Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №512/933/25 — Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.512/933/25

Провадження № 2/512/180/26

"02" жовтня 2026 р. с-ще Саврань

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря – Тімановського А.Г.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Остапишеної Л.С.,

відповідачки – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – адвоката Савченка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації, –

ВСТАНОВИВ

18.11.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до Савранського районного суду Одеської області із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 , у якій просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки на користь позивача частки грошового забезпечення позивача, яке було виплачено за період його перебування у полоні його дружині ОСОБА_2 , а саме 1342918,70 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.06.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб Савранським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №32, на підставі чого було видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Рішенням Савранського районного суду Одеської області від 09.10.2025 у цивільній справі №505/659/25 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , має звання сержанта. Виконуючи бойове завдання з відсічі збройної агресії російської федерації на території України у 2023 році ОСОБА_1 потрапив у полон. Відповідно до довідки ДП «Український національний центр розбудови миру» від 03.01.2025 №09-07/176 ОСОБА_1 перебував у полоні з 13.02.2023 по 30.12.2024.

Як вбачається з довідки про доходи №940/3776 від 28.01.2025, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , протягом 2023-2024 років ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату у сумі 2665837,41 грн.

Оскільки ОСОБА_1 перебував у полоні, вказані грошові кошти він особисто не отримував, отримувала його дружина – ОСОБА_2

3 відповіді військової частини НОМЕР_2 від 24.09.2025 №6/18/2/4957 вбачається, що документальною підставою для виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 став лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.02.2023 №5194, який надійшов на адресу військової частини НОМЕР_2 разом із заявою ОСОБА_2 , на підставі чого відповідачку було включено до наказу командиру військової частини НОМЕР_2 на одержання відповідного грошового забезпечення позивача.

3 відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.10.2025 №6/2129 вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про отримання нею усіх виплат, належних ОСОБА_1 . Вказана заява разом із завіреними документами було надіслано на адресу військової частини НОМЕР_2 . На підставі вказаних документів протягом 13.02.2023 - 30.12.2024 ОСОБА_2 отримала 2665837,41 грн.

Оскільки грошове забезпечення, яке виплачувалося ОСОБА_1 протягом періоду його перебування у полоні, належить до спільного сумісного майна подружжя, позивач має право на отримання від відповідачки частки суми такого грошового забезпечення.

Так, представник позивача зазначає, що частки від 2665837,41 грн. становить 1332918,70 грн., що є предметом стягнення за цим позовом.

Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому вказану справу.

Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області від 28.11.2025 вказаний цивільний позов залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків (а.с.25-26).

10.12.2025 до суду надійшла заява представника позивача – адвоката Остапишеної Л.С. про усунення недоліків та надала оригінал квитанції про сплату судового збору (а.с.27).

Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області від 12.12.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 21.01.2026 (а.с.29-30).

17.12.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідачки – адвоката Савченка С.М., який діє на підставі ордеру серія ВН №1626902 від 17.12.2025 про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.31).

Слухання справи відкладено на 21.01.2026.

20.01.2026 до суду надійшла заява представника відповідачки – адвоката Савченка С.М. про відкладення розгляду справи у зв`язку з його хворобою (а.с.35).

Слухання справи відкладено на 18.02.2026.

16.02.2026 до суду надійшла заява відповідачки про відкладення розгляду справи на іншу дату (а.с.40).

Слухання справи відкладено на 11.03.2026.

11.03.2026 до суду надійшло клопотання представника відповідачки – адвоката Савченка С.М. про виклик свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.43).

Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 11.03.2026 підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду на 14.04.2026.

В подальшому слухання справи відкладено на 12.05.2026, 10.06.2026, 03.07.2026 та 23.09.2026, зокрема, у зв`язку з хворобою представника відповідачки – адвоката Савченка С.М.

Представник позивача — адвокат Остапишена Л.С. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити. При цьому зазначила, що 14.04.2026 у судовому засіданні нею було подано усну заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму 10877,00 грн, у зв`язку з чим остаточна сума позову становить 1342809,93 грн. Зменшення позовних вимог обґрунтоване тим, що позивач визнає факт вчинення ним адміністративних правопорушень та оплату відповідних штрафів відповідачкою.

У судовому засіданні 23.09.2026 року позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог на 10877,00 грн.

Відповідачка у судовому засіданні та її представник – адвокат Савченко С.М. з позовними вимогами категорично не погодилися, просили відмовити у позовних вимогах в повному обсязі.

Крім того, відповідачка пояснила суду, що дійсно з 29.06.2022 по березень 2025 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з позивачем. У лютому 2023 року позивач, під час проходження військової служби у лавах Збройних Сил України, потрапив у полон.

Відповідачка зазначила, що саме вона, за повної бездіяльності родичів позивача, вживала активних заходів для його звільнення. Зокрема, вона тричі особисто приїздила до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими у м. Києві з метою збору необхідних документів та сприяння визволенню чоловіка з полону, на що нею було витрачено кошти в розмірі 15000,00 грн. Окрім цього, через небажання батьків позивача займатися вказаним питанням, відповідачка також здійснювала поїздки до Координаційного центру у м. Вінниці.

Також відповідачка вказала, що за час перебування позивача у полоні вона за здійснювала волонтерську діяльність та перерахувала на потреби волонтерських організацій близько 25000,00 грн. Додатково вона за власні кошти погашала боргові зобов`язання позивача, які останній брав у своїх знайомих, на загальну суму близько 20 000,00 грн, а також сплачувала за нього адміністративні штрафи та передала вітчиму позивача грошові кошти у розмірі 2 000 доларів США.

Окрім зазначеного, відповідачка несла витрати на лікування дружини свого брата, а згодом — на її поховання. Свої пояснення відповідачка вважає суттєвими для вирішення спору по суті та просить врахувати їх судом.

Допитана як свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що вона є матір`ю відповідачки ОСОБА_2 . Свідок зазначила, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі. Після початку проходження позивачем військової служби у лавах Збройних Сил України останній потрапив у полон. За твердженням свідка, саме відповідачка особисто займалася збором необхідних документів та неодноразово здійснювала поїздки до м.Києва та м.Вінниці з метою визволення позивача з полону, оскільки близькі родичі позивача не бажали займатися цим питанням.

Крім того, свідок вказала, що відповідачка погашала боргові зобов`язання, які залишив позивач перед потраплянням у полон. Також, свідок зазначила, що позивач користувався автомобілем, який належить батьку відповідачки. Внаслідок недбалої експлуатації транспортного засобу позивачем, двигун автомобіля зазнав значних пошкоджень, через що батько відповідачки був змушений придбати новий двигун вартістю 150000,00 гривень. Під час користування вказаним автомобілем позивач також вчинив адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим транспортний засіб було вилучено та поміщено на штрафмайданчик. За повернення автомобіля зі штрафмайданчика було сплачено 15000,00 гривень. Окрім цього, свідок повідомила, що батько позивача отримав від відповідачки грошові кошти у розмірі 2000 доларів США.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала суду, що знайома з відповідачкою та перебуває з нею в добрих стосунках. Свідок зазначила, що займається волонтерською діяльністю, у межах якої відповідачка активно та систематично надає благодійну допомогу. Зокрема, починаючи з 2023 року по 2025 рік, відповідачка щомісячно перераховувала на картковий рахунок свідка грошові кошти близько 3000,00 грн, а загальна сума наданої фінансової допомоги за вказаний період становить орієнтовно 30000,00 – 40000,00 грн. Крім того, відповідачка регулярно забезпечувала волонтерів продуктами харчування та іншими товарами. Свідок підтвердила готовність надати суду виписки по банківському рахунку на підтвердження безготівкових перерахунків, а також фотокартки, що фіксують факт спільної волонтерської діяльності та надання матеріальної допомоги.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , який є батьком відповідачки, суду вказав, що позивач взяв автомобіль та поїхав на ньому, в подальшому свідку стало відомо, що вказаний транспортний засіб поміщено на штрафмайданчик у м. Подільськ. Після повернення автомобіля зі штрафмайданчика з`ясувалося, що він перебуває у неробочому стані. У зв`язку з цим свідок був змушений придбати новий двигун, що разом із вартістю ремонтних робіт становило 150000,00 грн.

Крім того, свідок зазначив, що відповідачка активно займається волонтерською діяльністю. Зокрема, вона особисто займалася збором необхідних документів, здійснювала поїздки до м.Києва та м.Вінниці з метою звільнення позивача з полону.

Водночас, на запитання щодо конкретного розміру грошових коштів, які відповідачка витратила на вказані поїздки, а також на лікування та поховання дружини брата, свідок надати чіткої інформації не зміг.

Згідно з частиною 1 статті 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Також суд керувався листом Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 29.01.2025 №231/0/208-25, згідно з п. 5 якого у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд ухвалює судове рішення (скорочене або/та повне), підписує його, але не проголошує. За таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.

За наслідком судового засідання 23.09.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та визначив дату та час його проголошення 02.10.2026 о 10 годині 00 хвилин.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й припинення дії, яка порушує право.

Положеннями частини 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями частин 1-3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вислухавши пояснення позивача та його представника, відповідачку та її представника, свідків дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що з інформації Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» Міністерства розвитку громад та територій України №09-07/176 від 03.01.2025 вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував у полоні та був звільнений 30.12.2024 (а.с.7).

З довідки про доходи ОСОБА_1 вбачається, що з січня 2023 по грудень 2024 загальна сума доходу становить 2665837,41 грн. (а.с.8).

Згідно інформації ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майора поліції Барського Олександра №6/2129 від 27.10.2025 вбачається, що до ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулася дружина ОСОБА_8 військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 для отримання виплат їй усіх належних сум грошового забезпечення з моменту потрапляння його в полон (а.с.9).

Як вбачається з листа військової частини НОМЕР_2 №6/18/2/4957 від 24.09.2025 вбачається, що належне сержанту ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткова грошова винагорода за час перебування в полоні виплачувалися його дружині ОСОБА_2 .

Підставою для включення дружини до відповідного наказу командира в/ч НОМЕР_2 став лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.02.2023 № 5194, подана нею заява з належними документами, а також рапорт тимчасово виконуючого обов`язки помічника командира військової частини НОМЕР_2 (а.с.10-11).

З витягу з наказу Міністерства оборони України №45 від 14.02.2023 вбачається, що сержант ОСОБА_1 , навідника кулеметного відділення, вважається безвісно відсутнім під час бойових дій з 13.02.2023 та знятий з усіх видів забезпечення з 10.02.2023 (а.с.12).

Крім того, з витягу з наказу Міністерства оборони України №46 від 15.02.2023 вбачається, що сержант ОСОБА_1 , навідника кулеметного відділення, вважається таким що потрапив в полон (а.с.13).

Також, з витягу з наказу Міністерства оборони України №2 від 19.01.2025 вбачається, що сержант ОСОБА_1 , навідника кулеметного відділення вважається таким що звільнено з полону та з 31.12.2024 перебуває на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 (а.с.14).

Матеріали справи містять сповіщення сім`ї №259 від 16.02.2023 вбачається, що ОСОБА_1 під час виконання обов`язків військової служби, завдань пов`язаних із захистом Вітчизни поблизу населеного пункту Водяне, Ясинуватського району, Донецької області потрапив в полон (а.с.15).

З довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення вбачається, що в ОСОБА_1 за період із січня по грудень 2024 року сума до виплати становить 1 485 608,79 грн (а. с. 16).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 29.06.2022 вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 укладено шлюб, актовий запис 32 (а.с.17).

Матеріали справи містять постанову Балтського районного суду Одеської області від 12.01.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 126, частиною 2 статті 130 та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 40800,00 грн. та сплати судового збору 536,80 грн. (а.с.44-45), постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.04.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. та сплати судового збору 536,80 грн. (а.с.46).

З рішення Савранського районного суду Одеської області від 09.10.2025 вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шлюб розірвано (а.с.47-48).

З постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №72282909 від 18.07.2023 вбачається, що на примусовому виконанні перебуває постанова №489/2149/22 від 26.04.2023 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 536,80 грн. (а.с.49).

Крім того, в матеріалах справи міститься постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №70726552 від 13.01.2023 згідно якої вбачається, що на примусовому виконанні перебуває постанова №БАВ 436313 від 31.08.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави адміністративний штраф 6800,00 грн. (а.с.50).

Також, в матеріалах справи міститься постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №72282885 від 18.07.2023 згідно якої вбачається, що на примусовому виконанні перебуває постанова №489/2149/22 від 11.04.2023 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави адміністративний штраф 17000,00 грн. (а.с.51), розрахунки на сплату адміністративних штрафів та судового збору (а.с.52-53), а також копії чеків про сплату штрафів та судового збору (а.с.54-56).

Матеріали справи містять свідоцтво про смерть ОСОБА_10 серія НОМЕР_4 від 18.07.2024 (а.с.86), свідоцтво про шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 серія НОМЕР_5 від 19.10.2023 (а.с.87), свідоцтво про народження ОСОБА_13 серія НОМЕР_6 від 10.07.2024 (а.с.88), свідоцтво про народження ОСОБА_14 серія НОМЕР_7 від 23.05.2003 (а.с.89), свідоцтво про народження ОСОБА_11 серія НОМЕР_8 від 20.08.2000 (а.с.90).

Крім того, матеріали справи містять посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_9 від 15.07.2025 (а.с.6).

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що спірні правовідносини врегульовані нормами Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 5-6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зі змісту частин 1, 2, 3 статті 61 СК України вбачається, що об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини першої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Згідно з частини 1 статті 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

Статтею 71 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження № 14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Зі змісту п.п.23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною 1 статті 63 та частиною 1 статті 65 СК України.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 501/754/17 (провадження № 61-14717св19)).

У випадках поділу грошових сум (вкладів), внесених у банківські (фінансові) установи за договорами банківського вкладу (депозиту) за рахунок заробітної плати, пенсії, стипендії, інших доходів подружжя, при поділі таких коштів права банківських (фінансових) установ не зачіпаються. Ці вклади, незалежно від їх виду та від того, на чиє ім`я з подружжя вони внесені, відповідно до статті 61 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2023 року у справі № 134/1975/20 (провадження № 61-9517ск22)).

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшенням, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Таким чином, на підставі наявних в розпорядженні суду матеріалів та доказів, з урахуванням викладених сторонами позицій, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.06.2022. Згідно рішення Савранського районного суду Одеської області від 09.10.2025 шлюб між сторонами розірвано.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 дійсно проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 та якому з січня 2023 по грудень 2024 нараховано доходу в сумі 2662837,41 грн.

Разом з тим, з довідки про доходи №940/3776 від 28.01.2025 військової частини НОМЕР_10 вбачається, що ОСОБА_1 з лютого 2023 по грудень 2024 відбулося нарахування в розмірі 2665837,41 грн.

Під час судового засідання було з`ясовано та матеріалами справи повністю підтверджено документальну підставу здійснення виплат, що беззаперечно доводять, що саме відповідачка була визнана належним суб`єктом правовідносин та мала право на одержання зазначеного грошового забезпечення і додаткової грошової винагороди.

Відповідачка пояснила суду, що перебування позивача у полоні та об`єктивна неможливість здійснювати управління спільним майном особисто обумовили необхідність самостійного ведення домашнього господарства та управління бюджетом сім`ї відповідачкою. Здійснені нею фінансові витрати були спрямовані на інтереси сім`ї та самого позивача, зокрема, організаційні витрати на звільнення позивача з полону безпосередньо відповідали його життєво важливим інтересам; погашення особистих боргових зобов`язань та сплата адміністративних штрафів позивача зменшили його особистий майновий тягар; витрати на волонтерську діяльність та невідкладні потреби родини (лікування та поховання родича) охоплюються поняттям виконання моральних обов`язків та утримання сім`ї в розумінні сімейного законодавства.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідачки щодо розпорядження коштами в цей період повністю відповідали вимогам закону щодо добросовісного управління спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно частини 2 статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до положень статті 65 СК України, дружина та чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Оцінюючи правомірність дій відповідачки щодо розпорядження грошовими коштами, суд виходить із встановленої сімейним законодавством презумпції спільності інтересів подружжя.

Відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду (зокрема, сформульованої у постановах КЦС ВС від 05.01.2024 року у справі № 755/12204/18 та від 06.11.2024 року у справі № 405/1459/20), умовою належності зобов`язань до категорії тих, що виникли в інтересах сім`ї, є визначена законом мета укладення відповідних договорів чи вчинення дій — саме інтереси сім`ї, а не особисті, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Згідно з висновками Верховного Суду, якщо один із подружжя вчиняє дії або укладає правочини в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за ними виникають в обох із подружжя, а тягар доведення того, що кошти були використані не в інтересах сім`ї, покладається на сторону, яка це заперечує (правова позиція Верховного Суду у справі № 372/893/23 від 02.06.2026 року).

За обставин цієї справи, перебування позивача у полоні створило екстремальні умови, за яких відповідачка виконувала як правові, так і морально-етичні обов`язки члена сім`ї.

З огляду на викладене та керуючись правовими висновками Верховного Суду, суд доходить висновку, що відповідачка розпоряджалася грошовими коштами правомірно, добросовісно та виключно в інтересах сім`ї. Позивач не надав суду жодних доказів на спростування цих обставин.

Крім того, суд зазначає, що спірна сума коштів у вигляді грошового забезпечення позивача була витрачена в період з лютого 2023 року по грудень 2024 року подружжям у шлюбі. Суд зазначає, що об`єктом спільної сумісної власності може бути майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, має самостійну майнову цінність та існує як об`єкт цивільних прав на момент поділу. У цій справі відсутній сам об`єкт поділу, оскільки позивач не довів, що спірні кошти збережені та перебувають у володінні відповідачки.

Суд виходить з презумпції, що кошти, витрачені одним із подружжя під час шлюбу, спрямовані на утримання сім`ї, якщо інше не доведено. У зв`язку з цим обов`язок доведення іншого цільового призначення грошових коштів покладається на позивача. Таким чином, презумпція сімейних витрат позивачем не спростована.

Вказана позиція знаходить своє підтвердження у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2024 року (справа №521/20001/20).

При цьому, відповідно до частини шостої статті 57 СК України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

З огляду на правомірність дій відповідачки ОСОБА_2 щодо розпорядження спільними сумісними коштами подружжя від імені обох сторін та відсутність будь-яких доказів їх нецільового використання, законні підстави для стягнення частини цих коштів на користь позивача ОСОБА_1 відсутні.

Така позиція узгоджується з позицією висловленою у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.09.2025 року (справа №176/2044/24).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав стягнення з відповідачки грошових коштів у сумі 1342809,93 грн. на користь позивача, а тому відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації.

Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням того, що судом в задоволені позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір та витрати на правничу допомогу, суд залишає за позивачем.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 133, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації – відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.Ю. Брюховецький