Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №509/5479/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Провадження № 1-в/509/99/26

Справа № 509/5479/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року с-ще Овідіополь

Слідчий суддя Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна (звільнення майна з під арешту) та припинення відповідного обтяження у зв`язку з вирішенням питання, що виникло при виконанні вироку,-

ВСТАНОВИВ:

04.08.2026 року ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про скасування арешту майна, який накладений постановою про накладення арешту на майно від 29.07.2002р. по кримінальній справі № 01200200006, слідчим по особливо важливим справам СВ «ОП» СУ УМВС України в Одеській області ОСОБА_4 , якою накладено арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в порядку, передбаченому статтями 125, 126 КПК України (в редакції 1960 року).

Клопотання обґрунтовано тим, що громадянин України ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Чорноморську Одеської області.

Наразі заявниця ОСОБА_3 реалізує своє право на спадкування майна після смерті ОСОБА_5 .

Так, на момент смерті ОСОБА_5 , йому належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час перевірки нерухомого майна на наявність обтяжень приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6 було виявлено наявність арешту нерухомого майна на ім`я ОСОБА_5 . Арешт застосовано для забезпечення можливої конфіскації майна, однак обвинувальним вироком конфіскацію майна заявнику не призначено. Питання скасування арешту квартири під час постановлення вироку не вирішено.

30.09.2026 року у суд надійшла заява представника заявника, адвоката ОСОБА_7 , в якій він підтримав клопотання у повному обсязі та просив провести розгляд справи за його відсутності та відсутності заявника.

30.09.2026 року до суду надійшла заява прокурора, в якій останній просив провести розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення клопотання про звільнення майна з-під арешту та припинення відповідного обтяження прокурор не заперечував.

Суд дослідив копію постанови слідчого від 29.07.2002 року, копію вироку від 13.10.2005 року, копію апеляційної ухвали від 24.01.2006 року, а також витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 83175912 від 07.11.2025р., відповідь КП «БТІ» ЧМР Одеського р-ну Одеської області вих. № 1666 від 10.12.2025р., лист приватного нотаріусу ОСОБА_6 вих. № 71/02-14 від 21.05.2026р., відповідь СУ ГУНП в Одеської області вих. № 2760672026 від 31.07.2026 року (1404640) по кс 0120020006, лист вих 5/85/2026 від 21.07.2026 року Овідіопольського районного суду Одеської області, лист № 1383/01-20 від 22.06.2026 року з копією постанови про накладання арешту на майно від 29.07.2002р. (нотаріально посвідчений переклад на українську мову).

Постановою слідчого в особливо важливих справах СО «БП» СУ УМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_4 від 29.07.2002 року у кримінальній справі № 0120020006 на підставі статей 125, 126 КПК України 1960 року накладено арешт на майно кількох обвинувачених. Пунктом 2 постанови арештовано квартиру АДРЕСА_2 , зазначену як майно обвинуваченого ОСОБА_5 . Метою заходу в постанові визначено забезпечення виконання можливого вироку в частині конфіскації майна.

Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.10.2005 року у справі № 1-15/2005 ОСОБА_5 визнано винним за частиною другою статті 127 та частиною другою статті 146 КК України. За сукупністю злочинів відповідно до статті 70 КК України йому остаточно призначено п`ять років позбавлення волі. На підставі статей 75, 76 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки та покладено визначені вироком обов`язки. Покарання у вигляді конфіскації майна ОСОБА_5 не призначено.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24.01.2006 у справі № 11-128/06 змінено вирок щодо іншого засудженого — ОСОБА_8 . Вирок щодо ОСОБА_5 у апеляційному порядку не оскаржувався. На копії вироку міститься відмітка про набрання ним законної сили 24.01.2006 року. У резолютивній частині вироку питання арешту зазначеної квартири не вирішено.

З листа Одеського державного нотаріального архіву (65104 м. Одеса, вул. Ак. Корольова , 92-А, т. 048 7051096) встановлено, що згідно облікових даних на зберіганні архіву перебуває Постанова про накладання арешту на майно від 29.07.2002 року по кримінальній справі №01200200006 (лист № 1383/01-20 від 22.06.2026 року з копією постанови).

У відповіді Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.07.2026 року вих. № 5/85/2026 вказано, що кримінальна справа № 1-15/2005 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знищена по строкам давності.

Згідно листа приватного нотаріусу ОСОБА_6 вих. № 71/02-14 від 21.05.2026 року до переліку спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , входить ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , УНЗР: 19900104-02505.

Правові підстави вирішення клопотання

Відповідно до пункту 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до набрання чинності цим Кодексом, продовжує дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Статті 125, 126 КПК України 1960 року передбачали забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна шляхом накладення арешту. Частина шоста статті 126 пов`язувала скасування арешту з відпадінням потреби у цьому заході. За пунктом 8 частини першої статті 324 цього Кодексу суд при постановленні вироку мав вирішити долю майна, описаного для забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації.

Стаття 409 КПК України 1960 року відносить вирішення сумнівів і суперечностей, які виникають при виконанні вироку, до компетенції суду, що постановив вирок. Стаття 411 визначає порядок розгляду таких питань. Зняття заходу забезпечення можливої конфіскації, яку вироком не призначено, не змінює зміст вироку та не є його переглядом.

Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 953/12593/21 розмежував цивільний захист та вирішення питання арешту майна обвинуваченого після обвинувального вироку. Для арешту, накладеного за КПК України 1960 року, суд вказав на можливість його скасування в порядку виконання вироку за статтями 409, 411 цього Кодексу. Отже, саме завершення судового розгляду обвинувальним вироком не перетворює таке питання на цивільний спір.

Арешт зазначеної квартири застосовано для забезпечення можливої конфіскації майна ОСОБА_5 . Оскільки вироком, що набрав законної сили, таке покарання йому не призначено, потреба в подальшому застосуванні арешту з цією метою відпала. Самостійної підстави для збереження саме цього арешту дослідженими судом матеріалами не встановлено.

Стаття 41 Конституції України та стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантують захист власності. Подальше збереження обмеження, мета якого припинилася, перешкоджає розпорядженню квартирою та не має належного обґрунтування.

Скасування арешту має супроводжуватися припиненням відповідного обтяження. Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації припинення обтяження відповідно до статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Реєстраційні дії здійснюються у встановленому цим Законом порядку.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частина 1 статті 16 КПК України передбачає, що позбавлення або обмеження права власності підчас кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На підставі наведеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 8, 9, 24, 174, 303, 304, 307, пунктом 9 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 року, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ч. 1 ст. 321, ст.391 ЦК України, ст.ст.125, 126 324, 409, 411 КПК України (в редакції 1960 року), п.9 ч.1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 про скасування арешту майна, який накладений постановою про накладення арешту на майно від 29.07.2002р. по кримінальній справі № 01200200006, слідчим по особливо важливим справам СВ «ОП» СУ УМВС України в Одеській області ОСОБА_4 , якою накладено арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 в порядку, передбаченому статтями 125, 126 КПК України (в редакції 1960 року) – задовольнити.

Скасувати арешт майна, який накладений постановою про накладення арешту на майно від 29.07.2002р. по кримінальній справі № 01200200006, слідчим по особливо важливим справам СВ «ОП» СУ УМВС України в Одеській області ОСОБА_4 , якою накладено арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 в порядку, передбаченому статтями 125, 126 КПК України (в редакції 1960 року).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1