Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №521/4016/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа №521/4016/26

Провадження №2/521/4354/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Мурзенко М.В.,

при секретарі – Корнієнко Л.В.,

за участі представника позивача адвоката Левіт В. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Хаджибейського районного суду м.Одеси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину нерухомого майна за набувальною давністю, –

ВСТАНОВИВ:

В березні 2026 року до Хаджибейського районного суду м. Одеси звернувся за позовом представник ОСОБА_1 , адвокат Левіт Віктор Семенович, з позовом до ОСОБА_2 про визнання за позивачкою права власності на 1/3 частину квартири за адресою АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Позов обгрунтовано тим, що вказана квартира належала на праві власності батьку позивачки, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті відкрилась спадщина у складі вказаної квартири, спадкоємцями першої черги як діти спадкодавця є сторони по справі, які прийняли спадщину, позивачка отримала у власність в порядку спадкування 2/3 частини квартири, відповідач— 1/3 частину.

Представник позивача, посилаючись на те, що позивачка з часу смерті батька постійно проживає у вказаній квартирі, несе витрати на її утримання та сплачує комунальні послуги, відповідач ніколи в квартирі фактично не мешкав, не користувався нею, особистих речей в квартирі не зберігає, витрат на утримання своєї частки квартири не несе, порядок користування квартирою між сторонами не вирішувався.

Посилаючись на вказані обставини, представник позивачки просить визнати за нею право власності на 1/3 частину вказаної квартири, оскільки позивачка добросовісно заволоділа вказаною часткою квартири, відкрито і безперервно володіє нею понад 10 років.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено питання витребування доказів.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з мотивів, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, відзиву на позов не подав, заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило.

За таких обставин суд, зі згоди представника позивача, ухвалює заочне рішення, згідно до ст.280 ЦПК України.

Заслухавши представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть ( а.с.95).

За життя ОСОБА_3 на праві власності належала квартира за адресою АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 21 травня 1996 р., виданого Управлінням житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів, що підтверджується копією вказаного свідоцтва (а.с. 98) .

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений 16 червня 1996 року ОСОБА_4 , старшим державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори, реєстр. № 1-4392, яки заповідав все належне йому майно, в т.ч. належну йому квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_5 , що підтверджується копією вказаного заповіту (а.с. 95зв.-96).

04 червня 1997 року від імені позивачки, яка на час відкриття спадщини була неповнолітньою, її мати, ОСОБА_6 звернулась до П`ятої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, зазначивши в ній про наявність іншого спадкоємця- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є сином спадкодавця (а.с. 94).

11 вересня 1997 р. державним нотаріусом П`ятої одеської державної нотаріальної контори Рибак С. А. ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , реєстр. № 2-2967 із зазначенням, що на 1/3 частину вказаної квартири П`ятою одеською державною нотаріальною конторою 11 вересня 1997 року по реєстру № 2-2966 видано свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 101).

18 вересня 2007 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , змінивши прізвище на « ОСОБА_9 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 18.09.2007 р., виданого Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції (а.с. 16).

З матеріалів інвентарної справи, що надійшли на ухвалу суду від КП «БТІ» ОМР вбачається що 1/3 частину вказаної квартири П`ятою одеською державною нотаріальною конторою 11 вересня 1997 року по реєстру № 2-2966 видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією вказаного свідоцтва (а.с. 127).

З копії довідки № Б4-54586 від 15.05.2018 р., виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради вбачається, що позивачка з 20.07.2007 р. зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , з нею зареєстрована ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 11).

З доданої до позовної заяви виписки АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що позивачкою здійснюється оплата комунальних послуг за вказаною адресою з жовтня 2017 р. по теперішній час (а.с. 64-69), 21.01.2011 р. між позивачкою та Центральним РЕМ ВАТ «Одесаобленерго» було укладеного договір користування електричною енергією за вказаною адресою (а.с. 71-72), в вересні 2010 року ОСОБА_8 були оплачені ТОВ «Ізотерм» ремонтні роботи будинку за адресою АДРЕСА_3 в загальній сумі 15 043 грн. 00 коп., що підтверджується копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів від 25.08.2010р, від 27.10.2010 р., акту виконаних робіт від № 335 від 11.01.2010 р. (а.с. 72).

Згідно із статтею 328 ЦК України набувальна давність є однією із підстав набуття права власності.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Відтак, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Проте позивачка не може вважатися володільцем, який добросовісно заволодів спірним майном, оскільки вона достовірно знала про те, що співвласником квартири є відповідач , який не відмовлявся від свого права власності на належне їй майно, що виключає добросовісність заволодіння таким майном.

Подібні правові висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, у постанові Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі № 462/1720/21, у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 461/5075/23.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність всіх елементів юридичного складу, необхідного для можливості визнання за позивачкою права власності на спірну частину квартири за набувальною давністю, що є правовою підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, суд відносить судові витрати на рахунок позивача, підстави для їх перерозподілу між сторонами справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258-259, 268, 280-285 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про визнання права власності на частину нерухомого майна за набувальною давністю, а саме – на 1/3 частину квартири за адресою АДРЕСА_1 , – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в загальному апеляційному порядку в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 05 жовтня 2026 року.

Головуючий: