Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №521/311/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/311/26

1-кп/521/1274/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

судді ОСОБА_2 ,

судді ОСОБА_3 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025160000000442 від 28.07.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калуш Івано-Франківської області, громадянина України, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 в липні 2025 року (точні дата, час і обставини досудовим розслідуванням не встановлені), в ході спілкування в месенджері «Viber» із невстановленим представником розвідувальних органів Російської Федерації (авторизований в месенджері «Viber» за абонентським номером НОМЕР_1 ) погодився на його пропозицію вчинити на території м. Одеси і Одеської області диверсію, шляхом вчинення з метою ослаблення держави вибуху, спрямованого на зруйнування та пошкодження об`єкта, який має важливе народногосподарське та оборонне значення - залізничного шляху регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», за грошову винагороду.

При цьому, у цей же період часу, в липні 2025 року, невстановлений представник розвідувального органу Російської Федерації в ході спілкування в месенджері «Viber» довів ОСОБА_6 його функціональне завдання по вчиненню диверсії, а саме - вилучити зі сховища («схрону») у м. Одесі саморобний вибуховий пристрій, закласти його у визначене місце на залізничному шляху регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» у м. Одесі, привести його в дію шляхом здійснення телефонного дзвінка з терміналу мобільного зв`язку марки NOKIA, IMEI: НОМЕР_2 , з сім-карткою з номером телефону оператора мобільного зв`язку ТОВ «Водафон» НОМЕР_3 , який використовувався в якості пульта керування вибуховим пристроєм, на термінал мобільного зв?язку марки NOKIA, ІМЕІ: НОМЕР_4 , ІМЕІ: НОМЕР_5 , з сім-карткою з номером телефону оператора мобільного зв?язку ТОВ «Водафон» НОМЕР_6 , який використовувався в якості виконавчого механізму - замикача електровибухової мережі.

На виконання спільного злочинного умислу, направленого на вчинення диверсії, виконуючи вказівки невстановленого представника розвідувального органу Російської Федерації, згідно з його інструкціями, 25.07.2025 (у невстановлений досудовим розслідуванням час) ОСОБА_6 приїхав з м. Ізмаїла Одеської області до м. Одеси на таксі, де тимчасово оселився у готель, розташований за адресою: м. Одеса, 2-й Водопровідний провулок, буд. 6-а, кв. 25. У цей же час ОСОБА_6 в ході спілкування в месенджері «Viber» отримав від невстановленого представника розвідувального органу Російської Федерації точні дані про місцезнаходження сховища («схрону»), з якого було необхідно вилучити саморобний вибуховий пристрій - на місцевості за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, за орієнтовними географічними координатами НОМЕР_10, НОМЕР_11.

Цього ж дня, 25.07.2025 ОСОБА_6 прибув на місцевість за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, за орієнтовними географічними координатами НОМЕР_10, НОМЕР_11, де у період з 18-37 год. до 18-39 год. виявив на місцевості, серед уламків стін зруйнованої будівлі, сховище («схрон») і вилучив з нього несправжній імітаційний засіб у вигляді саморобного вибухового пристрою, вважаючи натомість, що саморобний вибуховий пристрій є справжнім і придатним до вибуху.

Після чого, продовжуючи спільну протиправну діяльність, ОСОБА_6 , рухаючись у невстановленому транспорті, перевіз при собі несправжній імітаційний засіб у вигляді саморобного вибухового пристрою до місця свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_2 . У цей же період часу, ввечері 25.07.2025 (точний час досудовим розслідуванням не встановлений), ОСОБА_6 в ході спілкування в месенджері «Viber» отримав від невстановленого представника розвідувального органу Російської Федерації інформацію про точне місцезнаходження залізничного шляху регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», який необхідно було підірвати з використанням саморобного вибухового пристрою, а саме - залізничну колію на 4 км пікету № 7 перегону «Одеса-Застава 1 - Одеса-Західна» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», розташовану біля вулиць Житомирська та Подільська у м. Одесі.

Завершуючи спільні протиправні дії по вчиненню диверсії шляхом вчинення з метою ослаблення держави вибуху, спрямованого на зруйнування та пошкодження об`єкта, який має важливе народногосподарське та оборонне значення, 25.07.2025, у період з 22-00 год. до 23-00 год., ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленим представником розвідувального органу Російської Федерації, виконуючи його вказівки та інструкції, маючи умисел на вчинення диверсії шляхом вибуху, спрямованого на зруйнування та пошкодження об`єкта, який має важливе народногосподарське та оборонне значення, переслідуючи протиправну мету ослаблення держави в умовах воєнного стану і в період збройного конфлікту, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності держави в умовах воєнного стану і в період збройного конфлікту, перевіз у невстановленому автомобілі таксі від місця свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_2 , до ділянки залізниці на 4 км пікету № 7 перегону «Одеса-Застава 1 - Одеса-Західна» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», розташованої біля вулиць Житомирська та Подільська у м. Одесі, яка має важливе народногосподарське та оборонне значення, попередньо вилучений ним зі сховища («схрону») несправжній імітаційний засіб у вигляді саморобного вибухового пристрою, прикріпив його на колії на зазначеній ділянці залізниці, після чого, виконуючи вказівки невстановленого представника розвідувального органу Російської Федерації, відійшовши на відстань приблизно 100 м від місця закладення несправжнього імітаційного засобу у вигляді саморобного вибухового пристрою на залізничній колії, 25.07.2025, о 23-17 год., здійснив телефонний дзвінок з наявного у нього терміналу мобільного зв?язку марки NOKIA, IMEI: НОМЕР_2 , з сім-карткою з номером телефону оператора мобільного зв?язку ТОВ «Водафон» НОМЕР_3 , який використовувався в якості пульта керування вибуховим пристроєм, на термінал мобільного зв?язку марки NOKIA, IMEI: НОМЕР_4 , IMEI: НОМЕР_5 , з сім-карткою з номером телефону оператора мобільного зв?язку ТОВ «Водафон» НОМЕР_6 , який використовувався в якості виконавчого механізму - замикача електровибухової мережі, для приведення в дію електровибухової мережі вибухового пристрою і вчинення вибуху, який мав призвести до зруйнування та пошкодження залізничної колії, тим самим виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Однак, кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_6 , оскільки компоненти саморобного вибухового пристрою у несправжньому імітаційному засобі були замінені на безпечні, вибух не стався, а його протиправна діяльність була припинена співробітниками Управління СБ України в Одеській області на місці події.

Дії ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України - як диверсія, за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на диверсію, тобто вчинення з метою ослаблення держави вибухів, спрямованих на зруйнування та пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчинений в умовах воєнного стану і в період збройного конфлікту, за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_6 на виконання завдання невстановленого представника розвідувального органу Російської Федерації - вилучити зі сховища («схрону»), розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, за орієнтовними географічними координатами НОМЕР_10, НОМЕР_11, саморобний вибуховий пристрій, після чого закласти його на залізничній колії у м. Одесі, з метою вчинення диверсії, відповів згодою та 25.07.2025 прибув на місцевість за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, за орієнтовними географічними координатами НОМЕР_10, НОМЕР_11, де у період з 18-37 год. до 18-39 год. виявив на місцевості, серед уламків стін зруйнованої будівлі, сховище («схрон») і незаконно вилучив з нього несправжній імітаційний засіб у вигляді саморобного вибухового пристрою, без передбаченого законом дозволу, вважаючи натомість, що саморобний пристрій є справжнім і придатним до вибуху, після чого, рухаючись у невстановленому транспорті, незаконно перевіз при собі несправжній імітаційний засіб у вигляді саморобного вибухового пристрою до місця свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без передбаченого законом дозволу, де у подальшому незаконно зберігав його приблизно до 22-00 год. 25.07.2025, без передбаченого законом дозволу.

Завершуючи свої протиправні дії, 25.07.2025, у період приблизно з 22-00 год. до 23-00 год., ОСОБА_6 , діючи умисно, незаконно перевіз несправжній імітаційний засіб у вигляді саморобного вибухового пристрою при собі у невстановленому автомобілі таксі від місця свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_2 , до ділянки залізниці на 4 км пікету № 7 перегону «Одеса-Застава 1 - Одеса-Західна» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», розташованої біля вулиць Житомирська та Подільська у м. Одесі, де незаконно прикріпив його на колії на зазначеній ділянці залізниці.

Тим самим, ОСОБА_6 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця. Однак, кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_6 , оскільки у сховищі («схроні»), розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, за орієнтовними географічними координатами НОМЕР_10, НОМЕР_11, ним було вилучено несправжній імітаційний засіб у вигляді саморобного вибухового пристрою, створений і закладений в нього в рамках контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, в порядку ст. 271 КПК України, під контролем правоохоронного органу - Управління СБ України в Одеській області, на підставі постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту.

Дії ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковані ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України - як незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на носіння, зберігання, придбання вибухових речовин, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України, визнав повністю та надав покази щодо обставин їх вчинення аналогічні відомостям, які зазначені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро кається та виражає готовність нести відповідальність за свої дії.

Прокурор під час судового розгляду просив обмежитись допитом обвинуваченого і дослідженням документів, що характеризують його особу, документів, що стосуються вирішення долі речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження, відповідно до вимог ст. 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Отже, за згодою учасників судового провадження, які, під час судового розгляду, не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, крім того, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин даного провадження, отже, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого, а також дослідженням документів, що характеризують його особу, документів, що стосуються вирішення долі речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.

При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позицій, та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 підтвердив, що саме він вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України за викладених в обвинувальному акті обставин.

Пояснив, що дійсно здійснював закладення засобу, зовні схожого на саморобний вибуховий пристрій, який вважав справжнім, з метою вчинення вибуху на залізничному шляху. При цьому грошових коштів від представників держави-агресора Російської Федерації він не отримав, їх отримання було передбачено після підтвердження факту вибуху залізничного шляху. Зазначив, що мотивом його дій було матеріальне збагачення, а отримані в подальшому кошти він мав намір використати, зокрема, для допомоги своїм онукам. У вчиненому щиро кається, просив суд призначити йому мінімальне покарання, передбачене законом.

Показання обвинуваченого ОСОБА_6 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обвинувачення, добровільності та істинності його позиції. Зважаючи на те, що обвинувачений підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини і беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України, покази обвинуваченого суд вважає такими, що відповідають фактичним обставинам, які встановлені судом.

За таких обставин, суд вважає доведеним пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення і кваліфікує його дії:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України - як диверсія, за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на диверсію, тобто вчинення з метою ослаблення держави вибухів, спрямованих на зруйнування та пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчинений в умовах воєнного стану і в період збройного конфлікту, за попередньою змовою групою осіб.

- за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України- як незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на носіння, зберігання, придбання вибухових речовин, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети, а саме виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 судом не встановлені.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує:

- ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжкого та нетяжкого злочину;

- особу обвинуваченого: його вік (74 роки), фізичний стан, наявність хвороб (довідка № 253/ОММЧ-21-26 вн від 15.05.2026), ту обставину, що на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває. З висновку судово-психіатричного експерта № 256 вбачається, що ОСОБА_6 на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, за своїм психічним станом був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_6 здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними; за своїм психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

-визнання вини в повному обсязі, відвертий осуд своєї поведінки, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин які його обтяжують.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, а саме, що кримінальне правопорушення відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення правопорушень, зокрема те, що він вину визнав, дійсно щиро розкаявся, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку і лікарів нарколога та психіатра не перебуває, думку прокурора, який вважав за можливе застосувати в даному випадку ст. 69 КК України.

Підставами застосування правових норм ч. 1 ст. 69 КК України є наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Враховуючи зазначене, відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд, керуючись принципом справедливості, приймаючи до уваги усі зазначені вище обставини у їх сукупності, суд вважає за необхідне призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України із застосуванням до обвинуваченого ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, а саме: позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацію майна

-за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України, у виді позбавлення волі в межах санкції статті , а саме: позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Остаточне покарання суд призначає із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, що на переконання колегії суддів, є достатнім для виправлення ОСОБА_6 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України необхідно зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 26.07.2025 року (з дня фактичного затримання) до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Цивільний позов по справі відсутній.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_6 на користь держави необхідно стягнути документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення комплексної судової експертизи за експертними спеціальностями 5.1 «Дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу», 5.3 «Дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху» №КCE-19/116-25/26006 від 08.12.2025 вартістю 17 828 гривень 00 копійок.

Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси від 01.08.2025 року, від 28.07.2025 року скасувати.

Питання щодо речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 349, 368-371, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 України - з застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією майна;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання, у виді у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією майна.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахувати строк попереднього ув`язнення, починаючи з дня його взяття під варту 26.07.2025 по день набрання вироком законної сили, виходячи із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.

Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси від 28.07.2025 року, від 01.08.2025 року, скасувати.

Після набрання вироком законної сили речові докази:

- мобільний телефон Iphone 12, модель MGHV3S/A s/n - НОМЕР_12 IMEI НОМЕР_7 IMEI НОМЕР_8 , - конфіскувати в дохід держави;

- мобільний телефон «Nokia» з кришкою чорного кольору, - конфіскувати в дохід держаави;

- мобільний телефон «Nokia» чорного кольору- конфіскувати в дохід держави

- блокнот синього кольору - знищити.

- картка банку «Пумб» № « НОМЕР_9 »- залишити у матеріалах кримінального провадження

- упаковка в якій знаходилась СВП (пакет коричневого кольору), - знищити.

Процесуальні витрати, понесені на проведення на проведення комплексної судової експертизи за експертними спеціальностями 5.1 «Дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу», 5.3 «Дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху» № КCE-19/116-25/26006 від 08.12.2025 вартість якої складає 17 828 гривень 00 копійок стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави.

Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку після його проголошення негайно вручається прокурору та обвинуваченому.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3