Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №120/17200/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 жовтня 2026 р. Справа № 120/17200/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 )

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 10.05.2019 по 24.09.2025 відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078; зобов`язання відповідача здійснити позивачеві нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 10.05.2019 по 24.09.2025 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення із компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що до 24.09.2025 проходила військову службу у відповідача. Водночас позивач вказує, що під час проходження службу відповідач не нараховував та не виплачував їй поточну індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця березень 2018 року. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою від 16.12.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.06.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію, відповідач вказує, що позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 10.05.2019 по 24.09.2025 на крайній посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) та мала військове звання «головний сержант». Водночас відповідач наголошує, що станом на лютий-березень 2018 року (коли на підставі постанови КМУ № 704 відбулося підвищення тарифних ставок і посадових окладів) позивач не проходила військову службу та не отримувала грошове забезпечення від військової частини НОМЕР_1 . Через це, на думку відповідача, неможливо розрахувати розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року та дослідити перевищення суми можливої індексації, а тому правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці за весь період служби відсутні. Щодо поточної індексації та інших виплат, то відповідач зазначає наступне: за період з травня 2019 року по липень 2020 року індексація виплачувалася позивачеві разом із грошовим забезпеченням; за період з серпня по грудень 2020 року її виплачено у грудні 2020 року в загальному розмірі 1138, 97 грн; з січня 2021 року по грудень 2022 року індексація також виплачувалася регулярно; у 2023 році її дія була зупинена Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік»; у 2024 році право на отримання індексації виникло у серпні 2024 року після визначення базовим місяцем грудня 2023 року та було виплачено; а у 2025 році у зв`язку із встановленням базового місяця січень 2025 року та відсутністю перевищення порогу індексу споживчих цін 103% у січні-червні поточна індексація не нараховувалася, проте право на її отримання знову виникло у липні 2025 року та зберігалося до вересня 2025 року (дня виключення зі списків особового складу), коли здійснювалися відповідні виплати. Враховуючи наведене, відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач просить визнати поважними причини пропуску строку подання відзиву та прийняти такий до розгляду.

Щодо означеного питання, то суд враховує, що в Україні діє воєнний стан і відповідач виконує першочергові завдання для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Верховним Судом у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 акцентовано на тому, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України.

У постанові № 500/787/19 від 30.01.2020 Верховний Суд вказав на те, що згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав не приймати до уваги поданий відповідачем відзив на позовну заяву, оскільки пріоритетним є вирішення справи на засадах змагальності та з`ясування всіх обставин справи.

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористалась.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач в період з 10.05.2019 по 24.09.2025 проходила військову службу у відповідача.

Наказом №760-ОС від 24.09.2026 позивача виключено зі списків особового складу частини у зв`язку зі звільненням зі служби. Зазначеним наказом визначено, що календарна вислуга позивача складає 06 років 04 місяці 14 днів.

За період з 10.05.2019 по 31.12.2022 позивачеві нараховувалась та виплачувалась поточна індексація грошового забезпечення з урахування базового місяця березень 2018 року.

У відповідно до приписів Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» індексація позивачеві не виплачувалась.

За період з 01.01.2024 по 24.09.205 відповідач здійснив виплату позивачеві індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця грудень 2023 року та січень 2025 року.

Водночас позивач вважає, що має право на отримання індексації грошового забезпечення за період з 10.05.2019 по 24.09.2025 із застосуванням базового місяця березень 2018 року, а тому звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За приписами ч. 1-4 ст. 9 ст. 1 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення») встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Ст. 2 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями ст. 4 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Ст. 6 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Згідно з п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі, коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Таким чином, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Відповідно до абз. 3 п. 10-1 Порядку №1078, в редакції, яка була чинною до грудня 2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу.

У подальшому п. 10-2 Порядку №1078 був викладений в новій редакції постановою КМУ № 1013 від 09.12.2015, згідно з якою внесені зміни: поширено його положення для новоприйнятих працівників з 1 грудня 2015 року.

Тому обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Враховуючи положення Порядку №1078 місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.

Відтак, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Водночас, Прикінцевими положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.

Разом з тим, оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно - правовий акт, зокрема Порядок №1078, який прийнятий на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону, також не діяв протягом 2023 року.

Натомість, ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Відтак, починаючи з січня 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників було поновлено, однак обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадилося наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року.

Також, ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Вказані норми Законів України є чинними та неконституційними не визнавались, а отже, підлягали врахуванню відповідачем під час нарахування позивачеві індексації грошового забезпечення.

Отже, якщо приріст індексу споживчих цін (коефіцієнт індексації) обчислюється з 01.01.2024, то в силу вимог п. 5 Порядку №1078, приріст розраховується з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, тобто таким місяцем є грудень 2023 року.

Індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.

Порядком №1078 визначено, що індекс споживчих цін обчислюється Державною службою статистики України і публікується в офіційних періодичних виданнях не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач проходила військову службу у відповідача в період з 10.05.2019 по 24.09.2025.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати їй індексації грошового забезпечення за весь цей період із застосуванням березня 2018 року як єдиного базового місяця для обчислення індексу споживчих цін.

Оцінюючи такі вимоги, суд вважає за необхідне розглянути їх стосовно кожного періоду окремо, оскільки з 10.05.2019 по 24.09.2025 нормативне регулювання індексації грошових доходів зазнавало змін, що виключає застосування одного й того самого базового місяця до всього періоду в цілому.

Щодо періоду з 10.05.2019 по 31.12.2022, то судом з довідки відповідача №252 встановлено, і це не заперечується позивачем, що за вказаний період відповідач нараховував та виплачував позивачу поточну індексацію грошового забезпечення саме з урахуванням базового місяця березень 2018 року.

Отже, в цій частині бездіяльності відповідача, на яку посилається позивач, не існує, адже обов`язок з нарахування та виплати індексації із застосуванням березня 2018 року як базового місяця відповідачам виконано.

Щодо нарахування індексації у 2023 році, то, як зазначав суд вище, Прикінцевими положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону №1282-ХІІ на 2023 рік зупинено.

Відповідно, підприємства, установи та організації у 2023 році були звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації грошових доходів, а обчислення індексу споживчих цін для цієї мети в 2023 році не провадилося.

Оскільки дію базового Закону зупинено, не діяв і прийнятий на його виконання Порядок №1078.

За таких обставин у відповідача був відсутній обов`язок нараховувати та виплачувати позивачу будь-яку індексацію за 2023 рік, у тому числі з прив`язкою до березня 2018 року як базового місяця, а отже жодної бездіяльності в цій частині відповідачем не допущено.

Щодо нарахування індексації у 2024 році, то ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Ця норма є імперативним спеціальним регулюванням, прийнятим на рівні закону, яке на 2024 рік самостійно визначило точку відліку для обчислення індексу споживчих цін, витіснивши загальне правило про визначення базового місяця залежно від моменту останнього підвищення тарифної ставки (окладу) конкретного працівника.

Відповідно до п. 5 Порядку №1078 приріст індексу споживчих цін обчислюється наростаючим підсумком з місяця, наступного за місяцем, прийнятим за 100 відсотків, тобто за умови початку обчислення з 01.01.2024, таким місяцем є грудень 2023 року.

Судом встановлено, що індекси споживчих цін, опубліковані Державною службою статистики України, перевищили поріг індексації 103 відсотки наростаючим підсумком лише в червні 2024 року (104,3%), а тому підвищення грошового забезпечення у зв`язку з індексацією мало відбутися з серпня 2024 року (з урахуванням місяця публікації індексу – липня 2024 року).

З матеріалів справи судом встановлено, що з серпня 2024 року індексація позивачеві фактично виплачувалася.

Суд звертає увагу, що застосування позивачем березня 2018 року як базового місяця для 2024 року суперечить прямому припису ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Щодо нарахування індексації у 2025 році, то варто вказати, що аналогічне регулювання встановлено ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX, за якою обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 100 відсотків, а сума індексації, що склалася у грудні 2024 року, в січні 2025 року не нараховується. Ця норма так само є чинною й обов`язковою для застосування і виключає застосування березня 2018 року як базового місяця для 2025 року.

Судом встановлено, що наростаючим підсумком з лютого по травень 2025 року індекс споживчих цін перевищив поріг індексації 103 відсотки лише в червні 2025 року (104,4%), у зв`язку з чим право на індексацію виникло з липня 2025 року.

Згідно із довідкою №252, з липня по вересень 2025 року (місяць звільнення позивача) індексація їй виплачувалася.

Отже, за період січень-червень 2025 року індексація не нараховувалася правомірно, оскільки поріг індексації не було перевищено, а починаючи з липня 2025 року обов`язок з виплати індексації відповідачем виконано.

При цьому суд не оцінює, чи правильно відповідач визначив грудень 2023 року та січень 2025 року конкретним базовим місяцем в межах цієї справи, оскільки предметом спору є виключно вимога позивача про застосування до всього періоду березня 2018 року як базового місяця, а не оцінка обрання відповідачем іншого конкретного місяця на виконання чинного закону.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 10.05.2019 по 24.09.2025 із застосуванням березня 2018 року.

У зв`язку з цим й похідна вимога про зобов`язання здійснити таке нарахування та виплату (у тому числі з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44) задоволенню не підлягає.

Наведений висновок узгоджується з позицією Сьомого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 09.07.2026 по справі №560/5115/26, від 15.09.2026 у справі №240/29587/25, від 22.09.2026 у справі №560/2224/26.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 05.10.2026 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна