Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №947/22303/26 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/22303/26

Провадження № 2/947/5358/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Швидкої В.М.,

за участі:

- відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»

до ОСОБА_1

про відшкодування в порядку регресу витрат,

пов`язаних з виплатою страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» 30.06.2026 року звернулось до Київського районного суду міста Одеси, шляхом направлення в електронній формі через підсистему «Електронний суд», позовну заяву до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь в порядку регресу грошові кошти в сумі 22996,70 грн., що становить 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування, та судові витрати.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що 09.07.2025 року о 19-15 год., в м. Одесі, вул. Бородинська, 26, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Nissan Leaf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «ВАЗ 2109», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 18 серпня 2025 року у справі №521/12777/25, відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Nissan Leaf», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , була застрахована в ПАТ «СК «УСГ» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №223730968.

Власник пошкодженого автомобіля «ВАЗ 2109», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , звернувся до ПАТ «СК «УСГ» із повідомленням про ДТП від 11.07.2025 року та з заявою про страхове відшкодування від 21.07.2025 року, за наслідком розгляду якої, як зазначає позивач, пошкодження автомобіля «ВАЗ 2109», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано страховим випадком, у зв`язку з чим, на підставі: звіту №07-021 фахівця-автотоварознавця про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного внаслідок пошкодження автомобіля ВАЗ-2109 від 29.07.2025 року; звіту №08-014 фахівця-автотоварознавця про оцінку ринкової вартості пошкодженого автомобіля ВАЗ-2109 від 22.08.2025 року; страхового акту №ОСЦВ-7906 від 28 серпня 2025 року та розрахунку суми страхового відшкодування від 28 серпня 2025 року, ПАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 45993 грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 82408 від 28 серпня 2025 року.

Разом з тим, представник позивача зазначає, що з урахуванням положень пункту ст.38 -1.1. статті 38 - 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки цивільно-правова відповідальність пов`язана з експлуатацією автомобіля автомобіля «Nissan Leaf», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , була застрахована без умови використання транспортного засобу в якості таксі, а на час а на час вчинення дорожньо - транспортної пригоди автомобіль марки автомобіля «Nissan Leaf», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , використовувався саме як таксі, про що свідчить сам зовнішній вигляд автомобіля у виді наявності ідентифікуючих наліпок «Bolt», тому позивач вважає, що відповідач - водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, порушивши умови Полісу обов`язкового страхування та зобов`язаний компенсувати позивачу 50 відсотків від виплаченого страхового відшкодування в загальному розмірі 45 993 грн. 40 коп., що становить в сумі 22996 грн. 70 коп.

Вказані обставини, як зазначає позивач у позові, стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями, цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 29.05.2026 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі, призначено проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання з повідомленням сторін по справі.

25.06.2026 року до суду надійшов від відповідача по справі відзив на позовну заяву, який був сформований на направлений 22.06.2026 року в електронній формі через підсистему «Електронний суд». У відповідності до відзиву на позовну заяв,У відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову.

У відповідності до обґрунтувань поданого відзиву на позовну заяву, відповідач зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт використання ним автомобіля, як таксі, саме в момент дорожньо-транспортної пригоди 09.07.2025 року.

Відповідача стверджує, що не заперечує факту дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 09.07.2025 року, за участю автомобіля Nissan Leaf, державний номерний знак НОМЕР_3 , та автомобіля ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_2 . Також, як стверджує відповідач, йому відомо про постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси у справі про адміністративне правопорушення, якою його було визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху.

Разом з тим, як зазначає відповідач, постанова у справі про адміністративне правопорушення встановлює лише факт порушення Правил дорожнього руху та не встановлює факту використання автомобіля як таксі, перевезення пасажира за оплату або отримання ним доходу від перевезення пасажирів. За наслідком чого, відповідач вважає, що факт порушення Правил дорожнього руху не є доказом використання автомобіля, як таксі.

З приводу доводів позивача, що на автомобілі «Nissan Leaf», нібито були зовнішні ознаки/наліпки «Bolt», через що позивач робить висновок про використання автомобіля як таксі, відповідач вважає необґрунтованими, оскільки сама по собі наявність наліпки, логотипу або інших зовнішніх ознак на транспортному засобі не підтверджує, що саме він використовував автомобіль як таксі саме в момент дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09.07.2025 року.

Відповідач посилається на те, що позивач не надав належних доказів того, що 09.07.2025 року о 19:15, він: виконував замовлення через сервіс таксі; перевозив пасажира за оплату; отримував оплату за поїздку; мав прив`язаний до нього автомобіль «Nissan Leaf», НОМЕР_3 , у сервісі таксі; отримував виплати від «Bolt», «Uber», «Uklon» або інших сервісів пасажирських перевезень; мав договірні або інші правовідносини з сервісом «Bolt» щодо перевезення пасажирів.

Як стверджує у відзиві на позовну заяву відповідач, позовні вимоги фактично ґрунтуються на припущенні, що зовнішній вигляд автомобіля автоматично означає його використання як таксі, однак, відповідач вважає, що таке припущення не може бути достатньою підставою для задоволення позову.

Крім того, відповідач звертає увагу, що автомобіль «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_3 , не є його власністю, а користувався ним він на підставі договору прокату транспортного засобу № 362/2025 від 04.07.2025 року, у у період з 04.07.2025 року по 10.07.2025 року. Відповідач також зазначає, що він також не був страхувальником за полісом ОСЦПВ та не укладав договір страхування, не визначав умови страхування та не встановлював у полісі ознаку використання чи невикористання автомобіля як таксі.

30.06.2026 року до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд» надійшла від представника позивача відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник позивача просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Також представник позивача посилається на те, що при укладенні договору, який оформлено у вигляді полісу № 223730968 («Nissan Leaf», державний реєстраційний номер BH1153YA) - застосовано коригуючий коефіцієнт, який використовується для транспортних засобів, які не будуть використовуватися у якості таксі/маршрутного таксі. Однак, в порушення умов полісу, забезпечений транспортний засіб використовувався відповідачем як таксі, а тому застосуванню підлягало більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування. Оскільки цивільно-правова відповідальність пов`язана з експлуатацією автомобіля автомобіля «Nissan Leaf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована без умови використання транспортного засобу в якості таксі, а на час вчинення дорожньо – транспортної пригоди автомобіль марки автомобіля «Nissan Leaf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , використовувався саме як таксі, про що свідчить сам зовнішній вигляд автомобіля - ідентифікуючі наліпки «Bolt», то позивач вважає, що відповідач - водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо транспортну пригоду, порушивши умови Полісу обов`язкового страхування зобов`язаний компенсувати позивачу 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Додатково представник позивача стверджує, що загальновідомим є той факт, що «Bolt» компанія, яка надає послуги пошуку, замовлення й оплати поїздок на автомобілі, через однойменний Мобільний застосунок, про що свідчить інформація розміщена на офіційному інтернет сайті https:// https://boltua.com/, тому загальновідомі обставини не потребують доказування незалежно від згоди сторін, оскільки вони достеменно відомі суду.

У судове засідання призначене на 24.09.2026 року з`явився відповідач – ОСОБА_1 , який заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити у задоволенні заявлених до нього позовних вимогах.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, однак 14.08.2026 року в електронній формі через підсистему «Електронний суд» направив до суду заяву про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності.

Судом підстав для відкладення судового засідання у відповідності до положень статті 223 ЦПК України не встановлено.

Приймаючи положення статей 211, 223 ЦПК України, висловлене волевиявлення позивача щодо розгляду справи за його відсутності, судом було ухвалено провести розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні 24.09.2026 року за відсутності сторони позивача.

Заслухавши пояснення відповідача по справі, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, закінчивши з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового засідання, учасники справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши докази наявні в матеріалах справи, суд вважає позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» не підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.07.2025 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «ВАЗ 2109», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до електронного протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 386557 від 09.07.2025 року, ОСОБА_1 , 09.07.2025 року о 19-15 год., в м. Одесі, вул. Бородинська, 26, керуючи транспортним засобом Nissan Leaf, державний номерний знак НОМЕР_3 , рухаючись по другорядній дорозі, при виїзді на нерегульоване перехрестя, не надав переваги в русі автомобілю ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв зіткнення з ним, чим порушив п. 16.11 «Правил дорожнього руху України», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, автомобілі отримали механічні пошкодження.

Зазначений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 386557 від 09.07.2025 року відносно ОСОБА_1 , був скерований для подальшого розгляду до Хаджибейського районного суду міста Одеси.

Постановою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси Леонова О.С. від 18.08.2025 року у справі №521/12777/25, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 гривень.

Вищезазначені судом обставини, відповідають обставинам, які встанвоелні судом у зазначеній постанові.

Частиною 3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-IV передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Частиною 2 ст.3 означеного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

За наслідком чого, судом було перевірено та встановлено наявність оприлюдненого у Єдиному державному реєстрі судових рішень тексту постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси Леонова О.С. від 18.08.2025 року у справі №521/12777/25, яка відповідає наданій до суду копії цієї постанови. Судом перевірено та встановлено, що в апеляційному порядку зазначена постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, факт дорожньо-транспортної пригоди, обставини її вчинення а також винуватість відповідача у вказаній дорожньо-транспортній пригоді є доведеними обставинами і доказуванню в цій цивільній справі не підлягають.

З поданих відповідачем до суду доказів вбачається, що станом на час зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09.07.2025 року, транспортний засіб «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_3 , перебував у строковому платному користуванні відповідача ОСОБА_1 , на підставі публічного договору прокату транспортного засобу суб`єктом господарювання №362/2025 від 04.07.2025 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною копією договору.

Згідно з пунктом 4.3.6. вказаного договору, ОСОБА_1 , як наймач, зобов`язаний у випадку настання дорожньо-транспортної пригоди,учасником якої є Наймач та предмет договору прокату, Наймач повинен діяти відповідно до Порядку дій водія при ДТП, дотримуватись вимог чинного законодавства України.

У відповідності до наданого акту приймання-передачі транспортного засобу від 04.07.2025 року о 13 год. 00 хв., ОСОБА_1 прийнято від ФОП ОСОБА_2 транспортний засіб марки «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який повернуто 10.07.2025 року о 15 год 00 хв., що підтверджується актом повернення-приймання транспортного засобу, з зазначенням інформації, що транспортний засіб передається після дорожньо-транспортної пригоди.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09.07.2025 року з вини відповідача, була застрахована у Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УСГ» на підставі полісу №ЕР-223730968 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зі строком дії з 19.10.2024 року по 18.10.2025 року.

У відповідності до зазначеного полісу вбачається, що: страховиком є ПрАТ «СК «УСГ»; страхувальником – ТОВ «Гараж авто»; забезпечений транспортний засіб марки - «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_3 ; страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майна становить – 160 000,00 грн.; страховий платіж та коригуючи коефіцієнти, що застосовувались для розрахунку розміру страхового платежу здійснювались з урахуванням повідомленої інформації про особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу, у тому числі що транспортний засіб не використовується як таксі/маршрутне таксі.

Судом встановлено, що інший транспортний засіб марки «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкоджений внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09.07.2025 року, належав на праві власності громадянці ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 23.03.2006 року.

11.07.2025 року власник вказаного транспортного засобу – ОСОБА_3 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09.07.2025 року, звернулась до страховика винної особи – ПрАТ «СК «УСГ» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, а 21.07.2025 року звернулась з заявою про виплату страхового відшкодування.

28.08.2025 року ПрАТ «СК «УСГ» видано страховий акт №ОСЦВ-7906, у відповідності до якого за наслідком звернення ОСОБА_3 з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 09.07.2025 року, за участі забезпеченого транспортного засобу за полісом № ЕР-223730968, визнано страховим випадком, та на підставі звіту №07-021 від 29.07.2025 року і звіту №;08-014 від 22.08.2025 року розмір страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_3 , як власнику пошкодженого у дтп транспортного засобу марки «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначено в сумі 45993,40 грн., яка розрахована у відповідності до наданого розрахунку суми страхового відшкодування, затвердженого начальником ПрАТ «СК «УСГ» 28.08.2025 року.

28.08.2025 року ПрАТ «СК «УСГ» здійснено перерахування на рахунок ОСОБА_3 , як власнику транспортного засобу пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 09.07.2025 року з вини відповідача, грошових коштів в сумі 45993,40 грн., в якості страхового відшкодування за полісом ЕР-223730968 та страховим актом ОСЦВ-7906 від 28.08.2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією №82408 від 28.08.2025 року.

Як зазначає позивач – ПрАТ «СК «УСГ», на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди 09.07.2025 року, автомобіль марки «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував відповідач та який є винними у її скоєнні, використовувався саме як таксі, однак цивільно-правова відповідальність пов`язана з експлуатацією автомобіля «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_3 , була застрахована без умови використання транспортного засобу в якості таксі, за наслідком чого позивач зазначає, що ви силу приписів п. 1 ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на відшкодування в порядку регресу 50% сплаченого страхового відшкодування від 45993,40 грн., що становить 22996,70 грн.

Відповідно до п.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором та/або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно, у разі вчинення дій, які не врегульовані нормами цивільного законодавства, перед судом може постати завдання оцінки таких дій.

Страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством; (стаття 1 Закону України «Про страхування» (Закон №1909-IX).

У відповідності до положень статті 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.

Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування).

Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України (ч.1 ст. 980 ЦК України).

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Суд зазначає, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди – 09.07.2025 року, за наслідком якої виникли спірні правовідносини, набув чинності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 року № 3720-IX.

Поряд з цим, спірні правовідносини в даній справі виникли на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-223730968 від 19.10.2024 року.

Пунктом 6 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 21.05.2024 року № 3720-IX передбачено, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону.

Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами).

Отже, приймаючи, що спірні правовідносини в даній справі виникли на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-223730968 від 19.10.2024 року, який був укладений в період дії Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-IV, до даних правовідносин підлягають застосування положення цього Закону.

Законом №1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У відповідності до статті 5 зазначеного Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з п. 20-1.1, 20-1.2 статті 20-1 Закону №1961-ІV, у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії. У разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов`язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п.22.1 ст.22 Закону №1961-ІV) .

Відповідно до першого речення ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Положеннями пункту 38-1.1 ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Так, статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Приймаючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач на підтвердження доводів, що забезпечений транспортний засіб марки «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09.07.2025 року, використовувався для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, що не було передбачено полісом №ЕР-223730968 та стало наслідком заниження страхових коефіцієнтів, а також є підставою для стягнення з відповідача, як винної особи у дорожньо-транспортній пригоді, 50% виплаченого страхового відшкодування на користь потерпілого у даній дорожньо-транспортній пригоді, яка визнана страховиком як страховий випадок, долучив до матеріалів справи фотознімки транспортного засобу марки «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_3 , із наліпками з логотипом «BOLT».

Однак, на переконання суду, сама по собі наявність наліпки з логотипом служби таксі «BOLT» на автомобілі не є достатнім доказом, комерційного використання автомобіля для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.

При цьому, інших доказів на підтвердження факту використання транспортного засобу марки «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_3 , як таксі, таких як ліцензія на здійснення діяльності таксі у відповідності до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України

від 2 грудня 2015 р. № 1001, договори з перевізником чи свідчення про регулярне використання автомобіля в комерційних цілях, позивачем до матеріалів справи не долучено, не повідомлено суд про неможливість отримання таких доказів самостійно та клопотання про їх витребування не заявлено.

Так само, відсутні будь-які докази того, що на момент оформлення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-223730968, автомобіль «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_3 , використовувався для цілей надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, у зв`язку із чим страхувальник мав зобов`язання повідомити страховика для визначення розміру коригуючого коефіцієнту К3=1.1-1.4.

Одночасно судом враховується, що відповідач не є власником вищезазначеного транспортного засобу «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та не був страхувальником цього транспортного засобу на момент оформлення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-223730968.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази, які б беззаперечно свідчили про те, що вказаний вище автомобіль використовувався саме для цілей надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.

Приймаючи вищевикладене, враховуючи, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та відсутніми підстави для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку регресу 50% відсотків виплаченого позивачем страхового відшкодування у відповідності до приписів пункту ст.38-1.1. статті 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалюючи рішення суду в даній справі, судом враховується, що у відповідності до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Під час ухвалення рішення суд, у відповідності до приписів статті 264 ЦПК України у тому числі вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

У відповідності до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч. 1, 2,6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, судові витрати понесені позивачем у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, відшкодуванню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 76-89, 141, 263-265, 268, 272-279, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32А) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування – відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 05.10.2026 року.

Головуючий Л. В. Калініченко