Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №140/9038/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/9038/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-Агро» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Док-Агро» (далі – ТзОВ «Док-Агро», позивач) звернулося з позовом до Рівненської митниці (далі – відповідач, митний орган, митниця) про визнання протиправними та скасування рішення №UA204150/2026/000029/2 від 29.05.2026 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204150/2026/000113 від 29.05.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару декларант позивача подав митну декларацію, в якій ми тну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту). Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та карку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з тих підстав, що подані документи не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується із такими рішеннями та зазначив, що подані до митного оформлення документи підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за першим методом і не мали жодних розбіжностей. Проте, не зважаючи на подання усіх документів, які підтверджують заявлену митну вартість, як вартість самого товару, так і витрати по транспортуванню останнього, митний орган відмовив у митному оформленні товару і прийняв протиправне рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач пред`явлені позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити, мотивуючи тим, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару за митними деклараціями, поданих з метою імпорту товару, було встановлено, що подані документи не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності. За результатом опрацювання додатково поданих документів та проведених письмових консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості товару, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (у митного органу та декларанта відсутня інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та відсутня вартісна основа для розрахунку) митну вартість визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі – ЄАІС Держмитслужби).

Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідають вимогам митного законодавства, а тому є законними.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач фактично повторив мотиви, наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, не надавши належної оцінки всім документам, поданим для митного оформлення, та письмовим поясненням декларанта.

Ухвалою суду від 14.09.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника Рівненської митниці про розгляд справи в судовому засідання із викликом сторін.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Так, судом встановлено, що видами економічної діяльності ТзОВ «Док-Агро» згідно (КВЕД) є 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 21.20 Виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; 75.00 Ветеринарна діяльність, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2024 між ТзОВ «Док-Агро» (покупець) та DONGXIAO BIOTECHNOLOGY CO., LTD (Китай) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №ZCDX251835 (а. с. 59-61).

Відповідно до пункту 1.1., 1.2 Контракту, продавець приймає на себе зобов`язання з поставки і передачі в порядку і строки, встановлені даним Контрактом Товару. Номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість Товару вказується в Додатках (Специфікаціях) до Контракту, які є невід`ємною частиною контракту.

Згідно пункту 3.1 Валюта контракту і платежу – долар США.

Відповідно до пункту 3.5 Контракту, у вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження і сертифікату походження. Витрати, пов`язані з виконанням даного контракту розподіляються між Сторонами відповідно до правил «Інкотермс 2020».

Згідно з пунктом 4.1 контракту оплата товару за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок в наступному порядку: 1-й етап: 50 % передоплата протягом 7 календарних днів з моменту узгодження і підписання сторонами специфікації до контракту. Продавець зобов`язаний розпочати виробництво Товару з дня отримання попередньої оплати на своєму банківському рахунку; 2-й етап: оплата 50 % вартості товару повинно бути здійснено покупцем за 10 днів до завантаження.

Сторони контракту можуть передбачити інші умови оплати товару, які вказуються в специфікації на поставку відповідної партії товару, що є невід`ємною частиною контракту (пункт 4.2 контракту).

Згідно специфікації на товар №8 від 09.07.2024 до контракту від 09.07.2024 №ZCDX251835 сторони погодили поставку товару - L-Лізин кормовий гідрохлорид (сіль амінокислоти лізину) (L-LYSINE HCL FEED GRADE 98.5%) кількість 224000 кг, CAS 657-27-2, Код товару згідно УКТЗЕД 2905449100 вартістю 181440,00 дол. США, в якій було визначено наступні умови оплати: 10% передоплата і 90% протягом за 10 днів до відвантаження. Поставка на умовах FОВ, Циндао, Китай (Інкотермс 2020) (а. с. 70).

На виконання умов контракту від 09.07.2024 №ZCDX251835, специфікації №8 від 09.07.2024 до цього контракту, рахунка-проформи від №ZCDX25-12-1835WDX від 12.12.2025 (а. с. 78, 79 переклад) та комерційного iнвойсу №ZDCX251835 від 23.12.2025 (а. с. 80, 81 переклад) позивач здійснив оплату за товар на загальну суму 181440,00 доларів США, що підтверджується банківськими платіжними документами (SWIFT) від 15.12.2025 №15122EXIM22232 на суму 18144,00 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі «інформація про грошовий переказ»: за Контрактом №ZCDX24-07-0765WDX від 09.07.2024, інвойс №ZDCX251835, специфікацією №8 від 12.12.2025) та від 22.12.2025 №22122EXIM29710 на суму 163296,00 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі «інформація про грошовий переказ»: за Контрактом №ZCDX24-07-0765WDX від 09.07.2024, інвойс №ZDCX251835, специфікацією №8 від 12.12.2025) (а. с. 82-85)

З метою митного оформлення імпортованого товару декларант ТзОВ «Док-Агро» подав до Рівненської митниці електронну МД від 26.05.2026 №26UA204150002929U0 на наступний товар: «Сировина, що використовується для кормових та технічних продуктів - L-Лізин кормовий гідрохлорид (сіль амінокислоти лізину) (L-LYSINE HCL FEED GRADE 98.5%) вага нетто- 224000кг, у вигляді гранул світло-коричневого кольору, партія № 25121902, дата виробництва 2025-12-19, термін придатності 2027-12-18, CAS 657-27. Код товару згідно УКТЗЕД 2905449100 (графа 33 МД).

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані такі документи: проформа - інвойс №ZCDX25-12-1835WDX від 12.12.2025; комерційний iнвойс №ZDCX251835 від 23.12.2025; коносамент №ZM25121604 від 09.01.2026; накладна УМВС №03239 від 12.05.2026; накладна УМВС №03364 від 17.05.2026; накладна УМВС №032419 від 19.05.2026; банківський платіжний документ у формі swift від 15.12.2025 №15122EXIM22232 на суму 18144,00 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі «інформація про грошовий переказ»: за Контрактом №ZCDX24-07-0765WDX від 09.07.2024, інвойс №ZDCX251835, специфікацією №8 від 12.12. 2025); банківський платіжний документ у формі swift від 22.12.2025 №22122EXIM29710 на суму 163296,00 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі «інформація про грошовий переказ»: за Контрактом №ZCDX24-07-0765WDX від 09.07.2024, інвойс № ZDCX251835, специфікацією №8 від 12.12.2025,); специфікація до зовнішньоекономічного договору (контракту) №8 від 12.12.2025; контракт №ZCDX24-07-0765WDX від 09.07.2024; рахунок на оплату по замовленню № 702 від 01.04.2026; рахунок на оплату по замовленню №970 від 18.05.2026; довідка про транспортно-експедиторські витрати доставки вантажу вих №5814-8п від 18.05.2026; заявка №5814-8 до договору транспортного експедирування №22072024-С від 22.07.2024; договір транспортного експедирування №22072024-С від 22.07.2024; висновок про вартісні характеристики товару №03-1/3370 від 25.05.2026; прайс-лист виробника від 12.12.2025.

Митна вартість визначена за першим (основний) метод визначення митної вартості, тобто за ціною товару (графа 43).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності.

Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості у митній декларації.

У відповідь декларантом на письмову вимогу митного органу надіслано письмові пояснення від 28.05.2026 №28/05 та додаткові документи, а саме: виписку по рахунку АТ «Укрексімбанк» за 22.12.2025 на суму 163296,00 дол. США та виписку по рахунку АТ «Укрексімбанк» за 15.12.2025 на суму 18144,00 дол. США Крім того, у цьому листі позивач просив прийняти рішення на основі наявних документів, без врахування термінів, визначених статтею 53 МК України (а. с. 50-54).

29.05.2026 митний орган за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2026/000029/2 (а. с. 69) та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204150/2026/000113 (а. с. 56-57), відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів.

Як зазначено у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- відповідно до коносаменту №ZM25121604 від 09.01.2026 маршрут перевезення оцінюваного товару порт Циндао (Китай) - порт Гданськ (Польша), згідно накладних УМВС від 12.05.2026 №03239, та УМВС від 17.05.2026 №03364 та УМВС від 19.05.2026 №03419 маршрут перевезення: Шебжешин-Хрубешов (Польша) - Ізов (Україна). Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Циндао (Польша) - Шебжешин (Польща);

- рахунок від 01.04.2026 №702 не містить відомостей про розмір інших додаткових витрат, які зазвичай присутні при інтермодальному перевезенні товарів, зокрема, оформлення транзитних документів, портові збори, зберігання товарів в порту призначення тощо;

- в інвойсі від 23.12.2025 №ZCDX251835 відсутні повні реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) від 09.07 2024 №ZCDX24-07-0765WDX, а саме відсутня дата документа;

- банківські платіжні документи від 22.12.2025 №б/н та від 15.12.2025 №б/н передують наданому до митного оформлення комерційному інвойсу від 23.12.2025 № ZCDX25I835;

- банківські платіжні документи від 22.12.2025 №б/н та від 15.12.2025 № б/н можуть бути взяті до уваги як документи, шо підтверджують факт оплати за оцінювані товари, оскільки не містять підпису(ів) платника, як передбачено інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачами платіжних послуг, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163, та відміток виконавця надавала платіжних послуг про виконання операції за такою платіжною інструкцією.

- до митного оформлення не надано копії митних декларації країни відправлення (Китай).

Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.

Митну вартість визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару, митне оформлення здійснено за митною декларацією від 03.09.2025 №25UA209260008876U8 на рівні 3,61 дол. США/кг.

Випуск товару у вільний обіг здійснено за МД від 29.05.2026 №26UA204150003028U9, з врахуванням частини 7 статі 55 МКУ.

Не погоджуючись із прийнятим митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, ТзОВ «Док-Агро» звернулося із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Так, як встановлено судом, до МД №26UA204150002929U0 від 26.05.2026 декларант позивача подав наступні документи: проформа - інвойс №ZCDX25-12-1835WDX від 12.12.2025; комерційний iнвойс №ZDCX251835 від 23.12.2025; коносамент №ZM25121604 від 09.01.2026; накладна УМВС №03239 від 12.05.2026; накладна УМВС №03364 від 17.05.2026; накладна УМВС №032419 від 19.05.2026; банківський платіжний документ у формі swift від 15.12.2025 №15122EXIM22232 на суму 18144,00 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі «інформація про грошовий переказ»: за Контрактом №ZCDX24-07-0765WDX від 09.07.2024, інвойс №ZDCX251835, специфікацією №8 від 12.12.2025); банківський платіжний документ у формі swift від 22.12.2025 №22122EXIM29710 на суму 163296,00 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі «інформація про грошовий переказ»: за Контрактом №ZCDX24-07-0765WDX від 09.07.2024, інвойс №ZDCX251835, специфікацією №8 від 12.12.2025); специфікація до зовнішньоекономічного договору (контракту) №8 від 12.12.2025; контракт №ZCDX24-07-0765WDX від 09.07.2024; рахунок на оплату по замовленню № 702 від 01.04.2026; рахунок на оплату по замовленню №970 від 18.05.2026; довідка про транспортно-експедиторські витрати доставки вантажу вих №5814-8п від 18.05.2026; заявка №5814-8 до договору транспортного експедирування №22072024-С від 22.07.2024; договір транспортного експедирування №22072024-С від 22.07.2024; висновок про вартісні характеристики товару №03-1/3370 від 25.05.2026; прайс-лист виробника від 12.12.2025.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, відповідно до проформи - інвойсу №ZCDX25-12-1835WDX від 12.12.2025, комерційного інвойсу №ZCDX251835 від 23.12.2025 продавець поставив позивачу товар – L-лізин моногідрохлорид 98,5% у кількості 8960 мішків вагою 224 т за ціною 810 долара США за 1т на загальну суму 181440 доларів США (а. с. 81).

Ціна товару в проформі - інвойсі №ZCDX25-12-1835WDX від 12.12.2025, інвойсі №ZCDX251835 від 23.12.2025 (181440,00 дол. США) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД від 26.05.2026 № 26UA2041500002929U0 (графа 22) (а. с. 52).

Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Крім того, суд встановив, що на виконання умов контракту від ZCDX24-07-0765WDX від 09.07.2024, специфікації №8 від 12.12.2025 до цього контракту та рахунка-проформи №ZCDX25-12-1835WDX від 12.12.2025 позивач здійснив оплату за товар на загальну суму 181440,00 дол. США, що підтверджується банківськими платіжними документами у формі swift від 15.12.2025 №15122EXIM22232 на суму 18144,00 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі «інформація про грошовий переказ»: за Контрактом №ZCDX24-07-0765WDX від 09.07.2024, інвойс №ZDCX251835, специфікацією №8 від 12.12.2025) та від 22.12.2025 №22122EXIM29710 на суму 163296,00 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі «інформація про грошовий переказ»: за Контрактом №ZCDX24-07-0765WDX від 09.07.2024, інвойс №ZDCX251835, специфікацією №8 від 12.12.2025,);.

Також до митної вартості включені транспортно-експедиторські витрати на доставку вантажу до митного кордону України на суму 681599,63 грн, що підтверджуються відповідною довідкою від 18.05.2026 №5814-8п (а. с. 32).

З приводу розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, які відображені в рішенні про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що відповідно до коносаменту №ZM25121604 від 09.01.2026 маршрут перевезення оцінюваного товару порт Циндао (Китай) - порт Гданськ (Польша), згідно накладних УМВС від 12.05.2026 №03239, та УМВС від 17.05.2026 №03364 та УМВС від 19.05.2026 №03419 маршрут перевезення: Шебжешин-Хрубешов (Польша) - Ізов (Україна). Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Циндао (Польша) - Шебжешин (Польща), суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження маршруту перевезення та транспортної складової митної вартості позивач подав: договір транспортного експедирування № 22072024-С від 22.07.2024; заявка № 5814-8 до договору транспортного експедирування №22072024-С від 22.07.2024; коносамент №ZM25121604 від 09.01.2026; накладну УМВС №03239 від 12.05.2026; накладну УМВС №03364 від 17.05.2026; накладну УМВС №032419 від 19.05.2026; рахунок на оплату по замовленню (рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг) від 22.12.2025 №2544; рахунок на оплату по замовленню (рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг) від 01.04.2026 №702; довідку про транспортно-експедиторські витрати доставки вантажу від 18.05.2026 №5814-8п.

Заявкою №5814-8 від 15.12.2025 погоджено перевезення товару за маршрутом FOB Qingdao, China - Гданськ, PL - смт Локачі Волинської області. Цим же документом визначено порт відправлення FOB Qingdao China, порт призначення Гдиня, кінцевий пункт доставки смт Локачі, адресу митного оформлення у смт Клевань, а також загальну вартість перевезення в сумі 1656966,27 грн, з якої 681599,63 грн становить передоплата за морський фрахт в порт Гданськ, а 1075366,64 грн – оплата після отримання документів (а. с. 38).

Відтак, заявка охоплює перевезення від порту відправлення до кінцевого пункту доставки як єдину комплексну транспортну послугу.

Згідно накладних УМВС від 12.05.2026 №03239, від 17.05.2026 №03364 та від 19.05.2026 №03419 у графі 3 зазначено: країна відправлення - Китай, транзитна країна - Польща, порт відправлення - Гдиня (Польща), маршрут перевезення - Гдиня (Польща) -Україна.

Таким чином, самі накладні УМВС підтверджують, що перевезення товару є продовженням міжнародного мультимодального перевезення з Китаю через порт Гдиня до України, а не окремим внутрішнім перевезенням територією Польщі.

При цьому зазначені у графі 22 накладних УМВС станції Шебжешин та Хрубешів відображають лише проміжні технологічні пункти залізничного маршруту. Такі станції не є самостійними пунктами початку чи завершення перевезення, а використовуються для організації міжнародного контейнерного перевезення. Пункт Шебжешин (Польща) є залізничним контейнерним терміналом, де здійснюється перевантаження контейнерів на потяг після їх розвантаження у морському порту Гдиня. Такий ланцюг доставки є типовим для мультимодального транспортування й не потребує окремого документу для внутрішньо польського залізничного сегменту.

Крім того, станція Шебжешин - це залізнична станція в Польщі, яка є важливим перевантажувальним терміналом на широкій лінії LHS (лінія з широкою колією), призначеною для перевезення вантажів. Вона розташована між станціями Хрубешів та останньою станцією LHS, що робить її ключовим пунктом для митного оформлення та перевантаження різноманітних вантажів між різними типами транспорту.

Сам по собі факт відсутності окремого транспортного документа на певну ділянку маршруту не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості. Митний орган повинен обґрунтувати, які саме складові митної вартості не можуть бути перевірені у зв`язку з відсутністю такого документа та яким чином це впливає на правильність визначення митної вартості за основним методом. Таких обґрунтувань у спірному рішенні не наведено. Водночас транспортно-експедиційні витрати підтверджуються відповідними рахунками, довідкою про транспортно-експедиційні витрати та іншими поданими документами, які містять інформацію про вартість перевезення.

При цьому, відповідач не зазначив, який саме окремий транспортний документ мав бути складений на ділянку Шебжешин – Хрубешов, ким такий документ повинен оформлятися і якою нормою законодавства передбачена обов`язковість його подання для підтвердження митної вартості. Не встановлено митним органом і факту існування окремого договору, рахунку чи платежу за перевезення на цій ділянці, який не був би врахований позивачем у складі транспортних витрат.

Так само відповідач не навів розрахунку можливих невключених витрат і не встановив, що фактична вартість транспортування до митного кордону України перевищувала суму, заявлену декларантом. Висновок про неможливість точного обчислення транспортної складової ґрунтується лише на припущенні про можливе існування додаткових витрат.

В заявлених до митного оформлення рахунках на оплату по замовленню від 01.04.2026 № 702, від 18.05.2026 №970 та довідці про транспортно експедиторські витрати від 18.05.2026 №5814-8п вказано, що замовник повинен відшкодувати вартість морського фрахту за маршрутом: Ціндао (Китай) - Гдиня (Польща) та відшкодувати вартість транспортних послуг за межами території України залізничним транспортом за маршрутом Гдиня, Польща - п/п Ізов, тобто в сукупності це складає повноцінний маршрут транспортування товару Ціндао (Китай) Гдиня(Польща)- Україна через проміжні станції : Шебжешин – Хрубешов – п/п Ізов.

Отже, посилання митного органу на відсутність документів саме за маршрутом «Ціндао – Шебжешин» є безпідставним, оскільки така ділянка не є окремою транспортною послугою, яка підлягала самостійному документальному оформленню чи окремій оплаті. Подані до митного оформлення рахунок на транспортно-експедиційні послуги та довідка про транспортні витрати підтверджують вартість залізничного перевезення за межами митної території України за маршрутом Гдиня (Польща) - пункт пропуску Ізов, у межах якого станції Шебжешин та Хрубешів є лише проміжними пунктами проходження маршруту. Подані коносамент, накладні УМВС, рахунок на транспортно-експедиційні послуги та довідка про транспортні витрати у своїй сукупності підтверджують безперервність маршруту перевезення товару та розмір транспортних витрат, що включаються до митної вартості.

За таких обставин подані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують безперервність маршруту перевезення, зміст замовленої транспортно-експедиційної послуги та її вартість. Відсутність окремого документа, складеного виключно на ділянку Шебжешин – Хрубешов, за відсутності доказів окремо понесених і не включених до митної вартості витрат не свідчить про непідтвердженість транспортної складової митної вартості та не могла бути достатньою підставою для відмови у її визначенні за основним методом.

Відносно того, що рахунок від 01.04.2026 №702 не містить відомостей про розмір інших додаткових витрат, які зазвичай присутні при інтермодальному перевезенні товарів, зокрема, оформлення транзитних документів, портові збори, зберігання товарів в порту призначення тощо, суд зазначає наступне.

22.07.2024 між ТзОВ «Сейв про Солюшнс» (Експедитор) та ТзОВ «Док-Агро» (Клієнт) було укладено Договір про надання транспортно експедиційних послуг з перевезення експортно – імпортних та транзитних вантажів №22072024-С, відповідно до умов якого Експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі надання митно - брокерських послуг (п. 1.1. Договору).

Пунктами 2.2.1. п.2.2.2. вказаного Договору визначено, що Експедитор зобов`язаний: забезпечувати якісне та своєчасне транспортне обслуговування, а також організацію перевезення вантажів Клієнта різними видами транспорту по території України та за її межами відповідно до заявки Клієнта; залучати транспортні засоби і забезпечувати їх подачу в/на порти, аеропорти, ж/д станцій, складів, терміналів або інших об`єктів.

В свою чергу Клієнт зобов`язувався оплачувати послуги Експедитора, а також відшкодовувати документально підтверджені витрати, затрати, штрафи а інші платежі, в тому числі, але не виключно витрати з демереджу, детеншну, понаднормового простою, зберігання, які виникли у Експедитора при виконанні цього Договору, якщо такі витрати виникли не з вини Експедитора (п.п. 2.4.11. п.2.4.12. Договору).

Вдтак, у відповідності до умов договору, ТзОВ «Сейв про Солюшнс» було уповноважено представляти інтереси Клієнта у взаєминах з перевізниками, портами, аеропортами, державними органами та іншими організаціями у зв`язку з перевезенням, перевалкою вантажів Клієнта.

Відповідно до рахунків на оплату по замовленню №702 від 01.04.2026, №970 від 18.05.2026, довідки про транспортно-експедиторські витрати доставки вантажу №5814-8п від 18.05.2026, виданих експедитором «Сейв про Солюшнс»:

- відшкодування вартості морського фрахту за маршрутом Циндао (Китай) Гдиня (Польща) (без ПДВ) складає 667546,00 грн;

- відшкодування вартості транспортних послуг за межами території України Гдиня, Польща- п/п Ізов становить 486106,80 грн;

- відшкодування вартості страхування контейнерного обладнання становить 17200,00 грн. без ПДВ;

- відшкодування вартості комплексу послуг з організації обробки контейнерів становить 26443,44 грн без ПДВ;

- організація виконання послуг з транспортного експедирування перевезень поза межами України становить 18183,36 грн без ПДВ, (ПДВ 20% 3636,64 грн), разом 21820,00 грн.

Загальна вартість задекларованих транспортних витрат становить 1219116,24 грн, які були віднесені декларантом до митної вартості товару.

Таким чином, рахунки на оплату №702 від 01.04.2026, №970 від 18.05.2026 та довідка про транспортні витрати №5814-8п від 18.05.2026 включають вартість усіх наданих транспортно-експедиційних послуг за маршрутом міжнародного перевезення.

Зазначені документи не містять застережень про існування будь-яких неоплачених або неврахованих транспортних витрат. Сам по собі факт того, що у рахунку окремими рядками не виділені портові збори, оформлення транзитних документів чи інші можливі витрати, не свідчить про їх неврахування у загальній вартості транспортно-експедиційних послуг.

Крім того, законодавством не встановлює обов`язку експедитора деталізувати структуру власної ціни до рівня окремих технологічних операцій. Вказану суму транспортних витрат декларант включив до митної вартості, що відповідає вимогам пункту 5 частини 10 статті 58 МК України, при цьому зазначена норма не містить вимоги щодо підтвердження кожної внутрішньої складової вартості комплексної транспортно-експедиційної послуги, якщо її загальна вартість підтверджена належними документами.

Ще однією із підстав для коригування митної вартості відповідач зазначив те, що в інвойсі від 23.12.2025 №ZCDX251835 відсутні повні реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) від 09.07 2024 №ZCDX24-07-0765WDX, а саме відсутня дата документа.

Суд зазначає, що наведена митним органом обставина сама по собі не може свідчити про недостовірність заявленої митної вартості товару чи бути достатньою підставою для відмови у застосуванні першого методу її визначення.

Так, зі змісту статті 53 МК України не вбачається вимоги щодо обов`язкового зазначення у комерційному інвойсі реквізитів зовнішньоекономічного договору (контракту). Вказана норма визначає перелік документів, що подаються на підтвердження митної вартості товару, однак не встановлює обов`язкових реквізитів, які повинен містити рахунок-фактура (інвойс).

При цьому матеріалами справи підтверджено, що одночасно з комерційним інвойсом №ZDCX251835 від 23.12.2025 позивач подав митному органу контракт №ZCDX24-07-0765WDX від 09.07.2024, специфікацію №8 від 12.12.2025, проформу-інвойс №ZCDX25-12-1835WDX від 12.12.2025, банківські платіжні документи (SWIFT) від 15.12.2025 №15122EXIM22232, від 22.12.2025 №22122EXIM29710 та інші товаросупровідні документи, які в сукупності містять узгоджені відомості щодо продавця, покупця, найменування товару, його кількості, ціни, умов поставки FOB Qingdao та вартості поставки.

Отже, митний орган мав реальну можливість співставити відомості, що містяться у поданих документах, та ідентифікувати поставку товару, яка здійснювалася на виконання контракту №ZCDX24-07-0765WDX від 09.07.2024.

Більше того, суд звертає увагу на те, що інвойс від 23.12.2025 №ZCDX251835 був складений продавцем товару, а саме DONGXIAO BIOTECHNOLOGY CO., LTD (Китай), а ТзОВ «Док-Агро» як покупець не є особою, яка визначає форму чи зміст такого документа, та не має правових або фактичних можливостей впливати на перелік реквізитів, які зазначаються іноземним продавцем. Покладення на декларанта негативних наслідків у зв`язку з особливостями оформлення комерційного документа, складеного контрагентом-нерезидентом, суперечить вимогам статті 53 МК України, оскільки сама по собі відсутність окремого реквізиту інвойсу не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості за умови, що подані документи в сукупності підтверджують умови зовнішньоекономічної операції та дозволяють ідентифікувати товар.

Крім того, відповідач не навів жодних доказів того, що відсутність у комерційному інвойсі №ZDCX251835 від 23.12.2025 дати контракту спричинила неможливість перевірки числових значень складових митної вартості, призвела до розбіжностей між документами або поставила під сумнів фактично сплачену ціну товару. В оскаржуваному рішенні митний орган обмежився лише формальним посиланням на відсутність такого реквізиту, не пояснивши, які саме відомості він не зміг встановити або перевірити.

Сам по собі факт відсутності у комерційному інвойсі реквізитів контракту не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості та не є тією розбіжністю, яка відповідно до статей 53-54 МК України унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості товарів. За відсутності доведеного впливу цієї обставини на правильність визначення митної вартості наведений довід відповідача не може бути визнаний належною підставою для прийняття рішення про її коригування.

Щодо того, що банківські платіжні документи від 22.12.2025 №б/н та від 15.12.2025 №б/н передують наданому до митного оформлення комерційному інвойсу від 23.12.2025 №ZCDX25I835, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, оплата товару здійснювалася відповідно до умов контракту №ZCDX24-07-0765WDX від 09.07.2024 та специфікації №8 від 12.12.2025.

Як зазначалось судом вище, згідно з пунктом 4.1 контракту оплата товару за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок в наступному порядку: 1-й етап: 50 % передоплата протягом 7 календарних днів з моменту узгодження і підписання сторонами специфікації до контракту. Продавець зобов`язаний розпочати виробництво Товару з дня отримання попередньої оплати на своєму банківському рахунку; 2-й етап: оплата 50 % вартості товару повинно бути здійснено покупцем за 10 днів до завантаження. Сторони контракту можуть передбачити інші умови оплати товару, які вказуються в специфікації на поставку відповідної партії товару, що є невід`ємною частиною контракту (пункт 4.2 контракту).

Згідно специфікації на товар №8 від 09.07.2024 до контракту від 09.07.2024 №ZCDX251835 сторони погодили поставку товару - L-Лізин кормовий гідрохлорид (сіль амінокислоти лізину) (L-LYSINE HCL FEED GRADE 98.5%) кількість 224000 кг, CAS 657-27-2, Код товару згідно УКТЗЕД 2905449100 вартістю 181440,00 дол. США, в якій було визначено наступні умови оплати: 10% передоплата і 90% протягом за 10 днів до відвантаження. Поставка на умовах FОВ, Циндао, Китай (Інкотермс 2020) (а. с. 70).

Саме на виконання цих умов позивач здійснив банківські платежі 15.12.2025 та 22.12.2025, що підтверджується поданими SWIFT-документами.

При цьому призначення платежу у зазначених банківських документах містить посилання на контракт від 09.07.2024 №ZCDX251835, специфікацію №8 від 09.07.2024 та проформу-інвойс №ZCDX25-12-1835WDX від 12.12.2025, яка була оформлена продавцем до відвантаження товару та визначала його асортимент, кількість, ціну і загальну вартість. Отже, на момент здійснення платежу існував документ, на підставі якого проводилася оплата товару.

Комерційний інвойс №ZDCX251835 від 23.12.2025, своєю чергою, був оформлений продавцем після здійснення попередньої оплати та безпосередньо перед відвантаженням товару, що відповідає звичайній практиці виконання зовнішньоекономічних контрактів. Сам по собі факт оформлення комерційного інвойсу після здійснення авансового платежу не свідчить про недостовірність документів чи відсутність зв`язку між здійсненою оплатою та поставкою товару.

Більше того, відповідач не встановив будь-яких розбіжностей між проформою-інвойсом та комерційним інвойсом щодо найменування товару, його кількості, ціни або загальної вартості поставки. Так само митним органом не наведено доказів того, що здійснені платежі стосувалися іншої поставки чи іншого договору.

За таких обставин сам лише факт того, що банківський платіжний документ датований раніше, ніж комерційний інвойс, не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості та не впливає на можливість її визначення за ціною договору. Відповідач не довів, яким саме чином зазначена обставина вплинула на правильність обчислення митної вартості або перешкоджала перевірці її числових значень, а тому наведений довід не може вважатися належною підставою для коригування митної вартості товару.

Також відповідач зазначає, що банківські платіжні документи від 15.12.2025 та 22.12.2025 не можуть бути враховані як документи, що підтверджують оплату за оцінюваний товар, оскільки, на думку митного органу, вони не містять підписів платника та відміток виконавця надавача платіжних послуг про виконання операції.

Проте, таке твердження Рівненської митниці митного органу суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

Так, надані позивачем платіжні документи є банківськими платіжними документами у форматі SWIFT, сформованими банківською установою в електронному вигляді відповідно до правил міжнародної міжбанківської системи передачі фінансових повідомлень SWIFT. Міжнародні SWIFT-перекази регулюються стандартами ISO 20022 (глобальний формат обміну повідомленнями) та внутрішніми Правилами здійснення грошових переказів банку. Для міжнародних платежів SWIFT (зокрема повідомлень типу MT або XML-повідомлень ISO 20022 MX) ключовими реквізитами є: унікальний номер транзакції; платник; отримувач; банк платника; банк отримувача дата платежу; сума та валюта платежу; призначення платежу; ідентифікатори банків (SWIFT/BIC); статус/ підтвердження виконання операції.

Відповідно до міжнародної банківської практики SWIFT-повідомлення формуються та передаються в електронному вигляді через захищену банківську систему, а тому не передбачають обов`язкової наявності власноручних підписів платника або відміток виконавця банку на паперовому носії. Автентичність таких повідомлень забезпечується самою системою SWIFT та банківською аутентифікацією між фінансовими установами.

Крім того, Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачами платіжних послуг, затверджена постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163, регулює порядок здійснення розрахунків у національній валюті України, тоді як надані документи підтверджують здійснення міжнародних валютних переказів за зовнішньоекономічним контрактом.

Порядок здійснення валютних операцій визначається Законом України «Про валюту і валютні операції», тоді як порядок виконання платіжних операцій та використання електронних платіжних документів регулюється Законом України «Про платіжні послуги» та нормативно-правовими актами Національного банку України.

При цьому законодавство України не встановлює вимоги щодо обов`язкової наявності власноручних підписів платника або паперових відміток банку на електронних SWIFT повідомленнях, якщо такі документи містять реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну операцію, її учасників, суму, валюту, дату здійснення та призначення платежу.

Суд наголошує, що факт здійснення оплати за придбаний товар підтверджується сукупністю поданих документів, а саме: контрактом №ZCDX24-07-0765WDX від 09.07.2024; специфікацією №8 від 12.12.2025; проформою-інвойсом №ZCDX25-12-1835WDX від 12.12.2025; комерційним інвойсом № ZCDX251835 від 23.12.2025; банківськими платіжними документами у форматі SWIFT №151225EXIM22232 від 15.12.2025 та №221225EXIM29710 від 22.12.2025; банківськими виписками по рахунку від 22.12.2025, від 15.12.2025 з відміткою банку про переказ валюти.

У наданих банківських платіжних документах у форматі SWIFT від 15.12.2025 та 22.12.2025 міститься посилання на контракт №ZCDX24-07-0765WDX від 09.07.2024, зазначено дату операції, суму операції в доларах США та найменування банку відправника і банку отримувача.

Крім того, Верховний Суд у своїх постановах (справа №826/9719/16, №280/1853/19) дійшов до висновку, що повідомлення, сформовані за результатами здійснення переказів в іноземній валюті, в тому числі за допомогою системи SWIFT, за умови наявності у них всіх реквізитів, що дозволяють ідентифікувати здійснення такої операції, можуть вважатись належним документом, що підтверджує факт оплати за товар. Таким чином, надані банківські платіжні документи у форматі SWIFT є належними та допустимими доказами здійснення оплати за оцінюваний товар та підтверджують фактичне виконання розрахунків між сторонами зовнішньоекономічного контракту.

Щодо не подання декларантом копії митної декларації країни відправлення (Китай), то відповідно до статті 53 МК України перелік документів, що подаються для підтвердження митної вартості товарів, є визначеним законодавством.

Митна декларація країни відправлення не є документом, який підлягає обов`язковому поданню у кожному випадку митного оформлення.

Крім того, декларантом подано всі документи, передбачені статтею 53 МК України, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, зокрема зовнішньоекономічний контракт, інвойс, пакувальний лист та транспортні документи. Подані документи є взаємопов`язаними та містять повну та достовірну інформацію щодо товару, його вартості та умов поставки.

Разом з тим, не зважаючи на відсутність обов`язку щодо подання такого документа, позивач додатково подав митному органу копію митної декларації країни відправлення №422720260000012547 від 09.01.2026 разом із письмовими поясненнями вих. №28/05 від 28.05.2026, що підтверджується також відомостями МД №26UA204150003028U9 від 29.05.2026 у графі 44 за кодом 9610.

Незважаючи на це, митний орган не надав жодної оцінки зазначеному документу, не спростував відомостей, що в ньому містяться, та у спірному рішенні повторно послався на його відсутність, що свідчить про формальний характер проведення процедури консультацій та невиконання митним органом обов`язку щодо повного і всебічного дослідження документів, поданих декларантом.

При цьому звертаємо увагу, що митна декларація країни відправлення відповідно до пункту 7 частини другої статті 53 МК України відноситься до документів, які можуть подаватися для підтвердження митної вартості, однак її ненадання не є безумовною підставою для висновку про не підтвердження заявленої митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №810/4116/17, в якій Суд зазначив, що ненадання митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості товару, якщо така вартість підтверджується іншими первинними документами, поданими декларантом під час митного оформлення, а надання такої декларації не є обов`язковим за відповідних обставин підтвердження митної вартості товару.

У даному випадку позивачем було подано повний пакет документів, який у своїй сукупності дозволяв митному органу ідентифікувати оцінюваний товар, встановити сторони зовнішньоекономічної операції, перевірити ціну товару, умови поставки, факт здійснення оплати та числові значення складових митної вартості.

За таких обставин навіть за відсутності митної декларації країни відправлення у первинному пакеті документів митний орган мав усі необхідні відомості для здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару

Таким чином, наведені митницею зауваження стосуються переважно формальних особливостей оформлення окремих документів і не містять посилання на конкретні числові розбіжності щодо ціни товару, його кількості, вартості перевезення чи інших складових митної вартості. Митним органом не встановлено, які саме відомості, необхідні для перевірки заявленої митної вартості, були відсутні, недостовірні або не піддавалися обчисленню на підставі поданих документів.

Висновок митного органу про наявність ризику заявлення неповних відомостей є загальним припущенням і не може самостійно слугувати достатньою підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості. Наявність такого ризику повинна бути підтверджена конкретними розбіжностями у документах, які впливають на числові значення складових митної вартості, однак таких розбіжностей у рішенні не наведено.

Як убачається з матеріалів справи, після здійснення контролю правильності визначення митної вартості відповідач запропонував декларанту надати додаткові документи, а саме: 1) висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. 2) виписку з бухгалтерської документації продавця; 3) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів по маршруту Воля Барановська-Хрубешов-Ізов-Клевань та по вартості перевантаження під час морського перевезення; 4) копію митної декларації країни відправлення (Китай) з перекладом; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо необхідності подання зазначених додаткових документів з огляду на таке.

Статтею 53 МК України передбачено право митного органу витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих підстав вважати, що подані документи містять розбіжності, ознаки підробки або не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. При цьому митний орган зобов`язаний зазначити, які саме складові митної вартості залишилися непідтвердженими, які документи можуть усунути такі сумніви та яким чином їх неподання впливає на можливість визначення митної вартості за основним методом.

Водночас вимога відповідача про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, не ґрунтується на встановлених обставинах справи. Такий висновок не належить до документів, які обов`язково підтверджують ціну договору, а його витребування можливе лише за наявності належним чином обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої митної вартості. Однак відповідач не навів обставин, які б свідчили про недостовірність вартості товару чи неможливість її перевірки за поданими документами.

Безпідставною є також вимога про надання виписки з бухгалтерської документації продавця. Такий документ перебуває у володінні іноземного контрагента та не створюється декларантом. Відповідач не зазначив, які саме відомості бухгалтерського обліку продавця могли підтвердити або спростувати заявлену митну вартість та чому поданих контракту, специфікації, інвойсу і платіжних документів було недостатньо для перевірки ціни товару.

Щодо вимоги надати транспортні документи за маршрутом Воля Барановська – Хрубешов – Ізов – Клевань та документи про вартість перевантаження під час морського перевезення суд зазначає, що позивачем було подано договір транспортно-експедиційного обслуговування, заявку на перевезення, рахунки за транспортно-експедиційні послуги та документ, що підтверджує вартість перевезення товару. Відповідач не встановив, які саме транспортні витрати не були підтверджені документально, який їх розмір та яким чином це вплинуло на числове значення митної вартості. Саме по собі посилання на окремі ділянки маршруту перевезення не свідчить про непідтвердження транспортних витрат.

Як зазначалося судом вище, посилання відповідача на необхідність подання митної декларації країни відправлення з перекладом також є необґрунтованим. В оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме відомості цього документа потребували перекладу, які обставини неможливо було встановити без нього та яким чином це вплинуло на перевірку митної вартості. Крім того, митна декларація країни відправлення не є документом, на підставі якого визначається ціна договору між продавцем і покупцем.

Необґрунтованою є й вимога про надання каталогів, специфікацій та прайс-листів виробника товару. Як убачається з матеріалів справи, специфікацію та прайс-лист виробника позивач уже подав до митного оформлення. Відповідач не навів, яких саме документів не вистачало, які відомості вони повинні були містити та які суперечності могли усунути.

Отже, наведений відповідачем перелік додаткових документів має загальний характер і не містить належного обґрунтування того, які саме сумніви щодо правильності визначення митної вартості вони повинні були усунути. Фактично митний орган витребував документи без встановлення конкретних обставин, які перешкоджали перевірці заявленої митної вартості за ціною договору, що не відповідає вимогам статті 53 МК України та усталеній практиці Верховного Суду щодо обов`язку митного органу належним чином мотивувати свої сумніви і необхідність витребування кожного додаткового документа.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога відповідача про подання додаткових документів містить лише їх перелік, однак не містить належного обґрунтування необхідності витребування кожного з них, не визначає, які саме обставини вони повинні підтвердити та які сумніви митного органу усунути.

За таких обставин сам по собі факт неподання окремих документів, необхідність яких митним органом належним чином не обґрунтована, не може бути достатньою підставою для висновку про неможливість визначення митної вартості товару за основним методом.

З урахуванням наведеного, на думку суду, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, які містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Суд зазначає, що висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. Відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

При вирішенні спору суд керується усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16), за висновками якого митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Між тим принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).

Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом.

Таким чином, підстави вважати, що рішення відповідача від №UA204150/2026/000029/2 від 29.05.2026 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення, на думку суду, є протиправним.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування спірного рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204150/2026/000113 від 29.05.2026 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 5324,80 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 09.07.2026 №78С1-4361-21ЕР-8А46.

Позивач також просив стягнути з відповідача понесені судові витрати у зв`язку із залученням перекладача.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов`язаних із перекладом на українську мову документів, складених іноземною мовою, що подавалися до митного оформлення та які є письмовими доказами у цій справі, суд керується приписами частин п`ятої - восьмої статті 137 КАС України, згідно з якими розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суду надано акт здачі-прийняття послуг від 21.07.2026 №92 на суму 9100 грн, платіжну інструкцію від 20.07.2026, рахунок-фактуру від 20.07.2026 №92.

Відповідно до акта здачі-прийняття послуг №31 виконавець ФОП ОСОБА_1 виконував послуги письмового перекладу з нотаріальним засвідченням з англійської , китайської та російської мов на українську таких документів: рахунку-проформи №ZCDX25-12-1835WDX від 12.12.2025; комерційного інвойсу №ZDCX251835 від 23.12.2025; банківського платіжного документа у формі swift від 15.12.2025 №15122EXIM22232 на суму 18144,00 дол. США; банківського платіжного документа у формі swift від 22.12.2025 №22122EXIM29710 на суму 163296,00 дол. США; митної декларації країни відправлення №422720260000012547 від 09.01.2026; коносаменту №ZM25121604 від 09.01.2026; накладної УМВС №03239 від 12.05.2026; накладної УМВС №03364 від 17.05.2026; накладної УМВС №03419 від 19.05.2026; загальна вартість послуг становить 9100,00 грн.

Відповідач у клопотанні від 24.08.2026 заперечив про стягнення зазначених витрат.

Суд зазначає, що документи, перекладені з іноземних на українську мову, є письмовими доказами у справі. Однак з огляду на обсяг документів (дев`ять аркушів), складність роботи (текст місить у значному обсязі числові дані, а SWIFT-повідомлення самі по собі мають чітко визначену та стандартизовану форму), та керуючись принципом співмірності цих витрат обсягу виконаної роботи, на користь позивача за рахунок відповідача належить стягнути витрати у розмірі 3000,00 грн.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати всього у сумі 8324,80 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-Агро» (45532, Волинська область, Володимирський район, село Кремеш, вулиця Локацька, будинок 2-А, код ЄДРПОУ 40955973) до Рівненської митниці (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 104, код ЄДРПОУ ВП 43958370) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204150/2026/000029/2 від 29.05.2026.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204150/2026/000113 від 29.05.2026.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-Агро» за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати в сумі 8324 (вісім тисяч триста двадцять чотири) гривні 80 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. А. Лозовський