Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №641/9701/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/1183/2026Справа № 641/9701/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Музиченко В.О.

за участю секретаря – Микитюк В.П.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Скребця О.М.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору розірваним та стягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача – адвокат Скребець О.М. звернувся до суду із позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просив: розірвати договір позики укладений 05.11.2025р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 05.11.2025 року у розмірі 77000 доларів США та витрати зі сплати судового збору у розмірі 15140 грн. 00 коп..

В обґрунтування позову зазначив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики від 05.11.2025р. у письмовій формі. На підтвердження укладеного договору відповідачем складено розписку, відповідно до якої він бере у боргу у Позивача 70000 доларів США, які зобов`язується повернути частина за визначеним у розписці графіком. Так, станом на 15 листопада 2025 року відповідач зобов`язаний був повернути 7000 доларів США та 1400 доларів США відсотків за користування грошовими коштами. Станом на час подання позову до суду, 11.12.2025р. відповідач своїх обов`язків за договором позики від 05.11.2025 р. не виконав, частину боргу в розмірі 7000 доларів США на адресу позивача не повернув, так само не сплатив проценти у розмірі 1400 доларів США за користування грошовими коштами взятим у борг. В зв`язку з чим позивач скористався своїм правом та звернувся до суду із позовом про розірвання договору позики та стягнення суми боргу у розмірі 70000 доларів США та передбачених договором відсотків у розмірі 7000 доларів США. Станом на день розгляду справи, відповідач свої зобов`язання не виконав, кошти не повернув, також закінчився строк останнього платежу за договором.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 17.12.2025 року позовну заяву залишено безе руху.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 18.12.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Слобідського районного суду міста Харкова від 18.02.2026 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази прийшов до наступного.

05.11.2025 року ОСОБА_2 склав розписку про те, що отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 70000 доларів США, які зобов`язався повернути до 15 вересня 2026 року. Також розписка містить графік платежів та зобов`язання щодо сплати відсотків. Так, ОСОБА_2 зобов`язався повернути - 15.11.2025 року 7000 тіла позики та 1400 відсотків; 15.12.2025 року 7000 тіла позики та 1260 відсотків; 15.01.2026 року 7000 тіла позики та 1120 відсотків; 15.02.2026 року 7000 тіла позики та 980 відсотків; 15.03.2026 року 7000 тіла позики та 840 відсотків; 15.04.2026 року 7000 тіла позики та 700 відсотків; 15.05.2026 року 7000 тіла позики та 560 відсотків; 15.06.2026 року 7000 тіла позики та 420 відсотків; 15.07.2026 року 7000 тіла позики та 280 відсотків; 15.08.2026 року 7000 тіла позики та 140 відсотків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п.2 ч.1 ст.1046 ЦК).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій ст.640 ЦК, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 367/7135/16-ц зазначено, що досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суд повинен виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів зробити відповідні правові висновки щодо дійсної природи існуючих між сторонами правовідносин.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року № 755/9283/15-ц зазначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Згідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За частиною 1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За пунктом 1 ч.1. ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За частинами 1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За частинами 2 та ч.3 ст.533 ЦК України, Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог надав письмовий доказ у вигляді розписки від 05.11.2025 року.

За змістом частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У свою чергу, відповідач будь-яких доказів на спростовування розрахунків заборгованості здійснених позивачем, суду не надав.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 16.01.2019 у цивільній справі № 373/2054/16-ц, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставина, на яку посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Договір, укладений 05.11.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає розірванню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума боргу за договором позики у сумі 70000,00 доларів США та 7000 доларів США процентів за користування коштами, які передбачені умовами договору.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, поклавши їх на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 533, 611, 612, 625, 651, 1046, 1047, 1050, ЦК України, ст.ст. 3, 10,12,13,76-78, 141,263,265,268, 280-283 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Розірвати договір позики укладений 05.11.2025р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 05.11.2025 року у розмірі 77000 (сімдесят сім тисяч) доларів США та витрати зі сплати судового збору у розмірі 15140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду виготовлений 05.10.2026 року.

Суддя В.О.Музиченко