Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №509/6046/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6046/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року с-ще.Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Спічака В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Пірожок В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_3 звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, встановлених рішенням суду, станом на 13.08.2026 року в розмірі 46 482,90 грн. (сорок шість тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 90 копійок).

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.09.2022 року у справі № 509/2728/22 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання спільної дитини — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 21.07.2022 року.

Позивач зазначає, що відповідач тривалий час свій обов`язок щодо своєчасної та повної сплати аліментів, встановлений зазначеним судовим рішенням, належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість, що станом на 13.08.2026 року становила 46 482,90 грн.

Позивач зазначає, що на момент подачі цієї позовної заяви Відповідач повністю виплатив та погасив основну суму заборгованості в розмірі 46 482,90 грн., однак сам факт сплати основного боргу після допущеного тривалого прострочення не звільняє відповідача від цивільної відповідальності у вигляді неустойки (пені) за весь період, протягом якого дитина була позбавлена належного грошового забезпечення.

Позивачка вказує, що сума пені за весь період прострочення заборгованості за судовим рішенням станом на 13.08.2026 року становить 114 353,96 грн, проте, згідно з обмеженням ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, загальний розмір пені не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, тому нею до стягнення заявлена сума в межах 46 482,90 грн.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позовних вимог не визнає в повному обсязі, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів просив відмовити повністю.

Відзив мотивований тим, що заборгованість у сумі 46 482,90 грн. утворилася не внаслідок несплати аліментів, а виключно внаслідок того, що державний виконавець за період з січня 2025 року по серпень 2026 року застосував нові показники середньої заробітної плати, які змінювалися поквартально, і Відповідач не був повідомлений про такі зміни.

Відповідач зазначає, що у період з січня 2025 року по серпень 2026 року продовжував щомісяця, без жодного пропуску, сплачувати аліменти по 3 517,25 грн., тобто саме ту суму, яку державний виконавець упродовж попередніх років визначав як належну до сплати, оскільки не був обізнаний про зміну розміру щомісячного платежу та в подальшому погасив заборгованість протягом п`яти днів після її обчислення виконавцем.

Відповідач вказує, що до позовної заяви не додано жодного доказу надсилання (вручення) йому розрахунку заборгованості чи іншого процесуального документа виконавця, з якого відповідач до 13.08.2026 міг би дізнатися про виникнення заборгованості за 2025–2026 роки.

Відповідач зазначає про відсутність вини зі свого боку, оскільки він не працював офіційно, тому його заборгованість в силу частини 2 статті 195 СК України визначається не з фактичного заробітку, відомого йому, а з показника середньої заробітної плати для даної місцевості, який застосовує державний виконавець; обчислення розміру заборгованості віднесено до повноважень виконавця, а частиною 4 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов`язок обчислювати розмір заборгованості щомісяця; відповідач упродовж усього спірного періоду щомісяця та без жодного пропуску сплачував суму, яку державний виконавець протягом тривалого часу (серпень 2022 року - грудень 2024 року) сам визначав як належну до сплати; матеріали справи не містять доказів доведення до відома відповідача розрахунку заборгованості за 2025-2026 роки до 13.08.2026; - після обчислення заборгованості відповідач погасив її в повному обсязі протягом п`яти днів, тобто у стислі строки, без невиправданих затримок і зволікань, і поведінка відповідача не містить жодної з ознак ухилення від сплати аліментів у розумінні, наданому Верховним Судом у постанові від 01.10.2025 у справі № 509/2967/23: відповідач не відмовлявся від сплати аліментів, не приховував доходів, не змінював місця проживання без повідомлення, не вчиняв дій, які б унеможливлювали виконання рішення суду.

Також відповідач не погоджується з розміром заборгованості, що заявлений позивачкою до стягнення, та вказує, що позивач визначив граничний розмір пені як 100 % від суми 46 482,90 грн., проте ця сума є сукупною заборгованістю станом на 13.08.2026, яка включає нарахування за серпень 2026 року, щодо якого строк сплати не настав і пеня не нараховувалась. Заборгованість, на яку фактично нараховано пеню (січень 2025 року - липень 2026 року), згідно з Розрахунком від 13.08.2026 станом на кінець липня 2026 року становила 43 845,90 грн.

Відповідач також звертає увагу суду, що упродовж усього спірного періоду утримання дитини здійснювалося щомісяця у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, і одноразове погашення заборгованості у сумі 46 483,00 грн. істотно вплинуло на матеріальний стан відповідача.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

01.09.2026 року Овідіопольським районним судом Одеської області було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів. Розгляд постановлено справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, у відзиві представник відповідача просив розглядати справу за відсутності відповідача.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.09.2022 у справі № 509/2728/22 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку(доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 липня 2022 року до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі виконавчого листа № 2/509/2728/22, виданого 15.11.2022, Овідіопольським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Овідіопольський ВДВС) було відкрито виконавче провадження № 70417236.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним головним державним виконавцем Відвічук К.Г. станом на 13.08.2026 у розрахунку зазначено, шо сукупний розмір заборгованості відповідача перед позивачкою становив станом на 13 серпня 2026 року - 46 482,90 грн. Зазначена заборгованість відповідно до наданого розрахунку почала утворюватися починаючи з січня 2025 року через щомісячну сплату аліментів у неповному обсязі. У розрахунку зазначено, що заборгованість вказується на 30 число поточного місяця. Станом на 30 липня 2026 року розмір заборгованості становив 43845,90 грн.

18.08.2026 зазначену заборгованість було погашено відповідачем у повному обсязі.

Згідно з розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів станом на 13.08.2026 року, наданого позивачкою до суду, сума неустойки складає: 114353,96 грн.

Норми права, застосовані судом, та висновки суду

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, наслідком чого є відповідальність у вигляді неустойки.

Так, частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника (Постанова ВС від 20 липня 2020 року, справа № 362/4462/16-ц провадження № 61-10968св19).

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

До відповідальності не можна притягнути платника аліментів, якщо заборгованість за аліментами утворилася з незалежних від платника аліментів причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками тощо (пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.09.2022 року у справі № 509/2728/22 відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти ОСОБА_1 на утримання їх спільної дитини — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 21.07.2022 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав факт його обізнаності з вказаним судовим рішенням.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що він щомісячно сплачував аліменти на утримання дитини у розмірі, виходячи з середньої заробітної плати регіону у 2024 року, і зазначена сума становила не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки не знав про підвищення вказаного розміру.

Однак, такі посилання скаржника не спростовують факту його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, починаючи з 2025 року, оскільки відповідачу було достеменно відомо про встановлений судом розмір аліментів, та база, з якої обраховуються аліменти.

Крім того, суд зауважує, що інформація про розмір середньої номінальної заробітної плати по регіонах (за місяць; у грн) є загальнодоступною та відкритою інформацією, що розміщується у тому числі на офіційному сайті Державної Служби Статистики України

Однак, відповідач, діючи на власний розсуд, допустив виникнення у нього заборгованості зі сплати аліментів.

Під час судового розгляду відповідач причини сплати аліментів не у повному розмірі, визначеному судом, починаючи з 2025 року, суду не навів, відповідних доказів неможливості сплати аліментів у визначеному судом розмірі не надав, тому суд дійшов висновку про ухилення відповідача від сплати аліментів та наявність правових підстав для стягнення пені.

Доводи про відсутність винних дій відповідача у виникненні заборгованості, суд вважає безпідставними, оскільки відповідач був обізнаний зі своїм обов`язком сплачувати щомісячно аліменти на утримання дитини, а також знав про розмір аліментів, який був визначений рішенням судом у розмірі 1/4 частини від усіх його доходів, а відтак, не сплачуючи аліменти у повному розмірі, відповідач допустив ухилення від виконання свого обов`язку по сплаті аліментів.

При цьому, відповідачем не було наведено будь-якого обґрунтування поважних причин неможливості виконання свого обов`язку у повному обсязі у період, за який виникла заборгованість.

В контексті наведеного відхиляються й посилання скаржника на те, що до позовної заяви не додано доказів надсилання (вручення) йому розрахунку заборгованості чи іншого процесуального документа виконавця, з якого відповідач міг би дізнатися про виникнення заборгованості, оскільки вказана обставина не звільняє боржника від виконання судового рішення та сплати аліментів у визначеному цим судовим рішенням, розмірі.

Судом встановлено, що розрахунки заборгованості за аліментами здійснювались по відношенню до боржника, як непрацюючої особи, та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо правильності розрахунку неустойки (пені) відповідач не заперечував, власного розрахунку не надав.

Натомість суд приймає до уваги твердження відповідача, що станом на 18.08.2026 року розмір заборгованості відповідача становив 43845,90 грн. (нараховано 30.07.2026 року), оскільки у розрахунку зазначено, що заборгованість вказується на 30 число поточного місяця (серпня), і на цей момент заборгованість була вже погашена.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, який не у повному обсязі виконував покладний на нього ст.180 СК України обов`язок утримувати дитину, оскільки сплачував стягнуті з нього рішенням суду аліменти не в повному обсязі, належних та допустимих доказів того, що вказана заборгованість зі сплати аліментів виникла з незалежних від нього причин, надано не було, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню – щодо стягнення неустойки (пеню) за прострочення сплати аліментів, встановлених рішенням суду, в розмірі 43845,90 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України « Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Виходячи з цих обставин, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1255,68 (1331,20/46482,90*43845,90) грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196 СК України, ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76 -83, 133, 141, 209-211, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, встановлених рішенням суду, в розмірі 43845 грн. 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Держави судовий збір у розмірі 1255,68 грн.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спічак В.О.