Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №514/699/26 — Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_________________________________________________________________________

Справа №514/699/26

Провадження по справі № 2/514/717/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Тончевої Н.М.

при секретарі – Аронєт Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Бессарабське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього заборгованість за Кредитним договором №11.03.2024-100002609 від 11 березня 2024 року в розмірі 15840 гривень, судовий збір в розмірі 2662 гривні 40 копійок та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення в розмірі 145 гривень 58 копійок.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 11 березня 2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний Кредитний договір №11.03.2024-100002609, підписаний одноразовим ідентифікатором Е515. Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб шляхом перерахування коштів кредиту на реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , надані клієнтом з метою отримання кредиту, на суму 8000 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, тобто на 42 дні до 20 листопада 2024 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2.5 % за один день користування кредитом. ТОВ «Споживчий Центр» свої зобов`язання за Договором №11.03.2024-100002609 від 11 березня 2024 року виконало. Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, а тому виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 15840 гривень, з яких: 8000 гривень тіло кредиту; 7840 гривень проценти. Ці обставини стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Від представника відповідача адвоката Сонька В.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив позовні вимоги задовольнити частково, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8000 гривень. Зазначив, що відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також іншим військовослужбовцям, визначеним цією нормою, та їх дружинам (чоловікам) у передбачених законом випадках штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Відповідач, у період дії кредитного договору з 11 березня 2024 року по 21квітня 2024 року перебував на військовій службі, що підтверджується записами у його військовому квитку серії НОМЕР_2 . Зокрема, згідно п. 9 військового квитка, відповідач був призваний за мобілізацією на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року. Відповідно до п. 17 військового квитка «Проходження військової служби» у період з 23 вересня 2023 року по 01 вересня 2024 відповідач був зарахований до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з довідкою Форми-5 від 26 березня 2024року № 1366, солдат ОСОБА_1 перебував на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наразі відповідач є особою з інвалідною внаслідок війни ІІІ групи, статус набуто 11 травня 2026 року, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 . Враховуючи вищевикладене, нарахування та стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у загальному розмірі 7 840 гривень суперечить вимогам чинного законодавства, що свідчить про безпідставність позовних вимог у цій частині.

В судове засідання представник позивача не з`явився. Надав клопотання, в якому зазначив, що підтримує позовні вимоги позивача та просить розглянути справу за його відсутністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені ним у відзиві, просив позовні вимоги задовольнити частково, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8000 гривень. Крім того, зазначив, що відповідач є звільненим від сплати судового збору.

Вислухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що:

ТОВ «Споживчий центр» 11 березня 2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №11.03.2024-100002609 про надання кредиту.

11 березня 2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №11.03.2024-100002609 про надання кредиту.

Зі своєї сторони ТОВ «Споживчий центр» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор Е515, на номер телефону НОМЕР_4 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 11 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №11.03.2024-100002609, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором Е515 у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як видно із матеріалів справи, зазначений кредитний договір укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб шляхом перерахування коштів кредиту на реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , надані клієнтом з метою отримання кредиту, на суму 8000 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, тобто на 42 дні до 20 листопада 2024 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2.5 % за один день користування кредитом. ТОВ «Споживчий Центр» свої зобов`язання за Договором №11.03.2024-100002609 від 11 березня 2024 року виконало.

Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, а тому виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 15840 гривень, з яких: 8000 гривень тіло кредиту; 7840 гривень проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернула.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості в розмірі 8000 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача прострочених відсотків за користування кредитом у сумі 7840 гривень, суд дійшов наступного висновку.

Сторони в договорі про надання кредиту від 11 березня 2024 року погодили розмір відсотків, та порядок їх сплати.

В силу ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При цьому, на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався.

В частині 15статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (в редакції, яка була чинною на час дії кредитного договору) визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Вказаний пункт є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише, при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками ВС від 26 грудня 2018 року справа № 522/12270/15,від 14 травня 2021 року справа № 502/1438/18, від 24 лютого 2022 року справа № 591/4698/20, від 12 травня 2022 року справа № 336/512/18, від 18 січня 2023 року справа № 642/548/21.

Застосування приписів п. 15ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №11.03.2024-100002609 від 11 березня 2024 року, укладеного між позивачем та відповідачем, позивач нараховував відповідачу відсотки з 22 березня 2024 року по 02 травня 2024 року.

Згідно п. 9 військового квитка серії НОМЕР_2 , відповідач ОСОБА_1 був призваний за мобілізацією на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року.

Відповідно до п. 17 військового квитка серії НОМЕР_2 , «Проходження військової служби» у період з 23 вересня 2023 року по 01 вересня 2024 відповідач ОСОБА_1 був зарахований до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою Форми-5 від 26 березня 2024 року № 1366, солдат ОСОБА_1 перебував на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Тож, як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 перебував на військовій службі, а тому на нього поширювались пільги, передбачені п.15ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом під час перебування на військовій службі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача не підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у сумі 7840 гривень.

Крім того, ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 2662 гривні 40 копійок, що підтверджується оригіналом платіжної інструкції № СЦ00098604 від 22 квітня 2026 року.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає, що необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1344 гривні 65 копійок.

Також, суд вважає необхідним зазначити, що згідно із пунктом 13 частини першої статті 5Закону України«Про судовийзбір» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_5 , відповідач ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 , відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зазначено, що «відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5Закону №3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей12,22 Закону № 3551-XII.

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18)».

З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 є відповідачем у справі, предметом якої є стягнення заборгованості за кредитним договором.

Отже, зазначена справа не пов`язана із захистом порушених прав ОСОБА_1 як учасника бойових дій або ветерана війни, тому він не звільняється від відшкодування судового збору.

За таких обставин, посилання представника відповідача на звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не заслуговують на увагу, оскільки не пов`язані із захистом порушених прав, як учасника бойових дій.

Приймаючи до уваги зазначене, а також конституційний принцип рівності сторін перед законом і судом, суд вважає, що відповідач як сторона у справі має виконувати встановлений законодавством обов`язок відшкодування судового збору.

Окрім цього, вказані представником позивача в позовній заяві, як судові витрати, витрати, пов`язані із надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі з описом вкладення в сумі 145 гривень 58 копійок, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на те, що за змістом ч.3 ст.133 ЦПК України, зазначені представником позивача витрати не належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, оскільки стосуються вчинення ТОВ «Споживчий центр» дій, необхідних для вирішення судом питання про прийняття позовної заяви до розгляду, а не дій, необхідних для безпосереднього розгляду цивільної справи, що має місце виключно після відкриття судом провадження у справі.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 1050, 1054 ЦК України; ст. ст. 12, 13, 81,89, 128, 141, 223, 264, 265, 268, 272, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» /01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, 133-А, код ЄДРОПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_7 / суму заборгованості за Кредитним договором №11.03.2024-100002609 від 11 березня 2024 року в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» /01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, 133-А, код ЄДРОПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_7 / суму судових витрат в розмірі 1344 (одна тисяча триста сорок чотири) гривні 65 (шістдесят п`ять) копійок пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за процентами в розмірі 7840 гривень та витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі з описом вкладення в сумі 145 гривень 58 копійок – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Тончева