Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №947/32486/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/32486/26

Провадження № 1-кп/947/1300/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвиенуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025150010001408 від 23.02.2025 року у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», в порушення вимог постанови Верховної Ради України № 2471-ХІІ від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 662 від 21.08.1998, діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановлений час, але не пізніше 22.04.2026 року у невстановленому місці шляхом знахідки незаконно придбав корпус гранати РГН, яку надалі без передбаченого законом дозволу продовжив зберігати за адресою свого фактичного місця проживання АДРЕСА_1 , до моменту його вилучення під час обшуку у період часу з 15:52 по 18:35 години 22.04.2026 року.

Таким чином ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, за кваліфікуючими ознаками – незаконне придбання, зберігання, вибухової речовини без передбаченого законом дозволу.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та пояснив, що у невстановлений час поблизу залізничних шляхів знайшов корпус гранати РГН, який забрав із собою та в подальшому зберігав за місцем свого фактичного проживання, не маючи передбаченого законом дозволу. Також пояснив, що 22.04.2026 року під час проведення працівниками правоохоронних органів обшуку за місцем його фактичного проживання вказаний корпус гранати було виявлено та вилучено. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати та запевнив, що в подальшому кримінальних правопорушень не вчинятиме. ОСОБА_4 неоспорював фактичних обставин кримінального провадження та просив здійснити судовий розгляд у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Беручи до уваги, що обвинувачений у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та не заперечував фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, суд, керуючись положеннями частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, після з`ясування думки всіх учасників судового провадження, дійшов висновку про можливість обмеження обсягу дослідження доказів.

Суд роз`яснив сторонам кримінального провадження зміст зазначеної норми закону, відповідно до якої, у разі визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину та за наявності згоди сторін, суд має право не досліджувати ті докази, що стосуються фактичних обставин справи, якщо вони ніким не оспорюються, за умови, що таке обмеження не суперечить завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є, зокрема, забезпечення того, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а невинувата особа не була обвинувачена чи засуджена.

Згідно зі ст.ст. 22, 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів, при цьому суд досліджує докази безпосередньо та надає оцінку лише тим із них, які були предметом судового розгляду.

Під час судового розгляду суд з`ясував, що учасники процесу не заперечують проти застосування вказаної процедури, погоджуються з тим, що фактичні обставини події встановлені достатньо повно, а визнання обвинуваченим вини не викликає сумнівів у його добровільності та усвідомленості. У зв`язку з цим суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, окрім допиту самого обвинуваченого та вивчення матеріалів, що характеризують його особу, оскільки зазначені обставини не є спірними та підтверджуються сукупністю доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження.

Суд окремо роз`яснив обвинуваченому правові наслідки застосування положень частини третьої статті 349 КПК України, а сааме, що в такому випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, оскільки вони визнаються такими, що не підлягають подальшому перегляду. Обвинувачений підтвердив, що зазначене йому зрозуміло, і наполягав на розгляді справи у скороченому порядку.

Таким чином, дотримавшись вимог кримінального процесуального закону, суд дійшов висновку, що обмеження обсягу дослідження доказів не порушує прав сторін, відповідає принципам безпосередності, змагальності та диспозитивності судового розгляду, закріпленим у статтях 22, 23, 26 КПК України, та спрямоване на забезпечення розумних строків судового провадження відповідно до статті 28 КПК України.

На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують його особистість, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, за кваліфікуючими ознаками – незаконне придбання, зберігання, вибухової речовини без передбаченого законом дозволу – доведена у повному обсязі.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При цьому суд враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання, відповідно до яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, а також обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Визначаючи вид і розмір покарання ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, конкретні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого та поведінку під час судового розгляду.

Судом установлено, що ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 КК України визнав повністю, фактичних обставин кримінального правопорушення не оспорював, підтвердив, що знайшов поблизу залізничних шляхів корпус гранати РГН, забрав його із собою та надалі зберігав за місцем свого проживання до моменту виявлення і вилучення під час проведення обшуку. У вчиненому щиро розкаявся та критично оцінив власну протиправну поведінку.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

При оцінці даних про особу обвинуваченого та вирішенні питання щодо можливості його виправлення без реального відбування покарання суд також враховує обставини, встановлені ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.10.2026 року у цьому ж кримінальному провадженні.

Так, зазначеною ухвалою ОСОБА_4 на підставі ч. 5 ст. 401 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Підставою для прийняття такого рішення, серед іншого, стало встановлення судом добровільного та однозначного наміру ОСОБА_4 повернутися до проходження військової служби та її продовжити, а також наявність письмової згоди командира військової частини НОМЕР_2 на продовження ним військової служби у зазначеній військовій частині.

Ухвалою суду ОСОБА_4 зобов`язано невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили, прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби, а командира військової частини НОМЕР_2 — після набрання ухвалою законної сили забезпечити продовження проходження ОСОБА_4 військової служби.

Наведені обставини суд враховує виключно як дані, що характеризують особу ОСОБА_4 , його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, спрямованість на повернення до виконання обов`язків військової служби та перспективи його виправлення, а не як окрему обставину, що пом`якшує покарання у розумінні ст. 66 КК України.

При цьому суд не надає негативної кримінально-правової оцінки діянню, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України, при призначенні покарання за ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки ухвалою суду від 05.10.2026 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення, а провадження в цій частині закрито.

Оцінивши наведені обставини в їх сукупності, врахувавши характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, повне визнання ОСОБА_4 вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про його особу, а також установлений судом намір повернутися до виконання обов`язків військової служби та продовжити її проходження у військовій частині НОМЕР_2 , суд доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає характеру і ступеню суспільної небезпечності вчиненого, даним про особу обвинуваченого, засадам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання і є необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 50 КК України мети покарання.

Разом із тим, вирішуючи питання про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд відповідно до ст. 75 КК України враховує тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини кримінального провадження.

Сукупність установлених обставин, а саме повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також добровільно висловлений і підтверджений у судовому засіданні намір повернутися до проходження військової служби, наявність згоди командира військової частини НОМЕР_2 на її продовження та покладений ухвалою суду від 05.10.2026 року обов`язок прибути до цієї військової частини дають суду достатні підстави для висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.

За таких обставин суд вважає можливим на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік та поклавши на нього передбачені ст. 76 КК України обов`язки.

Застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, на переконання суду, у цьому конкретному випадку не свідчить про надмірну м`якість покарання, оскільки досягнення його мети можливе без ізоляції ОСОБА_4 від суспільства, в умовах установленого законом контролю за його поведінкою та продовження ним проходження військової служби.

У зв`язку із призначенням ОСОБА_4 покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням суд доходить висновку про відсутність необхідності у подальшому застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з чим такий запобіжний захід підлягає скасуванню, а ОСОБА_4 - негайному звільненню з-під варти в залі суду.

Відповідно до ст. 124 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні, підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави у загальному розмірі 7701,76 грн.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України. Електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) і процесуальних дій, слід залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження; корпус гранати РГН - передати у встановленому законом порядку для потреб Збройних Сил України, а у разі непридатності - знищити; 7 патронів, які згідно з висновком експерта непридатні до використання, - знищити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 100, 110, 124, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України, нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 – скасувати.

Негайно звільнити з-під варти в залі суду ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили, прибути до військової частини НОМЕР_2 , для продовження проходження військової служби.

Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 після набрання ухвалою законної сили забезпечити продовження проходження військової служби ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у військовій частині НОМЕР_2 .

Копію вироку суду невідкладно скерувати на адресу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, ІНФОРМАЦІЯ_2 та військової частини НОМЕР_2 , для виконання (контролю за виконанням).

Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 , за результатами виконання вказаної ухвали невідкладно повідомити прокурора та суд (Витяг з наказу про зарахування на військову службу тощо).

Стягнути ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів на загальну суму 7701, 76 гривень

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

-Електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) та процесуальних дій – зберігати в матеріалах кримінально провадження;

-Корпус гранати РГН – конфіскувати в дохід Збройних Сил України, а у разі не придатності – знищити.;

-7 патронів, котрі згідно висновку експерта не придатні до використання – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1