Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №160/2634/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/2634/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04.05.2023 року по 01.07.2024 року із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04.05.2023 року по 01.07.2024 року із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 04.05.2023 року по 01.07.2024 року, проте індексація його грошового забезпечення за цей період у повному розмірі не нараховувалась і не виплачувалась. Позивач посилається на те, що розміри посадових окладів військовослужбовців було підвищено з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а тому саме березень 2018 року є місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців (базовим місяцем), і надалі цей місяць не змінювався, оскільки схеми посадових окладів не переглядалися. Позивач вважає, що відповідач, нараховуючи індексацію, врахував лише абзаци перший і другий пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення та безпідставно оминув абзаци третій, четвертий і шостий цього пункту, тобто не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу суму індексації, що склалася у місяці підвищення, і не виплатив індексацію, розраховану як різниця між цими величинами. На думку позивача, обов`язок здійснити такі обчислення покладено безпосередньо на орган, що виплачує грошове забезпечення, а його повноваження щодо визначення базового місяця не є дискреційними. Позивач також зазначає, що встановлені статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» правила обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком із січня відповідного року не впливають на визначення базового місяця для військовослужбовців. Додатково позивач посилається на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надійшов, у зв`язку з чим суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина шоста статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України). Водночас неподання відповідачем відзиву саме по собі не є підставою для задоволення позову і не звільняє суд від обов`язку перевірити заявлені вимоги на відповідність нормам чинного законодавства та оцінити наявні у справі докази.

Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 04.05.2023 року по 01.07.2024 року.

На підтвердження наведених обставин позивач долучив до позовної заяви копії військового квитка, довідки за формою ОК-7, посвідчення учасника бойових дій та інші документи, що посвідчують його особу, а також копію адвокатського запиту, надісланого його представником відповідачу 21.11.2025 року з приводу виплати індексації грошового забезпечення за період служби, і докази направлення цього запиту. Відповіді на адвокатський запит позивач не отримав.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом другим частини третьої статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III передбачено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Згідно зі статтею 19 цього Закону виключно законами України визначається, зокрема, величина порогу індексації грошових доходів громадян.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 цього Закону).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення; грошове забезпечення індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзацом третім пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Згідно з абзацом четвертим цього пункту, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Абзацом п`ятим пункту 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу; у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру. Відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Зі змісту наведених норм убачається, що Порядок № 1078 передбачає два види індексації грошового доходу: поточну індексацію, право на яку виникає у разі перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, та суму індексації, що визначається у місяці підвищення тарифної ставки (посадового окладу) як різниця між сумою індексації, яка склалася у цьому місяці, і розміром підвищення доходу, та виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, зокрема посадового окладу, є місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації (базовим місяцем).

Розміри посадових окладів військовослужбовців визначалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року. Ця постанова діяла до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова № 704), якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців і яка згідно з пунктом 10 набрала чинності з 01 березня 2018 року.

Отже, для військовослужбовців, які станом на березень 2018 року проходили військову службу і грошове забезпечення яких було підвищено внаслідок набрання чинності Постановою № 704, березень 2018 року є місяцем підвищення доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Разом з тим суд зазначає, що абзаци третій, четвертий та шостий пункту 5 Порядку № 1078, на застосуванні яких наполягає позивач, регулюють обчислення суми індексації саме у місяці підвищення грошового доходу конкретної особи і ставлять нарахування цієї суми у залежність від співвідношення двох величин, що визначаються індивідуально: розміру підвищення грошового доходу такої особи у цьому місяці та суми індексації, яка склалася у неї у цьому ж місяці. Сума індексації, розрахована як різниця між зазначеними величинами, не є самостійною виплатою, що в однаковому розмірі належить кожному військовослужбовцю незалежно від часу початку проходження ним служби.

Матеріали справи не містять доказів того, що станом на лютий та березень 2018 року позивач проходив військову службу, одержував грошове забезпечення, що підлягало індексації, і що у березні 2018 року його грошовий дохід було підвищено, а розмір такого підвищення не перевищив суму індексації, яка склалася у цьому місяці. Позивач на такі обставини не посилається і відповідних доказів не надає, обґрунтовуючи позов виключно загальним правилом про визначення базового місяця для військовослужбовців. Натомість з наявних у справі документів убачається, що у відповідача позивач проходив службу лише з 04.05.2023 року, тобто його грошове забезпечення вперше встановлювалося вже за чинності Постанови № 704, виходячи з тих розмірів посадових окладів, які були підвищені з 01 березня 2018 року.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок довести обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладено на позивача. За відсутності наведених вище доказів суд позбавлений можливості встановити, що у позивача взагалі склалася сума індексації, розрахована як різниця між сумою індексації у березні 2018 року та розміром підвищення доходу у цьому місяці, на виплаті якої він наполягає.

Не свідчить про протилежне і пункт 10-2 Порядку № 1078, згідно з яким для новоприйнятих військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Ця норма визначає лише початок обчислення індексу споживчих цін для проведення поточної індексації і не створює для новоприйнятої особи права на суму індексації, обчислену як різниця за правилами абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку № 1078 стосовно іншого періоду.

Окремої оцінки потребує заявлений позивачем період.

Пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Оскільки Порядок № 1078 є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на виконання частини другої статті 6 Закону № 1282-XII, зупинення дії цього Закону унеможливлює застосування Порядку № 1078 протягом 2023 року. За таких обставин у період з 04.05.2023 року по 31.12.2023 року у відповідача був відсутній обов`язок нараховувати та виплачувати позивачу індексацію грошового забезпечення, а тому бездіяльність відповідача у цій частині періоду не може бути визнана протиправною.

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Отже, законодавець прямо визначив, що з 2024 року обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення розпочинається із січня 2024 року, тобто саме цей місяць є вихідним для такого обчислення. Зазначена норма міститься в законі, який має вищу юридичну силу, ніж Порядок № 1078, що є підзаконним нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України, а тому саме вона підлягає застосуванню до спірних правовідносин 2024 року (частина третя статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доводи позивача про те, що встановлене статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» правило не впливає на визначення базового місяця для індексації грошового забезпечення військовослужбовців, оскільки схеми посадових окладів за Постановою № 704 з березня 2018 року не змінювалися, суд відхиляє. Наведене правило сформульоване як загальне, стосується індексації грошових доходів населення і не містить винятків для будь-якої категорії одержувачів таких доходів, у тому числі для військовослужбовців. Запропоноване позивачем тлумачення фактично надавало б перевагу підзаконному акту перед законом, що суперечить частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами статті 4 Закону № 1282-XII та пункту 1-1 Порядку № 1078 право на нарахування індексації виникає лише за умови, коли величина індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком, перевищила поріг індексації у розмірі 103 відсотка, а підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем офіційного опублікування відповідного індексу споживчих цін. Позивач проходив службу у відповідача до 01.07.2024 року. Доказів того, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком із січня 2024 року, перевищив поріг індексації і що відповідний індекс було офіційно опубліковано до закінчення проходження позивачем служби у відповідача, матеріали справи не містять, і позивач на такі обставини не посилається.

Посилання позивача на статтю 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX суд до уваги не бере, оскільки заявлений позивачем період завершується 01.07.2024 року, тобто до набрання чинності цим Законом, а відтак зазначена норма до спірних правовідносин не застосовується. Крім того, за своїм змістом ця норма, як і стаття 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», підтверджує послідовний підхід законодавця, за яким обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення розпочинається із січня відповідного року, і не свідчить про збереження березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється таке обчислення.

Суд погоджується з доводом позивача про те, що обов`язок визначити розмір підвищення грошового доходу та суму індексації, яка склалася у місяці такого підвищення, покладено безпосередньо на орган, що здійснює виплату грошового забезпечення, і що відповідні повноваження не є дискреційними. Водночас наявність такого обов`язку сама по собі не породжує у позивача права на індексацію за відсутності передбачених законом підстав для її нарахування. Оскільки у спірний період такі підстави не встановлені, невчинення відповідачем дій з нарахування та виплати індексації у спосіб, на якому наполягає позивач, не може бути кваліфіковане як протиправна бездіяльність.

Довід позивача про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також є необґрунтованим. Гарантії цієї норми поширюються на наявне майно особи або на її легітимне очікування отримати майно, тобто на вимогу, яка має достатні підстави у національному праві. Оскільки право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у заявлений ним спосіб чинним законодавством у спірний період не передбачено, легітимного очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції у нього не виникло.

Відхиляє суд і посилання позивача на висновки Верховного Суду щодо застосування абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку № 1078. Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України такі висновки враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин за умови подібності цих правовідносин. Наведені позивачем висновки сформульовані у справах, в яких особи проходили службу станом на місяць підвищення посадових окладів і грошове забезпечення яких у цьому місяці було підвищено, тоді як у цій справі такі обставини не встановлені.

За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 04.05.2023 року по 01.07.2024 року із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 не є протиправною, а тому позовна вимога про визнання її протиправною задоволенню не підлягає.

Оскільки вимога про визнання бездіяльності протиправною є безпідставною, не підлягає задоволенню і похідна від неї вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період у зазначений позивачем спосіб.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, докази правомірності своєї поведінки суду не надав, що суд враховує при вирішенні справи. Водночас ця обставина не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, і сама по собі не свідчить про обґрунтованість позову.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та встановивши наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова