Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №953/12646/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12646/26

н/п 3/953/2381/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2026 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Зуб Г.А., вивчивши адміністративний матеріал, що надійшов з Головного управління ДПС у Харківській області Державної податкової служби України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , керівника ТОВ «Харківські будівельні вироби №1», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, -

встановив:

Згідно протоколу, при проведенні 26 серпня 2026 ГУ ДПС у Харківській області за документальною плановою виїзною перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські будівельні вироби №1» (податковий номер 45118381), Україна, 61023, Харківська обл., місто Харків, вул. Сумська, буд. 114, кв.11, встановлено що посадова особа ОСОБА_1 , керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські будівельні вироби №1» вчинив правопорушення:

- товариством невірно визначено ставку податку на доходи фізичних осіб при нарахуванні (виплаті) доходів фізичним особам платникам податку, податок на доходи фізичних осіб не утримано, не нараховано та не перераховано до бюджету у повному обсязі. Відповідно до п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Кодексу контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента свідчать про порушення правил на нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом. Сума грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, визначена за результатами перевірки відповідно до п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Кодексу складає 873,25 грн. За актом перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб 873,25 грн. Порушено пп. 167.5.2 п. 167.5 ст. 167, пп 14.1.180 п 14.1 ст 14 Податкового Кодексу України No 2755-VI від 02.12.2010.

- товариством невірно визначено ставку військового збору при нарахуванні (виплаті) доходів фізичним особам платникам податку, військовий збір не утримано, не нараховано та не перераховано до бюджету у повному обсязі. Відповідно до п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Кодексу контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента свідчать про порушення правил на нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим кодексом, у тому числі військового збору таким податковим агентом. Сума грошового зобов`язання з військового збору, визначена за результатами перевірки відповідно до п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Кодексу складає 52,65 грн. Разом за актом перевірки донараховано військового збору у сумі 52,65 гривень. Порушено ст. 161 Підрозділу 10 Кодексу «Інші перехідні положення» Податкового Кодексу України No 2755-VI від 02.12.2010. Порушення встановлено актом перевірки від 26.08.2026 No 31640/20-40-07-03- 06/45118381, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 163-4 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надходило.

Оскільки неявка ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи, клопотань не надано, суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності, за наявними доказами.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження в зазначеній справі з наступних підстав.

Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту протоколу про адміністративне правопорушення. В ньому, зокрема, повинно бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, встановлені на підставі сукупності досліджених доказів, які наведені на обґрунтування наявності складу правопорушення і правильності його юридичної кваліфікації.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, суд має повно, всебічно і об`єктивно з`ясувати обставини кожної справи, вирішуючи її в точній відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

26.08.2026 року ГУ ДПС у Харківській області Державної податкової служби України було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські будівельні вироби №1» (податковий номер 45118381), за результатами якої було складено акт № 26.08.2026 №31640/20-40-07-03-06/45118381.

Судом при дослідженні матеріалів справи було встановлено, що зазначений акт перевірки не містить усіх аркушів, а матеріали справи - даних, на підставі яких первинних документів контролюючий орган дійшов висновків, зроблених за результатами проведення перевірки та копій відповідних документів.

Інших доказів скоєння адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 163-4 КУпАП України матеріали справи не містять.

Наведені обставини унеможливлюють об`єктивний розгляд справи по суті.

Частиною 1 статті 163-4 КУпАП України передбачено адміністративну відповідальність за неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері оподаткування.

Платниками податків і зборів (обов`язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов`язок сплачувати податки і збори. Об`єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), зокрема, митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об`єкти, визначені законами України про оподаткування.

Об`єктивною стороною правопорушення є: Неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів; Перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством); Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Таким чином, суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин даний акт перевірки, як доказ вини особи, не може безсумнівно доводити факт порушення ОСОБА_1 порядку ведення податкового обліку, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 163-4 КУпАП.

Виходячи з вищезазначеного, жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили, про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.163-4 КУпАП матеріали справи не містять.

Таким чином, сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє спростувати сумніви у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.163-4 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст.163-1,221,247,251,276-280,283-285 КУпАП, суддя, -

постановив:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.163-4 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу вказаного адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Г.А. Зуб