Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №621/3947/25 — Зміївський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

Іменем України

заочне

Справа № 621/3947/25

Провадження 2/621/692/26

28 вересня 2026 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - суддя В.Філіп`єва,

секретаря судового засідання - А.Головіної,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Крайній Олександр Вікторович (в режимі відеоконференції)

відповідач: ОСОБА_2 (не з`явився)

третя особа - Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, - представник О.Мартинова

прокурор Н.Колот

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області,

про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

02.12.2025 адвокат О.Крайній, який діє в інтересах позивачки ОСОБА_3 , через систему "Електронний суд" звернувся до Зміївського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_4 в якому просить суд ухвалити рішення, яким: позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у відношенні малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з відповідача судові витрати.

Рух справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено суддю Зміївського районного суду Харківської області В.Філіп`єву.

Ухвалою суду від 10.12.2025 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 28.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання з повідомленням її учасників про дату, час і місце його проведення.

Ухвалою суду від 11.05.2025 року по справі закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 27.08.2026 року залучено до участі у справі про позбавлення батьківських прав, прокурора Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури.

Ухвалою суду від 28.09.2026 року, у зв`язку з повторною неявкою відповідача, постановлено ухвалити по справі заочне рішення.

Позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ОСОБА_6 є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком дитини записаний відповідач ОСОБА_7 . На момент народження дитини, шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не було укладено. Шлюб між сторонами було зареєстровано 08 лютого 2023 року Зміївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Через відсутність родинних стосунків, непорозуміння, різниці характерів, частих сварок, жорстокого поводження відповідача, шлюб між подружжям було розірвано, рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 12 грудня 2023 року по справі №621/3536/23. 18 жовтня 2023 року Зміївський районний суд Харківської області видав Судовий наказ № 621/3595/23 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 20 вересня 2023 року і до досягнення ОСОБА_5 повноліття. Постановою від 20.10.2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового стягнення. На на даний час аліменти від ОСОБА_4 не поступають, що підтверджується Довідкою про розмір отриманих аліментів, виданої Зміївським відділом державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області. Станом на 31.12.2023 року заборгованість зі сплати аліментів склала 10413,94 гривень, та відповідно до вимог ст. 18, ст. 48, ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти відповідача. Станом на 03.02.2025 року у ОСОБА_4 наявна заборгованість зі сплати аліментів за період з 20.09.2023 року по 31.01.2025 рік становить 49901,19 гривень, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці, у зв`язку із чим, відомості про ОСОБА_4 внесені до Єдиного реєстру боржників. Крім того, ОСОБА_4 обмежено у праві керування транспортним засобом, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами, снарядами несмертельної дії, у праві полювання, встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. На відповідача ОСОБА_4 накладено в рамках виконавчого провадження штраф на користь стягувача у розмірі 20% суми заборгованості зі сплати аліментів. Зазначені обставини свідчать про ухиляння відповідача від обов`язків батька, щодо утримування свого сина ОСОБА_11 . Згідно відповіді від 21.07.2025 року № 353 наданою КНП «Зміївський центр первинної медико-санітарної допомоги», відсутня інформація про звернення за будь-якою медичною допомогою та обслуговуванням відповідача ОСОБА_4 стосовно здоров`я свого сина ОСОБА_11 . Декларація про надання первинної медичної допомоги ОСОБА_5 укладена з матір`ю ОСОБА_12 . З відповіді, наданої відділом поліції № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, вбачається, що зі сторони ОСОБА_4 були наміри фізичної розправи по відношенню до матері дитини - позивачки ОСОБА_3 . З 2023 року ОСОБА_7 , ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не займається доглядом за сином, його вихованням, не прагне будь якого спілкування з сином, адже з зазначеного часу участі в житті сина не приймає. З зазначеного періоду позивачка повністю займається вихованням сина, слідкує за його здоров`ям, навчанням, духовним, моральним станом, дитина перебуває на повному утриманні матері. Враховуючи не зацікавленість відповідача ОСОБА_4 у виховання сина ОСОБА_11 , позивач ОСОБА_6 вважає, що є всі підстави для того щоб позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_6 та її представник - ОСОБА_13 підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позові, та просили задовольнити позов.

Позивач ОСОБА_6 зазначила, що не пам`ятає, коли востаннє відповідач спілкувався із сином. Перешкод у спілкуванні відповідача з дитиною вона ніколи не чинила. Аліменти на утримання сина відповідач не сплачує, на підтвердження чого в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, станом на 16.07.2026 року.

Відповідач ОСОБА_7 , який належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, повторно в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, відзиву на позов не подавав.

В судовому засіданні прокурор Н.Колот не заперечувала проти задоволення позовних вимог та позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до сина, враховуючи обставини викладені в позові та докази, які долучені до матеріалів цивільної на підтвердження обставин невиконання (ухилення) відповідача від покладених на нього батьківських обов`язків.

В судовому засіданні представник третьої особи Служби у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області - О.Мартинова надала пояснення, в яких вказала, що службою було здійснено виїзд за місцем реєстрації відповідача з приводу порушеного питання про позбавлення батьківських прав, однак відповідач за вказаною адресою не проживає, у зв`язку із чим дізнатись думку відповідача з приводу позбавлення його батьківських прав не вдалось. Разом із тим, службою було здійснено виїзд за місцем проживання позивача та встановлено, що позивачка проживає в будинку своєї матері. Дитина проживає в добрих умовах. Позивачка на даний час має стосунки з іншим чоловіком, син позивачки називає чоловіка батьком і він має намір у подальшому усиновити дитину. Про біологічного батька дитина не знає.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Згідно Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим Зміївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис про народження № 203 від 27.07.2022 року, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_14 та ОСОБА_2 (а. с. 32).

Згідно Витягу з реєстру Донецької територіальної громади Ізюмського району Харківської області № 2025/013127797 від 09.09.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 5).

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 12.12.2023 року по справі № 621/3536/23, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_15 , який зареєстрований 08.02.2023 року Зміївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 34 - розірвано. Рішення суду набрало законної сили 12.01.2024 року (а. с. 26 - 28).

20.10.2023 року Зміївським відділом державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4, з примусового виконання виконавчого документу (судового наказу № 621/3595/23), виданого 18.10.2023 року про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 20 вересня 2023 року і до досягнення ОСОБА_5 повноліття (а. с. 19 - 20).

Державним виконавцем О.Нагорною, в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4, внесено відомості про боржника ОСОБА_17 до Єдиного реєстру боржників. Крім того, державним виконавцем О.Нагорною були винесені постанови: про арешт коштів боржника; про арешт майна боржника; про накладення штрафу; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами, снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України (а. с. 13, 14 - 15, 16, 19 - 20, 21, 22, 23, 24).

Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 , складеного державним виконавцем Зміївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Л.Смагловою, вбачається, що за період з листопада 2023 року по червень 2026 року, загальний розмір заборгованості становить 91541,17 гривень. Розрахунок містить відомості про: розмір аліментів (% співвідношення), суму нарахованих аліментів, суму сплачених аліментів, заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір заборгованості. Згідно вказаного розрахунку, відповідачем ОСОБА_8 за весь період (листопад 2023 - червень 2026) аліментів на утримання дитини сплачено жодного разу не було (а. с. 94 - 94 зворот).

З відповіді начальника відділу поліції № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області П.Калгана від 23.07.2025 року № 12146-92025, вбачається, що під час моніторингу інформаційно-телекомунікаційної системи ІПНП було встановлено, що до відділу поліції № 2 Чугуївського РУПІ ГУНП в Харківській області не надходили заяви чи повідомлення щодо вчинення домашнього насильства біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відношенню до свого сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та його матері ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Проте, ОСОБА_16 , зверталася 30.03.2024 року до відділу поліції з заявою щодо прийняття мір до її колишнього чоловіка гр. ОСОБА_2 , який телефонує на її номер телефона і погрожує ти фізичною розправою. Дана заява розглянута згідно ЗУ «Про звернення громадян» та списана до справи відділу поліції за № 2024-1269 від 09.04.2024 року. Інформація щодо притягнення громадянина ОСОБА_2 , до кримінальної чи адміністративної відповідальності у відділі поліції № 2 Чугуївського РУП ГУНІ в Харківській області відсутня. Громадянин ОСОБА_2 , в розшуку, як безвісті відсутній або як особа, що переховується від органів досудового розслідування, суду, та особа, яка ухиляється від відбування кримінальних покарань не перебуває (а. с. 7).

Згідно Декларації № 0001-62НЕ-8Е10 про вибір лікаря який надає первинну медичну допомогу, з пацієнтом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено декларацію з лікарем КНП "Зміївський центр первинної медико-санітарної допомоги" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області ОСОБА_18 . У декларації зазначено про законного представника ОСОБА_5 - ОСОБА_16 (а. с. 9).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 01-12/1441 від 07.04.2026 року, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в інтересах дитини, орган опіки та піклування Зміївської міської ради, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 70 - 71).

Норми права, застосовані судом, та мотиви їх застосування.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши представника позивача, відповідача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76 - 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частиною 3 статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, духовного та соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплено обов`язок батьків виховувати свою дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття освіти, готувати до самостійного життя та поважати її.

Частиною 1 статті 151 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають також переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними, що визначено частиною 1 статті 163 Сімейного кодексу України.

Згідно ч. 1 статті 152 Сімейного кодексу України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом

Відповідно до положень статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, та в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до вимог статті 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років .

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у своїй постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) зазначив, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості згідно зі статтею 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на від 03 грудня 1986 року.

Європейський суд з прав людини, практику та рішення якого суди мають застосовувати як джерело права відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. При цьому, на перше місце ставляться "як найкращі інтереси дитини", оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Це крайній захід впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що відповідач свідомо ухиляється від виконання обов`язків по вихованню своєї дитини, не піклується про утримання, виховання та особистий розвиток, має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що перевищує 6-місячну суму аліментів. Відповідач не цікавиться життям сина, не піклується про стан його здоров`я, не проявляє батьківської турботи, не створює належних умов для виховання та розвитку, чим порушує право дитини на сім`ю та належне батьківське піклування.

Згідно з ч. ч. 5, 6 статті 9 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд погоджується з дослідженим висновком Органу опіки та піклування Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки на думку суду, таке позбавлення відповідатиме його інтересам.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір за подання позову до суду в розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується квитанцією про сплату № 2657-4196-1615-6782 від 01.12.2025 року.

У зв`язку із задоволенням позову суд, відповідно до ч. 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 19, 76 - 84, 89, 141, 268, 280 - 289, 334 - 338, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривні 20 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06.10.2026 року.

Суддя В.Філіп`єва