових окладів відповідно до постанови №704, позивач перебував на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .

Судом також установлено, що сума можливої індексації у березні 2018 року становила 4 463,15 грн, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1 762,00 грн та величини приросту індексу споживчих цін 253,3%.

Водночас матеріали справи містять різні відомості щодо розміру підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року.

Так, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 02.07.2026 року №422 розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року становив 8 393,45 грн, а у березні 2018 року - 8 724,92 грн, тобто підвищення становило 331,47 грн.

Виходячи саме з цієї величини, позивач визначив індексацію-різницю у розмірі 4 131,68 грн на місяць.

Разом із тим інша надана відповідачем довідка про складові грошового забезпечення містить показники 8 259,87 грн за лютий 2018 року та 8 724,92 грн за березень 2018 року, тобто різницю 465,05 грн.

Проте принципове значення для вирішення питання про наявність самого права на індексацію-різницю має те, що як 331,47 грн, так і 465,05 грн є меншими за суму можливої індексації - 4 463,15 грн.

Отже, незалежно від подальшого встановлення правильного розміру підвищення доходу, наявні у справі докази підтверджують виконання умови, передбаченої абзацом четвертим пункту 5 Порядку №1078, а саме: розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року не перевищив суму індексації, яка склалася у цьому місяці.

Тому за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року позивач має право на нарахування та виплату індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Водночас після 31.03.2018 року позивач припинив проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 та знову розпочав її проходження у цій військовій частині лише з 01.06.2023 року.

З огляду на це суд не вбачає правових підстав для покладення на військову частину НОМЕР_1 обов`язку здійснювати нарахування позивачу відповідних сум за проміжок часу з 01.04.2018 року по 31.05.2023 року, оскільки у цей період позивач не проходив службу у відповідача та відповідних вимог ним не заявлено.

Щодо періоду з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року.

Стосовно вимог за період з 01.06.2023 року суд враховує особливості законодавчого регулювання індексації у 2023 році.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону №1282-XII на 2023 рік було зупинено.

Таким чином, протягом 2023 року законодавчий механізм проведення індексації грошових доходів населення не діяв, а тому правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року відсутні.

Відтак позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому суд виходить із того, що зупинення законодавцем на 2023 рік дії Закону №1282-XII є спеціальним тимчасовим правовим регулюванням, яке підлягає врахуванню незалежно від того, що право на індексацію-різницю первинно пов`язувалося позивачем із березнем 2018 року.

Щодо періоду з 01.01.2024 року по 10.11.2025 року.

З 01.01.2024 року законодавче регулювання індексації було відновлено.

Матеріалами справи підтверджується, що після поновлення проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач перебував на її грошовому забезпеченні до 10.11.2025 року.

Відповідач фактично здійснював нарахування позивачу поточної індексації протягом частини 2024-2025 років, що саме по собі підтверджує застосування до грошового забезпечення позивача механізму індексації після відновлення його законодавчого регулювання.

Однак здійснення поточної індексації не є тотожним виконанню обов`язку щодо визначення та виплати індексації-різниці за правилами пункту 5 Порядку №1078.

Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 24.01.2023 року у справі №380/2553/20, визначена у місяці підвищення доходу сума індексації та поточна індексація мають різний механізм виникнення: до вже визначеної суми індексації надалі додається поточна індексація, яка виникає після перевищення індексом споживчих цін порогу 103 відсотки. Верховний Суд

Таким чином, саме по собі посилання відповідача на показники індексу споживчих цін у 2024-2025 роках не є достатнім для висновку про відсутність у позивача права на індексацію-різницю.

З урахуванням встановлених обставин суд доходить висновку про наявність підстав для поновлення порушеного права позивача за періоди:

з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року;

з 01.01.2024 року по 10.11.2025 року.

Натомість за період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку із зупиненням на 2023 рік дії Закону №1282-XII.

Щодо визначення судом конкретного розміру індексації-різниці.

Разом із тим суд не погоджується з вимогою позивача про зобов`язання відповідача провести виплату виходячи саме із щомісячного розміру 4 131,68 грн та загальної суми 125 327,63 грн.

Як зазначено вище, матеріали справи містять різні відомості щодо розміру грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року та, відповідно, різні показники розміру підвищення доходу в березні 2018 року.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 для такого розрахунку необхідно врахувати всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Отже, визначення конкретної величини підвищення доходу потребує перевірки первинних розрахункових документів відповідача та встановлення характеру кожної складової грошового забезпечення.

Разом із тим Верховний Суд у постанові від 24.01.2023 року у справі №380/2553/20 чітко визначив сам алгоритм, який суб`єкт владних повноважень повинен застосувати: визначити суму можливої індексації та суму підвищення доходу, після чого встановити різницю між ними. Верховний Суд

Тому ефективним способом захисту порушеного права у цій справі є не встановлення судом наперед конкретного розміру індексації-різниці, а покладення на військову частину НОМЕР_1 обов`язку здійснити відповідний розрахунок за встановленим Порядком №1078 алгоритмом.

При проведенні такого розрахунку відповідач зобов`язаний урахувати фактично виплачені позивачу суми індексації, щоб не допустити подвійної виплати за один і той самий період.

Щодо компенсації втрати частини доходів.

Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-III компенсація провадиться у разі порушення встановлених строків виплати доходів, зокрема у випадку затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.

Водночас у межах цієї справи належна позивачу сума індексації-різниці ще підлягає визначенню відповідачем на виконання судового рішення.

Отже, до здійснення такого нарахування та встановлення суми доходу, виплата якого була прострочена, вимога про покладення на відповідача обов`язку здійснити компенсацію втрати частини доходів є передчасною.

Така відмова не позбавляє позивача права на компенсацію відповідно до Закону №2050-III після нарахування та виплати належних сум індексації за наявності передбачених законом умов.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок доведення правомірності оскаржуваних дій або бездіяльності.

Верховний Суд послідовно виходить із того, що обмежене фінансування не впливає на право військовослужбовця на належну індексацію грошового забезпечення; виплата індексації здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні. Такий підхід відображено, зокрема, у постановах від 20.04.2022 року у справі №420/3593/20, від 19.05.2022 року у справі №380/11904/21, від 31.05.2022 року у справі №380/5610/21, від 23.06.2022 року у справі №120/2399/21-а, від 28.06.2022 року у справі №640/8991/21 та від 23.08.2022 року у справі №420/11641/21.

Враховуючи встановлені обставини справи, приписи Закону №1282-XII та Порядку №1078, а також правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом:

визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року та з 01.01.2024 року по 10.11.2025 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078;

зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року та з 01.01.2024 року по 10.11.2025 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, визначивши належний розмір індексації-різниці з урахуванням розміру підвищення грошового доходу в березні 2018 року, суми можливої індексації, що склалася у цьому місяці, та раніше виплачених сум індексації.

У задоволенні вимог за період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року, у частині встановлення щомісячного розміру індексації-різниці саме 4 131,68 грн та загального розміру 125 327,63 грн, а також вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на цій стадії слід відмовити.

Саме такий спосіб захисту, на переконання суду, відповідає характеру встановленого порушення, забезпечує ефективне поновлення права позивача та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Тож, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Зазначене вище в сукупності свідчить про обґрунтованість доводів позивача про наявність правових підстав для часткове задоволення заявлених вимог.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України, не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем-2, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Косточки Сергія Олеговича до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року та з 01.01.2024 року по 10.11.2025 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року та з 01.01.2024 року по 10.11.2025 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, визначивши розмір підвищення грошового доходу у березні 2018 року з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які не мали разового характеру, та суми індексації, що склалася у березні 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник