Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №504/1130/24 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/1130/24

Провадження №2/504/583/26

Доброславський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Барвенко В.К.,

секретаря судового засідання Ориник М.В., -

представника позивача - адвоката Аніщенко К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, в порядку загального позовного провадження та в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Аніщенко Катерина Михайлівна, до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності та поділ майна, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

1.1. У березні 2024 року адвокат Аніщенко К. М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: встановити факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу; визнати земельну ділянку площею 0,1000 га та житловий будинок загальною площею 236 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності сторін; визнати за позивачкою право власності на частину вказаної земельної ділянки та 1/2 частину вказаного житлового будинку в порядку поділу майна.

1.2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони познайомилися у 2000 році, а приблизно з 2002 року розпочали фактичні шлюбні відносини та проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу: були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно набували майно, мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син, батьком якого записано відповідача.

1.3. У червні 2007 року позивачка уклала кредитний договір з АТ «УКРСИББАНК», а отримані за ним кредитні кошти були спрямовані на оплатне придбання земельної ділянки та фінансування будівництва житлового будинку. За час спільного проживання сторони набули майно, яке було зареєстроване на ім`я відповідача, а саме: земельну ділянку площею 0,1000 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії № 654295 від 23 липня 2007 року) та житловий будинок загальною площею 236 кв. м, житловою площею 78,5 кв. м.

1.4. 22 січня 2014 року між сторонами було зареєстровано шлюб (актовий запис № 55 Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції), який рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 січня 2024 року у справі № 504/5255/23 було розірвано.

1.5. У добровільному порядку відповідач від поділу спільного майна ухилився, у зв`язку з чим позивачка звернулася до суду за захистом порушеного права.

1.6. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

ІІ. Позиція відповідача

2.1. Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у порядку, встановленому статтями 128-130 ЦПК України.

2.2. Відзив на позовну заяву у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, відповідач не подав, про поважність причин неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не заявляв, доказів на спростування доводів позивачки не надав.

2.3. Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. Підстави для заочного розгляду справи

3.1. Згідно з частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

3.2. Судом встановлено наявність усіх зазначених умов у їх сукупності.

Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, зазначеною такою особою, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про повернення поштового відправлення у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Відповідач своїм правом на подання відзиву та на участь у судовому засіданні не скористався, доказів поважності причин неявки не надав; представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечувала.

3.3. Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 30.07.2026 року відповідно до частини першої статті 281 ЦПК України вирішено проводити заочний розгляд справи.

3.4. Водночас суд наголошує, що неявка відповідача та невиконання ним обов`язку подати відзив самі по собі не є підставою для задоволення позову і не звільняють позивача від доказування обставин, на які він посилається (статті 12, 13, 81 ЦПК України). Заочне рішення ухвалюється судом на підставі наявних у справі доказів, які підлягають оцінці за правилами статті 89 ЦПК України, а процесуальні гарантії відповідача забезпечуються передбаченим статтею 284 ЦПК України правом на подання заяви про перегляд заочного рішення.

ІV. Процесуальні дії у справі

4.1. Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 березня 2024 року у справі № 504/1136/24 (провадження № 2-з/504/6/24) заяву адвоката Аніщенко К. М. про забезпечення майбутнього позову задоволено; накладено арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

4.2. Позовну заяву подано в межах десятиденного строку, встановленого частиною четвертою статті 152 ЦПК України.

4.3. Ухвалою суду від «15» березня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

4.4. Ухвалами суду задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та про виклик і допит свідків.

4.5. Ухвалою суду від «23» липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

V. Фактичні обставини, встановлені судом

5.1. Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , з 2002 року і до реєстрації шлюбу проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

5.2. Наведене підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, а саме:

- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , згідно з яким у сторін народився син, батьком якого добровільно записано відповідача;

- відмітками у паспортах сторін про реєстрацію місця проживання за однією адресою (з квітня 2003 року - АДРЕСА_2 ; у подальшому - АДРЕСА_1 );

- Актом, складеним депутатом місцевої ради, на підтвердження факту спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу;

- кредитним договором, укладеним у червні 2007 року між позивачкою та АТ «УКРСИББАНК», банківськими виписками та платіжними документами про використання кредитних коштів на придбання земельної ділянки та фінансування будівництва будинку;

- правовстановлюючими документами на спірне майно: Державним актом на право власності на земельну ділянку № 654295 від 23 липня 2007 року, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, технічним паспортом на житловий будинок;

5.3. У період спільного проживання без реєстрації шлюбу сторони набули таке майно, право власності на яке зареєстроване за відповідачем:

5.3.1. земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, право власності на яку посвідчено Державним актом № 654295 від 23 липня 2007 року;

5.3.2. житловий будинок загальною площею 236 кв. м, житловою площею 78,5 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

5.4. 22 січня 2014 року між сторонами зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 55. Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 січня 2024 року у справі № 504/5255/23 шлюб між сторонами розірвано.

5.5. Спірне майно у добровільному порядку між сторонами не поділено; згоди щодо його поділу не досягнуто; шлюбний договір або інший письмовий договір про правовий режим майна між сторонами не укладався.

VІ. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

6.1. Щодо порядку розгляду вимоги про встановлення факту

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Разом з тим, згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, заявлена одночасно з вимогами майнового характеру, підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки такий факт є елементом предмета доказування у спорі про право.

6.2. Щодо факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу

Згідно зі статтею 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 роз`яснено, що обов`язковими умовами для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільного побуту; взаємних прав та обов`язків. Предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.

Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 наголосив, що взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків; для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання, а за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

У постанові від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16 Верховний Суд визначив орієнтовний перелік належних і допустимих доказів проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу: свідоцтва про народження дітей, у яких чоловік добровільно записаний батьком; довідки з місця проживання; показання свідків; ділове та особисте листування; виписки з погосподарських і домових книг; докази спільного придбання рухомого і нерухомого майна; заяви, анкети, заповіти, з яких вбачається, що особи вважали себе подружжям і піклувалися одне про одного; довідки органів місцевого самоврядування про спільне проживання та ведення господарства тощо.

Оцінивши досліджені докази за правилами статей 77-81, 89 ЦПК України у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що вони переконливо підтверджують наявність між сторонами у період з 2002 року по 21 січня 2014 року включно усталених відносин, притаманних подружжю: спільного проживання, спільного побуту, ведення спільного господарства, спільного бюджету, спільних витрат, набуття майна в інтересах сім`ї, народження та спільного виховання дитини, наявності взаємних прав та обов`язків.

Суд враховує, що з 22 січня 2014 року до 05 січня 2024 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, а тому правовий режим їхніх відносин за цей період визначався не статтею 74, а статтями 60, 61 СК України. З огляду на це факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу підлягає встановленню саме за період, що передував реєстрації шлюбу, - з 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 включно.

Суд також зважає на дію закону в часі: СК України набрав чинності 01 січня 2004 року, а відносини щодо майна, набутого чоловіком і жінкою, які проживали однією сім`єю без шлюбу до цієї дати, регулювалися статтею 17 Закону України «Про власність». Оскільки спірне майно набуте у 2007 році, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме стаття 74 СК України.

6.3. Щодо правового режиму спірного майна

Відповідно до частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Частиною другою цієї статті передбачено, що на таке майно поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 69 та частиною першою статті 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу; у разі поділу такого майна частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Аналогічне правило закріплене у статті 372 ЦК України.

У постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 Верховний Суд зазначив, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу саме в період, протягом якого було набуто спірне майно.

Судом встановлено, що спірні земельна ділянка та житловий будинок набуті у 2007 році, тобто у період, коли сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Та обставина, що право власності зареєстроване лише за відповідачем, сама по собі не спростовує режиму спільної сумісної власності, оскільки визначальним є не формальна реєстрація титулу, а час, підстава та джерела набуття майна.

Тягар доказування того, що майно, набуте у період спільного проживання, є особистою приватною власністю одного зі співвласників, покладається на ту сторону, яка на це посилається (стаття 81 ЦПК України). Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзиву не подав і жодних доказів набуття спірного майна за особисті кошти або з інших підстав, що виключають режим спільної сумісної власності (стаття 57 СК України), суду не надав.

Натомість матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка набута на оплатній основі, а будівництво житлового будинку фінансувалося, зокрема, за рахунок кредитних коштів, отриманих позивачкою за кредитним договором з АТ «УКРСИББАНК» у червні 2007 року, тобто за рахунок коштів, які були спільними для сторін і використовувалися в інтересах сім`ї.

Крім того, за приписами частини першої статті 120 ЗК України та частини першої статті 377 ЦК України правовий режим земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку є єдиним.

6.4. Щодо застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини послідовно наголошує, що поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції не обмежується відносинами, що ґрунтуються на шлюбі, і може охоплювати інші фактичні сімейні зв`язки, коли особи проживають разом поза шлюбом (рішення у справах «Маркс проти Бельгії» (Marckx v. Belgium) від 13 червня 1979 року, «Джонстон та інші проти Ірландії» (Johnston and Others v. Ireland) від 18 грудня 1986 року, «Кроон та інші проти Нідерландів» (Kroon and Others v. the Netherlands) від 27 жовтня 1994 року, «Шальк і Копф проти Австрії» (Schalk and Kopf v. Austria) від 24 червня 2010 року). Наведене узгоджується з підходом національного законодавця, закріпленим у статтях 3 та 74 СК України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (Stretch v. the United Kingdom) від 24 червня 2003 року вказав, що поняття «майно» має автономне значення і охоплює не лише наявне майно, а й активи, стосовно яких заявник може стверджувати про наявність у нього щонайменше «легітимного очікування» отримати ефективне здійснення свого майнового права.

Позивачка, набуваючи разом з відповідачем спірне майно за час спільного проживання однією сім`єю та беручи участь у його фінансуванні, мала легітимне очікування щодо визнання за нею частки у праві спільної сумісної власності, а тому таке очікування становить «майно» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції та підлягає судовому захисту.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року зазначив, що право, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Суд враховує також усталену практику ЄСПЛ щодо обов`язку національних судів наводити мотиви своїх рішень (рішення у справах «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року та «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року), згідно з якою пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, хоча це і не може розумітися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Ухвалення заочного рішення за встановлених обставин не порушує права відповідача на справедливий суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та мав реальну можливість реалізувати свої процесуальні права, якою не скористався, а національне законодавство надає йому право на перегляд заочного рішення судом, що його ухвалив (стаття 284 ЦПК України).

6.5. Щодо способу захисту та висновків суду

Відповідно до частини першої статті 4 та частини другої статті 5 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав; суд захищає права у спосіб, визначений законом або договором. Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Обраний позивачкою спосіб захисту є ефективним і відповідає змісту порушеного права. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений судовий збір .

VІІІ. Щодо заходів забезпечення позову

Згідно з частиною дев`ятою статті 158 ЦПК України у разі задоволення позову вжиті заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням суду. З огляду на задоволення позову заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 12 березня 2024 року у справі № 504/1136/24, зберігають свою дію до набрання цим рішенням законної сили.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 128, 141, 158, 178, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 287, 352, 354 ЦПК України, статтями 3, 57, 60, 69, 70, 74 Сімейного кодексу України, статтями 372, 377, 392 Цивільного кодексу України, статтею 120 Земельного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності та поділ майна - задовольнити.

2. Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2002 року по 21 січня 2014 року включно.

3. Визнати земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, право власності на яку посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку № 654295 від 23 липня 2007 року , об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , набутим за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

4. Визнати житловий будинок загальною площею 236 кв. м, житловою площею 78,5 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , набутим за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

5. Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна право власності на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою:

АДРЕСА_3 . Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна право власності на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку загальною площею 236 кв. м, житловою площею 78,5 кв. м, розташованого за адресою:

АДРЕСА_4 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5673,21 грн.

8. Заочне рішення суду після набрання ним законної сили є підставою для проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину зазначених земельної ділянки та житлового будинку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

9. Вжиті ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 березня 2024 року у справі № 504/1136/24 (провадження № 2-з/504/6/24) заходи забезпечення позову у вигляді арешту житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зберігають свою дію до набрання цим рішенням законної сили.

Строк і порядок подання заяви про перегляд заочного рішення

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заява про перегляд заочного рішення за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 285 ЦПК України та подається до Комінтернівського районного суду Одеської області.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу, який не з`явився в судове засідання, у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

СуддяВ. К. Барвенко