Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №160/17840/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/17840/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

24.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови підготовки та поданні до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області оновлених довідок про розмір грошового ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 та 01.01.2026, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням у ній посадового окладу і окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року та 01 січня 2026 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, із обов`язковим зазначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії). в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою станом на 01.01.2025 та 01.01.2026, визначених із застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 (3028,00 грн) та 01.01.2026 (3328,00 грн), для проведения перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 у з 18.06.2025 та 01.02.2026;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та подати до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 та 01.01.2026. у відповідності до вимог статей 43.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням у ній посадового окладу і окладу за військовим званням. обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. встановленого законом на 01 січня 2025 року та 01 січня 2026 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, із обов`язковим зазначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати. підвищення та премії), в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою станом на 01.01.2025 та 01.01.2026, визначених із застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб. встановленого законом на 01.01.2025 (3028,00 грн) та 01.01.2026 (3328,00 грн), для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 18.06.2025 та 01.02.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію згідно Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 22.05.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 та на 01.01.2026, що враховується для перерахунку пенсії з 01.07.2025 та з 01.02.2026 відповідно. Однак, відповідач відмовив у клопотанні позивача через відсутність підстав. Позивач вважає, що йому було протиправно відмовлено у наданні нової довідки, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 15.07.2026 року.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

14.07.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції представник посилається на постанову Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 та вказує на чинність п.4 Постанови КМ України №704 від 30.08.2017 в редакції, яка діє з 20.05.2023, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. З урахуванням викладеного відсутні підстави для перерахунку у 2025, 2026 роках пенсії позивача, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який було встановлено з 01.01.2025 та з 01.01.2026 відповідно.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

20.07.2021 ІНФОРМАЦІЯ_2 видавав ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення з 05.03.2019 року, у якій зазначено вид пенсії: за вислугу років, номер особової справи: ФД96480, посада при звільненні: начальник вузла зв`язку – помічник начальника зв`язку бригади, посадовий оклад 4090,00 грн, оклад за військове звання 1340,00 грн, відсоткова надбавка за вислугу років (45%) 2443,50 грн, надбавка за особливості проходження служби (65%) 5117,78 грн, надбавка за таємність (15%) 613,50 грн, надбавка за класну кваліфікацію (5%) 204,50 грн, премія (60%) 2454,00 грн.

22.05.2026 позивач звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив підготувати та надати до ГУ ПФУ нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача, станом на 18.06.2025 та на 01.01.2026 для проведення відповідно з 01.07.2025 та з 01.02.2026 перерахунку основного розміру пенсії.

ІНФОРМАЦІЯ_2 листом у червні 2026 року за вих.№7/20284/10 повідомив, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 про виготовлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 та на 01.01.2026 для проведення відповідно з 01.07.2025 та з 01.02.2026 перерахунку основного розміру пенсії на ім`я ОСОБА_1 не надходило.

Вважаючи таки дії ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХІІ від 01.01.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини 3 статті 43 та частини 4 статті 63 Закону № 2262-XII.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини вісімнадцятої статті 43 Закону №2262-ХІІ, у разі, якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

За приписами частин першої, другої статті 63 Закону №2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Аналіз наведених норм права дає підстав для висновку, що підставою для проведення перерахунку пенсії є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (постанова № 704), яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 2 постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - постанова № 103).

Пунктом 6 постанови №103, внесені зміни постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови № 704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові по справі № 400/6214/21 від 19 жовтня 2022 року.

Підсумовуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діяла редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Водночас, Закон України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Отже, законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, під "умовами" слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під "порядком" розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що зазначення у пункті 4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.

Разом з цим, суд наголошує, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Частина третя статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.

У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України Про державний бюджет, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховним Судом у справі №440/6017/21 в постанові від 02.08.2022 року.

Так, Верховний Суд на підстав аналізу наведених вище норм права дійшов висновків:

(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України Про державний бюджет на відповідний рік, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, жодним чином не впливає на спірні відносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

У постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 500/3840/21 колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

У подальшому такий висновок підтриманий Верховним Судом у справах №120/8603/21-а (постанова від 31.08.2022), №500/1813/21 (постанова від 12.09.2022) та №500/3840/21 (постанова від 22.09.2022).

Разом з цим, 20 травня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704» скасовано дію підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанови №103 та внесені зміни до пункту 4 постанови №704, відповідно до яких абзац перший зазначеного пункту викладено у наступній редакції:

«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»

Зазначені зміни набули чинності 20 травня 2023 року.

Питання щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України №704, в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №481, було предметом дослідження Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №520/5814/24.

В постанові від 17 лютого 2026 року по справі № 520/5814/24 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 600/3516/24-а та від 22 жовтня 2025 року у справі № 420/3824/25, у яких викладено правовий висновок про те, що «з дня набрання чинності постановою № 481 (20 травня 2023 року) та протягом усього періоду її дії (до 18 червня 2025 року) правові підстави для видачі довідок про розмір грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні. Протягом зазначеного періоду визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснювалося, виходячи з фіксованої величини 1762,00 грн, передбаченої постановою № 481 та сформувати наступний:

до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01 січня 2024 року відповідно до постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн».

Так, Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2026 року по справі №520/5814/24 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справі №600/3516/24-а та у справі №420/3824/25, та дійшов висновку, що з огляду на визначені в ч. 3 ст. 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами п. 2 постанови № 481 стосовно внесення змін до п. 4 постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

У подальшому, такій підхід підтриманий Верховним Судом у постанові від 29.06.2026 у справі № 620/12943/25:

«36. Сталою є правова позиція Верховного Суду про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

37. Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 та від 10.01.2023 у справі № 340/507/22, такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними.

38. Таким чином, пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.

39. Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. (…)

42. Отже, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та похідне від цього зростання розмірів грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, у позивача виникло право на отримання оновлених довідок про розмір грошового забезпечення у 2025 році, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та право на перерахунок пенсії на її підставі.»

Аналогічна правова позиція була застосована у постанові КАС ВС від 18.02.2026 у справі № 160/33292/24 про вирішенні питання oодо права осіб, звільнених з військової служби, на перерахунок пенсії у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 та обов`язку державного органу видати відповідну довідку про розмір грошового забезпечення згідно з ч. 3 статті 43 та ч. 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням пріоритету закону про Державний бюджет над п. 2 Постанови КМУ № 481 від 12.05.2023, яким до п. 4 Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 введено сталу розрахункову величину 1762 грн замість прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року. У вказаній справі колегія суддів зауважила, що висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24.

Разом з цим, Верховний Суд в постанові від 08.02.2022 року у справі №240/3926/20 зазначив, що виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів Верховного Суду України та Верховного Суду. Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд акцентував увагу на позиції ВПВС, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (постанова ВПВС від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17).

Враховуючи викладене суд зобов`язаний при розгляді цієї справи застосувати правові висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 17.02.2026 року у справі № 520/5814/24 щодо подібних правовідносин.

Таким чином, пункт 4 постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу – закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові по справі № 520/33118/25 від 17 вересня 2026 року.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Так, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня – 3028 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня становить 3028 грн.

Станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і становить 3328 грн.

Отже, у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб змінився.

Враховуючи викладене, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у позивача виникло право на видачу довідки про його розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2026 року та складових, розрахованих згідно з постановою №704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» для перерахунку його пенсії з 01.02.2026.

За таких обставин, з огляду на вищевикладені позиції Верховного Суду, суд зауважує, що не враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16 липня 2026 року по справі №320/29450/24, оскільки визнання у межах вказаної справи судами першої та апеляційної інстанцій протиправними та нечинними приписів постанови №481, та подальше скасування таких рішень судом касаційної інстанції не впливає на релевантність та застосовність у межах даної справи висновків Верховного Суду, викладених по справі №520/5814/24.

Вказані висновки ґрунтуються не на факті визначення нечинними приписів постанови №481, а на положеннях частин 1– 3 ст. 7 КАС України, згідно яких суд зобов`язаний застосовувати акт вищої юридичної сили в разі невідповідності підзаконного нормативно-правового акта Конституції чи закону України. З огляду на це, у випадку встановлення невідповідності положень постанови Кабінету Міністрів України нормам Конституції та законів України суд вправі не застосовувати цю постанову навіть за умови її чинності.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові по справі №400/8494/25 від 20 липня 2026 року, у постановах КАС ВС від 18.02.2026 у справі №160/33292/24 та від 29.06.2026 у справі № 620/12943/25, а також зокрема у постановах П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2026 у справі № 420/8540/26, Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026 у справі № 600/2794/26-а.

Щодо твердження про те, що виготовлення оновленої довідки позивача в цьому випадку можливе тільки після прийняття Кабінетом Міністрів України нового рішення щодо перерахунку пенсій, то суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.

Разом з цим, до моменту отримання належної довідки від відповідача у пенсійного органу не виникає обов`язку з перерахунку пенсії позивача.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.

Згідно частин другої і третьої статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Верховний Суд у постановах від 31.08.2022 у справі № 120/8603/21-а, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 22.09.2022 у справі № 500/3840/21, від 16.11.2022 у справі № 120/648/22-а, від 22.03.2023 у справі № 340/10333/21, від 06.02.2023 у справі № 160/2775/22, від 19.09.2023 у справі № 160/15756/21, від 20.11.2024 року у справі № 520/16322/23 дійшов висновку, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Зазначені висновки є цілком релевантними до спірних правовідносин, тому на підставі ч.5 ст.242 КАС України підлягають застосуванню при вирішенні цієї адміністративної справи.

Відповідач, відмовляючи у наданні позивачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, положень постанови № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2026 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії, діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах по справі № 240/12647/21 від 13 грудня 2022 року, № 640/11131/21 від 27 лютого 2023 року, № 380/1406/23 від 20 грудня 2023 року, № 420/18318/23 від 05 червня 2024 року, № 520/16223/25 від 06 квітня 2026 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що доводи відповідача щодо відсутності підстав для отримання позивачем оновленої довідки, з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року суперечать приписам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Щодо наявності підстав для складення довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 для перерахунку пенсії з 01.07.2025, суд зазначає наступне.

Підставою для перерахунку пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, є фактична зміна (збільшення) розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців (частина третя статті 43, частина четверта статті 63 Закону № 2262-ХІІ).

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині обов`язку відповідача видати оновлену довідку станом на 18.06.2025, позивач пов`язує виникнення відповідного права із фактом набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/29450/24 (18.06.2025), яким було визнано нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 "Про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704".

Разом з цим, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 рішення суду першої інстанції від 14.03.2025 та постанову апеляційного суду від 18.06.2025 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову про визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України та скасування пункту 2 постанови № 481 відмовлено повністю.

Скасовуючи судові рішення, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили різні за змістом правовідносини та застосували нечинну норму, оскільки "пункт 2 Постанови № 481 вичерпав свою дію з моменту набрання ним чинності... і на час розгляду справи не регулював спірні правовідносини, відповідно він не повинен був підлягати судовій оцінці за змістом".

Крім того, Верховний Суд констатував, що "не встановив законних підстав, які б свідчили про протиправність дій КМУ під час прийняття спірної Постанови № 481, оскільки Уряд має право встановлювати розмір грошового забезпечення військовослужбовцям (зокрема, базової величини)... Ураховуючи наведене, Верховний Суд констатує, що позовні вимоги ОСОБА_1 не відповідають вимогам чинного законодавства, а обраний ним спосіб захисту є неправильним та неефективним".

Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24 скасовані судом касаційної інстанції, у зв`язку з чим вони не набрали законної сили та не зумовили будь-яких правових наслідків у вигляді визнання нечинними положень Постанови № 481 чи втрати ними чинності у порядку статті 265 КАС України

Відтак, сама по собі дата 18.06.2025 не є датою зміни розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців і не зумовлює право позивача на отримання оновленої довідки.

Суд також враховує, що Законом України від 19.11.2024 № 4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2025 року залишено незмінним — 3028,00 грн. Не змінювався цей розмір і станом на 18.06.2025.

За висновком судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24, право на обчислення розміру грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 1 січня календарного року, зберігалось за пенсіонерами з числа військовослужбовців навіть у період дії пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481.

Оскільки впродовж 2024–2025 років прожитковий мінімум для працездатних осіб залишався незмінним (3028,00 грн), а Кабінетом Міністрів України рішень про підвищення грошового забезпечення військовослужбовців у цей період не ухвалювалось, у спірних відносинах станом на 18.06.2025 відсутні юридичні та фактичні підстави для виникнення у відповідача обов`язку щодо складення та надання пенсійному органу довідки про розмір грошового забезпечення позивача.

Зміна розмірів премії чи інших додаткових видів грошового забезпечення за відсутності зміни базових показників, за висновком Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 592/5164/16-а, не зумовлює підстав для перерахунку пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача скласти та надати пенсійному органу довідку про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 для перерахунку пенсії з 01.07.2025 належить відмовити.

Щодо позовних вимог про виготовлення відповідачем довідки про розмір грошового забезпечення із зазначенням конкретних відомостей та розмірів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Відтак, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Відповідачем ще не було виготовлено оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача за наслідками розгляду цієї справи, а тому вимоги позивача про зазначення конкретних відомостей та розмірів - є передчасними та необґрунтованими.

Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, тому суд доходить висновку про відмову в позові у частині вказаних позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає необхідним визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 для проведення перерахунку пенсії з 01.02.2026,

та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням у ній посадового окладу і окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2026 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, із обов`язковим зазначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою, визначених із застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026, для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2026, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Відповідно до частини четвертої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 для проведення перерахунку пенсії з 01.02.2026.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням у ній посадового окладу і окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2026 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, із обов`язковим зазначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою станом на 01.01.2026, визначених із застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб. встановленого законом на 01.01.2026, для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2026, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець