Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №160/1089/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/1089/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

19.01.2026 року представник ОСОБА_1 - Суховецький Олексій Олександрович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову у прийнятті рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про припинення виплати частини грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 ОСОБА_3 ;

- зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про задоволення звернення ОСОБА_1 про припинення виплати частини грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 ОСОБА_3 , яким припинити здійснення виплат частини грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 ОСОБА_3 та перерозподілити виплату грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 між батьком військовослужбовця - ОСОБА_1 та матір`ю військовослужбовця ОСОБА_2 - реальними суб`єктами отримання грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що син ОСОБА_1 , молодший сержант, закріплений за Військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , 10 березня 2023 року зник безвісти в районі населеного пункту Червонопопівка Сєвєродонецького району Луганської області, у зв`язку з чим 22 березня 2023 року за заявою позивача було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12023111030001391) про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України. Відповідно до абз. 3 ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі відсутності особистого розпорядження грошове забезпечення виплачується дружині та батькам військовослужбовців. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Станом на зараз 50% грошового забезпечення ОСОБА_4 отримується трьома особами: ОСОБА_1 - батько військовослужбовця; ОСОБА_2 - мати військовослужбовця, ОСОБА_3 - формальна дружина військовослужбовця. Кожен з цих осіб отримує по 20 тисяч гривень щомісяця. Однак, станом на зараз формальна дружина перебуває в інших шлюбно-сімейних відносинах та є фактичною дружиною іншого чоловіка, у зв`язку з чим не може отримувати грошове забезпечення ОСОБА_4 . У зв`язку з наведеним, 02 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 було подано звернення від 01 жовтня 2025 року про прийняття рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про припинення виплати частини грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 ОСОБА_3 . Але листом Військової частини НОМЕР_1 №691/Вих3ВГ/797 від 24.11.2025 року було повідомлено, що законні підстави для припинення виплати грошового забезпечення та інших належних виплат відсутні, оскільки громадянка ОСОБА_3 являється офіційною дружиною військовослужбовця. Позивач не погоджується із такими діями відповідача, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 25.02.2026 року. Також вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі №160/1089/26 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

09.02.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому він не погоджується з доводами та правовою оцінкою обставин, викладених в ньому відповідачем, з огляду на наступне. Механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - визначені особи), регламентується Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. №884 (далі - Порядок №884). До заяви про виплату грошового забезпечення (далі - заява про виплату) додається, зокрема, копія свідоцтва про шлюб або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу - для виплати грошового забезпечення дружині (чоловікові). Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам у разі: подання заяви про виплату особами, не передбаченими в пункті 1 цього Порядку, а також визначеними особами, які мають (набули) громадянство Російської Федерації чи Республіки Білорусь, або постійно проживають на території таких країн, або засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі- агресору; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку; з`ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон, самовільного залишення ними військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства. У разі відсутності документів, визначених у пункті 3 цього Порядку, та для прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) отримує відповідні витяги з державних реєстрів щодо військовослужбовців та зазначених осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення у порядку, визначеному в пункті 6 цього Порядку. Представник відповідача звертає увагу суду на тому, що дружина зниклого військовослужбовця входить до числа осіб, які можуть звернутись із заявою про отримання грошового забезпечення. Також зазначає, що Порядок №884 не передбачає «виключення осіб з кола тих, що можуть отримати» та лише у разі подання заяви з тих чи інших підстав може бути відмовлено у такій виплаті. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

10.02.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій він не погоджується з позицією відповідача та представника відповідача з наступних підстав. Представник відповідача зазначив, що Порядок №884 не передбачає виключення осіб з кола тих, що можуть отримати грошове забезпечення та лише у разі подання заяви з тих чи інших підстав може бути відмовлено у такій виплаті. Це не так. В п. 5 Порядку №884 передбачені контрольні повноваження командира військової частини за наявністю (збереженням) права на подальшу виплату грошового забезпечення. Представник позивача наводить фрагмент з п. 5 Порядку №884: «Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) з метою здійснення контролю: за виплатою (збереженням належних, але не виплачених сум) грошового забезпечення - організовує облік та звітність нарахованих, виплачених (не виплачених) сум грошового забезпечення згідно із законодавством; за продовженням виплати грошового забезпечення визначеним особам (які отримують таку виплату понад шість місяців підряд) - щороку станом на 1 липня та 1 січня уточнює інформацію про таких визначених осіб щодо права на подальшу виплату грошового забезпечення. Під час здійснення зазначених заходів виплата грошового забезпечення визначеним особам не припиняється. За результатами здійснення контролю за продовженням виплати грошового забезпечення визначеним особам командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) оголошує: наказ про продовження виплати грошового забезпечення - у разі, коли у визначених осіб право на таку виплату залишилося незмінним; наказ про припинення виплати грошового забезпечення - у разі, коли визначені особи втратили право на таку виплату». У зверненні від 01 жовтня 2025 року ОСОБА_1 було повідомлено про факт втрати ОСОБА_3 права на отримання частини грошового забезпечення. Командир військової частини мав взяти до уваги такі відомості та надані докази й, виконуючи контрольні функції, видати наказ про припинення виплати грошового забезпечення ОСОБА_3 . Також наголошує, що з огляду на ч. 4 ст. 78 КАС України, що рішення Тетіївського районного суду Київської області від 13 серпня 2025 року у справі №357/5945/25 має преюдиційне значення. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2026 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 05.10.2026 року.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що син позивача - ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_3 18 лютого 2023 року уклали шлюб.

10 березня 2023 року син ОСОБА_1 , молодший сержант, закріплений за Військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , зник безвісти в районі населеного пункту Червонопопівка Сєвєродонецького району Луганської області, у зв`язку з чим 22 березня 2023 року за заявою позивача було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12023111030001391) про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Станом на зараз 50% грошового забезпечення ОСОБА_4 отримується трьома особами: ОСОБА_1 - батько військовослужбовця; ОСОБА_2 - мати військовослужбовця, ОСОБА_3 -дружина військовослужбовця.

Кожен з цих осіб отримує по 20 тисяч гривень щомісяця.

Однак, позивач зазначає, що станом на зараз дружина перебуває в інших шлюбно-сімейних відносинах та є фактичною дружиною іншого чоловіка, у зв`язку з чим не може отримувати грошове забезпечення ОСОБА_4 .

Так, позивач зазначає, що з жовтня 2023 року ОСОБА_3 перебуває у стосунках без реєстрації шлюбу та проживає однією сім`єю з ОСОБА_5 , що визнається самою ОСОБА_6 . Цей факт встановлено судом в рішенні Тетіївського районного суду Київської області від 13 серпня 2025 року у справі №357/5945/25.

Таким чином, на думку позивача, з жовтня 2023 року відпала підстава для виконання рішення про здійснення виплати частини грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 - ОСОБА_3 .

У зв`язку з наведеним, 02 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 було подано звернення від 01 жовтня 2025 року про прийняття рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про припинення виплати частини грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 ОСОБА_3 .

Але листом Військової частини НОМЕР_1 №691/Вих3ВГ/797 від 24.11.2025 року було повідомлено, що законні підстави для припинення виплати грошового забезпечення та інших належних виплат відсутні, оскільки громадянка ОСОБА_3 являється офіційною дружиною військовослужбовця.

Не погоджуючись із відмовою у прийнятті рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про припинення виплати частини грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 ОСОБА_3 , позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України

Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - визначені особи), регламентується Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. №884 (далі - Порядок №884).

Згідно п.2 - 6 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви про виплату грошового забезпечення (далі - заява про виплату) додаються такі документи:

копія паспорта громадянина України або копія тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - копія паспортного документа іноземця або копія документа, що посвідчує особу без громадянства, копія посвідки на постійне/тимчасове проживання, копія посвідчення біженця або копія іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України);

копія документа, що засвідчує реєстрацію заявника у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків із зазначеного Реєстру, внесені до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

копія свідоцтва про шлюб або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу - для виплати грошового забезпечення дружині (чоловікові);

копія свідоцтва про народження дитини або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців;

копія документа, що підтверджує:

- призначення особи опікуном, піклувальником малолітньої (неповнолітньої) дитини військовослужбовця, усиновлення такої дитини, - для виплати грошового забезпечення законним представникам на малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців або дітей військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку);

- призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником повнолітніх дітей, рідних братів (сестер) чи їх усиновлення, - для виплати грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовців, їх рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці;

- встановлення інвалідності, - для виплати грошового забезпечення дітям військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам;

- копія свідоцтва про народження військовослужбовців або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців;

- копія рішення суду про поновлення батьківських прав - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців, які були позбавлені батьківських прав стосовно військовослужбовців;

- копія свідоцтва про смерть особи, яка має право на отримання грошового забезпечення (за наявності), - для перерахунку частки виплати грошового забезпечення;

- інформація про назву банку та номер поточного банківського рахунка (у форматі IBAN) - для зарахування грошового забезпечення визначеній особі.

Заява про виплату та додані до неї документи подаються у паперовій формі особисто чи на поштову адресу або в електронній формі (за технічної можливості) на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.

Рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам приймається на підставі:

документів, визначених у пункті 3 цього Порядку;

інформації, отриманої з державних реєстрів;

копії особистого розпорядження на випадок полону (за наявності).

Рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення у письмовій формі доводиться до відома заявника протягом 15 календарних днів з дня подання заяви про виплату з обов`язковим зазначенням підстави у разі відмови у такій виплаті.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам у разі:

подання заяви про виплату особами, не передбаченими в пункті 1 цього Порядку, а також визначеними особами, які мають (набули) громадянство Російської Федерації чи Республіки Білорусь, або постійно проживають на території таких країн, або засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору;

подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку;

з`ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон, самовільного залишення ними військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства.

У разі відсутності документів, визначених у пункті 3 цього Порядку, та для прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) отримує відповідні витяги з державних реєстрів щодо військовослужбовців та зазначених осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення у порядку, визначеному в пункті 6 цього Порядку.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам не позбавляє їх права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Від виплати грошового забезпечення можуть відмовитися визначені особи, зазначені:

в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, - на користь інших визначених осіб, зазначених в такому абзаці;

в абзаці п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, - на користь інших визначених осіб, зазначених в такому абзаці.

Такі визначені особи подають відповідну заяву, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально, в якій зазначається інформація про іншу визначену особу і розмір належної їй частки грошового забезпечення.

У разі подання заяви про відмову від виплати грошового забезпечення без зазначення в ній інформації про іншу визначену особу, на користь якої відмовляється визначена особа, належна їй частка грошового забезпечення рівномірно розподіляється між іншими особами, зазначеними в абзаці четвертому або п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Подання заяви про відмову від виплати грошового забезпечення від імені малолітніх, неповнолітніх дітей військовослужбовців, а також недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, які мають право на виплату грошового забезпечення, не допускається.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявнику може бути оскаржено у судовому порядку.

Виплата визначеним особам грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо:

військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня з`ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон або до дня їх звільнення з полону (дати складення актового запису про смерть) включно;

військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно.

В усіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовців із списків особового складу військової частини (установи, організації).

У разі коли заява про виплату надійшла до військової частини (установи, організації) до дня з`ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон, до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, або до дати складення актового запису про смерть, сума виплаченого визначеним особам грошового забезпечення в розмірах, які діяли на дату виплати згідно із законодавством, поверненню не підлягає.

Грошове забезпечення виплачується визначеним особам шляхом перерахування коштів уповноваженими органами на рахунки в банківських установах, зазначених у заявах про виплату.

Належне до виплати грошове забезпечення зберігається за визначеними особами в розмірах частки, встановленої відповідно до абзаців другого - четвертого пункту 6 цього Порядку, але не більше ніж до дня, визначеного в абзацах другому і третьому цього пункту.

Збереження належного, але не виплаченого, грошового забезпечення за військовослужбовцями (визначеними особами) здійснюється військовою частиною (установою, організацією) за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні шляхом зарахування сум грошового забезпечення на депозитні рахунки в органах Казначейства. У разі збереження сум грошового забезпечення понад три роки і більше такі суми сплаті до відповідних бюджетів не підлягають.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) з метою здійснення контролю:

за виплатою (збереженням належних, але не виплачених сум) грошового забезпечення - організовує облік та звітність нарахованих, виплачених (не виплачених) сум грошового забезпечення згідно із законодавством;

за продовженням виплати грошового забезпечення визначеним особам (які отримують таку виплату понад шість місяців підряд) - щороку станом на 1 липня та 1 січня уточнює інформацію про таких визначених осіб щодо права на подальшу виплату грошового забезпечення. Під час здійснення зазначених заходів виплата грошового забезпечення визначеним особам не припиняється.

За результатами здійснення контролю за продовженням виплати грошового забезпечення визначеним особам командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) оголошує:

наказ про продовження виплати грошового забезпечення - у разі, коли у визначених осіб право на таку виплату залишилося незмінним;

наказ про припинення виплати грошового забезпечення - у разі, коли визначені особи втратили право на таку виплату.

У разі коли в ході здійснення контролю за продовженням виплати грошового забезпечення встановлено нових осіб, які набувають право на таку виплату, виплата грошового забезпечення здійснюється згідно з цим Порядком.

У разі ліквідації (припинення діяльності) військової частини (установи, організації), яка здійснює виплату грошового забезпечення, облік та звітність про нараховані, виплачені (не виплачені) суми грошового забезпечення передаються правонаступникам або органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів, згідно із законодавством.

Виплата грошового забезпечення здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям:

виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;

включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Міноборони, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_1, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію про осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

Із наведеного випливає, що командир військової частини розглядає заяву про виплату грошового забезпечення та приймає рішення про її задоволення або відмову.

Відмова допускається, якщо заяву подали особи, не передбачені пунктом 1 цього Порядку, а також ті, хто має (набув) громадянство РФ чи РБ, постійно проживає на їхній території або засуджений за державну зраду, колабораційну діяльність чи пособництво державі-агресору.

Виплата здійснюється (за відсутності особистого розпорядження на випадок полону) у розмірі 50 % грошового забезпечення рівними частками між дружиною (чоловіком), дітьми або їх законними представниками та батьками військовослужбовця (крім осіб, які отримують аліменти чи позбавлені батьківських прав).

Якщо заяви не подані, невиплачені суми: виплачуються військовослужбовцям після їх звільнення з полону чи інтернування; або включаються до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Суд зазначає, що адміністративний суд перевіряє дотримання процедури прийняття рішення суб`єкта владних повноважень, тоді як вимоги, що стосуються майнових прав (в даному випадку право дружини ОСОБА_3 на отримання частини виплати грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 ) вирішуються в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.

Перевіривши дотримання вимог чинного законодавства при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення про відмову у прийнятті рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про припинення виплати частини грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 ОСОБА_3 суд зазначає про таке.

Відносини з приводу розгляду звернень військовослужбовців деталізовані нормами Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 року №735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.01.2017 року за №94/29962; далі за текстом - Інструкція №735).

Згідно з п.1 розділу ІІІ Інструкції №735 посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов`язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об`єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з`ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.

Відповідно до п.2 розділу ІІІ Інструкції №735 рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.

За правилами п.5 розділу ІІІ Інструкції №735 звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін розв`язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов`язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

Як то згадано у п.7 розділу ІІІ Інструкції №735, відповідь за результатами розгляду звернення обов`язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв`язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №735 визначено, що рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка додається до матеріалів перевірки звернення.

Дослідивши відповідь Військової частини НОМЕР_1 від №691/Вих3ВГ/797 від 24.11.2025 року слід зазначити, що у ній зазначено про те, що законні підстави для припинення виплати грошового забезпечення та інших належних виплат відсутні, оскільки громадянка ОСОБА_3 являється офіційною дружиною військовослужбовця.

Однак, у відповіді за результатом звернення позивача від 01.10.2025 року взагалі відсутнє будь-яке посилання на чинне законодавство, не викладені належним и чином мотивів відмови, а також не роз`яснено порядку оскарження прийнятого рішення. Крім того, не вказано заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення.

Так, у заяві позивача від 01.10.2025 року викладені конкретні факти, зокрема, щодо перебування ОСОБА_3 (дружини військовослужбовця) у стосунках без реєстрації шлюбу та фактичне проживання однією сім`єю з іншим чоловіком - ОСОБА_7 , посилаючись на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 13 серпня 2025 року у справі №357/5945/25, копія якого була долучена до цієї заяви.

Однак, відповідач у відповіді від №691/Вих3ВГ/797 від 24.11.2025 року взагалі не дослідив ці факти в контексті норм чинного законодавства, не зазначив обгрунтування причини для врахування обставин, зазначених у рішення Тетіївського районного суду Київської області від 13 серпня 2025 року у справі №357/5945/25 або підстав для їх не врахування, обмежившись лише загальною фразою «оскільки громадянка ОСОБА_8 являється офіційною дружиною військовослужбовця».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при розгляді заяви позивача від 01.10.2025 року про прийняття рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про припинення виплати частини грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 ОСОБА_3 , відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки відповідь відповідача є необгрунтованою, тобто надана без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020 року у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 року у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

Таким чином суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, щодо неналежного розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 01.10.2025 року про прийняття рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про припинення виплати частини грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 ОСОБА_3 .

Відтак позовні вимоги, що стосуються зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення є передчасними.

При цьому порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути належним чином заяву ОСОБА_1 від 01.10.2025 року про прийняття рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про припинення виплати частини грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 ОСОБА_3 та прийняти відповідне рішення по суті порушеного у заяві питання, з урахуванням висновків суду в даній справі, про що повідомити ОСОБА_1 .

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у загальній сумі 1064,96 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 638,98 грн.

Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 01.10.2025 року про прийняття рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про припинення виплати частини грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 ОСОБА_3 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути належним чином заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 01.10.2025 року про прийняття рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про припинення виплати частини грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 ОСОБА_3 та прийняти відповідне рішення по суті порушеного у заяві питання, з урахуванням висновків суду в даній справі, про що повідомити ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 638,98 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна