Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №140/4016/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/4016/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Міністерства оборони України (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування пункту 11 рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №19/в від 27.02.2026 про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною третьою статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі – Закон №2011-ХІІ) та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова №168), як члену сім`ї військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби на території населеного пункту Зарічне, Краматорського району, Донецької області від травми; зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому частиною третьою статті 16-2 Закону №2011-ХІІ та пунктом 2 Постанови №168, як члену сім`ї військовослужбовця ОСОБА_2 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби на території населеного пункту Зарічне, Краматорського району, Донецької області від травми.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що із 26.08.2022 ОСОБА_2 проходив військову службу на посаді заступника командира роти з озброєння 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 . Близько 09:30 год 10.02.2024 в тимчасовому розташуванні 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 було виявлено тіло, без ознак життя ОСОБА_2 . Службовим розслідування встановлено, що смерть старшого лейтенанта ОСОБА_2 настала внаслідок холодового шоку, загального переохолодження організму в тимчасовому розташуванні 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Згідно з витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії 16 Регіональної військово-лікарської комісії №3934 від 23.12.2024 причинний зв`язок – Травма (10.02.2024) старшого лейтенанта ОСОБА_2 , 1970 року народження, «Загальне переохолодження організму. Холодовий шок» (етиловий спирт в концентрації – 3, 16%) послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , - травма, одержана в результаті нещасного випадку (06.2 – дія низьких температур (обмороження). Перебування в стані алкогольного сп`яніння, яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби.

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 та як член сім`ї загиблого військовослужбовця, вважає, що має право на виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 15 000 000 грн.

У зв`язку із вказаним позивач звернулась в порядку підпорядкування через ІНФОРМАЦІЯ_3 до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум із заявою про нарахування та виплату їй одноразової грошової допомоги.

27.02.2026 розглянувши заяву та подані документи, комісія відмовила у призначенні одноразової грошової допомоги за померлого старшого лейтенанта ОСОБА_2 . В обґрунтування такого рішення відповідач посилається на те, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення злочину або адміністративного правопорушення; вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Тоді як згідно з висновком експерта Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи від 16.02.2024 №101 під час проведення судово - токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 було виявлено етиловий спирт в концентрації 3,16%.

Із зазначеною відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги позивач не погоджується та зазначає, що відповідачем не взято до уваги наступні доводи: - визначальним при вирішенні питання щодо наявності права члена сім`ї на призначення та отримання одноразової грошової допомоги є не власне стан алкогольного або наркотичного сп`яніння військовослужбовця, а наявність причинно наслідкового зв`язку між вживанням алкогольних напоїв чи наркотичних речових та смертю військовослужбовця; - витяг з протоколу з протоколу засідання штатної НОМЕР_3 Регіональної військово лікарської комісії від 23.12.2024 №3934 не містить інформації про те, що перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння знаходиться у причинно наслідковому зв`язку з його смертю;

- згідно з лікарським свідоцтвом про смерть, виданим 12.02.2024 №101, причинно наслідковий зв`язок між перебуванням ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння та його смертю не був встановлений під час проведення судово-медичної експертизи; - на території на якій помер ОСОБА_2 , а саме населений пункт Зарічне, Краматорського району, Донецької області, станом на 10.02.2024 велись активні бойові дії; - на момент настання смерті ОСОБА_2 перебував не у приватному місці та не поза межами виконання службових завдань, а в тимчасовому розташуванні підрозділу, куди був направлений на підставі бойового розпорядження командира, тобто в місці виконання обов`язків військової служби.

Також позивач вважає безпідставними посилання відповідача на статтю 172-20 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями, позаяк задля позбавлення особи встановленого права на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених пунктом «а» статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, має бути доведений в діях особи саме склад адміністративного правопорушення та, як наслідок, така особа має бути притягнута до адміністративної відповідальності. В цьому випадку відсутнє рішення компетентного органу про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.26).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.32-37) представник відповідача позов не визнав, мотивуючи тим, що згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно господарської діяльності) №249 від 12.02.2024, заступник командира 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 з озброєння військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_2 виконував службові обов`язки в тимчасовому розташуванні 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 №9 док/ксп від 31.01.2024.

Близько 09:30 год 10.02.2024 в тимчасовому розташуванні 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 було виявлено тіло, без ознак життя, ОСОБА_2 .

В Слов`янського відділенні судово-медичної експертизи Комунального закладу охорони здоров`я «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» встановили, що смерть настала внаслідок нещасного випадку поза виробництвом. Причиною смерті є: холодовий шок, загальне переохолодження організму.

Службовим розслідування встановлено, що смерть старшого лейтенанта ОСОБА_2 настала внаслідок холодового шоку, загального переохолодження організму в тимчасовому розташуванні 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії 16 Регіональної військово-лікарської комісії №3934 від 23.12.2024 причинний зв`язок - Травма (10.02.2024) старшого лейтенанта ОСОБА_2 , 1970 року народження, «Загальне переохолодження організму. Холодовий шок» (етиловий спирт в концентрації – 3,16%) послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , травма, одержана в результаті нещасного випадку (06.2 – дія низьких температур (обмороження). перебування в стані алкогольного сп`яніння, яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби.

Згідно з висновком експерта Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи від 16.02.2024 №101 під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 було виявлено етиловий спирт в концентрації 3,16%.

За фактом загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 було розпочато кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12024052420000065 від 10.02.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.

Водночас за результатами досудового розслідування було встановлено, що в даному випадку відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України та будь-якого іншого кримінального правопорушення, у зв`язку із чим кримінальне провадження закрито.

Представник відповідача вважає, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про вживання алкоголю, який має вплив на обмороження, а відтак вчинення старшим лейтенантом ОСОБА_2 дій, які надають можливість зробити висновок про обґрунтованість відмови виплаті спірної допомоги за пунктом «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-XII.

Також розмір допомоги згідно Постанови №168 в сумі 15 000 000 грн передбачений лише на період дії воєнного стану та у чітко визначених випадках, а саме для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб, отриманого під час захисту Батьківщини.

Такий підхід держави у врегулюванні даного питання покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану. Термін «загиблий» у військовій справі військова втрата, що стосується категорії військовослужбовців, котрі брали участь у військових діях і загинули внаслідок дії противника, як безпосередньо під час бойових дій, так і в разі смерті від поранень (контузії, травми, каліцтва) або інших пошкоджень, несумісних із життям.

Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про отримання померлим за період проходження служби поранень (контузії, травми, каліцтва) від яких могла настати його смерть. ОСОБА_2 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), помер природною смертю внаслідок переохолодження, відповідно він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузій, травм, каліцтв) військовослужбовців, що давало б право на отримання допомоги у розмірі 15 000 000 грн.

З наведених підстав, представник відповідача вважає, що обставини смерті ОСОБА_2 не відносяться до визначених Законом випадків можливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_4 ) (а.с.63).

Позивач подав до суду додаткові пояснення, в яких вказала, що смерть військовослужбовця, яка настала під час виконання військового обов`язку, внаслідок бойового ураження, захворювання, пов`язаного зі службою, або протиправних дій іншої особи, не може вважатися такою, що підпадає під обмеження статті 16-4 Закону №2011 XII лише з огляду на виявлення алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі загиблого (а.с.69-70).

Представник відповідача у додаткових поясненнях від 25.06.2026 повторно наголосив, що Постанова №168 передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі або у разі смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), тоді як смерть ОСОБА_2 , згідно наданих документів, не є наслідком отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва) (а.с.80-82).

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 02.10.1999 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (прізвище після одруження – ОСОБА_4 ) укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 (а.с.12).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 26.02.2022 №43 старшого лейтенанта ОСОБА_2 зараховано на військову службу за призовом у воєнний час та призначено на посаду заступника командира роти з озброєння 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 з 26.02.2022 (а.с.14 зворот.).

Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.07.2025 №73 підтверджено, що ОСОБА_5 з 08.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022 року, з 01.10.2022 по 22.10.2022 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку військовою агресією російської федерації проти України (а.с.52 зворот).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого Камінь-Каширським районним відділом реєстрації актів громадянського стану, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі міського типу Зарічне Краматорського району Донецької області (а.с.12 зворот., 52).

Згідно із сповіщенням сім`ї №125 від 10.02.2024 позивача повідомлено, що її чоловік ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в розташуванні підрозділу під час відпочинку (а.с.51 зворот.).

Як вбачається із висновку експерта №101 від 10.02.2024 смерть гр. ОСОБА_2 настала від надмірної дії низької температури – переохолодження (а.с.54-56).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №101 від 12.02.2024 причиною смерті стало загальне переохолодження організму (а.с.13, 60 зворот.-61).

На підставі акту службового розслідування (а.с.15-18, 57-60), згідно із наказом командира військової служби НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 06.03.2024 №322 «Про результатами службового розслідування» встановлено, що смерть заступника командира 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 з озброєння військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_2 настала 10.02.2024 в тимчасовому розташуванні 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 в районі бойових дій, у АДРЕСА_1 , внаслідок холодового шоку, загального переохолодження організму під час виконання обов`язків військової служби (а.с.18 зворот.-19).

Згідно із довідкою від 09.04.2024 №1867 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва, смерті) ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби внаслідок отриманих уражень настала смерть старшого лейтенанта ОСОБА_2 в районі села Зарічне Краматорського району Донецької області. Смерть настала під час проходження військової служби (а.с.21).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 26.04.2024 №2 ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку із загибеллю (смертю) (а.с.20).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.04.2024 №122 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , заступника командира 3 механізованої роти з озброєння військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті холодового шоку, загального переохолодження організму, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення із 11.02.2024. Смерть пов`язана з проходженням військової служби (а.с.20 зворот).

Відповідно до витягу із протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії №3934 від 23.12.2024 травма (10.02.2024) старшого лейтенанта ОСОБА_2 , 1970 року народження, «Загальне переохолодження організму. Холодовий шок» (етиловий спирт в концентрації – 3.16%), послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , – травма, одержана в результаті нещасного випадку (06.2 – дія низьких температур (обмороження), перебування в стані алкогольного сп`яніння), яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби (а.с.21 зворот., 56 зворот.).

Позивач звернулася до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою від 05.11.2025 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі загибеллю (смертю) її чоловіка старшого лейтенанта ОСОБА_2 відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності військовозобов`язаних резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі – Порядок №975) (а.с.48).

ІНФОРМАЦІЯ_6 надіслав до Міністерства оборони України лист від 27.11.2025 №10932, в якому відповідно до пункту 13 Порядку №975 надав висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок травми одержаної в результаті нещасного випадку під дією низьких температур, згідно із яким заявники (дружина, донька, мати) не мають права на виплату одноразової грошової допомоги, оскільки військовослужбовець помер внаслідок переохолодження, тобто відповідно до пункту 29 Порядку №975 смерть військовослужбовця є наслідком вчинення дій у стані алкогольного сп`яніння (а.с.49 зворот.-50).

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразових грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.02.2026 №19/в, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови №975 ОСОБА_1 , дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов`язано проходженням військової служби старшого лейтенанта ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) (а.с.23 зворот., 45 зворот).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» від (далі – Закон №2232-ХІІ).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом №2011-ХІІ.

Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 2 цієї ж статті визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (підпункт 1);

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (підпункт 2);

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві (підпункт 3).

Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Пунктом третім статті 16-2 Закону № 2011-XII визначено, що розмір та порядок призначення і виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Суд також звертає увагу на те, що абзац другий пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII викладено в новій редакції згідно із Законом України від 16.07.2025 №4546-IX «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо окремих питань виплати одноразової грошової допомоги» (далі – Закон №4546-IX), положення якого відповідно до розділу II «Прикінцеві положення» застосовуються з 24.02.2022. Однак ці положення не змінюють необхідності встановлення передбачених законом умов для призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн у кожному випадку смерті військовослужбовця, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

Зазначеною нормою встановлено, що розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування в полоні (крім випадків добровільної здачі в полон), становить 15 000 000 грн.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначено Порядком №975.

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку №975 аналогічно до положень пунктів 1-3 частини другої статті 16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога призначається, зокрема у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби.

Статтею 16-4 Закону №2011-XII передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Аналогічні положення містяться в пункті 29 Порядку №975.

З огляду на вищевказані положення, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, яка виплачується у встановлених законом випадках.

Разом з тим, така виплата не здійснюється, якщо загибель (смерть) є наслідком вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або у разі навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

Таким чином, Закон №2011-XII та Порядок №975 утворюють єдину систему правового регулювання призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, у тому числі у випадках смерті, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Водночас, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168.

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 2 Постанови №168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону №2011-XII.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, у період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Аналіз пункту 2 Постанови №168 дає підстави вважати, що Кабінет Міністрів України установив дві самостійні альтернативні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн:

- загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, зокрема, військовослужбовця, у період дії воєнного стану;

- смерть військовослужбовця внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Такий висновок узгоджується зі змістом та структурою пункту 2 Постанови №168. Якщо абзац перший цього пункту встановлює право на виплату у разі загибелі особи у період дії воєнного стану, то абзац шостий окремо передбачає випадки смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за визначених законодавцем обставин.

У цьому випадку юридично значущим є не лише безпосередня причина смерті, зазначена у медичних документах, а насамперед встановлений належними та допустимими доказами причинний зв`язок між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 Постанови №168. Тому слід розмежовувати випадки, коли захворювання виступає самостійною причиною смерті, та випадки, коли смерть перебуває у прямому причинному зв`язку з документально підтвердженим пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

Отже, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство передбачало декілька самостійних правових підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, розмір якої залежить від юридичних фактів, з якими Закон пов`язує виникнення права на відповідну виплату. Законом №2011-XII, Порядком №975 та Постановою №168 встановлено диференційований розмір одноразової грошової допомоги, який залежить від обставин загибелі (смерті) військовослужбовця.

Ключовим питанням, яке має бути вирішено при розгляді цієї справи, є питання наявності у позивача як члена сім`ї загиблого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до абзацу першого пункту 2 Постанови №168 у розмірі у розмірі 15 000 000 грн.

Як встановлено судом, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 26.02.2022 №43 старшого лейтенанта ОСОБА_2 зараховано на військову службу за призовом у воєнний час та призначено на посаду заступника командира роти з озброєння 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 (а.с.14 зворот.).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі міського типу Зарічне Краматорського району Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 (а.с.12 зворот., 52).

Відповідно до висновку експерта №101 від 10.02.2024 (а.с.54-56) та лікарського свідоцтва про смерть №101 від 12.02.2024 (а.с.13, 60 зворот.-61) причиною смерті ОСОБА_2 стало загальне переохолодження організму.

На підставі акту службового розслідування (а.с.15-18, 57-60), згідно із наказом командира військової служби НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 06.03.2024 №322 «Про результатами службового розслідування» встановлено, що смерть заступника командира 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 з озброєння військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_2 настала 10.02.2024 в тимчасовому розташуванні 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 в районі бойових дій, у АДРЕСА_1 , внаслідок холодового шоку, загального переохолодження організму під час виконання обов`язків військової служби (а.с.18 зворот.-19).

Відповідно до витягу із протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії №3934 від 23.12.2024 травма (10.02.2024) старшого лейтенанта ОСОБА_2 , 1970 року народження, «Загальне переохолодження організму. Холодовий шок» (етиловий спирт в концентрації – 3.16%), послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , - травма, одержана в результаті нещасного випадку (06.2 – дія низьких температур (обмороження), перебування в стані алкогольного сп`яніння), яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби (а.с.21 зворот., 56 зворот.).

Позивач звернулася із заявою від 05.11.2025 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі загибеллю (смертю) її чоловіка старшого лейтенанта ОСОБА_2 відповідно до Порядку №975 (а.с.48).

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразових грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.02.2026 №19/в, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №975 ОСОБА_1 , дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов`язано проходженням військової служби старшого лейтенанта ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Вказана відмова мотивована тим, що згідно з висновком експерта Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи від 16.02.2024 №101 під час проведення судово- токсикологічного дослідження в крові і ОСОБА_2 було виявлено етиловий спирт в концентрації 3,16%. Відповідно до статті 172-20 КУпАП розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об`єктів або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. Відповідно до статті 16-4 Закону №2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення, або вчинення дій в стані алкоголь сп`яніння (а.с.23 зворот., 45 зворот).

При цьому, та обставина, що у поданій до компетентного органу заяві позивач посилалася на Порядок №975, на думку суду, сама собою не може свідчити про відсутність у неї права на виплату у більшому розмірі, якщо таке право випливає безпосередньо із закону чи іншого нормативно-правового акта.

Предметом спору є не форма звернення позивачів чи обрана ними юридична кваліфікація, а правомірність рішення Комісії в частині визначення розміру належної їм виплати. Тому компетентний орган має виходити з фактичних обставин справи та належних норм матеріального права, а не виключно зі змісту заяви особи. Інше тлумачення призвело б до надмірно формального підходу до реалізації права, за якого розмір належної особі виплати залежав би виключно від зазначеної нею у заяві нормативної підстави, а не від фактичних обставин та правового регулювання, що підлягає застосуванню до таких правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.09.2026 у справі № 240/14783/25

При вирішенні спірних правовідносин суд зазначає, що відомості, які зазначені зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця та інші документи, що свідчать про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов`язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону №2011-XII.

При цьому передбачене підпунктом «б» частини 1 статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пунктом 29 Порядку №975 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги пов`язане не з формальним встановленням стану алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння у військовослужбовця, а з доведеністю того, що смерть настала саме як наслідок поведінки особи у такому стані.

Тому для застосування зазначених положень вирішальне значення має встановлення об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між станом сп`яніння, поведінкою військовослужбовця та настанням смерті, що повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами у їх сукупності.

Сам по собі факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями особи та настанням смерті не є достатньою та самостійною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Юридичне значення для вирішення спору має не сам стан алкогольного сп`яніння, а наявність причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями самого військовослужбовця та настанням його смерті. Такий причинний зв`язок не може презюмуватися лише з огляду на показник концентрації алкоголю в крові або інших біологічних рідинах на момент смерті, оскільки останній має бути встановлений на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів у їх сукупності.

Аналогічні правові підходи є сталими та неодноразово застосованими Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04.03.2020 у справі №813/2071/17, від 12.11.2020 у справі №186/1129/16-а, від 29.06.2022 у справі №640/6477/19, від 09.09.2025 у справі №240/5502/24.

З урахуванням наведеного суд застосовує статтю 16-4 Закону №2011-ХІІ у взаємозв`язку із загальними положеннями статті 16 цього Закону та виходить з того, що відмова у призначенні одноразової грошової допомоги є правомірною лише тоді, коли компетентним органом встановлено, що смерть військовослужбовця перебуває у прямому причинному зв`язку з його діями у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або з безпосереднім медичним впливом такого стану на організм.

Разом із тим, ані висновок судово-медичного експерта, ані акт службового розслідування, ані протокол військово-лікарської комісії не містять висновку про те, що безпосередньою причиною смерті ОСОБА_2 стало алкогольне сп`яніння або дії, вчинені ним у такому стані.

Також матеріали справи не містять доказів того, що перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння перебувало у причинно-наслідковому зв`язку з настанням його смерті, а також доказів вчинення ним дій чи поведінки у такому стані, які безпосередньо спричинили його смерть.

Згідно із довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва, смерті) ІНФОРМАЦІЯ_2 зв`язок смерті із вчиненням військовослужбовцем кримінального чи адміністративного правопорушення, наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного. наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження не може бути встановлений до завершення досудового розслідування кримінального провадження та/або до набрання законної сили вироку суду по даній справі (а.с.21).

Постановою Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 22.02.2024 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024052420000065 від 10.02.2024 закрито на підставі статті 284 частини першої пункту 2 КПК України за відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України (а.с.22 зворот.-23, 53).

Таким чином, перевіривши правомірність рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги саме з підстав, передбачених підпунктом «б» частини 1 статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, суд дійшов висновку про відсутність належних і допустимих доказів причинно-наслідкового зв`язку між станом алкогольного сп`яніння військовослужбовця та настанням його смерті.

Поряд з цим, матеріали справи свідчать про те, що смерть військовослужбовця настала внаслідок травми, яка визнана пов`язаною із проходженням військової служби.

Оцінюючи наведені обставини суд враховує, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.06.2026 у справі №620/10029/24 здійснила комплексний аналіз співвідношення положень Закону №2011-XII, Порядку №975 та Постанови №168 і сформулювала правовий висновок щодо умов призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн членам сімей померлих військовослужбовців під час дії воєнного стану, відступивши від висновків щодо застосування пункту 2 Постанови №168, викладених у постановах Верховного Суду від 17.07.2024 у справі №600/548/23-а та від 22.08.2024 у справі №380/9868/23, у яких право на отримання одноразової грошової допомоги пов`язувалося із встановленням військово-лікарською комісією факту того, що захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, пов`язане із захистом Батьківщини.

Відступаючи від зазначеного підходу, Судова палата вказала:

«Положення пункту 2 Постанови №168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII та не можуть тлумачитися відокремлено від нього.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови №168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.

Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови №168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату.

Смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови №168.

За відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови №168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону №2011-XII та Порядку №975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій.».

Таким чином, Верховний Суд у цій справі виклав правовий підхід про те, що визначальним для застосування абзацу шостого пункту 2 Постанови №168 є не сам факт встановлення військово-лікарською комісією зв`язку захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, із захистом Батьківщини, а наявність належними та допустимими доказами підтвердженого причинного зв`язку між смертю військовослужбовця та пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, пов`язаних із захистом Батьківщини, виконанням обов`язків військової служби та безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, визначених зазначеною нормою.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.07.2026 у справі №420/20374/24.

Водночас як встановлено судом, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у протоколі №19/в від 27.02.2026 про відмову у призначенні такої допомоги позивачу не зазначила про наявність (відсутність) причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів із національної безпеки і оборони, лише обмежившись підставою відмови смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення через перебування в нетверезому стані.

Суд зазначає, що у спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги необхідно розмежовувати дві групи юридичних обставин: по-перше, наявність передбаченого законом зв`язку смерті військовослужбовця з проходженням військової служби; по-друге, наявність або відсутність передбачених статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ виключень із права на допомогу. Відсутність такого зв`язку є самостійною підставою для відмови, відмінною від підстав, визначених статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ. Якщо ж зв`язок зі службою встановлено, компетентний орган зобов`язаний перевірити відсутність передбачених законом виключень, які, однак, не можуть застосовуватися формально або розширено.

З урахуванням наведеного у випадках, коли суд встановив протиправність відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, спосіб судового захисту має залежати від повноти встановлених обставин та меж дискреційних повноважень Міністерства оборони України. Якщо всі юридичні передумови для призначення допомоги підтверджені, а підстави для відмови відсутні, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень призначити та виплатити допомогу. Якщо ж для ухвалення рішення необхідна додаткова оцінка документів, належним способом захисту є скасування протиправного рішення та зобов`язання повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки суду.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.08.2026 у справі №160/23634/25, від 31.01.2024 у справі №480/4122/22.

Враховуючи вищезазначене, обираючи належний і ефективний спосіб захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2025 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_2 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) до Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_8 ) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом №19/в від 27.02.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю її чоловіка ОСОБА_2 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2025 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю її чоловіка ОСОБА_2 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк