Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №947/36899/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/36899/26

Провадження № 2-а/947/257/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого – судді Луняченка В.О.

за участю секретаря Жекової А.О.,

представника позивача Новосьолової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного термінового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 21.10.2025 року, в інтересах ОСОБА_1 , звернулась адвокат Новосьолова О.В. із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 876 від 07.04.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності по ч.3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу відносно ОСОБА_1 та закриття провадження по вказаної адміністративної справи за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач з 2015 року і до сьогодні зареєстрований та проживає за одною адресою – АДРЕСА_1 , та постійно знаходився на обліку у Малиновському ( після перейменування Хаджибейському ) спочатку військкоматі а потім районному територіальному центру комплектування та ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчасно оновив всі дані військовозобов`язаного та має відстрочку від призиву у зв`язку із доглядом за батьком.

Однак 07.04.2026 відносно нього була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності по ч.3 ст. 210 КУпАП у зв`язку із неприбуттям до ІНФОРМАЦІЯ_3 протягом семі днів з дня зміни місця проживання, хоча він місце проживання не змінював а тому відповідного обов`язку у нього не виникало.

Внаслідок того що вказана постанова була винесена без участі самого позивача, та про її винесення йому стало відомо лише після блокування виконавчою службою грошей на банківському рахунку та отримання копії постанови 28.08.2026 , позивач просить поновити строк оскарження постанови.

Від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив , в якому заперечується проти задоволення позову та представник відповідача наполягає на тому, що протоколом від 01.04.2026 було виявлено відповідне правопорушення, яке стосувалось невиконання , протягом визначеного законом терміну, обов`язку з`явитись до територіального центру комплектування, у зв`язку із зміною місця обліку військовозобов`язаного, та самої особі відносно якої розглядалась адміністративна справа було повідомлено про час і місце розгляду справи про що свідчить наявність підпису особи у протоколі , але жодних пояснень , заяв та клопотань від нього не надходило , на сам розгляд справи він не з`явився, тому 07.04.2026 була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності по ч.3 ст. 210 КУпАП , яка відповідає вимогам кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу».

Як встановлено судом , згідно протоколу № 876 від 01 квітня 2026 , складеного діловодом групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 , старшим солдатом ОСОБА_3 громадянин ОСОБА_1 порушив абзац восьмий частини третьої статті 1 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу», підпункт 7 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» якій є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, а саме: у семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання не прибув із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який організовує та веде облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці для взяття на облік. ,чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП.

У протоколі , є підпис ОСОБА_1 який ознайомлений з його змістом та повідомлений про розгляд адміністративної справи 07.04.2026 о 10:00 у кабінеті №48 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою №876, винесеною 07.04.2026 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 громадянина ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 17 000 грн., із наступних підстав: порушення абзацу восьмого частини третьої статті 1 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу», підпункту 7 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» якій є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, а саме: у семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання не прибув із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який організовує та веде облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці для взяття на облік.

Відповідно до ст. 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( скорочене КУпАП ) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє наразі.

Згідно Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» прийнятого Верховного Радою України 09.05.2024 року ( скорочене ЗУ № 3696-IX ) до статті 210 КУпАП внесено зміни у вигляді додання частини третьою.

Частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) визначено, що порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку , яке вчинене в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Закон України « Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Абзац восьмий частини третьої статті 1 вказаного Закону встановлює, що військовий обов`язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності, а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Абзац сьомий частини третьої статті 1 вказаного Порядку встановлює, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Як визначено ст. 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210,210-1,211(крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства ( далі КАС) України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно ч.1,2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол ( або постанову у випадку відсутності протоколу ) про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Судом визнається обов`язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів.

Так, ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція ) передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

У п. 110 рішення Європейського суду з прав людини "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" N 36985/97 суд визначив, що адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій може суб`єкт владних повноважень.

Аналогічну правову позицію визначив у Постанові від 31.01.2019 року Верховний суд у справі №760/10803/15-а зазначивши, що один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки в протилежному випадку презюмується, що вони є протиправними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року; п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року).

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до положень ст. 8, ст. 62 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспаніі» ЄСПЛ зазначив, що п.2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив протиправне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС ) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У даному випадку як у протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності так і у постанові, яка є предметом оскарження, , визначено місце проживання ОСОБА_1 – АДРЕСА_1 , що відповідає адресі місця проживання ОСОБА_1 з 2015 року.

Будь яких даних про час та підстави зміни місця обліку ОСОБА_1 з Хаджибейського на Київський районні центри комплектації , для можливості встановлення строку на подання ОСОБА_1 особисто власних даних стороною відповідача до суду не надано, з доданих до відзиву матеріалів вбачається що з ОСОБА_1 з 14.08.2026 року знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 із зазначенням того ж самого місця проживання.

Згідно вимог п.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином суд вважає що стороною відповідача – суб`єкта владних повноважень , а ні у протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності а ні у постанові, яка є предметом оскарження, не визначено наявність у діях ( бездіяльності) ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення , що також не було доведено і під час розгляду справи у суді , так як окрім переліку законодавства та повноважень районних центрів комплектування а також обов`язків призовників жодних обґрунтувань наявності складу правопорушення – порушення порядку військового обліку , у діях (бездіяльності) ОСОБА_1 не доведено, що є підставою для скасування відповідної постанови та закриття адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 по ч.3 ст. 210 КУпАП по обставинам визначеним у протоколі №876 від 01.04.2026 та постанові №876 від 07.04.2026.

Також, суд, приймаючи до уваги відсутність у постанові відомостей про розгляд справи безпосередньо за участю ОСОБА_1 а також недоведеності строку направлення копії постанови самої особі, яка була притягнута до адміністративної відповідальності , суд вважає поважним причини пропуску строку на оскарження даної постанови що є підставою для їх поновлення.

Керуючись ст. ст. 241-243,245,246,250,295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місця проживання: АДРЕСА_1 ) ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №876 від 07.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч.3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 по ч.3 чт. 210 КУпАП по обставинам визначеним у протоколі №876 від 01.04.2026 складеного діловодом групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 , старшим солдатом ОСОБА_3 .

Повний текст рішення складено 05.10.2026.

Рішення може бути оскаржено, шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя В. О. Луняченко