Суд: Чернівецький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 04 жовтня 2026 р.
Справа: №718/2778/25
Суддя: Одинак О. О.
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року
м. Чернівці
справа № 718/2778/25
провадження № 22-з/822/56/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Перепелюк І. Б.
учасники справи:
позивач – Кредитна спілка «ЗАХІДНА»
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Кредитної спілки «ЗАХІДНА», в інтересах якої діє Поляк Марія Володимирівна, про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат у справі за позовом Кредитної спілки «ЗАХІДНА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2025 року Кредитна спілка «ЗАХІДНА» (далі – КС «ЗАХІДНА») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Просила суд стягнути з відповідачів на користь КС «ЗАХІДНА» заборгованість за кредитним договором від 10 листопада 2023 року № 990-Л у розмірі 100 308 гривень.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 березня 2026 року позов Кредитної спілки «ЗАХІДНА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «ЗАХІДНА» заборгованість за кредитним договором від 10 листопада 2023 року № 990-Л у розмірі 100 308 гривень 89 копійок.
Крім цього, додатковим рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 30 квітня 2026 року заяву представниці позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «ЗАХІДНА» судові витрати у рівних частках. Зокрема, з кожного боржника стягнуто по 3 286 гривень 26 копійок витрат на професійну правничу допомогу та по 807 гривень 46 копійок судового збору.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 березня 2026 року та додаткове рішення від 30 квітня 2026 року задоволено частково.
Змінено мотивувальні частини заочного рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 березня 2026 року та додаткового рішення від 30 квітня 2026 року відповідно до змісту цієї постанови.
Також, змінено резолютивні частини заочного рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 березня 2026 року та додаткового рішення від 30 квітня 2026 року.
Разом із цим, питання щодо здійснення перерозподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи апеляційним судом не вирішувалося.
Короткий зміст вимог заяви Кредитної спілки «ЗАХІДНА» про ухвалення додаткового рішення
У судовому засіданні від 01 вересня 2026 року, до переходу на стадію судових дебатів, та у заяві про ухвалення додаткового рішення представник Кредитної спілки «ЗАХІДНА» просила відшкодувати понесені стороною витрати з розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 376 гривень 40 копійок.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надала суду: копію договору про надання правової допомоги №281/24 від 02 вересня 2024 року, ордер на надання правничої допомоги серії СЕ №1136053 та звіт (акт) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні постанови
Колегія суддів дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшла висновку про необхідність частково задоволення заяви представника позивача та ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, з огляду на наступне.
Щодо загальних положень про розподіл судових витрат
Згідно з частинами першою, третьою статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення – це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Таке відшкодування судових витрат повинно здійснюватися відповідно до умов, підстав та у порядку, передбаченому Главою 8 Розділу I ЦПК України.
Згідно з частинами першою, другою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 134 ЦПК України встановлено правило, за яким разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
Згідно з частиною другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Верховний Суд у постанові від 05 червня 2024 року в справі № 372/1561/23 вказав на те, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Указані висновки узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).
Відповідно до частини першої статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У даній справі, позивач разом із відзивом на апеляційну скаргу подали попередні (орієнтовні) розрахунки судових витрат та заявила про необхідність їх розподілу до переходу суду на стадію судових дебатів.
Також, після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови у даній справі, представник позивача у межах п`ятиденного строку звернулася до суду із заявами про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, долучивши до неї відповідні докази.
Відтак, колегія суддів доходить висновку, що у даній справі є всі передбачені процесуальним законом підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу між сторонами понесених ними судових витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо загальних засад визначення розміру понесених сторонами судових витрат на професійну правничу допомогу
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:
«… не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
142. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
143. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення – визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права».
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, відповідно до положень частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Апеляційний суд зауважує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).
Колегія суддів також враховує, що відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.
Вказаний підхід підтримано Верховним Судом у постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 610/1905/18, від 01 березня 2023 року у справі № 332/81/21 від 27 березня 2024 року у справі № 127/7331/21.
Підсумовуючи наведене, слід виснувати, що визначення та розподіл витрат на професійну правничу допомогу здійснюється судом на підставі критеріїв їхньої дійсності, необхідності, розумності та співмірності зі складністю справи. Хоча розмір адвокатського гонорару формується за вільною домовленістю сторін договору і суд не втручається у ці правовідносини, відшкодуванню за рахунок іншої сторони підлягають лише ті витрати, які є документально підтвердженими та пропорційними обсягу наданих послуг.
Щодо вирішення заяви Кредитної спілки «ЗАХІДНА» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу
Визначаючись із розміром понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, які підлягають компенсації за рахунок відповідача колегія суддів виходить із наступного.
Представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду: копію договору про надання правової допомоги №281/24 від 02 вересня 2024 року, ордер на надання правничої допомоги серії СЕ №1136053 та звіт (акт) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до пункту 4.1. договору, винагорода за послуги, що надаються АО «ПОЛЯК і ПАРТНЕРИ», визначається за згодою АО «ПОЛЯК і ПАРТНЕРИ» та клієнта в межах 40 (сорока) відсотків розміру місячної мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня поточного року, за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу, якщо інший порядок розрахунків не зазначений в дорученні (угоді) до даного договору.
Згідно пункту 4.2. договору, при визначенні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката або іншої особи, яка виконує доручення (угоду).
Пунктом 4.3 договору передбачено, що підставою для виплати гонорару є звіт (акт надання послуг), який повинен містити інформацію про вид наданої послуги; час, витрачений на виконання; понесені фактичні витрати.
Відповідно до пункту 4.4. договору, клієнт оплачує гонорар в національній валюті України – гривні – шляхом перерахування відповідної суми на рахунок АО не пізніше 5-ти днів з моменту отримання ним звіту (акту надання послуг).
Відповідно до Звіту (Акту) про надані послуги у зв?язку із розглядом справи від 05 серпня 2026 року, сума судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи №718/2778/25 у суді апеляційної інстанції становить 10 376 гривень 40 копійок за 3 години роботи адвоката.
Відповідно до частин третьої та восьмої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Колегія суддів зауважує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
– має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);
– з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21, а також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у справі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у справі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі № 369/849/18).
У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16 (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis рішення від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, § 268).
Отже, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Близькі за змістом висновки наведено Верховним Судом у постанові від 01 квітня 2026 року у справі № 461/2942/23.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/8316/20, від 21 жовтня 2021 у справі №420/4820/19 тощо).
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
У справі, що переглядається, зі Звіту (Акту) про надані послуги від 05 серпня 2026 року вбачається, що адвокатом було витрачено 3 години робочого часу на надання правничої допомоги позивачу в суді апеляційної інстанції, що з урахуванням узгодженої в договорі № 281/24 від 02 вересня 2024 ставки (40% від розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи) склало 10 376 гривень 40 копійок.
Матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Поляк М. В. позивачеві у цій справі послуг з підготовки та подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Колегія суддів враховує те, що зазначений відзив на апеляційну скаргу з доданими до нього документами був поданий адвокатом Поляк М. В. у строки встановлені апеляційним судом, зміст відзиву викладений на 13-ти аркушах та містить викладення позиції щодо визначення обов`язку відповідачів виконати зобов`язання перед позивачем у розмірі зазначеному у позовній заяві.
Разом з тим апеляційний суд не вбачає підстав для покладення на відповідачів повністю витрат позивача на оплату виконаних його адвокатом робіт.
Поданий позивачем відзив на апеляційну скаргу зводиться до викладення власної позиції у справі та повністю дублюють доводи, які були ним викладені у позовній заяві та письмових поясненнях. Адвокат Поляк М. В. надавала позивачеві правничу допомогу у суді першої, була обізнана з усіма деталями справи, з правовими питаннями та судовою практикою у подібних спорах.
Близькі за змістом висновки наведено Верховним Судом у постанові від 23 липня 2026 року у справі № 911/3646/25.
Фактичні обставини справи та стала судова практика у подібних правовідносинах свідчать про те, що заявлений розмір витрат у цій категорії справ є очевидно завищеним та неспівмірним зі складністю справи й обсягом фактично виконаних робіт.
Керуючись принципами справедливості, співмірності та реальності адвокатських витрат, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000 гривень, які підлягають стягненню з відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ціна позову у даній справі становить 100 308 гривень 89 копійок.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 вересня 2026 року позов КС «ЗАХІДНА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково на 86,15 % (86 413,84 х 100 / 100 308,89).
Пропорційно до задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КС «ЗАХІДНА» підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 723 гривні у рівних частках з кожного (6 000 х 86,15 % / 3).
Щодо розподілу судового збору
Ухвалюючи постанову від 01 вересня 2026 року Чернівецьким апеляційним судом не вирішувалося питання щодо здійснення перерозподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи.
Відтак, з огляду на положення пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України колегія суддів доходить висновку, що у даній справі є всі передбачені процесуальним законом підстави для ухвалення з ініціативи суду додаткового рішення щодо здійснення розподілу між сторонами понесених ними судових витрат зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції.
За подання апеляційної скарги у цій справі ОСОБА_2 у встановленому порядку та розмірі сплачено судовий збір у розмірі 3 633 гривні 60 копійок.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позовні вимоги задоволено на 86,15 %, а в іншій частині (13,85 %) відмовлено, пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, з КС «ЗАХІДНА» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати за апеляційний перегляд справи у розмірі 503 гривні 25 копійок (3 633,6 х 13,85 %).
Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З огляду на зазначене вище та враховуючи, що правом на апеляційне оскарження скористався лише один із солідарних боржників, за правилами частини десятої статті 141 ЦПК України слід визначити остаточну суму судових витрат, за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, які слід стягнути з ОСОБА_2 на користь КС «ЗАХІДНА» в розмірі 1 219 гривень 75 копійок (1 723 – 503,25).
Керуючись статтями 141, 270, 381, 382, 384 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом Кредитної спілки «ЗАХІДНА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «ЗАХІДНА» понесені позивачем судові витрати в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 723 гривні.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «ЗАХІДНА» понесені позивачем судові витрати в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 723 гривні.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «ЗАХІДНА» 1 219 гривень 75 копійок як різницю судових витрат, понесених сторонами у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
На додаткову постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна додаткова постанова складена 05 жовтня 2026 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді: Мирослава КУЛЯНДА
Ірина ПЕРЕПЕЛЮК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua