Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №718/1865/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року

м. Чернівці

справа № 718/1865/26

провадження № 22-ц/822/1865/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів: Кулянди М. І., Литивнюк І. М.

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»

відповідач ОСОБА_1

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в інтересах якого діє Богданова Вероніка Сергіївна, на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 липня 2026 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Скорейко В. В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі – ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 26 вересня 2025 року № 1605-5829 у сумі 50 607 гривень 36 копійок.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 26 вересня 2025 року сторони за допомогою веб-сайту кредитодавця уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1605-5829. Для підписання договору та підтвердження ознайомлення із супутніми документами позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор A9113.

Відповідно до умов договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у сумі 14 400 гривень строком на 365 календарних днів. Тривалість базового періоду становила 27 календарних днів. Позивач посилався на погоджені сторонами умови про сплату процентів за користування кредитом та разової комісії за його видачу в розмірі 15% від суми кредиту.

Стверджувало, що виконало свої зобов`язання за договором: через ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» перерахувало 14 400 гривень на платіжну картку, реквізити якої відповідач зазначив під час оформлення кредиту. На підтвердження перерахування коштів посилалося на квитанцію платіжної установи та довідку кредитодавця.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» описало порядок оформлення кредиту через вебсайт credos.com.ua: доступ клієнта до особистого кабінету, ознайомлення з офертою, надсилання одноразового ідентифікатора на зазначений під час реєстрації номер телефону та введення цього ідентифікатора для підписання договору.

У позовній заяві позивач зазначив номер телефону ОСОБА_1 - НОМЕР_1 .

Стверджував, що ОСОБА_1 було надано ідентифікатор A9113, а для входу до особистого кабінету й підписання договору він отримав відповідні СМС-повідомлення.

Вказувало, що ОСОБА_1 не сплатив передбачених договором платежів. Через прострочення сплати процентів та комісії понад один календарний місяць товариство направило йому вимогу про дострокове повернення кредиту, яку відповідач не виконав.

Станом на 10 квітня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 становить 50 607 гривень 36 копійок, з яких: 14 400 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 26 847 гривень 36 копійок – заборгованість за нарахованими процентами, 7 200 гривень – проценти річних на підставі статті 625 ЦК України та 2 160 гривень – комісія за видачу кредиту.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 липня 2026 року в задоволенні позову ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, встановивши укладення сторонами електронного договору про відкриття кредитної лінії від 26 вересня 2025 року № 1605-5829, суд не вважав доведеним надання кредитних коштів саме ОСОБА_1 .

На підтвердження переказу 14 400 гривень позивач подав власну довідку та повідомлення ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 14 квітня 2026 року про успішне проведення платіжної операції № 1681209601. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ці документи не дають змоги встановити належність відповідачеві зазначеної в них картки № НОМЕР_2 та надходження коштів на його рахунок.

При цьому матеріали справи не містять повного номера картки або номера банківського рахунку відповідача, за якими можна було б перевірити переказ. Позивач також не заявляв клопотання про витребування відповідних відомостей у банку, який відкрив рахунок та емітував картку. Довідку кредитодавця і розрахунок заборгованості, складені ним самим, суд не визнав достатніми доказами надання кредиту, оскільки наведена в них інформація залежить від однієї сторони спору.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача основної суми кредиту та нарахованих за договором платежів.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

В апеляційній скарзі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Зазначає, що договір про відкриття кредитної лінії від 26 вересня 2025 року № 1605-5829 укладено в електронній формі. ОСОБА_1 підписав його одноразовим ідентифікатором А9113, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу.

Вказує, що під час оформлення заявки відповідач самостійно вніс номер банківської картки, на яку бажав отримати кредит. Повний номер картки в договорі та інших документах не зазначено, оскільки відповідно до вимог Національного банку України мають відображатися її перші шість та останні чотири цифри.

Стверджує, що через ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» перерахував відповідачу 14 400 гривень на вказану ним картку. На підтвердження цього посилається на довідкупро виконання 26 вересня 2025 року платіжної операції № 1681209601 та власну довідку про перерахування суми кредиту. Вважає помилковим висновок суду про те, що ці документи не підтверджують надання коштів відповідачу.

Також зазначає, що не може надати виписку з особового рахунку ОСОБА_1 , оскільки не є банком і не відкриває рахунків позичальникам. Інформація про належність карткового рахунку відповідачу є банківською таємницею.

Посилається на те, що строк кредитування за договором становить 365 календарних днів, а базовий період тривалістю 27 днів визначає строк сплати процентів і комісії. Вважає, що сторони погодили розмір процентів та порядок їх нарахування на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування ним. Комісію за видачу кредиту в розмірі 15% від виданої суми позивач вважає погодженою сторонами та правомірною.

Щодо процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, посилається на виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» і вважає, що звільнення від відповідальності за прострочення на укладений сторонами договір не поширюється.

Вказує, що поданий ним розрахунок заборгованості є чітким, зрозумілим та узгоджується з умовами договору, а штрафу й пені відповідачу не нараховано. Зазначає також, що направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, яку ОСОБА_1 не виконав.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

26 вересня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1605-5829. У договорі зазначено прізвище, ім`я, по батькові позичальника та його РНОКПП НОМЕР_3 , суму кредиту 14 400 гривень, реквізити платіжного засобу 4149-62ХХ-ХХХХ-2497 й електронний підпис одноразовим ідентифікатором A9113 (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2. Роздруківка Договору про відкриття кредитної лінії_1605-5829.pdf», арк. 1, 4, 22).

У пункті 2.2 договору зазначено: «Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику Кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом та інші платежі, передбачені цим Договором у порядку, передбаченому цим Договором» (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2. Роздруківка Договору про відкриття кредитної лінії_1605-5829.pdf», арк. 2).

Пункт 4.6 договору визначає: «Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту: Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу». У цьому ж пункті зазначено: «Кредит вважається наданим Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні Кредиту» (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2. Роздруківка Договору про відкриття кредитної лінії_1605-5829.pdf», арк. 4–5).

Відповідно до пункту 4.14 договору: «Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі – Строк кредитування). Дата повернення (виплати) Кредиту 25.09.2026 року» (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2. Роздруківка Договору про відкриття кредитної лінії_1605-5829.pdf», арк. 6).

У пункті 4.8 договору зазначено: «Базовий період складає 27 (двадцять сім цілих, нуль сотих) календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду» (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2. Роздруківка Договору про відкриття кредитної лінії_1605-5829.pdf», арк. 5).

Згідно з розрахунком заборгованості перший базовий період завершився 22 жовтня 2025 року (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «7. Розрахунок заборгованості_1605-5829.pdf», арк. 1–2).

За пунктом 4.9 договору: «Сплату процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) Позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше дат, які є останніми днями відповідних Базових періодів шляхом здійснення безготівкового переказу суми, що дорівнює Обов`язковому платежу, на банківський рахунок Кредитодавця. У разі несплати процентів за користування Кредитом не пізніше останнього дня будь-якого Базового періоду у розмірі Обов`язкового платежу, до такого Обов`язкового платежу починаючи із наступного календарного дня додаються проценти за користування Кредитом за кожен календарний день користування Кредитом у межах Строку кредитування, які Позичальник зобов`язаний оплатити не пізніше цього календарного дня у складі Обов`язкового платежу» (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2. Роздруківка Договору про відкриття кредитної лінії_1605-5829.pdf», арк. 5).

Пункт 4.10 договору передбачає: «Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною Стандартною процентною ставкою:

- 1.00% (одна ціла, нуль сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою;

- 0.74% (нуль цілих, сімдесят чотири сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше)» (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2. Роздруківка Договору про відкриття кредитної лінії_1605-5829.pdf», арк. 6).

У пункті 10.1 договору, зокрема, зазначено: «Промо-ставка (вид акційної процентної ставки) становить 0.80% (нуль цілих, вісімдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом протягом перших 27 (двадцять сім ) календарних днів першого Базового періоду, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника спробувати скористатися послугами Кредитодавця» (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2. Роздруківка Договору про відкриття кредитної лінії_1605-5829.pdf», арк. 14).

Відповідно до пункту 4.11 договору: «Комісія за видачу кредиту становить 15.00% (п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту» (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2. Роздруківка Договору про відкриття кредитної лінії_1605-5829.pdf», арк. 6).

У пункті 4.17 договору зазначено: «Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає: 0.918% (нуль цілих, дев`ятсот вісімнадцять тисячних процентів)». Пункт 4.18 визначає: «Загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього Договору складають: 48228.98 грн. та включають у себе проценти за користування Кредитом та комісію за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту), а також комісійну винагороду, яка стягується з Позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги під час здійснення платежів за Договором через вебсайт Кредитодавця або через Особистий кабінет». За пунктом 4.20: «Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС=(ЗВСК/ЗРК)/t x 100%» (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2. Роздруківка Договору про відкриття кредитної лінії_1605-5829.pdf», арк. 7).

У пункті 8.2 договору передбачено: «У разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або Комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401500 (чотириста однієї тисячі п`ятсот) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України». Далі в цьому пункті зазначено: «При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 (два) відсотки від неповернутої Позичальником суми Кредиту». Також установлено: «Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту Договору та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати половини суми Кредиту, одержаної Позичальником від Кредитодавця за цим Договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних Позичальником від Кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього Договору, і не може бути збільшена за домовленістю Сторін» (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2. Роздруківка Договору про відкриття кредитної лінії_1605-5829.pdf», арк. 11).

За пунктом 8.3 договору: «У разі прострочення Позичальником сплати процентів за користування Кредитом або Комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) на строк понад один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення Кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування Кредитом до настання дати повернення кредиту, що встановлена п.4.14 цього Договору» (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2. Роздруківка Договору про відкриття кредитної лінії_1605-5829.pdf», арк. 11).

У довідці ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 14 квітня 2026 року відображено виконання 26 вересня 2025 року о 07 годині 48 хвилин операції № 1681209601 з переказу 14 400 гривень на картку НОМЕР_4 . У призначенні платежу зазначено договір № 1605-5829 та дані ОСОБА_1 . Довідка кредитодавця містить той самий номер операції, суму й дату переказу (документи сформовані у системі «Електронний суд» під назвами «5. Квитанція про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи_1605-5829.pdf» та «6. Довідка про перерахування суми кредиту_1605-5829.pdf», арк. 1 кожного документа).

Згідно з розрахунком кредитодавця заборгованість станом на 10 квітня 2026 року становить 50 607 гривень 36 копійок: 14 400 гривень основного боргу, 26 847 гривень 36 копійок договірних процентів, 7 200 гривень процентів за статтею 625 ЦК України та 2 160 гривень комісії. Договірні проценти нараховано за 196 днів - з 26 вересня 2025 року до 9 квітня 2026 року включно. Проценти за статтею 625 ЦК України нараховано по 288 гривень щоденно з 23 жовтня до 16 листопада 2025 року включно (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «7. Розрахунок заборгованості_1605-5829.pdf», арк. 1–2, 5–6).

Згідно з копією вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» від 23 квітня 2026 року, вих. № 1605-5829, адресованої ОСОБА_1 , кредитодавець зазначив, що станом на 10 квітня 2026 року прострочення платежів перевищило один календарний місяць, і вимагав протягом 30 календарних днів з дня одержання вимоги сплатити 50 607 гривень 36 копійок заборгованості, включно з основною сумою кредиту (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «8. Копія вимоги про дострокове повернення кредиту_1605-5829.pdf», арк. 1).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша, друга статті 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частина перша статті 626 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

За змістом частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частини першої, третьої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Щодо укладення кредитного договору в електронній формі

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі – Закон № 675-VIII)

Згідно з пунктами 6, 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону № 675-VIII).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до статті 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи докази укладення договору, колегія суддів враховує, що в позовній заяві позивач зазначив номер телефону ОСОБА_1 - НОМЕР_1 , описав надсилання одноразового ідентифікатора A9113 на номер, вказаний клієнтом під час реєстрації, необхідний для підписання кредитного договору № 1605-5829.

У пункті 3.5 кредитного договору способом дистанційної ідентифікації та верифікації позичальника зазначено «отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаціи?них даних Позичальника» (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2. Роздруківка Договору про відкриття кредитної лінії_1605-5829.pdf», арк. 3).

Тобто дистанційну ідентифікацію та верифікацію ОСОБА_1 здійснено шляхом отримання його ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

У кредитному договорі №1605-5829 від 26 вересня 2025 року зазначено дату й час його укладення - 26 вересня 2025 року о 07 годині 48 хвилин. Позичальником указано ОСОБА_1 , наведено номер його паспорта НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адресу проживання в селі Брусниця Чернівецької області, електронну адресу та реквізити платіжного засобу 4149-62ХХ-ХХХХ-2497 (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2. Роздруківка Договору про відкриття кредитної лінії_1605-5829.pdf», арк. 1, 22).

Згідно з довідкою УДМС, отриманою за запитом суду першої інстанції, прізвище, ім`я та по батькові ОСОБА_1 , адреса його зареєстрованого місця проживання і РНОКПП НОМЕР_3 збігаються з відомостями, зазначеними позивачем у позовній заяві та кредитному договорі. Колегія суддів враховує це під час оцінки доказів ідентифікації позичальника в сукупності.

Також у розділі 13 кредитного договору навпроти реквізитів позичальника зазначено електронний підпис одноразовим ідентифікатором A9113. Такий самий ідентифікатор наведено наприкінці Правил відкриття кредитної лінії із зазначенням дати підпису позичальника - 26 вересня 2025 року, а також у реквізитах сторін Таблиці обчислення загальної вартості кредиту. Відповідно до пункту 12.21 договору Правила і Таблиця є його невід`ємними додатками (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «3. Роздруківка Правил відкриття кредитної лінії та Таблиці споживчого кредиту_1605-5829.pdf», арк. 17, 19; «2. Роздруківка Договору про відкриття кредитної лінії_1605-5829.pdf», арк. 22).

Пунктом 3.10 кредитного договору передбачено: «Укладаючи цей Договір, Кредитодавець та Позичальник визнають усі документи (в тому числі цей Договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно» («2. Роздруківка Договору про відкриття кредитної лінії_1605-5829.pdf», арк. 4).

Зазначений у договорі час укладення, а саме 07 година 48 хвилин, збігається із часом виконання операції з переказу 14 400 гривень, наведеним у повідомленні ТОВ «ФК «Контрактовий Дім». У призначенні цієї операції вказано номер договору 1605-5829, повне ім`я ОСОБА_1 та його РНОКПП НОМЕР_3 (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «5. Квитанція про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи_1605-5829.pdf», арк. 1).

У постанові від 31 серпня 2026 року у справі № 583/5039/25 Верховний Суд погодився з висновком про доведеність укладення електронного кредитного договору та видачі коштів за результатами оцінки документів, підписаних одноразовим ідентифікатором, і довідки платіжної установи про переказ коштів на картку позичальника. Верховний Суд також зокрема зазначив: «Водночас ОСОБА_1, заперечуючи проти факту укладення договору та отримання коштів, не надав суду жодних доказів на спростування вказаних обставин, не посилався на те, що його персональні дані були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, не спростував, що банківська картка, на яку зараховано кредитні кошти у сумі 11 000,00 грн, та номер телефону, використаний для підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, належать йому».

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R067200624677 копію ухвали суду першої інстанції від 15 червня 2026 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі вручено 18 червня 2026 року за дорученням (а. с. 15).

Під час апеляційного розгляду відповідачу також вручено ухвалу про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги від 19 серпня 2026 року, надіслану рекомендованим відправленням № R067259338511.

Відзивів на позовну заяву та апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подав, тому у матеріалах справи відсутні заперечення щодо зазначених у договорі персональних даних і одноразового ідентифікатора.

Відсутність відзивів не означає визнання ОСОБА_1 позову. Однак після вручення процесуальних документів він не заявив про неправомірне використання його персональних даних, не заперечив використання одноразового ідентифікатора A9113 та належності йому реквізитів платіжного засобу, зазначених у кредитному договорі. Цю обставину колегія суддів враховує в сукупності з відомостями, зазначеними у кредитному договорі, та документами щодо перерахування кредитних коштів.

Отож, оцінивши наведені докази у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 26 вересня 2025 року уклали кредитний договір № 1605-5829 в електронній формі з використанням електронного підпису позичальника одноразовим ідентифікатором A9113.

Щодо виконання обов`язку з переказу кредитних коштів

Колегія суддів виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 81 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний .

Застосовуючи цей стандарт у справі про стягнення кредитної заборгованості, Верховний Суд у постанові від 3 липня 2025 року у справі № 219/10735/2013-ц звернув увагу, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний..

У постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц Верховний Суд зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні послуги", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів не банківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113 передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_6 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

У кредитному договорі від 26 вересня 2025 року № 1605-5829 погоджено надання 14 400 гривень шляхом безготівкового переказу за реквізитами електронного платіжного засобу позичальника. Пункт 3.4 договору передбачає: «Позичальник зобов`язаний вказати реквізити банківської платіжної картки та/або банківського рахунку, що належать особисто йому, для можливості належного виконання Кредитодавцем своїх зобов`язань за цим Договором». У розділі 13 поряд із даними ОСОБА_1 , його РНОКПП НОМЕР_3 та підписом одноразовим ідентифікатором A9113 у полі «Номер особистого електронного платіжного засобу» зазначено 4149-62ХХ-ХХХХ-2497. Час укладення договору - 07 година 48 хвилин (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2. Роздруківка Договору про відкриття кредитної лінії_1605-5829.pdf», арк. 1–2, 4, 22).

У довідці ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту відображено операцію видачі 14 400 гривень 26 вересня 2025 року. У графі «Платіжна система» зазначено EasyPay, номер платежу - 1681209601, реквізити картки – 4149-62ХХ-ХХХХ-2497 (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «6. Довідка про перерахування суми кредиту_1605-5829.pdf», арк. 1).

У листі від 14 квітня 2026 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ»» підтвердило, що платіжну операцію № 1681209601 на суму 14 400 гривень виконано 26 вересня 2025 року о 07 годині 48 хвилин. Платником зазначено ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» із кодом ЄДРПОУ 38548598, статус операції - «Виконано», реквізити картки – 4149-6293-ХХХХ-2497. У призначенні платежу наведено видачу кредитних коштів за договором № 1605-5829, повне ім`я ОСОБА_1 та його РНОКПП НОМЕР_3 . На документі зазначено про його підписання кваліфікованим електронним підписом генерального директора фінансової компанії (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «5. Квитанція про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи_1605-5829.pdf», арк. 1).

У договорі й довідці кредитодавця відкриті перші шість цифр картки - 414962 - та останні чотири - 2497. У листі ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ»» ці цифри збігаються; додатково відкриті цифри «93» у договорі приховані. Отже, різний спосіб маскування не виявляє розбіжності між реквізитами. Збігаються також номер операції та сума в обох платіжних документах, а зафіксований фінансовою компанією час виконання операції відповідає часу укладення договору.

Суд першої інстанції визнав договір укладеним і навів у рішенні обидва платіжні документи, однак вважав видачу кредиту недоведеною через відсутність повного номера картки, підтвердження її належності ОСОБА_1 та виписки з його рахунку.

Оцінивши зазначений лист разом з укладеним договором і довідкою кредитодавця, суд першої інстанції не встановив суперечностей у номері операції, сумі, даті чи реквізитах картки та не пояснив, чому їх узгодженість не підтверджує перерахування погоджених 14 400 гривень.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції та враховує, що лист від 14 квітня 2026 року складений іншою юридичною особою - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ»», підтверджує виконання конкретної операції на картку з реквізитами, відкриті цифри яких відповідають договору.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

До банківської таємниці, зокрема, належить інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини (пункт 2 частини другої статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Порядок розкриття банками банківської таємниці визначено статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Абзацом першим частини третьої статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банком, у якому відкрито рахунок відповідача, а тому не може самостійно сформувати виписку за таким рахунком. За цих обставин відсутність у матеріалах справи банківської виписки не виключає можливості встановлення факту надання кредитних коштів на підставі інших належних і допустимих доказів.

У цій справі підтверджено не лише формування кредитодавцем запису про видачу коштів. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ»», яке здійснювало переказ, повідомило про статус «Виконано» щодо операції № 1681209601 на суму 14 400 гривень. Номер цієї операції збігається з номером платежу в довідці кредитодавця, відкриті цифри картки відповідають зазначеним у договорі, а призначення платежу містить номер договору, повне ім`я та РНОКПП ОСОБА_1 . Тому лист платіжної установи підтверджує виконання визначеного договором переказу, а відсутність виписки з рахунку позичальника не усуває доказового значення відомостей про цю операцію.

Такий підхід до оцінки доказів узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 серпня 2026 року у справі № 583/5039/25: у тій справі Суд врахував довідку платіжної установи про перерахування кредиту на картку з частково прихованим номером, у якій були зазначені номер транзакції та призначення платежу.

У справі № 372/223/17, на яку є посилання вище, Верховний Суд залишив без змін постанову про відмову в позові банку, який не подав виписки на підтвердження операцій за рахунками, що обслуговувалися ним самим.

Натомість у цій справі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банком, що обслуговує рахунок ОСОБА_1 , і не може самостійно сформувати виписку з нього. Проте позивач подав документ ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ»», у якому підтверджено виконання операції № 1681209601 з переказу 14 400 гривень за реквізитами картки, зазначеними в договорі. Тому відсутність виписки з рахунку позичальника сама собою не спростовує цього доказу переказу.

У зв`язку з наведеним колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» перерахувало, а ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 14 400 гривень.

Щодо строку повернення основної суми кредиту

У разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування»).

За пунктами 4.8 і 4.9 кредитного договору перший базовий період тривав 27 календарних днів - з 26 вересня до 22 жовтня 2025 року. Не пізніше останнього дня цього періоду позичальник мав сплатити проценти й разову комісію за видачу кредиту. Закінчення базового періоду не змінювало строку повернення основної суми: пунктом 4.14 кредитного договору датою повернення 14 400 гривень визначено 25 вересня 2026 року (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2. Роздруківка Договору про відкриття кредитної лінії_1605-5829.pdf», арк. 5, 7).

Проте пункт 8.3 кредитного договору надає кредитодавцеві право вимагати повернення всієї суми кредиту до цієї дати в разі прострочення сплати процентів або комісії понад один календарний місяць.

У вимозі від 23 квітня 2026 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зазначило про таке прострочення станом на 10 квітня 2026 року, навело складові заборгованості та вимагало її сплати протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «8. Копія вимоги про дострокове повернення кредиту_1605-5829.pdf», арк. 1).

У списку рекомендованих листів форми 103, прийнятих до пересилання 30 квітня 2026 року, під № 18 зазначено відправлення на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , із трекінговим номером R067156329328. Відправником зазначено ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ» на замовлення ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «9. Копія доказів відправлення вимоги про дострокове повернення кредиту_1605-5829.pdf», арк. 1).

За даними відстеження АТ «Укрпошта», 02 травня 2026 року о 16 годині 38 хвилин це відправлення вручено члену сім`ї за адресою одержувача.

За такого вручення 30-денний строк почався 03 травня та закінчився 01 червня 2026 року. Отже, за відсутності усунення прострочення до цієї дати обов`язок достроково повернути 14 400 гривень настав із 02 червня 2026 року. Позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» 11 червня 2026 року, тобто після закінчення цього строку.

Отже, кредитодавець реалізував передбачене частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» та пунктом 8.3 кредитного договору право на дострокове повернення кредиту. Вимогу про дострокове повернення заборгованості вручено 02 травня 2026 року, а встановлений законом 30-денний строк для усунення порушення сплив 01 червня 2026 року. Оскільки упродовж цього строку відповідач порушення умов договору не усунув, з 02 червня 2026 року настав обов`язок достроково повернути кредит у сумі 14 400 гривень.

Тому на момент звернення ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до суду 11 червня 2026 року строк виконання зобов`язання з повернення всієї суми кредиту вже настав.

Щодо розміру заборгованості за процентами

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки спір виник із договору про споживчий кредит, під час перевірки розміру процентів колегія суддів враховує також правила визначення денної процентної ставки та її граничного розміру, встановлені Законом України «Про споживче кредитування».

Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту (пункт 1-2 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (абзац перший частини третьої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях (частина четверта статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

За частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Визначена пунктом 4.17 кредитного договору денна процентна ставка становить 0,918% і не перевищує встановленої частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» межі 1%. Під час її обчислення враховано проценти, разову комісію та платежі за супутні послуги. Отже, цей показник характеризує загальні витрати за кредитом протягом погодженого строку кредитування. Заборгованість саме за процентами колегія суддів визначає за договірними ставками, установленими для відповідних періодів користування кредитом.

Пунктом 4.14 кредитного договору визначено строк кредитування тривалістю 365 календарних днів - із 26 вересня 2025 року до 25 вересня 2026 року включно.

Як встановлено колегією суддів вище, позивач заявив вимогу про дострокове повернення кредиту. Вимогу датовано 23 квітня 2026 року, тобто після закінчення періоду, за який заявлено до стягнення договірні проценти.

Отже, заявлені до стягнення проценти нараховано в межах погодженого строку кредитування та за період, що передував вимозі про дострокове повернення кредиту.

За пунктом 4.9 кредитного договору проценти за користування кредитом підлягають сплаті не пізніше останнього дня відповідного базового періоду. Проценти за перший базовий період, який закінчився 22 жовтня 2025 року, відповідач не сплатив. Тому проценти, нараховані з 23 жовтня 2025 року за кожний наступний день, додавалися до обов`язкового платежу й підлягали сплаті не пізніше відповідного календарного дня. Станом на 10 квітня 2026 року строк сплати процентів, нарахованих до 09 квітня 2026 року включно, настав.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач нарахував проценти за 196 календарних днів - із 26 вересня 2025 року по 09 квітня 2026 року включно. За перші 27 днів, із 26 вересня по 22 жовтня 2025 року включно, за ставкою 0,8% на день нараховано 3 110 гривень 40 копійок; за наступні 153 дні, із 23 жовтня 2025 року по 24 березня 2026 року включно, за ставкою 1% на день - 22 032 гривні; за останні 16 днів, із 25 березня по 09 квітня 2026 року включно, за ставкою 0,74% на день - 1 704 гривні 96 копійок. Загальна сума нарахованих процентів становить 26 847 гривень 36 копійок.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд у постанові від 03 липня 2024 року у справі № 760/11927/16-ц (провадження № 61-3985св24) зазначив, що належним чином дослідити поданий стороною доказ (у тому числі розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Перевіривши розрахунок позивача за кожним із трьох періодів, колегія суддів встановила, що кількість днів, сума кредиту 14 400 гривень і застосовані договірні ставки відповідають заявленій сумі процентів - 26 847 гривень 36 копійок.

Щодо комісії за видачу кредиту

Згідно з абзацом четвертим частини другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24).

У цій справі комісія зазначена в пункті 4.11 договору, врахована в загальних витратах і виникає один раз при видачі коштів, її сплата залежить від встановлення факту видачі кредиту.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що погоджена сторонами сума комісії становить 2 160 гривень (14 400 х 15%).

Щодо стягнення 7 200 гривень відсотків за статтею 625 ЦК України

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Позивач в позовній заяві, а також в апеляційній скарзі як на підставу для стягнення 7 200 гривень посилається на те, що пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено на підставі Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Так, пунктом 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній до його виключення, було передбачено: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Водночас виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не супроводжувалося виключенням чи зміною пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Так, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

У постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 Верховний суд вказав, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та який триває дотепер.

Пункт 8.2 кредитного договору називає 401 500 % річних відповідальністю саме за прострочення відповідно до статті 625 ЦК України.

Позивач нарахував з 23 жовтня до 16 листопада 2025 року 7 200 гривень процентів: 25 днів по 288 гривень на день.

За таких обставин до спірних правовідносин безпосередньо застосовується пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким позичальника звільнено від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за таке прострочення.

У зв`язку з наведеним колегія суддів дійшла висновку, що нараховані позивачем 7 200 гривень процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання стягненню з ОСОБА_1 не підлягають.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за кредитним договором від 26 вересня 2025 року № 1605-5829 становить 43 407 гривень 36 копійок, а саме: 14 400 гривень - заборгованості за тілом кредиту, 26 847 гривень 36 копійок - заборгованості за процентами за користування кредитом та 2 160 гривень - комісії за видачу кредиту.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 липня 2026 року ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким:

«Позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 26 вересня 2025 року № 1605-5829 у сумі 43 407 гривень 36 копійок, з яких: 14 400 гривень – тіло кредиту; 26 847 гривень 36 копійок – проценти за користування кредитом; 2 160 гривень – комісія за видачу кредиту».

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у встановленому порядку та розмірі сплачено судовий збір за подання в електронній формі позовної заяви у сумі 2 662 гривні 40 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією від 04 червня 2026 року № 43426 (а. с. 10).

За подання в електронній формі апеляційної скарги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у встановленому порядку та розмірі сплачено судовий збір у сумі 3 993 гривні 60 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією від 12 серпня 2026 року № 66811 (а. с. 54).

Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 задоволено частково на 85,77% (43 407,36 / 50 607,36 х 100).

З урахуванням викладеного з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5 708 гривень 85 копійок ((2 662,40 + 3 993,60) х 85,77%).

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором від 26 вересня 2025 року № 1605-5829 у сумі 43 407 гривень 36 копійок, з яких: 14 400 гривень - тіло кредиту; 26 847 гривень 36 копійок - проценти за користування кредитом; 2 160 гривень - комісія за видачу кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5 708 (п`ять тисяч сімсот вісім) гривень 85 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 05 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді: Мирослава КУЛЯНДА

Ірина ЛИТВИНЮК