Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №160/16749/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/16749/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови в задоволенні рапорту начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла – начальника зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_1 , від 30.05.2026 року про звільнення з військової служби з підстави визначеної частиною 10 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ - у зв`язку з набуттям права на пенсію за вислугу років;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 задовольнити рапорт начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла – начальника зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_1 , від 30.05.2026 року про звільнення з військової служби з підстави визначеної частиною 10 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ - у зв`язку з набуттям права на пенсію за вислугу років;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати наказ про звільнення з військової служби начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла – начальника зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_1 , з підстави визначеної частиною 10 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ - у зв`язку з набуттям права на пенсію за вислугу років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має вислугу 25 календарних років та відповідно з вказаної дати має право на вихід на пенсію за вислугою років, у зв`язку з чим звернувся з відповідним рапортом до відповідача. Відповідачем відмовлено у звільненні, посилаючись на відсутність підстав такого звільнення під час воєнного стану.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 року відкрито провадження у справі №160/16749/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказало наступне.

Відповідно до частини десятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які набули право на пенсію за вислугу років, а також ті, які є ветеранами війни або учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і до досягнення встановленого граничного віку їх перебування на військовій службі залишилося п`ять і менше років, на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "в" пунктів 1 частин п`ятої та шостої цієї статті.

Згідно із підпунктом «в» пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах у мирний час за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Підпунктом «в» пункту 1 частини шостої статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби на підставах у мирний час за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Отже, вищенаведені приписи встановлюють підстави для звільнення з військової служби виключно у мирний час, і вони не можуть застосовуватися до позивача під час дії правового режиму воєнного стану.

Позивач не погодився з наведеними запереченнями представника відповідача та його твердженнями, що викладені у відзиві на позовну заяву і подав до суду відповідь на відзив.

Позивач звертає увагу на те, що аналіз наведених вище положень ч.10 ст.26 Закону №2232-ХІІ дає підстави для висновку, що в запас, або у відставку можуть звільнитись військовослужбовці, але за умов набуття права на пенсію за вислугу років, чи наявності статусу ветерана війни або учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

При цьому варто зауважити, що таке звільнення не пов`язується законодавством з періодом, чи то у мирний час, чи під час дії особливого періоду, чи під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, що в даному випадку не було враховано відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення, а тому відповідно ІНФОРМАЦІЯ_3 було безпідставно відмовлено у задоволенні викладених позивачем у рапорті вимог.

В період з 14.08.2026 по 04.09.2026 перебувала у щорічній відпустці і на лікарняному, що підтверджується довідкою Відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 №264.

Ухвалою суду від 28.09.2026 продовжено строк розгляду справи №160/16749/26 з 07.09.2026 до 28.09.2026 , достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 з 17.07.2001 року і по теперішній час проходить військову службу в Збройних Силах України.

З 31.10.2020 року і по сьогодні ОСОБА_1 перебуває на посаді начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла – начальника зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 , Відповідач). Службу на вказаній посаді ОСОБА_1 проходить за контрактом.

Відповідно до копії посвідченням серії НОМЕР_1 від 07.04.2016 ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Починаючи з 18.07.2026 року підполковник ОСОБА_1 має вислугу 25 календарних років та відповідно з вказаної дати має право на вихід на пенсію за вислугою років, як то визначено абзацом 12 пункту «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Враховуючи зазначені обставини, позивач 30.05.2026 звернувся на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби, у зв`язку з набуттям ним права на пенсію за вислугою років, тобто з 18.07.2026 року, згідно із частиною 10 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ та згідно з підпунктом «в» пункту 1 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ.

Листом від 01.06.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив про відсутність у позивача підстав на звільнення з військової служби у запас під час дії воєнного стану згідно частини 10 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ та підпункту «в» пункту 1 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ.

Позивач не погодившись з діями відповідача, вважаючи їх протиправними звернувся за захистом своїх порушених прав і інтересів з позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі за текстом -Закон №2232) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч. 1ст. 2 Закону №2232, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 6 ст. 2 Закону №2232 передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №2232 військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку і вирішили вступити на військову службу за контрактом, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом (ч.4 ст.19 Закону №2232).

Як зазначено у п.7, ч. 1, ст. 22 Закону №2232 , граничний вік перебування на військовій службі встановлюється: для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб: рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - до 60 років.

За визначенням у ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VІІІ (Закон №389) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому строк воєнного стану в України подовжувався.

На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні не закінчено.

Загальні підстави звільнення з військової служби для військовослужбовців, що проходять військову службу визначено ст.26 Закону № 2232.

Норми ст.26 Закону №2232 містять підстави звільнення з військової служби, що пов`язані з настанням різних обставин, які різняться між собою не тільки періодом (у мирний час, під час дії особливого періоду і під час проведення мобілізації та дії воєнного стану), а й обставинами, за наявності яких військовослужбовець може бути звільнений з військової служби.

Відповідно до ч. 10 ст. 26 Закону №2232 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці, які набули права на пенсію за вислугу років, а також ті, що є ветеранами війни або учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і до досягнення встановленого граничного віку їх перебування на військовій службі залишилося п`ять і менше років, на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "в" пунктів 1 частин п`ятої та шостої цієї статті.

Вказані норми є окремими і не пов"язують таке звільнення з конкретним періодом, чи то у мирний час, чи під час дії особливого періоду, чи під час проведення мобілізації та дії воєнного стану.

Разом з тим ці норми мають відсилання до підстав за пунктами, які передбачають звільнення лише у мирний час.

Сама по собі наявність статусу ветерана, ліквідатора ЧАЕС чи права на пенсію за вислугу років (без досягнення граничного віку чи без висновку ВЛК про непридатність) не є самостійною підставою для демобілізації/звільнення під час дії воєнного стану. Законодавство України чітко розмежовує правила звільнення у мирний час та під час війни.

Так, відповідно до підп. в п. 1 ч. 5 ст. 26 Закону №2232, на який посилається позивач контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: у мирний час: в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджене Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008).

Відповідно до п.15.3. Положення №1153/2008 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Відповідно до п.3 ч.5 ст. 26 Закону №2232 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з наступних підстав: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України), але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби;

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

ж) у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;

з) у зв`язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Згідно з п.35 Положення №1153/2008, під час дії особливого періоду контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби за рішенням командування військової частини у період, серед іншого, протягом строку проведення мобілізації та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації - на підставах, передбачених пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 2 частини 9 статті 23 Закону №2232 передбачено, що для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Отже, протягом строку проведення мобілізації та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації контракт може бути припинений (розірваний), а військовослужбовець звільнений з військової служби на підставах, вичерпний перелік яких встановлений пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». При цьому, у вказаному переліку відсутня така підстава для розірвання контракту під час дії воєнного стану, як набуття права на отримання пенсії.

Суд наголошує, що позивач є військовослужбовцем, який проходить військову службу під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, за укладеним ним контрактом та може бути звільнений виключно з підстав, передбачених пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

При цьому, як вже було зазначено, у вказаному переліку відсутня така підстава для розірвання контракту під час дії воєнного стану, як набуття права на отримання пенсії за вислугою років.

Суд не приймає посилання позивача на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі №160/6736/24, оскільки за приписами ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 23 січня 2025 року у справі № 420/30545/23 визнав правильними висновки судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні касаційної скарги, зауваживши зокрема наступне:

-позивач проходить службу за призовом під час мобілізації на період дії воєнного стану;

-частиною 10 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці, які набули права на пенсію за вислугу років, а також ті, що є ветеранами війни або учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і до досягнення встановленого граничного віку їх перебування на військовій службі залишилося п`ять і менше років, на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами «в» пунктів 1 частин 5 та 6 цієї статті;

згідно з підпунктом «в» пункту 1 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби в мирний час за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

підпунктом «в» пункту 1 частини 6 статті 26 цього закону визначено, що військовослужбовці, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби в мирний час за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

Вказаним приписом установлено підстави для звільнення з військової служби виключно в мирний час та виключно для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також військовослужбовців, що проходять кадрову військову службу, які з огляду на встановлені обставини справи та характер спірних правовідносин не можуть застосовуватися до позивача під час дії правового режиму воєнного стану та як до військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Отже, дія положень частини 10 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо звільнення з військової служби до досягнення встановленого граничного віку перебування на військовій службі не поширюється на позивача, а призначення йому пенсії за віком на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з приписами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», не є належною та достатньою підставою для звільнення позивача з військової служби за призовом під час мобілізації та дії воєнного стану.

Отже, відповідно до практики Верховного Суду, зокрема у постанові від 23 січня 2025 року у справі № 420/30545/23, незалежно від того, чи то проходження військової служби за призовом (мобілізацією), який має примусовий характер відповідно до конституційного обов"язку, чи то проходження військової служби за контрактом (добровільним волевиявленням) та за наявності двосторонньої письмової угоди між громадянином і державою, норми ч. 10 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлюють основним крітерієм, який надає підстави для звільнення з військової служби, проходження військової служби військовослужбовцями лише у мирний час.

З огляду на викладене, суд зазначає, що під час розгляду рапорту позивача про дострокове розірвання контракту під час дії воєнного стану, з тієї підстави, що позивач набув права на отримання пенсії за вислугою років, відповідач діяв відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 242-246, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона